.

Іван Мазепа (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4860
Скачать документ

ІВАН МАЗЕПА

У 1654 році, вибившися з-під польської неволі, гетьман Богдан
Хмельницький вступив у союз із Москвою на правах рівної держави. Се не
була навіть автономія, се була чиста федерація. Так думав Хмельницький —
та не так думала Москва. Вона зразу ж почала дивитись на Україну як на
свою провінцію і всю свою діяльність, весь свій розум уживала тільки на
те, як би убити в українськім народі дух самостійності і зробити
українців такими ж рабами, якими вічно були москалі.

І Хмельницький скоро, зараз же побачив, що союз демократичної України з
самодержавною Росією добра не дасть. А коли Москва першим же ділом ввела
в Київ сильний свій гарнізон і поставила .там свого воїводу, побачила
біду й старшина козацька — і от з того часу нема вже союзу України й
Москви, з того часу—тільки боротьба: Москва хоче наложити руку на всі
права і свободи українського народу, а народ в лиці кращих своїх людей
бореться протів того. І ся боротьба червоною ниткою проходить через всю
дальшу історію України. Проти московських кайданів повстають і
Виговський, і Юрій Хмельницький, і Тетеря, і Брюховецький, і Дорошенко;
свідома інтелігенція козацька чує всю гіркість будучої неволі свого
народу і бореться за свободу. Але ворог показався сильнішим, ніж Польща
— і шаг за шагом, рік за роком Україна тратить свої права, Москва
забирає все в свої руки і обертає вільну, незалежну Україну в свою
область.

Послідні сплески сієї боротьби за долю свого народу бачимо три гетьмані
Мазепі, але Москва жорстоко роздавила сю послідню спробу — і від того
часу нема України. Загибло й саме ім’я її, викреслилася вона з історії
вселюдської. Поділила Москва Україну на «губернії», убила не тільки дух
свободи, але й душу саму, вирвала язика — і став наш народ
безграмотнішим серед безграмотних, темніший серед темних, рабом рабів.

Але прийшли інші часи, розбилася віковічна московська тюрма, висипали на
вільне повітря всі віками томлені невольники, а серед них і Україна. То
ж настав час спомянути всіх наших борців за долю народню, а в їх числі і
гетьмана Мазепу. Може, й не весь він чистий, як Христос, може, й не один
гріх є на його душі, але все ж його ім’я серед борців, а не серед тих,
хто «за шмат гнилої ковбаси» продавав і рідний край, і народ, і його
будучність, і свободу, а гетьмана Мазепу узивав зрадником і анахтему
йому в церкві возглашав.

25 червня 1687 року, тобто через ЗО літ по смерті Хмельницького, у
Глухові був вибраний гетьманом військовий осаул Іван Мазепа. По звичаю,
гари виборі і новий гетьман, і московське правительство підписували
мовби договори такі — що кожна сторона зобов’язується робити і чого
робити не сміє. Був такий договір підписаний і Мазепою, а зі сторони
московського правительства воєводою князем Василем Голіциним (тоді на
Москві царя не було, а були тільки царенята: Іван і Петро; правила
державою старша їх сестра Софія, а що Софією правив князь Василь
Голіцин, то властиво царем московським був він). От головнійші з тих
пунктів — усіх їх 22.

Пункт 1. «Щоб український народ мав усі свої права і свободи, про які
договорено було ще при Богдані Хмельницькім». На се московське
правительство дало згоду, бо що ж? В такій ширині усе можна признати на
папері, але в життю можна з того нічого не дати—так московське
правительство і робило: на бомазі признавало всі права, а в дійсності не
давало ніяких (так воно робить і в сю хвилю—середина 1917 року).

Пункт 2. При Хмельницькім царський воєвода сидів в Київі, але згодом
царі, «чтобь впредь в Малороссійськихь городахь замышанія й измьны ни
оть кого никакія не было», поставили своє військо і воєвод і в
Переяславі, і в Ніжині, і в Чернігові, і в Острі. Так от пункт 2-й
просив, щоб хоч нехай тільки не давали їх більше, у другі міста. А що до
сих воєвод, то пункт 2-й просив, щоб вони прав українського народу не
нищили і в суди не мішалися. На се теж була згода правительства, бо все
одно фактично воно і не думало переставати мішатися в усе.

Пункт 6. «Щоб гетьман був обраний вільними голосами». Се був один з
головніших пунктів автономії України: право вибрати собі президента
своєї республіки на тлі вибирання всіх нижчих правителів — се ж уже
велика річ. І досі гетьмани наші обиралися вільними голосами на підставі
загального рівного козацького голосування. Але тепер московське
правительство положило лапку і заявило, що вибирати гетьмана можна буде
тільки після «челобитья», тобто після того, як московське правительство
розрішить: «А безь» челобитья й безь Указу Великихь Государей гетмана не
обирать»… От тобі й свобода виборів.

Пункт 7. Се теж був важний пункт в автономнім укладі України і про нього
дуже дбав ще Хмельницький. —

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019