.

Мазепа у звітах пруського посла в Москві (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1015
Скачать документ

Реферат на тему:

Мазепа у звітах пруського посла в Москві

Значно більше уваги присвячує Мазепі та українським справам, у звітах
до пруського короля, його посол у Москві, Ґеорґ Йоганн фрайгер фон
Кайзерлінґ, що перебував на тому посту від 1701 до 1711 р. Кайзерлінґ
був гнучким та елястичним дипломатом, жив із царем майже на
приятельській стопі. Мав широкі знайомства, використовував для своїх
цілей присутність на московському дворі німецьких генералів Бавера,
Беллінґа, Галларда, Ґольца, Ренцеля та інших німецьких достойників, що
давали йому потрібні інформації про московську політику. Кайзерлінґ умів
добре спостерігати, звертаючи увагу на події, тому його звіти точні й
цінні. Особливо важливі його завваги щодо Мазепи та його політики.

У свойому звіті з 21 листопада 1708 р. Кайзерлінґ присвячує велику
частину переходові Мазепи на шведську сторону та можливим наслідкам цієї
несподіваної події на дальший розвиток воєнних і політичних справ підчас
війни. Наприкінці звіту шифром, подає дуже характеристичну оцінку Мазепи
та його значення в Україні такими словами: “не треба думати, що цей
чоловік, якого нарід так дуже любить як і шанує, не мав би своїх
прихильників. Тим більше, що козаки дуже невдоволені цим урядом, який
жорстоко з ними поводиться й часто порушує їх вольності. Тому треба
думати, — якщо не ввесь нарід, то принаймні велика частина піде за
прикладом свого шефа”.

У звіті з 28 листопада 1708 р. Кайзерлінґ пише, — цар відразу вжив
заходів, щоб “цей вогонь у зародку знищити” і тому наказав Меншикову
здобути Батурин, який той у варварський спосіб знищив не щадячи ні жінок
ні дітей. Крім цього, підкреслює Кайзерлінґ, цар уживає подвійної
тактики, з одного боку хоче застрашити населення, а з другого боку хоче
прихилити його до себе обіцянками. Знищення міста й масакра в Батурині
мусили зробити велике враження на широкі маси в Україні. Цар дозволяє
вибрати на гетьмана стародубівського полковника Івана Скоропадського у
Глухові, при тому наказує кинути анатему на Мазепу, що зробило теж не
мале враження на населення. Все те робиться, щоб з одного боку
відстрашити широкі маси від Мазепи та його політики, а з другого —
запевнити, що цар хоче зберегти дотеперішні вольності та привілеї. Свій
звіт Кайзерлінґ закінчує заввагою, що якраз він отримав офіцийний
московський комунікат відносно переходу Мазепи до шведів; він додає його
до свого звіту. У цьому комунікаті згадується, що московський уряд
згідний за посередництвом пруського уряду переговорювати в справі миру,
якщо шведський король запропонує прийняти умови для переговорів.

У звіті з 5 грудня 1708 р. Кайзерлінґ коротко згадує про те, що
шведський король, не одержавши того всього, що обіцяв йому Мазепа, дуже
невдоволений та що гетьмана тримають під арештом.

Кайзерлінґ не завжди згадував про Мазепу. Напр., у звіті з 8 грудня 1708
р. висловлює свої сумніви щодо позитивного полагодження конфлікту між
Москвою та Швецією за посередництвом Прусії.

Однак у звіті з 15 грудня 1708 р., Кайзерлінґ повідомляє свого короля
про воєнні операції обох армій і приходить до висновку, Що взимку не
буде вирішаючого бою. Обидві армії будуть жити в зимових кватирах, однак
три важливі події стали некорисні для шведів: (1) Поразка корпусу
генерала Левенгавпта під Лісною (29 вересня 1708); (2) Шведи не зуміли
зайняти Северію та Батурин — фактори, що заважили на воєнних успіхах в
Україні, тому то через цю невдачу населення не пішло за прикладом свого
провідника Мазепи; (3) Навдача генерала Любекера в Інґрії. Якщо б ці
події закінчились успішно, Москва опинилася б у дуже критичному стані.
До цього звіту Кайзерлінґ додав скорочену копію листа Шафірова,
царського підканцлера з Лебедина, датованого 15 грудня 1708 р., в якому
зазначено, що Мазепа має дуже мало війська, бо решта перейшла на сторону
царя.

U

? що властиво багато від нього втекло і залишилося в нього не більш як
500 — 600 людей. У тому самому додатку, спираючись на лист “одного
доброго приятеля” з московської квартири, подано, що козаки не хочуть
слухати ні короля, ні Мазепи, а сам гетьман під домашнім арештом шведів.

У звіті з 16 січня 1709 р. Кайзерлінґ інформує свого короля, що настрій
у російській армії дуже поганий, одна добра поразка може привести до
несподіваних наслідків для царя.

У звіті з 30 квітня 1709 р. до свого короля Кайзерлінґ описує “револьту”
проти царя тих козаків, що перейшли на шведську сторону; царські війська
під командуванням ґенерала Ренне мали з ними коло м. Чиркова битву.

У звіті з 15 травня 1709 р. Кайзерлінґ описує участь козаків у будуванні
моста на Дніпрі й напад на московський відділ під командуванням
полковника Ф. Фекловича.

У звітах з 17 липня та 31 липня 1709 р. Кайзерлінґ описує перебіг
полтавської битви. В останньому звіті пруський посол підкреслює, що не
припускає, щоб шведська армія була порівняльно ще така сильна і
боєздатна, одначе, він довідався від пруського представника,
підполковника Н. фон Зільтмана, що попав під Полтавою в московський
полон, шведська армія нараховувала 24.000 вояків. Причину капітуляції
під Переволочною Кайзерлінґ пояснює недостачею амуніції та харчів;
відносно шведського короля подає, що він “далеко віддалився від своїх
кордонів” і його місце перебування невідоме.

Література:

АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового
Товариства ім. Шевченка, (у дальшому “ЗНТШ”), Львів, 1930, т. 100.

АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, “ПУНІ”, т. 46,
(1938).

БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941
—1948, 4 т.

БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, “ЗНТШ”, т. 152, (1933), с.
1

ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, “Наука і суспільство”,
1985, ч. 9, с. 34—37.

ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, “ПУНІ”, т. 46, с.
106—138.

ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби,
“Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, “ПУНІ”, (1938),
т. 46. с. 3—34.

ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале
XVIII, в., “Полтава. Сборник статей”, Москва, 1959.

ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892,
1895, 1897, 3 томи.

ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, “ЗНТШ”, 1909, т. 92, с. 239—241.

КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, “Кіевская старина”, 1886, т.
XI, с. 522—535.

КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении
украинской дворянско-буржуазной историографии, “Полтава. Сборник
статей”, Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст.
Петербург, 1905, т. VI.

КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його
часу, “Записки чина св. Василія Великого”, 1932, т. IV, с. 292—316.

КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, “Петр Великий.
Сборник статей”, Ленинград-Москва, 1947.

ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, “Кіевская старина”, 1899.

ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи,
“ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., “Український Історик”, 1966,
т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020