Реферат з історії України

Студента ФПН—2

Заклецького Олександра

«Іван Мазепа та його епоха »

Київ 1997.11.11

Іван Мазепа , як відомо походив із шляхетського роду , по одним джерелам
волинського , по іншим — подільського походження . Його предки у XVI ст.
Оселилися на Білоцерківщині. Його батько Степан-Адам Мазепа , був
політичним діячем у партії Виговського та брав участь в укладанні
славетного Гадяцького договору . Його мати

Марина-Магдаліна походила зі старого шляхетського роду Мокієвських та
була досить видатною жінкою . Після смерті чоловіка вона присвятила
життя громадським та церковним справам : з 1686 року стала шгуменею
Києво-Печерського Вознесенського монастиря , до самої смерті у 1707 році
була дорадником свого сина . Все це свідчить про не аби-який інтеллект ,
культурність та високу освіту його матері.

Іван Мазепа народився у 1639 році . Освіту здобув у Києво-Могилянській
колеґії , і потім дуже виділяв свою Alma Mater , після
Києво-Могилянській колеґії навчався в Єзуїтській колегії у Варшаві .
Після цього був при дворі короля Казіміра . Король послав його до
Франції , Італії , Німеччини для поповнення освіти молодого Мазепи .

По поверненні до Варшави , Мазепа виконував доручення короля : їздив до
Виговського у 1659 році , до Юрія Хмельницького у 1660 , до Тетері у
1663 .

У 1663 році Мазепа вирішив змінити свою долю ; він покидає службу у
короля і ( це пов’язують з його відомою любовною пригодою , яку
оспівували багато поетів ) у 1669 році приїзджає до Чигирина до гетьмана
Дорошенка та присвячує своє життя справі України .

Дорошенко дає Мазепі ранґ генерального осавула , Мазепа займається
політикою : у 1673 році їздить до Криму , до Самойловича , у 1674 до
Туреччини та Криму .

Треба сказати , що у той час з’явилася невіра у політику Дорошенка і
тому до лівобережного гетьмана Самойловича приходили видатні політиччні
діячі правобережної України : Гамалій , Кочубей , Лизогуби , Ханеки ,
Кандиба , Скоропадські ; до них пристав і Мазепа . Мазепа здобув велике
довір’я Самойловича , став вхожим до його родини , навіть посвоячився з
ним . Виконував важливі діпломатичні місії , майже щороку їздив до
Москви : у 1686 році із застереженням з приводу « вічного миру » з
Польщею . Він нав’язав близьки стосунки з князем В . Ґоліциним , що був
Фаворитом царівни Софії і , фактично , робив політику .

Але не зважаючи на відраджування Самойловича , московське керівництво
таки приступило до союзу з Польщею , Австрією та Вєнєцією проти
Туреччини та Криму . Угода була укладена , при цьому за Київ було
доплочено 146 тис. рублів , та пообіцяло воювати з кримською ордою , у
той час як Польща , Австрія та Венеція мали воювати з Туреччиною .
Самойлович дуже неприхильно поставився до цього , тим більш що не
вдалося виторгувати у Польщі зрічення прав на правий беріг Дніпра , як
хотів того Самойлович . Але кінець-кінцем треба було йти походом на Крим
разом з московським військом , з котрим йшов В. Ґоліцин .

Самойлович , знаючи умови степової війни . дав дав розумні поради , але
порад ціх не послухали та впохід виступили піздно , трава вже висохла і
татари випалили степ . Не доходячи до січі , над р.Карачорак , Ґоліцин
несподівано приказав військам відступити , лише 40 тис. московськог та
українського війська під командою Неплюєва та Григорія Самойловича (сина
гетьмана ) пішла на Запоріжжя .

Які були причини відступу ? Офіційна версія була — брак паші для коней
, але сучасники спростували , бо паші було досить. Можливо , що знаючи
про нехіть старшини і самого гетьмана проти походу (оліцин побоявся
заходити далеко в степи. Однак треба було знайти винуватого , винуватим
став гетьман .

Проти гетьмана був використаний донос . Справа в тому , що козацька
старшина давно вже хотіла позбавитися Самойловича , бо гетьман правив
самовласно , не радився зі старшиною , ставився до них згорда , брав
хабарі і навіть збирався передати булову сину , та зробити гетьманство
наслідним . Тобто це означало б для України введення монархії . На
Самойловича було написано багато наклепів , але їм не давали ходу , бо
пам’ятали про вислуги старого гетьмана , але зараз для старшини
з’явилася нагода свергнути гетьмана , одразу ж був написан донос . Донос
було підписано старою , заслуженою старшиною серед неї були —
Дудін-Борковський , Кочубей , Лизогуб , Забіла , гамалій та інші . У
доносі писалося , що Самойлович не прихильний до Москви та про те що він
має зв’язки з татарами . Це була чиста брехня , але (оліцин з царівною
вхопилися за це і з москви прийшов указ про арешт гетьмана з родиною ,
військо в той час стояло під річкою Коломаком , в наказі говорилося
відіслати гетьмана до Москви й вибрати нового гетьмана . Пізнійше
гетьмана з родиною відіслали в Тобольск , де він і помер через 2 роки .
Сина ж його полковника Григорія Самойловича , після тортур було страчено
в Сівську . Після арешту гетьмана серед козацтва почалися непорядки ,
били та вбивали старшину та інших людей що були у дружбі з бувшим
гетьманом , тому старшина просила від (оліцина скорійше вибрати нового
гетьмана . Очевидно , що справа вибору була договорена наперед Іваном
Мазепою , який був тоді вже генеральним писарем . Він пообіцяв (оліцину
10 тис. рублів і тому під впливом (оліцина його кандідатура не стріла
ніяких перепон .

25 липня 1687 року скликано було Генеральну Військову Раду , в якій
взяло участь 2.000 козаків . Вона ухвалила нові статті , які уставлені
були перед нею . Це був аналог Глухівських статтей 1672 року , ці статті
називалися Коломацькими ; постановлено було , що не може відбирати від
старшин урядів без указу царського ; Україна не сміла порушувати вічний
мир з Польшею , було також заборонено вести дипломатичні відносини з
іншими державами ; аби Україну тіснійше зв’язати з Московщиною ,
ухвалено дбати про те , щоб більше було мішаних шллюбів . Після цього
(оліцин порадив старшині вибрати Мазепу що і було зроблено .

Але переміна гетьмана не зробила перемін у житті . Мазепа йшов
протореним шляхом свого попередника , бо упадок Дорошенка послужив
наукою та показчиком нових обставин . Дорошенко був останній діяч
Хмельницької доби , що стояв за плани Українського визволення . Звісно ,
що та доля яка його спіткала — покинутого всіми , зненавидженного
народом—наводила на думку , що Україні нема виходу з московської стежки
.

Московське правительство знало що робило , щедро роздаючи старшині
маєтності , воно тим самим накладало ярмо на старшину , але ярмо це було
солодке і старшина радо сприймало його танцюючи під дудку Москви .
Старшина перетворювалась на поміщиків , освоювала землі , кріпостила
людей і вірно служило московському правительству . Туж лінію вели
Самойловіч і Мазепа . Вони вірно сповняли волю Москви та виконували
накази , допомогали старшині освоювати нові землі та кріпостити людей .

У цей час почалися московські смути : боротьба партії царя Петра першого
з партією царівни Софії , було важко вгадати за кого триматися , але
Мазепа вийшов з цього сухим .

Падінню царівни Софії сприяла нова військова компанія , бо Мазепа
успадкував чорноморську проблему Чорного моря . У березні 1689 року
князь (оліцин рушив на Крим з 120-тисячним військом . На Колмаку до
нього приєдналися українські війська під проводом Мазепи . Ця величезна
армія 20 травня дійшла до Перекопу , примушуючи татар відступати , але
другого дня несподівано відступила . Невідомі причини цього відступу ,
але історики склоняються до того що (оліцина підкупили татари .

Після цього відступу відбулось падіння царрівни Софії та перехід влади
до Петра I .

Той факт , що Мазепа не тільки не постраждав за дружні відносини з
(оліциним , а навіть навпаки попав в особливу ласку до Петра , виправив
з (оліцинських маєтків ті гроші , що заплатив йому за свій вибір та й ще
випросив для своїх родичів та своєї партії велику кількість маєтків ;
все це свідчить про не аби-яку здатність пристосовуватися до людей і
обставин .

Після двох невдалих походів стало зрозуміло , що щоб здобути Крим треба
опануувати Чорноморське узбережжя . Почалися походи на Очаків ,
долішний Дніпро .На чолі походів на Очаків та Газі—Кармен у 1690 році ,
на Аккерман у 1691 році стяв полковни Семен Палій .

У 1695 році відбувся перший похід московського війська на Озів . З ними
разом йшли козаки під командою небожа Мазепи наказного гетьмана Івана
Обидовського . Мазепа ж у той час атакував Гази—Кармен та інші турецькі
фортеці над Дніпром . Завоювання цих фортець мало велике значення для
України , а ще більше для Озовської компанії .

У 1696 році Озов був здобутий , хоча Керченська протока залишалася ще у
руках турків . На жаль Очаків не був взятий .

Мазепа стає дуже заможним і починає витрачати гроші на духовні і
просвітні цілі . Він намагається заглушити розмови про те , що він « Лях
» , чужий . скатоличений . Мазепа відновив Печерську Лавру , обвів її
монументальною огорожею , відбудував братську церкву Богоявлення і
поставив новий будинок для академії . Поставив церкву вознесення у
Переяславі та інше…

Але всі ці прояви доброчинності у бік церкви ніяк не заспокоювали народ
. Військові походи через Україну руйнували її , багато людей гинуло в
боях . У 1699 році Маазепа писав царю , що за 12 років гетьманування він
відбув 11 разів у походах , однак наслідки військовї компанії проти
Криму та Туреччини не відповідали жертвам .

В решті—решт Австрія та Польща підписали мир з Туреччиною у 1699 році ,
а Москва з туречинною у 1700 році отримав Озів на 30 років . Престиж
Москви було поднято , а що Україна ?? Україна не вигадала з цього нічого
, навпаки через Коломацьку угоду вона повинна була не тільки брати
участь у бойових діях , а ще й давати людей для судобудівництва ,
копання окопів та інше .

Таке становище шкодило Мазепі , якого сучасники вважали за прихильника
Москви , не розуміючи важкої ситуації в якій він опинився внаслідок
Коломацької угоди .

На Україні зростало соціальне та економічне напруження . Мазепу називали
« відчимом » України . До того ж не припинялися повстання , що почалися
ще під Коломаком . Люди тікали до Запоріжжя , де утворився осередок
опозиції проти політики Мазепи . Мазепа вживав заходів щоб заспокоїти
народ : ввів , як норму , дводенну панщину , на будування фортець
відряжалися козаки , а не селяни , але цього було замало .

Становище Мазепи , що стояв між місцевою опозицією та політикою Москви ,
погіршувало ще те , що серед старшини було багато свояків та приятелей
Самойловича , з його небожем Михайлом Самойловичем на чолі . Мазепа їх
по змозі усував , призначаючи полковниками своїх родичів та друзів .

Проти Мазепи почалися заколоти , перший очолював Василь Кочубей . Друга
під керівництвом Петра Іваненко (Петрика ) , який став гетьманом
Ханської України — між Богом і дністром .

Треба сказати , що відносини між Україною і Москвою за гетьманування
Мазепи з початку царювання Петра набули особливого характеру . Мазепа ,
як я вже казав , мав значний авторитет ще за правління царівни Софії ,
завдяки його дружним стосункам з В. (оліциним . При Петрі Мазепа отримав
багато милостей , орденів та інших відзнак і в міру своєї можливості
використовував довiр’я царя для України . Трагедія Мазепи поягала в тому
, що , ясно розуміючи інтереси України , він повинен був брати участь у
війні з Туреччиною і Кримом , не зважаючи на протести старшини .

Гетьман був самотній і ця самотність яскраво виявилася під час війни зі
Швецією , яка своїми наслідками стала величезною катастрофою для України
, хоча причини , які викликали її були далекі від інтересів України .
Головною причиною тієї війни було прагнення Петра « прорубати вікно у
Європу » вийшовши до берегів Балтийського моря , що належали Швеції .
Була утворена антишведська коаліція , до якої входили Данія , Польща та
Росія .

Війна почалася у 1700 році , коли данські війська увійшли до Гольштинію
, що була у союзі зі Швецією , а поляки зайняли Ліфляндію та обложили
Ригу . На допомогу їм йшли Московськи війська . Але у цей час Швеція
нападає на Данію та змушує її вийти з війни . Москва не знаючи про це
почали облогу Нарви—шведської фортеці , 19 листопада 1700 року Карл XII
розбиває Московське військо . Це сталося так миттєво , що Українське
військо , яке йшло під керуванням наказного гетьмана Івана Ободинського
, не встигло дійти , тому обмежилося нападами на Шведський кордон , а
потім на початку 1701 року повернулися на Україну .

У цей час Карл XII кинув усі сили на Полшу і тим самим дав Петру «time
out» , за цей час Петро встиг зробити військову реформу та дістати нову
зброю . У 1701 році Петро знову почав бойові дії , Українсько—Московськи
сили виступили на допомогу Польсько—Саксонським . У 1703 році
почалися успіхи Петра : він здобув Нотебур( та Нієшанц , де заснував
Петропавлівську фортецю — майбутній Санкт—Пітербур( ( на будові
Санкт—Пітербур(а загинуло більша людей ніж на північній війні ) , у 1704
році було захоплено Дерпт і Нарву . В результаті уся Ін(рія опинилась
під владою Москви .

У цей час Карл XII захопив вже половину Польщі , серед польських
магнатів почалася боротьба : одні підтримували короля Ав(уста II —
короля Польщі , інші підтримували Швецію . Польша поділилася на дві
ворожі частини . Ав(уста II підтримували московські та українські
війська з гетьманом на чолі .

У 1705 році Петро I займає Литву та Курляндію . Україні ж ця війна
нічого не давала , а тільки навпаки—помирало на чужині багато українців
, будувалися нові фортеці , що були великим тягарем для населення ,
війська , що весь час переходили через Україну вимагали фуражу , коней ,
харчів , волів . Петро не рахувався з військовим укладом українців :
українці мали слухатися московських військових начальників , а не
гетьмана . В Москві навіть виникали думки скасувати козацькі порядки , а
керування Україною віддати Меньшикову або геци(у Мальборо . Зрозуміло і
без зайвих слів , яка загроза нависла над Україною .

Україна опинилася проміж Сциллою та Харибдою : українці втрачали б свою
державу хто б не виграв , якщо б виграв Петро I та Ав(уст II Україна
була б поділена між Польшею та Москвою ; в разі перемоги Карла XII та
його польських союзників Україна б опинилась би під владою Польщі . В
обох випадках про автолномію і мови не було . Єдиним шляхом було
визволення з-під московської влади , і при тому заздалегідь , до
закінчення війни .

Про можливості від’єднання з-під московської влади думав не тільки
Мазепа , а й інша старшина . Виробилось дві концепції : або створення
Великого Князівства Руського у федерації з Річчю Посполитою ; інша —
альянс з Кримом і Туреччиною для боротьби за незалежнісить .

Перша концепція пов’язана з Гадяцькою угодою 1658 року , вона мала
найбільше прихильників серед старшини північної та центральної України .
переважно правобережного походження . Серед прихильників цього варіанту
були : Д. Апостол , Д.Горленко , Д . Зеленський , М .
Миклашевський . Ця концепція мала прихильників серед польських та
литовських ма(натів , навіть серед прихильників Ав(уста II . М .
Миклашевський починає вести переговори з литовсько-польськими ма(натами
.

Іншу концепцію підтримували Василь Кочубей та полтавський полковник
Іскра та Кость Гордієнко кошовий отоман Запоріжжя . Припускають , що сам
Мазепа не був проти обох концепцій .

Не втаємничуючи не від кого зі старшини . за вийнятком генерального
писаря П . Орлика . Мазепа , всупереч вимогам Петра , затримав Волинь та
Київщину і з ініціативи Лещинського розпочав у 1704 році переговори з
королем Станіславом Лещинським . Допомагала у переговорах княгиня
Дольська , особиста знайома з Карлом XII , рідна тітка Лещинського та
кума Мазепи . На початку 1708 року переговори скінчилися формальною
угодою між Мазепою та Лещинським про те , що Україна . як велике
князівство , входила б до складу Речі Посполитої , за (арантією
шведського короля . Але цей договір був лише інструментом у руках Мазепи
, бо гетьмана цікавив союз зі Швецією . І ось підписується
Альтранштатський мир , король Ав(уст зрікається престола і Польща
виходить із союзу з Москвою . У Карла нарешті розв’язані руки та він
може почати поход на Москву .

Зносини України зі Швецією пожвавилися у 1706 році , скорійш за все тоді
була підписана й угода . У той же час Мазепа веде переговори з
лещинським про про Федерацію .

Справу Мазепи гальмували і примушували до конспірації настрої старшини .
Хоча всі були незадоволені політикою Петра , але також старшина була
незадоволена абсолютизмом Мазепи —старшина хотіла брати участь у
керуванні . Незадоволення підсилювали чутки , що Мазепа хоче зробити
гетьманство спадковим .

Час від часу на Мазепу приходили доноси на Мазепу , при чому ініциатором
доносів , як правило був генеральний писар Василь Кочубей . На початку
1708 року Кочубей та полтавський полковник Іскра повідомили Петра про
таємні відносини з Польщею . Почалося слідство . Мазепа дав можливість
Іскрі та Кочубею втекти , але вони відмовились , сподіваючись довести
Петру зраду Мазепи . Петро їм не повірив та після багатьох катувань їх
було страчено у липні 1708 року .

Щоб розвіяти можливу підозру Петра , Мазепа взяв активну участь у
придушенні повстання донських козаків ,що було піднято Булавином .

Стан склався безвихідний : Україна була заполнена московськими військами
, серед старшини не було єдності , серед селянства та козацтва виникали
заколоти , будівельні роботи та реквізиції . І у цей час Карл починає
поход на Москву , щоб Петро зрікся трону . Мазепа ретельно заготовляє
провіант , військові запаси у Батурині , Полтаві та
Новгород—Сіверському. Карл мав величезну по тим часам армію 70.000
вояків , але вона була поділена : 16.000 з генералом Левенгаупом у
Ліфляндії , 12.000 з генералом Лібекером у Фінляндії , 8.000 з генералом
Крассав залишилися в Польщі , 35.000 з королем на чолі . Крім того Карл
чекав підтримки Польщі , Криму , Мазепи .

Московська армія захищала Новгород та Псков , тому Карл вирішил йти
через Смоленськ або Брянськ . Але Шведська армія опинилась в тяжких
умовах ; справа в тому , що населення , примушене московськими військами
кидало двори , нищило всі запаси їжи та фуражу . Шведи голодували , а з
28 на 29 вересня генерал Левенгаут , що вів артилерію та обоз з 7.000
возів був розбитий військом Петра під Лісною . при чому шведи втратили
всю артилерію та пів війська та весь обоз . Ця поразка вирішила подальшу
долю війни ; Карл XII розгубився бо залишився без артилерії та був
відрізаний від бази , крім того генерал Лагеркона заблукав по дорозі та
не встиг взяти Стародуб , у цей час Стародуб , Мглин , Почеп та Погар
взяли зайняли московські частини . Карл вирішує іти на Лівобережну
Україну .

На той час в Україні було лише три полки : Миргородський . Лубенський та
Прилуцький . До Батурина наближався Меньшиков з кіннотою . 24 жовтня
Мазепа з 4.000 війська виїхав з Батурина . 28 жовтня його прийняв Карл
. Залишається досі нез’ясованним питання : чому Карл одразу не прийняв
Мазепу та не вислав військо на захист Батурина ???

Справа ускладнювалася тим , що Мазепа не зміг підготувати громадської
думки : після закликів боротися зі шведами ніхто не розумів , що шведи
прийшли як «визволителі» .

Петро I одразу ж почав діяти : 27 жовтня він видав маніфест до українців
де казав , що Мазепа « беззвестно пропал » та пропонував обрати нового
гетьмана , 28 жовтня він вже написав про зраду гетьмана , нібито Мазепа
хоче Віддати Україну Польщі , а церкви уніатам .

Одночасно Меньшиков починає облогу Батурина . Облога могла б тривати
дуже довго , бо у Батурині була 23.000 залога та великі запаси пороху і
харчів для артилерії . Зрадив Батурин Іван Ніс , що показав московським
військам підземний ход ; 2 листопада Меньшиков увійшов до Батурина . Усе
населення , навіть немовлят було катовано . Місто спалено .

Після Батурина хвиля терору прокотилася по всій Україні .

Негайно розпочалася підготовка до виборів нового гетьмана. Новим
гетьманом Петро намітив Івана Скороапдського . Скоропадський був
однодумцем Мазепи , але раптово відрізаний від нього московським
військами і не мав іншого виходу окрім засвідчити Петру свою лояльність
. Мазепу предали анафемі та вжили заходів по його діскредетації .

Люди , що не були підготовані зустріли шведів як окупантів ,
розташувавшись на зимові квартири шведи вимагали продуктів та фуражу .
Це викликало опір серед населення , на опір шведи відповіли репресіями .

Становище Мазепи погіршувалося , багато старшин втекло до Петра серед
них Д . Апостол . І . Суліма , Г . (ала(ан , А.Кандиба та інші .
Почалась партизанська війна . На партизанські дії шведи відповідали
репресіями .

Мазепа у цей час проводить широку дипломатичну діяльність , намагаючись
утворити антимосковську коаліцію з Туреччини , Криму , Молдавії ,
Валахії , Трансильванії , донських козаків , кубанських черкесів ,
калмиків , казанських татар та башкирів . Найбільшим дипломатичним
успіхом було приєднання 8.000 козаків з кошовим Костєм Гордієнком .
Відповіддю на це було знищення Запоріжжя .

Карл XII вирішив дати генеральний бій під Полтавою . Полтава мала велике
значення для ходу кампанії : вона стояла на схрещенні шляхів із
Запоріжжя , Криму , Туреччини , Правобережної України , Дону та
Московщини . Крім того в Полтаві були великі запаси їжї та фуражу . Але
в Полтаві стояли Московські війська .

Сили були нерівними : Петро мав 50.000 вояків та 72 гармати , шведів
було не більше 25.000 , а більша частина їх артилерії загинула під
Лісною , крім того бракувало набоїв , військо було втомлене та
деморалізоване .

Карл збирався почати наступ 29 червня , але почувши , що Петро
збирається наступати 28 , вирішив наступати 27 , передавши командування
генералові Реншільду . Війська Мазепи стояли біля села Пушкарівки та
захищали шведів від обходного маневру .

На світанку 27 червня шведи почали наступ на земляні укріплення , які не
змогли здобути , тоді вони спробували обійти ці укріплення — і знову
невдача , тоді вони відступили до Будищенського лісу , перешикувались
там та почали рішучий наступ о 9-й годині , але тут відбулася
катастрофа : гарматне ядро розбило ноші у яких знаходився поранений Карл
XII , він сідає верхи на коня , але коня під ним вбивають і його
виносять непритомним з бою . Шведи відступають . залишають табір та масу
полонених .

Перемога Петра була несподіванкою навіть для нього . Сп’янілий успіхом
він на деякий час забуває про Мазепу та Карла . А вони 30 Червня дійшли
до Перволочної ,намагаючись переправитися на правий берег Дніпра , але
майже всі човни було знищено . Тільки Карл XII , Мазепа та невелика
частина війська встигли переправитися , а 16.000 славетної піхоти Карла
та 28 гармат під командою генерала Левенгаупта здалися кінноті
Меньшикова та Скоропадського . Армія Карла практично перестала існувати
. Це була величезна катастрофа для України та Швеції .

: липня 1709 року Мазепа і Карл XII були в Очакові , а 1 серпня
перейшли до Бендер , де турецький уряд призначив їм місце перебування .
З Мазепою були тільки Орлик з родиною та кілька старшин .

Гетьман прибув до Бендер вже зовсім хворий , не вставав з ліжка . Карл
ще сподівався на продовження війни , чекав нових військ із Швеції .
Мазепа вірив у можливість укласи коаліцію поти Москви .

21 вересня 1709 року помер Іван Мазепа , поховано його було з початку
біля Бендер , а потім перенесено до манастиря в Галаці . Але навіть
після смерті жили ще ідеї вільної України . І доказ тому — славетна
конституція Пилипа Орлика , що стала примірником демократичної
конституції для усього світу .

Література :

Наталія Полонська-Василенко «Історія України» Київ «Либідь» 1993 рік

«Гетьмани України»Київ 1991 рік

Михайло Грушевський « Історія Ураїни» Київ—Львів 1913

Похожие записи