.

Мазепа в австрійській пресі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1038
Скачать документ

Реферат на тему:

Мазепа в австрійській пресі

Багато уваги присвячують Мазепі два віденські двотижневники, а саме
Пост-теґліхер Меркуріюс та Вінерішес Діяріюм. Як уже згадано, у
Вінерішес Діяріюм за 2 лютого 1704 р. поміщено кореспонденцію з Москви,
в якій, між іншим, є таке: “Москва, 27 листопада 1703 р. З нагоди
успішної кампанії цар пішки увійшов до Москви… і по дорозі довго
розмовляв із паном Мазепою, який подарував йому діямантами прикрашену
шаблю та уфундував напої для всього товариства”.

Не менше уваги присвячує теж другий віденський часопис. Пост-теґліхер
Меркуріюс 17 травня 1704 р. пише, що “Мазепа йде з 60.000 армією на
допомогу Августові і незабаром отже почнеться танець”. Покликуючись на
інформації з Сандомира за 6 липня 1704 р., Віннерішес Діяріюм подає
цікаву вістку, а саме, що “до Його Королівської Милости в Польщі прибули
представники від козацького гетьмана Мазепи, як також від козацького
полковника Палія. Перший поспішає з 70.000 армією і 100 гарматами до
Польщі, а другий стоїть напоготові з 30.000 армією. Ця вістка не
відповідає правді, числа значно перебільшені, а Палій, що був
заарештований з кінцем липня, не міг іти в рахубу, оскільки він ще
недавно керував повстанням проти Польщі. Вірніше пише Пост-теґліхер
Меркуріюс за 2 серпня 1704 р., опираючись на відомості за 17 липня 1704
р., до Августа прибув представник [Д. Максимович, полк, писар, пізніше
ґен. осаул] гетьмана Мазепи (в оригіналі “Мазеппата”) у справі допомоги
для короля. Такі й подібні вістки подає П. Т. Меркуріюс досить часто,
вони відносяться до постою Мазепи чи його маршруту.

На увагу заслуговують дві кореспонденції з Москви, що їх помістив П. Т.
Меркуріюс. У дописі з 11 лютого та з 25 березня 1705 р. він пише, що
Мазепа, вождь запорозьких козаків, брав тут [у Москві] участь на
конференціях із міністрами та іншими високими урядовцями й тепер
повертається до своїх військ. Ту саму кореспонденцію Пост-теґліхе
Меркуріюс ще раз передруковує у виданні за 4 квітня 1705 р.: “Москва 11
лютого. Вчора їх Екселенція, Пан Герман [Іван] Мазеппа, генерал або
Начальний Вождь Запорозьких Козаків, по відбутті багатьох конференцій із
Його Екселенцією, паном губернатором ґрафом Майншіофф [Меншиковим] та
іншими міністрами, повертається до Барудіна [Батурина] — своєї
резиденції в Україні…

Покликуючись на інформації з Кракова за 12 липня 1705 р., Пост-теґліхер
Меркуріюс 22 липня 1705 р. вірно подає, що “козацький генерал Мазепа
наближається до Львова, а звідти піде в напрямі Сандомира”. На увагу
заслуговує вістка про те (як пише цей самий часопис за 28 березня 1708
р., опираючись на інформації з Варшави за 12 березня того ж року), що до
Мазепи прибув турецький посол.

Не менше пильно слідкує за воєнними діями козацького війська Віннерішес
Діяріюм, подаючи місця постою Мазепи та його маршрут. До речі, пишучи
про Мазепу, Віннерішес Діяріум за 13-16 березня 1706 р. називає його
“полевим маршалом” (“Фельдмаршал”).

До переходу Мазепи на шведську сторону, як ми бачили, німецькі, а
передусім австрійські часописи, пишучи про гетьмана, називали його “Його
Екселенція”, “Князь”, “Фельдмаршал” і. т. д. Тепер, після переходу
гетьмана на сторону шведів тон австрійської преси цілковито змінився.
Пишучи про воєнні події того часу, вже нема тих ентузіястичних чи
прихильних заміток чи високих титулів на адресу Мазепи. Його згадується
тільки як “дер Мазеппа”, не щадячи при тому таких епітетів як “зрадник”,
“кривоприсяжник”, “еґоїст”, і т.д. Про перехід Мазепи до шведів пише
Віннерішес Діярюм (ч. 563), за 22-25 грудня 1708 р., що гетьман хотів
перейти на сторону шведського короля зі всім своїм військом, але його
намір “вчасно викрито” і з ним перейшло тільки близько тисячі козаків.

Цю саму вістку Віннерішес Діяріюм уважало за відповідне ще раз
надрукувати у виданні за 26-28 грудня 1708 р.

У виданні за 2-4 січня 1709 р. (ч. 566) Віннерішес Діяріюм пише, що
москвини сплюндрували та до тла знищили Батурин, а самого Мазепу “ін
абсенція” за “зраду” засуджено на смерть і повішено манекена, що мав би
нагадувати особу гетьмана.

& J p ” h??

o

8h9‚9????????aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeO

gd?nn

за 26 грудня 1708 р. й за 29 грудня 1708 р. описала перехід Мазепи на
шведську сторону подібно до Віннерішес Діяріюм.

У виданні з 15 червня 1709 р. Пост теґліхер Меркуріюс пише, що під
впливом Мазепи Запорозьке Військо перейшло на сторону шведів і вже
воюють проти армії під командуванням Шереметьєва. 10 липня 1709 р., на
основі інформації із Кракова за 29 червня, Пост-теґліхер Меркуріюс
подає, що московський полковник “Яковелл” [Яковлєв] здобув і цілковито
знищив Запорозьку Січ та здобув 150 гармат.

У виданні за 13 липня 1709 р. Пост-теґліхер Меркуріюс згадує, що
шведський король робить старання запросити запорожців, щоб вони дальше
атакували Полтаву. (На початку частина запорожців виявила охоту відійти
від шведів, тоді Мазепа робив заходи як у Гордієнка так і в шведського
короля, щоб заспокоїти їх нагородою після перемоги. Про це записав
шведський лейтенант Вейге та пруський підполковник Зільтман.)

На основі вісток із Кракова за 13 липня, Пост-теґліхер Меркуріюс у
виданні з 24 липня 1709 р подає інформацію, що триста запорожців, яких
Яковлєв узяв до полону, “для прикладу, посаджено на палі”. Цифра, що її
падає віденська ґазета згідна з тією, що її подав Меншиков у звідомленні
цареві за 19 травня 1709 р. Як відомо, тільки завдяки зраді нашого
земляка, полковника Г. Ґалаґана, що добре знав топографію та укріплення
Січі, московське військо 14 травня 1709 р. могло її здобути.

Далі знаходимо опис полтавської битви, на основі московських джерел, що
її широко подав Пост-теґліхер Меркуріюс у виданні за 3 серпня 1709 р.

21 серпня 1709 р. цей часопис, покликуючись на інформації з Троппау за
12 серпня 1709 р., інформує своїх читачів, що Мазепа зі своїм почетом
переправився на другий берег Дніпра.

Література:

АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового
Товариства ім. Шевченка, (у дальшому “ЗНТШ”), Львів, 1930, т. 100.

АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, “ПУНІ”, т. 46,
(1938).

БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941
—1948, 4 т.

БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, “ЗНТШ”, т. 152, (1933), с.
1

ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, “Наука і суспільство”,
1985, ч. 9, с. 34—37.

ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, “ПУНІ”, т. 46, с.
106—138.

ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби,
“Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, “ПУНІ”, (1938),
т. 46. с. 3—34.

ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале
XVIII, в., “Полтава. Сборник статей”, Москва, 1959.

ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892,
1895, 1897, 3 томи.

ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, “ЗНТШ”, 1909, т. 92, с. 239—241.

КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, “Кіевская старина”, 1886, т.
XI, с. 522—535.

КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении
украинской дворянско-буржуазной историографии, “Полтава. Сборник
статей”, Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст.
Петербург, 1905, т. VI.

КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його
часу, “Записки чина св. Василія Великого”, 1932, т. IV, с. 292—316.

КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, “Петр Великий.
Сборник статей”, Ленинград-Москва, 1947.

ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, “Кіевская старина”, 1899.

ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи,
“ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., “Український Історик”, 1966,
т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020