Реферат з історії України

РОКСОЛАНА (Настя Лісовська)

«А Я НЕ СКОРИЛАСЯ І В СЛЬОЗІ ВІДРОДИЛАСЯ»

Роксолана (копія з гравюри 1596р.).

Нині ім’я Роксолана зустрічається, мабуть, не рідше, ніж Настя, особливо
в західноукраїнському регіоні, де народилася і виросла майбутня султана
Стамбула. Хоча кілька віків тому такого імені в лексиконі нашого народу
не було. Роксоланами турки називали всіх дівчат — невільниць, які
потрапляли на кримські невільничі ринки з козацької України.

Саме на невільницькому базарі у Кафі спекотного літа 1520 року 15-літню
Настю вперше і назвали Роксоланою. І купили з надією віддати її в
султанський гарем. Як найкоштовніший діамант.

Юна українська бранка, потрапивши вперше на очі могутнього і жорстокого
Су-леймана І, не впала до ніг повелителя 30-ти держав, як то мала робити
кожна наложниця султанського гарему, а гордо, сміливо, нескорено глянула
у вічі тому, перед ким тремтіло півсвіту.

І це вразило, загіпнотизувало Сулеймана. Очевидно, на жорстокого
повелителя, який відправляв своїх підданих на смерть за найменшу
необачність, справила сильне враження не стільки краса дівчини — в
султанському гаремі не було негарних — скільки її людська гідність,
дівоча гордість, що в султанському палаці нічого не вартували і могли
дорого обійтися тим, хто ці якості не втратив.

Настя Лісовська не тільки стала улюбленою і найближчою дружиною грізного
Сулеймана, народила йому сина Селіма, а й на багато років, практично до
самої смерті в 1561 році, була чи не найпершою порадницею правителя
великої Порти, мала величезний вплив на політику Османської імперії та
й, зрештою, Європи. Вона вільно спілкувалася латиною з послами
європейських країн, які приїжджали у султанський палац, писала вірші,
перебувала поруч із Сулейманом І Пишним на різних прийомах і банкетах.
Мало того, позувала художникам, хоч за тодішніми ісламськими канонами не
можна було малювати не тільки людину, а й птахів і звірів. Полонений
Настиною любов’ю, султан повіддавав жінок зі свого гарему чоловікам зі
свого оточення, а єдиній коханій дружині надав титулу великої султани
Стамбула — такої почесті, до речі, не знала жодна жінка в Туреччині.

Настя була ерудованою, кмітливою, розумною і духовно багатою жінкою. А
коли цього вимагали обставини, то і нещадно жорстокою зі своїми
суперниками-ворогами. За намовою Роксолани султан стратив спочатку
великого візира Ібрагім-пашу, до речі, свого великого друга ще з
дитинства, а згодом — і рідного сина й онука від першої дружини Фатіми.
Таким чином намісником царя царів на землі став Роксоланин син Селім.
Сулейман настільки любив свою «українську квітку», що коли в 1540 році
довідався про її намір його отруїти і таким чином посадити на престол
Селіма, то наказав стратити всіх змовників, а на Роксолану не підняв
руки. Коли через двадцять «років невблаганна смерть забирала від нього
кохану дружину, султан стояв біля її ліжка навколішки і плакав.

Образ Роксолани став символом нескореності української жінки, її
любові до рідної землі в екстремальних умовах, коли, здається, що саме
небо відхилилося від неї. Крізь золотий блиск султанового палацу вона
завжди бачила рідну Україну, марила нею все життя і допомагала, чим
тільки могла. А могла султана Стамбула багато. Сорок один рік турки не
чинили нападу на Україну, не палили її міста і села, не забирали в ясир
людей. Не дозволяв цього робити Сулейман І Пишний і кримським татарам.

Похожие записи