.

Переяславська Рада (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 7568
Скачать документ

Реферат на тему:

Переяславська Рада

Улітку 1648р. Переяслав був центром округи – Переяславського полку. На
території кожного округу розміщувався окремий полк. Глава полку –
полковник, крім військової, був наділений також адміністративною й
судовою владою. Загальне керівництво округом здійснювалося за допомогою
козацкої старшини – обозного писаря, осавула й хорунжого. Переяславський
полк, один з найбільших в Україні, 1649 року нараховував 18 сот.

Під час Визвольної війни Переяслав був важливим центром поставок зброї й
продуктів харчування для війська. У цей час Переяслав відіграє роль
дипломатичного центра держави. У місто приїжджали польські, російські,
угорські, татарські, турецькі посли.

Війна з Польщей обіцяла бути довгою й кровопролитною, татари й турки не
могли бути надійними союзниками, тому гетьман неодноразово звертався до
московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Росією.
У жовтні 1653р. Земський Собор у Москві нарешті прийняв рішення про
альянс. У Переяслав виїхало посольство від московського царя Олексія
Михайловича, що очолював боярин В.Бутурлин – Росія обіцяла військову
допомогу в боротьбі з Польщею.

Наприкінці 1653р. в усі куточки козацької держави були відправлені гінці
для збору представників народу на велику раду. Російське посольство
приїхало в Переяслав 31 грудня 1653г.

Зібралась практично вся козацька старшина, керівники полків, по 5-7
козаків з кожного полку, духівництво, міщани й ін. Переяславский полк
був у повному складі.

7 січня відбулася зустріч гетьмана із царськими послами для уточнення
умов союзу й процедури присяги. Згоди домоглися після бурхливої дискусії
й взаємних компромісів. Основним змістом угоди, оформленої у вигляді
чолобитної на ім’я царя, було те, що Україна прийняла протекторат
самодержавця російського, зберігаючи повну (як у внутрішніх, так і в
зовнішніх справах) автономію й свій республіканський лад і становий
полк. Козацтво позначалося як особливе населення. Україна мала право
підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, за винятком
Польщі й Туречини.

Ранком 8 січня старшинська рада прийняла уточнення умов угоди. У другу
половину дня созвалась загальна рада на центральній площі. У третій
годині на майдан вийшов гетьман зі старшиною й послами У своїй промові
до народу Хмельницький змалював політичне становище, в якому опинилась
країна. Війна з Польщею, нестабільні відносини з Кримом і Туреччиною
призвели до послаблення української держави. Щоб вистояти, потрібен був
могутній союзник – ось якими чинниками був викликаний інтерес до
східного сусіди. З народом Росії українців пов’язувало спільне
національне коріння, одна віра. Учасники ради проголосили, що бажають
“під царя східного, православного”. Після закінчення ради гетьман,
полковники та старшина вирушили до Успенської церкви, де в присутності
послів і московських священиків склали присягу російському царю. Серед
інших царських подарунків боярин Бутурлін вручив Хмельницькому
гетьманську булаву як символ влади глави української держави. До всіх
міст і полків України були відправлені російські посланці для складання
присяги на місцях, але не скрізь їх радо зустрічали. Наприклад, київське
духовенство не склало присяги і взагалі неприязно сприйняло це єднання.
Українська церква ще 50 років не залежала від Московської. Ті з козаків
та старшини, хто не хотів бути підлеглим російського царя, збиралися під
проводом кошового Івана Сірка за дніпровими порогами… ==ВІД
ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ ДО НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ== Після смерті Богдана
Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за
владу. Гетьманська булава переходила від одного до другого, політичні
заходи часто були продиктовані зовсім не інтересами держави, а амбітними
претензіями полковників чи старшини. Поступово здійснювалося
закріпачення українського села, за підтримки царського уряду зростав
клас феодалів з козацьких керівників. Значну територію України охопили
народні повстання. В липні 1666 року повстання спалахнуло в
Переяславськім полку. Ще раніше політично невиважені, деструктивні дії
гетьманів (І. Виговського, Юрка Хмельниченка, І. Брюховецького та ін.)
призвели до розколу України та фактично – до втрати незалежності,
здобутої Богданом. Селянсько-козацькі виступи жорстоко придушувались,
але повторювалися знову й знову. Народ опирався тотальному поневоленню.

Цей опір попри все мав позитивні наслідки – він відчутно перешкоджав
закріпаченню селян Лівобережної України. Неабияиким досягненням було
відкриття початкових шкіл майже в усіх селах Переяславського полку. В
самому Переяславі функціонувало дві школи – при Успенській та
Покровській церквах. Великого розмаху набуло будівництво, здебільшого
дерев’яне. У Переяславі відбудовується Михайлівська церква, зруйнована
ще татарами. На кошти гетьмана Івана Мазепи зводиться головний собор
Вознесенського монастиря. Підтримуються традиції переяславської
архітектурної школи. У другій половині XVII ст. царськими указами була
скасована гетьманщина, ліквідований козацький військовий устрій,
остаточно знищені залишки колишньої автономії, вільні селяни
перетворилися на кріпаків. 1764 року козацька держава припинила своє
існування. 1782 року Переяслав став повітовим містом Київського
намісництва, а на початку XIX ст. увійшов до складу Полтавської
губернії. Переяславський повіт включав 16 волостей. Місто росло. Так,
1816 року чисельність населення становила 6 720 жителів, 1865 року вона
сягала вже 10 835 осіб. У поміщицьких господарствах Переяславщини
розвивались аграрні галузі промисловості – цукроваріння, винокуріння,
виробництво зернових. Розвиток буржуазних відносин сприяв занепаду
міста. Пояснюється це тим, що край був небагатий на корисні копалини, а
в самому Переяславі промисловість була розвинена мало. Крім
землеробства, люди займалися кустарними промислами – ткацтвом,
чинбарством, шевством. Життя міста пожвавлювали щорічні ярмарки.
Наприкінці XIX ст. в Переяславі налічувалось 14 церков, 1 монастир,
духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська
бібліотека, дві книгарні та церковно-парафіяльна школа. З Переяславом
пов’язано багато уславлених імен – серед них письменники, композитори,
історики, художники, педагоги. У 70-ті роки XX ст. Переяслав став
центром сільськогосподарського регіону. Не забуті також просвітницькі
традиції, що складалися тут упродовж багатьох віків. Сьогодні в місті
працює 26 музеїв, де зібрано 166 тисяч експонатів, що становлять
унікальні колекції – живі ілюстрації з історії рідного краю.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020