.

Радянська модернізація України (1928-1939). Голодомор 1932-1933 (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 6702
Скачать документ

Реферат

на тему:

Радянська модернізація України (1928-1939). Голодомор 1932-1933.

Відмова від нової економічної політики означала серйозний поворот
насамперед у внутрішній політиці більшовиків. Вони обирають курс на
“прискорене соціалістичне будівництво”, і саме політика “соціалістичної
індустріалізації” мала принести успіх сталінському курсу “великого
перелому”. Ставилося за мету забезпечити переважний і першочерговий
розвиток галузей групи А (паливної, енергетичної, хімічної,
машинобудівної та ін.). Це дало б змогу перетворити СРСР на могутню
індустріальну державу з великим військово-промисловим потенціалом.

Особливо високі темпи розвитку важкої індустрії були заплановані для
України. Зокрема, завдання з видобутку вугілля підвищили з 27 до 80 млн
тонн (фактично було піднято на-гора 45 млн), а план виплавки чавуну в
Україні — з 2400 до 6600 тис. тонн (фактично — 4330 тис.).

Поряд з цим «пролетарська» держава безсоромно експлуатувала робітничий
клас, насамперед методами примусу та залякування. Експлуатувалися й
щирий ентузіазм трудящих, їхня довіра до влади, віра у «світле
майбутнє». Матеріальні стимули, які наочно продемонстрували свої
переваги в період НЕП, були замінені моральними, політико-ідеологічними.

В ніч з 30 на 31 серпня 1935 р. вибійник шахти «Центральна-Ірміне» О.
Стаханов за допомогою двох помічників-кріпильників, імена яких для
історії так і залишилися невідомими, видобув 102 тонни вугілля при нормі
7 тонн, розрахованої тільки на вибійника. Держава використала це для
того, щоб переглянути норми виробітку в бік їх збільшення на 35—45%.
Учасниками сталінської програми соціалістичної індустріалізації стали й
мільйони репресованих «ворогів народу». Нещадно експлуатувалося і село.

Що стосується технічної політики, то вона полягала у створенні
підприємств-монополістів, продукція яких призначалася для потреб великих
регіонів, зокрема Центральної Росії. Були збудовані «Запоріжсталь»,
«Азов-сталь», Дніпрогес, Краматорський машинобудівний, Харківський
тракторний заводи тощо. Наприкінці першої п’ятирічки в Україні
підприємства союзного підпорядкування виробляли 69,8% продукції,
республіканського — 20,3%, місцевого — 9,9%. З середини 30-х років
дедалі чіткіше виявлявся курс на мілітаризацію народного господарства,
створення могутнього військово-промислового комплексу. Змінилося
співвідношення між промисловістю та сільським господарством у загальній
структурі економіки. Різко скоротилися усі види приватного
підприємництва. Ліквідувалися іноземні концесії. Утверджувалася планова
адміністративно-командна система, котра через кілька десятків років
вичерпає себе і зазнає краху.

Так проходила форсована соціалістична індустріалізація — складова
частина сталінської політики «наступу соціалізму по всьому фронту». Чим
цей наступ закінчився, сьогодні знає весь світ. Щодо України, то її
трудящі, які добровільно чи примусово несли на собі тягар
індустріалізації, то вони просто не відчули її результатів. Та й не
дивно: майже три чверті промислової продукції, виробленої українськими
підприємствами, йшло у загальносоюзний фонд.

Іншою складовою сталінського курсу була так звана соціалістична
колективізація сільського господарства. Цей напрям був визначений у 1927
р. на XV з’їзді ВКП(б). На початку 1928 р. Сталін та його оточення
внесли в рішення з’їзду корективи, суть яких полягала в іще більшому
обмеженні елементів ринку, що залишилися від НЕП, у насильницькій
ліквідації всіх форм сільськогосподарської кооперації, а також
«куркульства як класу». Єдиною формою організації виробництва на селі
мали стати колгоспи й радгоспи. Все це мало здійснитися за три-чотири
роки. Тих, хто виступив проти «лінії партії», оголосили «ворогами
народу» і репресували (М. Бухаріна, М. Рикова, О. Томського та ін.). З
цих же причин сталася й розправа над видатними вченими-аграрниками О.
Чаяновим, К. Кондратьєвим та ін.

У 1929 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було зазначено, що Україна повинна в
найкоротший термін упровадити колективізацію, показуючи приклад іншим
республікам СРСР. І вона почала показувати такий приклад. Якщо у жовтні
1929 р. в Україні було 10 суцільно колективізованих районів, то вже в
грудні того ж року їх було 46. Встановлення колгоспно-радгоспної системи
супроводжувалося насильницькою експропріацією землі, худоби, реманенту.
Робилося все для того, щоб убити одвічне прагнення селянина мати власну
землю та вчитися продуктивно працювати на ній. Забираючи майже все,
селян силоміць заганяли до колгоспів, а незгодних репресували. Фактично
йшлося про розселянювання українських хліборобів. Частина з них,
насамперед молодь, йшла до міст, у промисловість. Чимало вихідців з
села, котрі ставали студентами або призивалися до Червоної армії, не
поверталися додому. Тяжкими були для України й наслідки масових
депортацій. Наприкінці 20-х років 850 тис. українських селян були
примусово переселені в нсобжиті райони Польського півострова та Сибіру.
На розселянювання хліборобів була спрямована і політика «ліквідації
куркульства як класу», адже тоді постраждало й чимало середняцьких
господарств.

Аби забезпечити високі темпи колективізації, більшовики направили до
українського села 62 тис. робітників. Сюди прибули також так звані
25-тисячники, — як правило, російські робітники, які мали здійснювати
аграрну політику партії. На 1 червня 1930 р. у республіці було
насильницьки колективізовано 90 тис. господарств, а всього за роки
колективізації — 200 тис. Разом з усіма членами сімей «куркулів» це
становило 1,2—1,4 млн осіб. Більше половини з них було депортовано на
Північ і до Сибіру. В 1932 р., запровадивши паспортну систему в містах,
влада фактично прикріпила селян до колгоспної землі, зробила їх
державними кріпаками.

Отже, в результаті «соціалістичної колективізації» радянська влада
досягла багатьох цілей. Заможне і здатне до продуктивної праці селянство
(куркулі, значна частина середняків) було винищено. Інша частина селян,
насамперед найбідніших, була загнана до колгоспів, унаслідок чого
сталося розселянювання українських хліборобів. Через масові репресії
значною мірою був підірваний генофонд українського народу в цілому і
українського селянства зокрема. Не зуміла радянська влада досягти лише
того, заради чого офіційно й була запроваджена «соціалістична
колективізація», — створення високопродуктивного сільського
господарства, піднесення життєвого рівня населення.

У 1932—1933 рр. український народ, особливо селянство, відчули на собі,
мабуть, один з найтрагічніших результатів колективізації — голодомор.
Його витоки, як уже зазначалося, слід шукати в аграрній політиці
радянської влади. Плани хлібозаготівель, зокрема, ніколи не були
економічно обгрунтованими, вони по суті означали продовольчу диктатуру.
В українських хліборобів вилучали майже дві третини валового збору
зерна, переважну більшість тваринницької продукції. Крім того, колгоспи
власними силами утримували машинно-тракторні станції, і продукції для
достатньої оплати праці хліборобів у них уже не залишалося.

У 1931 р. майже третина урожаю була втрачена під час жнив. Плани
хлібозаготівель, однак, залишилися без змін. У 1932 р. площа посівів в
Україні зменшилась на одну п’яту. План же хлібозаготівель був піднятий
на 44%. В 1932 р. була прийнята постанова «Про охорону соціалістичної
власності», згідно з якою за «присвоєння» навіть жмені зерна з
колгоспного поля селяни каралися розстрілом або концтабором. У засіки
держави тоді забирали навіть насіннєвий фонд, не видаючи колгоспникам
ані зернини.

В республіці почався голод. У березні 1933 р. ним було охоплено 103 з
400 районів. Однак навіть за цих умов значна кількість зерна йшла на
експорт. Центральна влада спромоглася виділити Україні лише 3 млн пудів
хліба. Яка його частина потрапила голодуючим, і сьогодні залишається
невідомим. Відоме інше: втрати України становили 5—7 млн люду. Цей
голодомор був безсумнівно штучним і класифікується як
радянсько-більшовицький геноцид проти українського народу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020