.

Радянська модернізація України (1928-1938 pp.) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 10496
Скачать документ

ТЕМА 5. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ (1928-1938 pp.)

Поняття “модернізація” означає оновлення, зміну у відповідності з
новітніми, сучасними вимогами. Радянський уряд і більшовицька партія
вважали, що необхідно модернізувати СРСР (і Україну) Засади, напрямки,
принципи І засоби здійснення політики модернізації країни були визначені
і розроблені партійними з’їздами, конференціями і пленумами ЦК ВКП(б)*.

Радянська модернізація складалася з трьох реформ:

індустріалізації (створення передової промисловості); колективізації
(створення колгоспів, радгоспів);

культурної революції (підвищення культурного рівня, освіченості
населення; поширення соціалістичної ідеології).

Індустріалізація України

Методи проведення індустріалізації Економічні досягнення
індустріалізації

• Планування здійснення індустріалізації по п’ятирічкам (п’ятирічним
планам). Перша п’ятирічка розпочалася в 1928 р.

• Зосередження керування економікою в вищих органах влади — ЦК ВКП(б) і
ВРНГ (Вищій Раді Народного Господарства).

• Обов’язковість виконання рішень ВКП(б) і ВРНГ

• Збільшення податків з селянських господарств, випуск облігацій на
Індустріалізацію (розповсюджувались серед населен-ня примусово).
Економія на всіх соціальних сферах (охорона здоров’я, освіта, житлове
будівниц-тво) з метою накопичення грошових ресурсів для
індустріалізації.

• Розвиток патріотичного ставлення до індустріалізації (соціалістичне
змагання, перевиконання планів, суботники тощо).

• Використання праці в’язнів на будівництві об’єктів індустріалі-зації.

• Репресії проти супротивників індустріалізації (здебільшого уявних).

• Створена сучасна промисловість, що забезпечувала незалежність
країни від імпорту верстатів, устаткування, чавуну, заліза, сталі та ін.

• Будівництво на території України заводів – гігантів: “Запоріз-сталь”;
“Криворізсталь”; “Азовсталь”, Дніпроалюмінієвий, Краммашстрой;
Харківський тракторний завод та інші.

• Докорінна реконструкція старих заводів: (Луганський паровозобудів-ний;
Макіївський, Дніпропетровський, Дніпродзержинський металургійні та ін.).

• Будівництво Дніпрогесу — найкрупнішої в Європі електростанції.

• Будівництво потужних електростанцій (Зуєвська, Штерівська,
Харківська, Київська, Дніпродзержин-ська та ін.).

Вже наприкінці 30-х років, внаслідок індустріалізації, Україна посіла
друге місце в Європі (після Германії) по виплавці чавуну, четверте місці
в світі по видобутку вугілля. По виробництву металу і машин Україна
випередила Францію, Італію.

В той же час блискучі успіхи індустріалізації не могли приховати
негативні і навіть трагічні наслідки здійснення цієї складової частини
модернізації.

Негативні соціально-економічні наслідки індустріалізації

Формування директивно-планової економіки (без урахування законів ринку).
Зростання ролі партії в державі (бо саме партія реально керувала
економікою).

Відставання легкої і харчової промисловості, тому що цим галузям
приділялося значно менше уваги, аніж важкій індустрії.

Будівництво об’єктів важкої індустрії йшло нерівномірно на теренах
України (і інших республік), що викликало відставання частини регіонів в
економічному розвитку.

Індустріалізація безпосередньо не підвищила добробут народу.

За роки індустріалізації від тяжких умов праці, голоду, хвороб, репресій
загинули десятки тисяч людей.

Колективізація сільського господарства почалася ще в 1918-1919 pp. Як
правило, у колгоспи, радгоспи, комуни селяни вступали добровільно,
примусові заходи не набули ще масового характеру. Значна частина селян
зоставалася самостійними господарями.

В 1928 р. Й.Сталін став ініціатором проведення суцільної колективізації.
На його думку, що була підтримана більшістю ЦК ВКП(б), колективізація
мала створити умови для прискореного завершення індустріалізації.
Вважалося, що колгоспи зможуть забезпечити країну великою кількістю
дешевого хліба. Крім того, в ході колективізації передбачалося вирішити
ще одну, вже суто політичну проблему, — ліквідувати прошарок заможного
селянства, що не підтримувало радянську владу.

Основні етапи колективізації

Етап Зміст етапу.

1928р.

Уряд СРСР ухвалив рішення в стислі строки провести суцільну
колективізацію.

1929р.

Пленум ЦК ВКП(б), який відбувся у листопаді, визначив, що
колективізацію в Україні слід завершити восени 1931 — навесні 1932 pp.

1930р. (січень — березень)

Партійно-державний апарат України почав застосовувати примусові заходи
колективізації. В колгоспи було зараховано 75% селянських господарств з
реманентом, худобою, кіньми та ін.

1930р. (березень)

Прийнята постанова ЦК ВКП(б) “Про заходи по ліквідації куркульських
господарств у районах суцільної колективізації” (куркулями називали тоді
заможних селян). Й.Сталін виступив в газеті “Правда” з критикою
примусових методів колективізації (вони були названі “перегинами”),
переклав відповідальність за них на місцеве керівництво

1930р. (квітень)

Селянам повернули присадибні ділянки, корів (одну), дрібну худобу,
реманент. До кінця 1930 р. всім бажаючим не заважали виходити з
колгоспів.

1931 р.

Відновилися примусові методи колективізації. 200 000 селянських
господарств було знищено як куркульські, майно було передане колгоспам
(це набуло назву “розкуркулювання”).

1932 — 1933 рр. Колективізацію було завершено. Індивідуальних селянських
господарств залишилося не більше 1%.

Доля куркулів

Категорія Здійснені заходи

І. Куркулі, що взяли участь в боротьбі з радянською владою (повстання,
збройний опір і т.ін.) “Ізоляція” у тюрмах, таборах, або розстріл.

II. Куркулі, що чинили частковий опір при розкуркулюванні Висилка з
родинами в північні райони Росії.

III. Куркулі, що не чинили опору розкуркулюванню Після розкуркулювання
надавали невеличкі земельні ділянки за межами села.

Розправа з куркульством відбувалася “згідно закону”, долю куркулів
визначали батрацько-бідняцькі збори. Часто-густо серед “куркулів”
опинялися не тільки заможні, а просто неугодні керівникам колгоспів
селяни, або ті, що співчували своїм сусідам-куркулям (їх називали
підкуркульниками і також розкуркулювали).

В 1932-1933 pp. розпочалося різке падіння сільськогосподарського
виробництва. Селян-одноосібників майже не залишилось, колгоспи працювали
погано, багато селян виїхало з села, тому що боялися за своє майбутнє.
Було зібрано втричі менше хліба, аніж в 1930 році. В республіки СРСР
уряд направив спеціальні комісії, в Україні таку комісію очолив В.
Молотов.

Як розпочався голодомор 1932-1933 pp. в Україні

Рішення комісії Підсумки виконання рішень комісії

• Провести додатковий збір хліба з селянських господарств в листопаді
1932 р. — грудні 1933 р.

• Накласти на ті колгоспи, що не мали зерна, штрафи — м’ясом та
іншими продуктами.

• Ввести блокадний стан в Україні заборонялось ввозити і вивозити
продовольство.

• Позбавити селян деяких областей права виїхати з села.

• Не надавати допомоги голодуючим, не залучати міжнародні організації
до сприяння в подоланні голодомору. • У селян було вилучено все зерно
(навіть посівне), що прирекло їх на голодну смерть.

• Колгоспи сплачували штрафи за рахунок селян, відбираючи у них всі
продукти харчування.

• Не маючи права привезти продукти з інших районів, виїхати з села,
позбавлені запасів продовольства, селяни вмирали від голоду.

• Через відсутність допомоги кількість жертв голодомору збільшилась в
багато разів.

Голодомор 1932-1933 pp. в Україні керівництво країни ретельно
приховувало. Комісія Молотова працювала таємно (протоколи її роботи було
знищено). В 1932-1933 pp. жертвами голодомору, згідно з приблизними
оцінками, стали 3-3,5 млн. осіб.

Культура України в 30-ті pp.

Освіта

Остаточно подолано неписьменність (в 1939 р. тільки 1,5% дорослого
населення лишилося неписьменним).

Введена загальна обов’язкова початкова освіта в сільській місцевості і
семирічна — в містах (1939р.).

Розширилась мережа середніх спеціальних закладів (576).

В 1933 р. відновилась діяльність університетів (Харківського,
Київського, Дніпропетровського).

Не було ліквідовано дефіцит вчителів з вищою освітою; не вистачало
шкільних приміщень. Учбові програми і весь процес навчання було
ідеологізовано в дусі більшовизму.

У школах діяли комсомольські і піонерські організації, які здійснювали
не тільки суто виховні функції, але й ідеологічний контроль за
школярами.

Було припинено українізацію.

Багато педагогів стали жертвами репресій.

Рівень вищої освіти, а також загальнокультурний і моральний рівень
інтелігенції знизився.

Наука

• Плідно працювала Академія наук — низка науково-дослідних інститутів,
окремі вчені (І Курчатов, Л Ландау, Є Патон, М Крилов, М.Боголюбов,
Ю.Кондратюк, О Палладій, Д.Воронцов, О.Богомолець та ін.).

• Були зроблені відкриття, що мали світове значення: кінетична теорія
плазми (Л.Ландау); метод електрозварювання металів (Є.Патон і колектив
Інституту електрозварювання ); дослідження в галузі ракетної техніки,
теорія космічних польотів (Ю. Кондратюк); штучне розщеплення атомного
ядра літія ( вчені Харківського фізико-технічного інституту); теорія
нелінійної математики ( М.Крилов, М.Боголюбов).

• Численні вчені були піддані репресіям (математик М.Кравчук, історики
М. Яворський, М.Грушевський, винахідник Ю.Кондратюк, геолог
Н.Світальський, генетик І.Агол та ін.).

Художня література

• Створено Союз радянських письменників України (1932 р.), за допомогою
якого партійне чиновництво контролювало літературний процес.

• Почались масові репресії проти письменників, поетів; близько 500
письменників стали жертвами репресій. “Розстріляним відродженням”
назвали історики покоління репресованих українських письменників.

• Незважаючи на жорстокий політичний режим, українська література не
вмерла. Видавалися твори М.Рильського, В.Сосюри, М.Бажана, А Малишка,
Ю.Смолича та ін.

• В умовах репресій творчість письменників часто мала пристосовницький
характер; це негативно впливало на талант письменників, породжувало
особисті драми.

Досягнення в мистецтві

Подальший розвиток театрального мистецтва (в 30-ті pp. діяло 80 театрів)

Значні успіхи в кіномистецтві. Створено 180 фільмів. Фільми О. Довженка
увійшли до скарбниці світового кіномистецтва.

Продовжує розвиватися образотворче мистецтво, з’являються молоді,
талановиті художники (С.Григор’єв, М.Дерегус, В.Костецький та ін.);
скульптори (Б.Іванов, М.Лисенко, Л.Муравин та ін.); графіки (В. Касіян).

Відкрито пам’ятник Т. Шевченку в Харкові (1935 p., скульптор М.
Манізер).

Широко відомими стали музичні колективи (капела “Думка”, капела під
проводом М. Михайлова, театральний хоровий ансамбль під проводом В.
Верховинця та ін.).

В Києві, Харкові, Одесі було відкрито консерваторії.

Розвивалось музичне мистецтво (Б.Лятошинський, В.Косенко та ін.).

Трагічні сторінки історії мистецтва

В 1933 р. Леся Курбаса було заарештовано і відправлено до табору, де він
і загинув В 1936 р. було заарештовано (і в 1937 р. розстріляно) М
Бойчука і групу художників.

В 1934 р. було розстріляно всіх кобзарів та лірників; кобзу і ліру було
оголошено “класове ворожими”.

Розпущені численні капели бандуристів.

В другій половині 30-х років суспільство зазнало масових репресій, що
вирвали з життя численних талановитих митців.

Політика в сфері релігії

• Закриття храмів, репресії проти священиків.

• Ліквідація УАПЦ в 1929 р. Репресії проти керівництва УАПЦ

• Виголошення політики знищення релігії як соціального явища.

• Гоніння віруючих.

* ВКП(б) — назва партії більшовиків з 1925 р (Всесоюзна комуністична
партія (більшовиків)).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020