Реферат на тему:

Переїзди директорії

2-го лютого 1919 року Директорія з Києва переїхала до Вінниці. і Київ
негайно зайняли большевики.

Директорія покидала Київ в часи глибокої анархії та зневіри. Шукаючи
допомоги, вона знову звернулася до командування військовими силами
Антанти, і воно поставило такі умови для переговорів: димісія В.
Винниченка, В. Чеховськогота С. Петлюри; контроля Антанти над фінансами
України; звільнення з в’язниць гетьманських міністрів та владик —
Антонія й Євлогія. Питання про незалежність України не ставилося.^»»
Унаслідок цих умов Винниченио вийшов із складу Директорії; він виїхав
закордон. Петлюра узяв на себе обов’язки голови Директорії і виступив з
партії соціял-демократів.

Створено новий соціялістичний уряд: головою кабінету став Б. Мартос
(УСДРП), міністрами: 1. Мазепа, А. Лівицький, М. Ковалевський, Г.
Сиротенко. Новий уряд звернувся до народу з деклярацією, в якій закликав
до боротьби з московськими большевиками. В боротьбі з ними він вирішив
спиратися не на чужу силу, а на повстанців. Але — як соціялісти
бойкотувати уряд Остапенка, так праві кола стали в опозицію до
соціялістичного уряду Мартоса, обвинувачуючи його в большевизмі.^ До
опозиції належали члени Директорії — Петрушевич та Андрієвський.
Опозиція прагнула замінити наказного отамана Осецького отаманом
Оскілком, і вночі проти 29 квітня 1919 року зроблено спробу перевороту з
намаганням виорати на президента Петрушевича. Переворот не вдався, і
Оскілко з однодумцями втекли до Польщі.

Повстання Оскілка внесло в армію ще більшу дезорганізацію. Оскілко встиг
стягнути значні сили до Рівного і тим відкрив фронт большевикам. 5-го
травня уряд покинув Рівне й евакуювався до Радзивілова, щоб там
переформувати військо і підготовитися до наступу на большевиків.'»

?

?????¤?¤?$???????тастрофа викликала евакуацію Директорії з Радзивілова
далі — до Красного та Тернополя. Поляки продовжували наступ. «Мільярдове
майно, яке з великими труднощами вдалося звезти на нашу базу —
Броди-Тернопіль-Волочиське — було захоплене польським військом», — писав
учасник подій, генерал Капустянський.'»

У травні-червні 1919 р. в армії переведено ґрунтовні реформи, завдяки
яким вона стала дійсно регулярною українською армією — з тієї
напівпартизанської, якою була на початку війни.»‘

В перших днях червня українські війська повели наступ на большевиків;
6-го червня зайняли лінію Старокостянтинів — Проскурів — Кам’янець.
Успіхи на фронті піднесли бойовий дух повстанців. Тільки незалежні
соціял-демократи відмовилися від контакту з урядом Директорії.

У той час соціялісти самостійники, хлібороби-демократи та
соціялісти-федералісти, з участю прадставника від галицького уряду
підготовляли переворот. Вони хотіли усунути соціялістичний уряд і
Петлюру й проголосити Петрушевича диктатором Галичини, а генерала
Грекова — генеральним отаманом. Це було пов’язане з вимогою старшин та
козаків Запорізького корпусу повернути на командира корпусу полковника
Болбачана, який незадовго перед цим був усунутий. Болбачан, видатний
воєначальник, дуже популярний в армії. був противником соціялістів. Його
заарештовано й розстріляно за вироком суду.»‘

Наприкінці червня і на початку липня большевики відтиснули армію УНР,
зайняли Проскурів і підійшли до самого Кам’янця-Подільського. У той же
час з заходу йшли поляки, захоплюючи територію Галичини й частину
Волині. Осередком політичного та військового життя став
Кам’янець-Подільський, і там зосередилася опозиція проти соціялістичного
уряду. Соціялісти-самостійники відбували наради в Кам’янець-Подільському
університеті. До опозиції належали видатні діячі: професори — В. Біднов,
1. Огієнко, М. Куриленко — комісар Поділля, В. Приходько — голова
Подільського губерніяльного земства та ін. Вони подали меморандум, в
якому заявляли, що уряд мусить скасувати трудові ради, передати селянам
землю за викуп, утворити діловий кабінет з безпартійних і т. д. Але
боротьба велася в легальних формах — не заколотів, а дискусій.»»

Похожие записи