.

Мазепа у звітах австрійського посла в Москві (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1041
Скачать документ

Реферат на тему:

Мазепа у звітах австрійського посла в Москві

Як уже згадано, австрійський посол у Москві, Отто Плеєр, пише у своїх
звітах теж про участь Мазепи в російсько-турецькій війні, (напр. звіт за
січень 1696 р.) Багато уваги присвячує Плеєр Мазепі та його армії підчас
Великої Північної Війни. Уже на самому початку війни, у звіті за 27
серпня 1700 р. пише про зосередження війська між Смоленськом і Литвою. 1
(Видно Плеєр тоді ще не знав, що тут ішла мова про висилку козаків під
Нарву, про що згадує у своєму звіті за 12 вересня 1700 р. 2 (“…там
очікується 4.000 гетьманських козаків…”)

Загально кажучи, Плеєр усе ж таки добре поінформований, у своїх звітах
за 20 травня та 19 серпня 1701 р. подає досить точні відомості про
оперативні пляни та дещо переборщене число козацьких військ. 3 До речі,
збільшування війська тоді було повсякчасним явищем, що знаходимо теж у
західньоевропейських джерелах, напр., про англійську чи французьку
армії.

У своєму звіті за 8 лютого 1702 р. Плеєр присвячує багато уваги козакам,
згадуючи про деяких козацьких старшин, що воліють воювати проти турків і
татар, ніж проти шведів, та про Мазепу, що якраз тоді перебував у
Москві. 4

У наступних звітах до Відня, Плеєр не забуває згадати теж і про козаків
та Мазепу. Напр., у звіті за 25 грудня 1702 р. пише, що “вислано
мазепинських козаків проти шведів”. 5 У звідомленні 10 травня 1703 р.
подає таке: “…Попередньої неділі спішно прибув вершник від козацького
гетьмана Мазепи з України до головного табору царського маєстату. Він
привіз листи, що до нього (Мазепи) писали Оґінський і Вишневецький, які
радили йому як перехитрити царя…та зі всім козацьким військом
виступити проти Москви: Крім того, він (вершник) приніс вістку, що до
гетьмана прибуло турецьке посольство…” 6

У зв’язку з походом Мазепи в 1704 р., Плеєр загальниково згадує про це у
звіті за 12 травня 1704 р., та дещо докладніше у звіті за 25 липня 1704
р., в якому підкреслює нарікання Мазепи на те, що він даремно чекав три
місяці на директиви польського короля Авґуста… 7

Про Мазепу й козаків знаходимо цікаву згадку у звіті Плеєра за 15 липня
1706 р., що кидає характеристичне світло на тодішні взаємини між
козацьким і московським військами. Австрійський посол підкреслює, що
“козаки були дуже невдоволені, тому що Александер Меншиков забрав від
них 6.000 коней: в Україні забирається до Москви з церков гроші й
дорогоцінності, так що Великий Вождь Мазеппа навіть скаржився на це
цареві…” 8

У своєму звіті за 5 липня 1708 р., Плеєр згадує, між іншим, про активну
участь запорожців при облозі Полтави. 8а

Перехід Мазепи на шведську сторону був великою несподіванкою для царя
(гетьман Мазепа “безвістно пропав”) та для ширшого українського загалу.
Союз Мазепи зі шведським королем був темою політичних розмов серед
дипломатичних кругів у Москві та при головній шведській квартирі і
матеріялом для звітування до своїх монархів. Загалом
українсько-шведський союз та перехід гетьмана до шведського короля
викликав велику сензацію в тодішному політичному світі на Заході.

Одним із перших, що писали про перехід Мазепи до шведів, був
австрійський посол у Москві. У своєму звіті з 16 листопада 1708 р. Плеєр
пише: “Потім прийшла несподівана вістка, що престарий і білосивий,
завжди щиро відданий цареві та його улюбленець, козацький вождь Мазепа
перейшов до ворога з триста старшинами та деякими полками козаків,
допомагаючи тим кроком голодуючій шведській армії”. 9 До цього звіту
Плеєр долучив переклад офіційного московського комунікату з Глухова за
12 листопада 1708 р., в якому у подробицях описана “зрада” Мазепи. 10

У звіті за 22 грудня 1708 р. Плеєр між іншим писав, що цар обіцяв Мазепі
та його прихильникам амнестію, якщо вони повернуться назад. Він шукав
нагоди втекти від шведів, одного разу вже втік був від них на сім миль,
але знову його спіймали й поставили під вартою…” 11 Звичайно, це не
відповідає правді. Навпаки, як пише

N

P

????????????o? Мазепа добре знав царя, щоб йому повірити. Він добре знав
що вороття немає, одинокою розв’язкою для нього могла бути перемога, а
не йти на ласку чи неласку царя. Зрештою, навіть коли б гетьман і хотів
повернутися назад, то це було неможливим, бо до цього не допустили б
шведи. Таку поголоску для пропагандивних цілей розпускав на Україні
царський уряд, щоб паралізувати заклики гетьмана та шведського короля до
боротьби з Москвою, яка старалася позискати не тільки старшину, але й
широкі маси. У своєму маніфесті з 6 листопада 1708 р. цар писав:
“…никоторий народ под солнцем такими свободами и привилиями и
легкостию похвалиться не может, как по на’шей, царского величиства,
милости Малороссийский…” 14 У той же час обидві сторони поширюють
скрізь свої проклямації, маніфести, універсали, словом ведуть дуже
сильну пропаганду, яку Крупницький слушно назвав “війною маніфестів”.

У звіті за 28 квітня 1709 р. Плеєр згадує про “запорозьких козаків, що
через постійне підбурювання Мазепою нарешті збунтувалися проти царя.
Будучи посилені трьома шведськими полками під командуванням бригадира
Крузе, поки цар устиг послати підмогу в силі 10 полків під командуванням
генерал-поручника Рена, напали вони на російський полк, що був
розквартирований недалеко Дніпра, та всіх повбивали…” 15 Далі Плеєр
пише, що шведський король мав заявити готовість цареві видати Мазепу, що
звичайно не відповідає правді, бо Карло XII від особистої зустрічі з
гетьманом відносився до нього з великою пошаною.

Після битви під Полтавою у звіті з 5 липня с. ст. 1709 р., Плеєр
посвячує більше уваги козакам під командуванням гетьмана І.
Скоропадського, але згадує теж незавидну долю полонених запорожців та
Мазепиних козаків. Про Мазепу пише: “деякі хочуть знати, що шведський
король разом з Мазепою два дні перед битвою потаємно з відділом кінноти
віддалилися” 16 (втекли), що як відомо не відповідає правді.

Говорячи про австрійські джерела, слід ще додати, що в бюрі для
шляхетських справ (“Райхсадельсамт”) знаходиться лист Мазепи до цісаря
Йосифа І. На останній сторінці цього листа є офіціяльна замітка, що
цісар 1 вересня 1707 р. надав Мазепі титул “Князя св. Римської Імперії”,
про що докладніше у наступному розділі.

Література:

АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового
Товариства ім. Шевченка, (у дальшому “ЗНТШ”), Львів, 1930, т. 100.

АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, “ПУНІ”, т. 46,
(1938).

БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941
—1948, 4 т.

БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, “ЗНТШ”, т. 152, (1933), с.
1

ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, “Наука і суспільство”,
1985, ч. 9, с. 34—37.

ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, “ПУНІ”, т. 46, с.
106—138.

ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби,
“Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, “ПУНІ”, (1938),
т. 46. с. 3—34.

ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале
XVIII, в., “Полтава. Сборник статей”, Москва, 1959.

ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892,
1895, 1897, 3 томи.

ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, “ЗНТШ”, 1909, т. 92, с. 239—241.

КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, “Кіевская старина”, 1886, т.
XI, с. 522—535.

КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении
украинской дворянско-буржуазной историографии, “Полтава. Сборник
статей”, Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст.
Петербург, 1905, т. VI.

КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його
часу, “Записки чина св. Василія Великого”, 1932, т. IV, с. 292—316.

КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, “Петр Великий.
Сборник статей”, Ленинград-Москва, 1947.

ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, “Кіевская старина”, 1899.

ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи,
“ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., “Український Історик”, 1966,
т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020