Реферат на тему:
Результати дослідження “козацьких мисок” на cередній скелі “Три стоги”
В жовтні 1990 року, тоді ще співробітниками “Центру історії та
археології Дніпра” О. Олійником, І. Трипольським та Ф. Пересипкіним було
проведено детальне обстеження конічних заглиблень на скелі “Середній
Стіг” відомих як “Козацькі миски” і складено детальний звіт про цю
роботу. З цими доволі унікальними заглибленями пов’язані цікаві легенди
переказані місцевими жителями і записані відомими
істориками-краєзнавцями. Д.І.Яворницький наводив переказ старих лоцманів
про те, що запорожці їли з цих мисок галушки. В інших переказах ці
заглиблення трактуються як сліди від посоха Андрія Первозванного і т.
інш.
Велика та мала “Козацькі миски” знаходяться в східній частині на самому
краї середньої скелі “Три стоги” на відносно рівному майданчику
гранітного останцю розміром 15 х 25 м., який має майже правильну
прямокутну форму. Майданчик знаходиться на 50 см. вище рівня води і
напевно раніше, під час повенів, затоплювався водами Дніпра. Ці
утворення до половини були замулені та майже повністю заповнені затхлою
водою. На самому дні заглиблень було чимало піску, рештки мушлів та
уламки каміння. Обидві “миски” мають практично правильну округлу форму.
В результаті розкопок “Великої миски” було встановлено:
d – N-O = 200 cm.
d – Z-W = 230 cm.
h – 140 cm.
Верхня частина “миски” на глибину 20 см. має зглажений край. З західного
боку на ній є вертикальні борозди завглибшки 5-7мм., напевно штучного
походження. Решта внутрішної частини “миски” має вигляд дикого каменю
без будь яких слідів зглажування та вивітрювання. На північній стінці в
25 см. від дна чітко видно три горизонтальні борозди, розташовані поруч
на одному рівні. Вони мають явно штучне походження і з’явились в
результаті діяльності людини, або залишені якимось знаряддям праці. Ця
“миска” напевно вже колись досліджувалась, оскільки крім піску, мулу та
дрібних камінців на дні нічого не містила.
“Мала миска” має такі розміри:
d – N-O = 145 cm.
d – Z-W = 120 cm.
h – з боку Nord = 160 см.; з боку Оst = 100 см.
Краї заглиблень також згладжені і на стінках є різнонаправлені борозди.
Але на відміну від попереднього об’єкту “мала миска” містила в собі
досить великі уламки дикого граніту, крупну, частково обкатану гальку,
залишки зотлілого дерева, фрагменти риб’ячих кісток та кінцівок і ребер
дрібної худоби. Фрагмент темнокоричневого пляшчаного скла з літерами
“…НКИ…” та цифрами “…96 г.” Це дає можливість зробити висновок, що
на відміну від попереднього об’єкту, ця “миска” раніше не
досліджувалась. Відстань між центрами цих об’єктів становить рівно 4 м.
Групу з 5 подібних заглиблень на площі близько 200 м. кв. можна побачити
на дні між островами Дубовим і Черепахою на глибині 6-10 м. Але на
відміну від них, наші “миски” були поглиблені штучно, про що свідчить
рельеф стінок і дно “мисок” з характерними бороздами явно не природного
походження. Це підтвердив геолог В.В Красюк і наступна трасологічна
експертиза про що є відповідна довідка. Щоправда, поки що не можна точно
встановити як саме і чим були зроблені штучні поглиблення обох “мисок”.
Можна припустити що для поглиблення природніх виямок було застосовано
температурний дисбаланс, коли після сильного нагріву камінь різко
охолоджують, від чого утворюються мікротріщини і камінь починає
кришитись. Також не зовсім зрозуміло час іх так званої “модернізації” і
з якою метою було виконано цю важку роботу. Важкодоступне місце біля
води та зручний, майже правильної форми майданчик, змушує припустити, що
ці “миски” використовувались в якихось культових ритуалах. Але вони
могли мати і більш прагматичне застосування – слугувати емкостями для
засолки риби, яку зручно було ловити масовими засобами лову в протоках
між цими скелями.
Діяльність людини в цьому місці була зафіксована в трьох культурних
шарах, датованих різними історичними епохами. Перший – найдавніший
товщиною 25 см. який пов’язують з так званою Середньостогівською
культурою датованою періодом неоліту. Він містив в собі рештки мушлів і
рибячих кісток в попелищах, фрагменти кераміки з карбованим орнаментом
трикутника та уламками кременю. У другому шарі було знайдено переважно
рештки кісток різних тварин: дикої свині, коня, вола, а посуд тут вже
значно більшого розміру, якіснішого виготовлення та більш вишуканого
орнаментального оздоблення. Знайдене в цьому шарі крем’яне знаряддя
добре оброблене. Воно складалося з багатьох шил, проколок, скребків,
уламків нуклеусів, отщепів, мікролітів. Тут було знайдено і добре
відполіровану кам’яну сокиру. Третій, метровий шар містив у собі навіть
поховання людини, що свідчить про досить довгий термін проживання тут
людини. В ті часи Стоги з’єднувалися з Хортицею пішаною косою. Про це
свідчать навіть карти 18 століття.
Безумовно що це природні утворення, відомi геологам як “еверзійні
котли”.5 Вони часто зустрічаються в порожистій частині окремих річок.
Подібні утворення є в порожистій частині Бугу та інших річок.
Вважається, що дані “миски” утворились природним шляхом в результаті
діяльності води, яка тривалий час падаючи з певної висоти, крутила в
природній виямці скелі-останця каміння та пісок, що і призвело до
утворення конічних та циліндричних заглиблень. Трактувати iх як
полісуари навряд чи можливо, бо за визначенням Б. Михайлова полісуарами
вважаються штучні заглиблення які утворились від шліфовки первісною
людиною своїх знарядь праці та зброї. “Полісуари – округлі заглиблення в
твердих породах для шліфування плоских боків знарядь”. Наші ж
заглиблення лиш частково поглиблені людиною.
Таким чином, так звані “запорозькі миски” можна одночасно віднести як до
пам’яток природи, так і до історичних пам’яток, прив’язка яких може мати
дуже широкий хронологічний діапазон – від епохи відомої
середньостогівської культури й до періоду раннього козацтва. Без
сумніву, ці об’єкти потребують подальшого комплексного вивчення і
охорони при залученні значно ширшого кола спеціалістів.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Яворницький Д.І. Дніпрові пороги. -Дн-ськ. 1991. С. 124.
Михайлов Б. “Петроглифы каменной могилы (семантика, хронология,
интерпретации) Запорожье. 1999. С. 76.
Археологический словарь.
Фоменко В. Острів Хортиця на перших картах Нижнього Дніпра.//Архіви
України. № 4. 1969. С. 49. А також фонд Фоменка в краєзнавчому відділі
Запорізької обласної бібіліотеки.
Горшков Г.П.; Якушева А.Ф. Общая геология. -М., 1973. Изд.3. С. 155-156.
Добровольський А. Звіт за археологічні дослідження на території
Дніпрельстану. Збірник. Т.1. За ред. Д.І.Яворницького. 1927.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
