.

Рейди УПА (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1613
Скачать документ

Реферат на тему:

Рейди УПА

Збройно-пропагандивні рейди відділів УПА, практиковані вже за німецької
окупації відносно українських територій і поширені з приходом
большевицької окупації на терени сусідніх, поневолених Москвою народів,
після переведення боротьби УПА в нові форми не тільки не втратили нічого
на своїй актуальності, а навпаки – їх актуальність і значення зросли. Бо
ж рейди мають величезне пропагандивно-політичне значення, а на цю
сторінку протибольшевицької боротьби й поклала УПА в новому етапі
головний натиск.

Тому то, рейди відділів УПА через сусідні країни практикуються
безперервно далі, незалежно від інших дій УПА.

В червні 1947 р. коли починалася велика військова акція трьох держав
проти УПА на Закерзонні, вирушає підвіділ УПА силою 50 чоловік під
командуванням пор. З. в рейд на польські терени. Завданням рейду було
інформувати польське громадянство про характер і цілі боротьби
українського народу під прапорами УПА, ширити правду про московський
імперіялістичний большевизм та його підступні пляни супроти Польщі і цим
психологічно демобілізувати поляків у їх протиукраїнському наставленні.
Факт, що ця група УПА змогла дійти аж до передмість Варшави й
повернутися на українські терени свідчить найкраще про великий
політичний успіх рейду та про здобуті симпатії польського населення.

В тому ж часі вирушає частина відділу “Галайда ІІ” в рейд на Підляшшя й
Білорусь. По дорозі рейдуюча частина здержала в Білгорайському лісі
поїзд, яким їхала охорона штабу дивізії ВП і зліквідувала її, а з
подорожніми перевела пропагандивний мі тинг, та захопила містечко
Краснобрід, роззброївши там частини ворога та зліквідувала місцеві
комуністичні уряди.

Великого розголосу набрав рейд відділів УПА під проводом Бурлаки,
Громенка і Бродича літом 1947 р. по теренах Чехословацької республіки. В
1948 р. чеське МВД – “Страж Народні Безпечності” видала окрему книжку
про цей рейд, признаючи, що ця збройно-пропагандивна акція УПА мала
великий вплив на формування антибольшевицького руху на терені ЧСР –
(Вацлав Слявік: “Права твар бандеровцов”). В цій книжці подається на
основі даних чехословацької розвідки, що рейд виконали відділи Бурлаки,
Громенка і Бродича силою око 500 бійців. Першими появилися на терені ЧСР
в червні 1947 р. відділи “групи Рена” під командуванням Громенка, а
вслід за ними прийшли й відділи Бурлаки та Бродича. Проти частин УПА
кинено чехословацькі поліційні частини СНБ, аколи вони неспроможні були
справитись з українськими повстанцями, вислано їм на допомогу
спецвідділи колишніх чеських партизан і, вкінці, частини чеської армії.
Бої з відділами УПА затягнулися аж до половини листопада 1947 р. В
одному з більших боїв чехам вдалося розбити 80-членний відділ Бурлаки і
схопити живим самого командира Бурлаку, якого опісля разом з чотирма
іншими полоненими чеський суд засудив на кару смерти.

Про техніку рейдів у цій брошурі пишеться:

“Бандерівські табори розкладаються, звичайно, зовсім близько води.
Вогонь вони розкладають біля самих дерев, щоб не видно було диму і тому
поблизу мусить бути вода, щоб на випадок пожару самого дерева, можна
було його зараз погасити. Під час відпочинку вони виминають усяких боїв,
бо це в них, звичайно, повний відпочинок після більшого “скоку”. Такі
дослівно “скоки” робили перші відділи бандерівців при своєму поході; це
були ті, що мали швидким маршем перейти через нашу країну до Баварії, а
за ними – пропагандивні частини. Вони робили “скок” від одного нападу до
другого. Нападена місцевина була для них завжди відскочним трампліном. У
своїх плянах вони наперед встановлювали місцевину, на яку нападуть.
Передова стежа, що в їх говірці зветься “шпіцою”, йшла завжди попереду
і, спостерігаючи й розпитуючи людей, встановлювала дороги виходу з села,
засоби зв’язку з околицею, телефонічні сполуки, довідувалась, де є
крамниці й вивчала терен, і визначувала місце збірки для дальшого маршу.
За цією “шпіцою” вирушала властива нападна група. Вона йшла насамперед
на пошту, а члени відділу розходились по-двох по окремих домах збирати
харчі. Одночасно з такою нападною групою вирушало головне ядро відділу,
яке обходило дану місцевину аж до місця збірки. А звідти вже разом з
нападною групою, яка місцевину проходила все в протилежному напрямі
дійсного походу, щоб замаскувати напрям маршу, – робили “скок”, нераз
яких 50 км. і аж тоді ділили добичу, а відділ відпочивав.

“Вслід за цими частинами прийшов Бурлака зі своїм віділом, знаменито
вишколеним у підступній боротьбі в лісі. Його “шпіци” завжди розпитували
“де словаки, а де чехи”, він, очевидно, розчислював на приязне ставлення
словаків і виминав зустрічі з чеськими частинами СНБ.

“Його 80-ти членна група вміла маршувати так, що за собою залишала
сліди, наче б тудою проходило лише три чоловіка. Вночі вони проходили
поміж наші становища босоніж, у формі довгого вужа, тримаючи один одного
за руки. Відповідно до потреби ця довга колона скручувала ліворуч, чи
праворуч, робила “обарнись”, або повзла як правдивий вуж. До наших
становищ вона завжди була звернена найвужчим профілем. Часом вони
зашивались неспостережно в найбільші гущавини, проходили ними і виходили
на вільний шлях щойно минувши ціль нашого наступу, чи район зосередження
наших сил”.

Автор книжки признає, що в висліді пропаганди українських повстанців
словаки приймали прихід чеських поліційних та військових частин як нову
окупацію Словаччини і вважали своїми союзниками українських повстанців;
а ворогами – чехів. Знищення відділів УПА на терені Чехословаччини, –
каже увисновку автор, – запобігло вибухові словацького
протикомуністичного повстання.

Одночасно з рейдами по Чехословаччині відходить кілька менших відділів
УПА в рейд до західньої Німеччини і західньої Австрії. У зв’язку з цим в
1947 і 1948 рр. ок. триста бійців і старшин УПА проходить в довжінь весь
простір Чехословаччини і пробивається крізь ворожі застави на цей бік
“залізної занавіси”.

Ці рейди були викликані двома причинами. Про одну з них говорить Провід
ЗЧ ОУН у своєму “Комунікаті в справі закордонних рейдів УПА літом 1947
р.” (з 25. вересня 1947 р.), вважаючи рейд насамперед за
“зовнішньополітичну маніфестацію ідеї державної самостійности України й
незламности українських військ, як і демонстрацію протибольшевицької
збройної сили”:

“Факт приходу закордон невеликої кількости безпосередніх учасників
визвольної боротьби українського народу має велике політичне значення.
Він зводить нанівець усі протиукраїнські намагання чужинців і деяких
українців переконати світ, що УПА – це чиста видумка і що збройна
боротьба, та ще й довгорічна, в совєтських умовинах неможлива.
Безпосередня зустріч чужинців з українськими здисциплінованими бійцями
розвіває всі ворожі казки про “нацистсько-фашистських дезертирів”, чи
про “бандитизм” визвольної армії українського народу. Живі факти мають
більш переконливу силу, ніж слова про факти”.

А про другу причину говориться у “Зверненні Воюючої України до всієї
“Української еміграції” з жовтня 1949 р.:

Організації Українських Націоналістів, а деякі і виступали проти них.
Треба було аж рейду УПА, треба було живих свідків, треба було повстанцям
пройти серед боїв понад тисячу кілометрів, щоб остаточно переконати
своїх невірних томів, що УГВР, УПА, ОУН існують, що вони діють і
борються за Українську Державу”.

Тобто, – першою причиною й ціллю рейдів УПА до країн західнього світу
було звернути увагу заходу на боротьбу українського народу за свої права
проти московсько-большевицького окупанта; а другою – переконати
українську (sіс!) еміграцію про потребу і доцільність використовування в
дії на міжнародньому форумі цього великанського політично-морального
кагпталу, що його створила і творить революційно-збройна боротьба
УПА-ОУН-УГВР.

В тому ж часі, літом і осінню 1947 р. відбувся теж рейд УПА на
Мадярщину.

Зимою 1947-48 рр. відбули рейд у східню Прусію дві групи УПА, один під
командою Ясеня і другий під командою сотника Прірви. Завданням першого
відділу було зібрати потрібні інформації про терен для використання їх
другим відділом, що мав політично-пропагандивні завдання. Відділ під
ком. сотн. П. звів подорозі один бій з ВП вже на терені Східньої Прусії,
вийшовши з нього без втрат; зате група з цього відділу під командуванням
Шепеля попала в оточення і була розбита. В половині зими відділ сотн. П.
втратив чотирьох бійців.

Відділ Ясеня прибув у Прусію вже в листопаді 1947 р., відділ сотн.
Прірви 26 грудня 1947 р. Поділившись на малі групи, обидва відділи
пробули в Прусії аж до весни 1948 р. провадячи по всіх місцевостях
відпочинку роз’яснювальну пропаганду та, насамперед, піддержуючи на дусі
переселене сюди з Закерзоння українське населення.

Літом 1949 р. відділ УПА під командуванням сотника Хмари відбув рейд на
територію Румунії. Про цей рейд читаємо в бюлетені “Осередку Пропаганди
й Інформації УГВР”, ч. 4 за травень 1950 р.:

“В історії УПА окреме місце займають бойово-пропагандивні рейди поза
кордони СССР. на території т. зв. народно-демократичних республік,
народи цих, опинившись під фактичним пануванням московсько-большевицьких
імперіялістів, стали природними союзниками українського народу,
поневоленого большевицькою Москвою.

В 1945-47 рр. відділи УПА відбули вже декілька таких рейдів: на
територію Чехословаччини, Польщі, а також в межах СССР на територію
Білоруської ССР. Такі рейди затіснюють дружбу поневолених большевицькою
Москвою народів, здобувають розголос та симпатії для
визвольно-революційної боротьби українського народу та сприяють
поширенню погляду про необхідність революційно-підпільних і повстанських
метод боротьби проти большевицьких гнобителів.

Продовжуючи ці славні традиції УПА, влітку 1949 р. за наказом Головного
Командира УПА генерал-хорунжого Тараса Чупринки один підвідділ УПА під
командуванням сотника Хмари відбув політично-пропагандивний рейд на
територію т. зв. Румунської Демократичної Республіки.

Мета рейду була така:

Якнайширше поінформувати населення Румунії про цілі і методи визвольної
боротьби українського народу, краще роз’яснити гнобительський та
експлуататорський характер московсько-большевицького режиму та закликати
румунське й українське населення по той бік кордону до активної
революційної боротьби з большевицькими імперіялістами та їхніми
агентами.

Підвідділ УПА перед вимаршем в рейд був забезпечений в потрібну
кількість листівок та іншої революційної літератури на українській і
румунській мовах. Політичним заступником сотн. Хмари був назначений к-р
Перебийніс.

17.6. 1949 р. повстанськигі відділ вирушив з місця постою в напрямі
совєтсько-румунського кордону. В районі Жаб’є, за Верхом Піп Іван,
підвідділ затримався, щоб перевести потрібну розвідку. Тут, на полонині,
перша повстансьаа стежа зустрілася з большевицькою пограничною стежею,
яку після короткого бою повстанці розбили. Від повстанських куль
загинуло двох пограничників-емведистів. Повстанці здобули зброю і
військове спорядження. Того ж дня в полудне на горі Радеска підвідділ
перейшов кордон і опинився на території Румунії. Тут затримався на
полонині Гершту, де повстанці вперше зустрілися з румунськими селянами.
Селяни дуже зацікавилися повстанцями, радо їх прийняли, доставили
підвідділові харчі і подали потрібну розвідку. Після цього пїдвідділ
зійшов з гір і пішов рейдом головним шляхом через румунські й українські
села. Підвідділ перейшов околиці міст Вішев і Сигіт та побував в окремих
селах впродовж 1-2 днів. Румунська міліція боялася виходити з міст, а
охорона мостів, що були на шляхах, відступала перед повстанцями без бою.
Населення скрізь зустрічало підвідділ радо. Два дні повстанці
квартирували біля самого міста Вішев. Вони поширили тисячі листівок до
селян, робітників та інтелігенції і перевели ряд
політично-роз’яснювальних розмов і декілька більших мітингів. К-р
Перебийніс, що добре володіє румунською мовою, широко відповідав на всі
численні запитання румунського населення. Підвідділ намагався теж
установити контакт з румунським протибольшевицьким підпіллям.

Підвідділ перебував на території Румунії два тижні. Населення скрізь
щиро його вітало й приймало.

Румунська влада, повідомлена про перехід підвідділу УПА большевицькою
пограничною службою, кинула проти нього велику кількість війська з
мінометами та гарматами. Як повідомляло повстанців населення, румунські
війська нараховували кілька тисяч вояків. По містах міліція переводила
суворі ревізії та перевірки. Однак повстанці, завдяки інформаціям
населення, щасливо відступили в гірські лісові масиви. За ними тільки
безуспішно розривалися важкі стрільна, що ними румунська артилерія
наосліп обстрілювала ліси. Завдяки вмілій тактиці к-ра Хмари підвідділ
перейшов щасливо назад на територію СССР, хоч кордон був сильно
обсаджений стягненими з цією метою большевицькими емведівськими
військами.

27. 7. 1949 р. підвідділ в цілості, без жодних втрат, вернувся на
попереднє місце постою.

Так успішно закінчився ще один політично-пропагандивний рейд УПА поза
кордони СССР. Рейд відбився голосним відгомоном по всій Румунії.
Населення Румунії захоплювалося Українською Повстанчою Армією, її
відважною визвольною боротьбою з московсько-большевицькими окупантами.
Рейд УПА – розмови румунського населення з повстанцями, поширена
революційна протибольшевицька література, революційні, протибольшевицькі
мітінги, сама поява відділу, – скріпив спротив місцевого населення проти
політики румунського агентурного уряду і заклав морально-політичні
основи для спільного фронту визвольної боротьби українського і
румунського народів, поневолених большевицькою Москвою”.

Рейд УПА поза кордони СССР свідчить про те, що українська Повстанська
Армія залишилась міцною і боєздатною й після переходу на нові форми
боротьби – малими підвідділами.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020