Реферат

на тему:

Окупація України під час другої світової війни

План

Поразка радянських військ

Російська тактика «спаленої землі»

Окупаційний режим.

Німецький новий порядок.

Тяжкі втрати Південно-західного фронту у перші тижні війни значно
підірвали його боєздатність, але вермахту не вдалося знищити головні
сили, які вже наприкінці червня завдали противнику удару в районі міста
Дубна. Німецькі війська наступали по всьому фронту. Цій девізії
потрапляли у могутні танкові кліщі противника і гинули. Моральний дух
невдало керованих і часом погано озброєних частин Червоної Армії падав,
наслідком чого була велика кількість військовополонених, прикладом цього
є трагічна загибель військ усього Південно-Західного фронту у ході
Київської оборонної операції.

У липні 1941 р. німецьке командування кинуло на столицю України 17
дивізій, але протягом 2 місяців подолали опір її захисників не вдалося.
Гітлер був змушений перекинути з московського напрямку польову армію і
танкову групу, які навели над Північним Кримом фронту. Становище
викликало негайно залишити Київ, відвести війська. Але ще у липні Сталін
попередив М.Хрущова: «Якщо ви зробите хоч один крок у бік відводу на
лівий берег Дніпра, вас усіх настигне жорстока кара як боягузів так і
дезертирів».Диктатор слів на вітер не кидав на Кирки носа і Хрущова
чекала доля генерала Павло (розстріляного за таку поразку у Білорусії),
і вони трималися до останнього.

Наслідки були трагічні. У серпні 1941 р. розгорнулись бої під Одесою.
Два місяці тривали бої, місто обороняли 25-та Чапаєвська стрілецька
дивізія Герекла І.Петрова та частини моряків Чорноморського флоту.
Тільки 16 жовтня радянські війська залишили Одесу і відступили в Крим.

Наприкінці вересня передові дивізії залишили Одесу і відступили в Крим.

2. За суворим наказом Москви в Україні застосовувалась традиційна
російська тактика «спаленої землі». Знищувались промислові, транспортні
об’єкти, зібраний як ніколи багатий рожай, запаси продовольства,
затоплювались шахти, були зруйновані у тюрмах України, яких не встигли
вивезти, розстріляли. Київ зазнав страшних руйнувань в умовах відступу
радянських військ.

За словами Сталіна, «це могло зробити життя в тилу ворога нестерпним».

3. У ході східної кампанії вермахту України стала першочерговим і
найважливішим об’єктом німецької колоніальної експансії. Ще до війни
Берлін розробив план її нещадної окупації, який став частиною «Ост».
Згідно нього передбачалось знищити і переселити в Сибір 31 млн. нас.
Польщі та західної частини СРСР і переселити сюди 10 млн. німців. Гітлер
запропонував депортувати 51 млн.

Берлін розділив Україну на кілька окремих частин з відмінним окупаційним
режимом. Львівська, Станіславська, Тернопільська і Дрогобицька обл.
склали дистрикт «Галичина» який приєднано до Краківського генерального
губернаторства.

У перспективі Галичина повинна стати територією рейху, 20 серпня 1941 р.
рейх комісаріат «Україна» складав 12 областей. Його очолив лютий ворог
українства Еріх Кох. Українські землі Закарпаття фюрер подарував
Угорщині . Там була утворена окрема адміністративна одиниця
«Підкарпатська територія», якою керував угорський регент. На землях
Південної України між Дністром і Південним Бугом з центром в Одесі
утворено «Трансністрію», яку передано Румунії. Окупаційна влада
управляла захопленими територіями Сходу через створене міністерство
А.Розенберга. Рейхскомісаріат ділились на генеральні комісаріати, а вони
– генеральні округи. Керівні посади посідали німці. Українці могли
займати лише пости в нижчому ешелоні – міських та волосних управах,
староствах. З них формувалась «допоміжна українська поліція». Будь-яка
політична діяльність українцям була заборонена. Тільки в генеральному
губернаторстві існував УЦК, який визнавала німецька влада. Комітет
опікувався дітьми, хворими, інвалідами, біженцями.

. ////////o?i/iccccccccssOO

&

—o%¶/I0″3D4Oe8$9A9X:B;p<>AtBooiaaaaaaaaaaaaaaoOOOaaa

&

&

Згідно з «планами Гітлера, економіка ставала на службу рейху. Поділені
між німецькими солдатами підприємства України. Окупанти нещадно
грабували село, перетворили колгоспи в «общинні господарства» і
запровадили кріпацький режим. На селянські двори накладено 12 видів
різних податків. Під суворою карою запроваджена обов’язкова трудова
повинність. Грабунок, свавілля, терор введені в ранг державної політики.
Ніяких законів на захист населення окупованої України не існувало.

Здійснювався шалений наступ на духовне життя поневоленого народу.
Закривались культурно-освітні установи, вищі, середні навчальні заклади.

«Ні в якому разі не надавати місцевому населенню право на отримання
вищої освіти» — вимагав Гітлер 1942 р. на нарад під Віннице – цілком
достатньо навчити трохи читати і писати по-німецьки. Берлін дозволив
відкривати в України початкові школи. Відбувалось пограбування пам’яток
історії та культури.

До Німеччини вивозили унікальні експонати з Києва, Харкова, Львова,
Одеси. Тільки з фондів Академії наук України вивезено 320 т. рідкісних
книг.

Водночас на окупованих землях розгорнулася нацистська пропагандистська
машина; видавались 120 газет української мовою, діяло 16 радіостанцій,
кіномережа, видавництва, Греко-католицька церква діяла без перешкод. На
поч. 1942 р. Берлін дав вказівки розгорнути вербування і вивіз українців
до Німеччини, де використовували їх на роботах у військовій
промисловості, на шахтах, у с/г. Людей ловили як звірів, масовими
облавами, вивозили під конвоєм. Окупаційні власті жорстоко ставились до
українців за порушення встановлених режиму, за прояви непокори,
співчуття партизанам, повстанцям.

За планом «Ост» загарбники встановили:

Україна розглядалась як «лебенсраум» — життєвий простір для німецького
народу;

Призначенням України було постачання продуктів та сировини «новій
Європі»;

Народи, які населяли окуповані території, підлягали виселенню, чи
зниженню, а та частина, яка виживе, стане рабами.

Є.Кох говорить «Ми – панівний народ, а це значить, расово найпростіший
німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший від місцевого
населення».

Це був тотальний терор. Порушуючи міжнародні конвенції, кати на
території України масово знищували військовополонених. За військовими
підрозділами вермахту просувались загони карателів — айнзац –групи СС,
які масово знищували населення. Із 4 груп «А», «В», «С», «Д» два останні
діяли в України. Щоб запобігти опору, німці запровадили систему
колективної відповідальності за акт терору. Розстрілу підлягали 50% від
загальної кількості заручників-євреїв і 50% — представники інших
національностей. За часи гітлерівської окупації на всій території
України нацисти здійснювали політику «Юденфай» — чистий від євреїв».

Українські міста і села повторювали трагедію Лірще у Чехії і Орадур у
Франції, населення яких спалили живцем – на Полтавщиці (Баранівка).
Спалено 320 сіл.

На окупованій території запроваджено комендантську годину.

Один з діячів ОУН Ю.Бойко так охарактеризував тодішнє становище України:
«Нині Україна – типова колонія, методи колоніального поневолення мало
чим відрізняються від тих, які європейці запроваджують серед чорношкірих
в Африці». Такий «новий порядок» викликав загальне обурення народу,
сприяючи наростанню руху Опору.

Література

Історія України» В.Баран, Ю.Зайцев.

«Історія України» Б.Якимович. Новий довідник «Історія України»
С.Крупчан, О.Іванюк.

Похожие записи