Реферат

на тему:

Євген Коновалець

Сталін дуже любив булгаковську п’єсу ”Дні Турбіних”. Він бачив її у
МХАТі вісім разів. У тій п’єсі, в кінці 1918 року, герої дивуються: ”Ах,
к нам в Кієв невесть откуда пришла Петлюра!”

Господа офіцери, як завжди, приблизно уявляють тих, з ким воюють. Київ
тоді взяв не Петлюра, а полковник Коновалець. Як комендант міста, перше,
що він зробив, — звелів київським крамницям за 24 години переписати
по-українському всі вивіски.

Тому Сталін і любив ту п’єсу — йому подобалися рішучі люди.

Хто такий Євген Коновалець?

Він родом з учительської сім’ї із Зашкова на Львівщині. Скінчив класичну
гімназію, вчився на юриста у Львівському університеті. Далі світова
війна, австро-угорська армія. 1915-го — російський полон. Із початком
революції повернувся в Україну, сформував полк Січових Стрільців. Полк
штурмував київський ”Арсенал”, коли більшовики повстали проти
Центральної Ради.

Потім прийшли німці, скинули Грушевського, поставили гетьмана
Скоропадського, стрільців роззброїли. Гетьман дозволив їм служити, але
подалі, у Білій Церкві. Це не врятувало гетьмана: коли він задумав союз
із Росією, стрільці розсердилися й отоді-то, в кінці 1918-го, взяли
Київ.

Дивні ці солдати і їхній полковник! Здавалося, їм байдуже, хто при владі
— Петлюра чи гетьман. Аби українська влада. Якось стрільці навіть
обіцяли визнати радянську владу — якщо вона визнає українську армію!

Восени 1919-го, коли вже не було куди відступати, стрільці
самодемобілізувалися. Тоді немало отаманів армії УНР пішли в партизани,
а стрільці — ні. Полковник і його солдати були надто горді: як це —
ховатися в ліс у власній країні?! Вони хотіли все — або нічого.

В еміграції Коновалець утворив із них Українську Військову Організацію
(УВО), став її Командантом. УВО мислилася ширше, ніж військова — ішлося
про майбутню Соборну Україну й усю структуру управління нею. 1929 року
УВО ввійшла в Організацію Українських Націоналістів (ОУН) — її створив і
очолив той-таки Коновалець.

В ОУН були різні люди. Виросло покоління, яке не воювало, а стріляти
хотіло. Стріляли, часто без дозволу і наказу, в польських міністрів і
радянських дипломатів. З того було багато клопоту й витрат на адвокатів.
Коновалець гірко казав: ви хотіли ефекту — ви його маєте; але ви нічого
не вмієте і вчитись не хочете, мене просто шляки трафляють!

Він їде до США. Там Велика Криза. Але полковник зачарував нашу діаспору
й отримав гроші. Він економив їх — як патрони. З листів Коновальця
видно: він контролював кожен долар видатків. Ті рахунки нині смішні:
приміром, 104 долари.

Коновалець як терорист багатьох влаштував би. Але він був інший. Як де
Голль чи Маннергейм — солдат, для якого батьківщина вище подвигу. Такий
він не підходив полякам, німцям, росіянам. Та й своїм, кому Соборна
Україна здавалася далекою.

Гризня між емігрантами була немала: гетьманці гризлися з петлюрівцями, а
ОУНівці зневажали і тих, і тих. Утім, Коновалець вважав, що Державі
будуть потрібні всі — навіть ті, хто живе під комуністами в радянській
Україні.

Саме до них він мав, здається, особливий сентимент — як до людей
підневільних. Серед них Командант і вибрав свого майбутнього вбивцю. Той
з’явився у Фінляндії 1935 року. Звався Павлом, був колишнім українським
комсомольцем, який розчарувався в комунізмі. І Коновалець захотів його
побачити.

Павло Судоплатов народився 1907 року в Мелітополі. Батько його був
офіціантом. Павло здобув початкову освіту: знання Старого Завіту й основ
російської мови — українська в школі була заборонена.

Чекістом він став під Києвом 1921 року, коли ”ми воювали не з
білогвардійцями, а з українськими націоналістами, очолюваними Петлюрою
та Коновальцем”. Тоді загинув його брат-чекіст.

Павла перевели до Харкова, де він зустрів майбутню дружину Емму. Вона
відповідала в ГПУ за роботу стукачів серед артистів і письменників. 1933
року Судоплатова перекинуто до Москви. Саме тоді ГПУ (із 1934-го — НКВД)
планує прибрати Коновальця. Судоплатова готують до акції. Він вивчив
німецьку мову й опинився у Фінляндії в розпорядженні резидента ОУН
Полуведька, перевербованого енкаведистами. Полуведько не знав, хто цей
Павло, і просив у Москви дозволу пристрелити його.

Через два місяці, влітку 1936-го, він у Берліні зустрівся з Коновальцем.
Судоплатова здивувало, що перед ним не бандит. Вони бесідували не про
терор, а про підготовку адміністрації для майбутньої України. Павло
здобув довіру Команданта. Вони часто бували разом. Судоплатов згадував:
”У Берліні й Відні він водив мене в оперу, але рідко, бо українська
община була бідна. Українці, яких я знав, наївно вважали, що зможуть
фінансувати ОУН за кошти гуталінової фабрики, яку мали десь у Польщі”.

Судоплатов і Коновалець любили Париж. Там якось пішли на могилу Петлюри.
Судоплатов не мав грошей на квіти, а в Коновальця просити соромився. Він
витяг носовичок і взяв з могили трохи землі. ”Нащо?” — спитав
Коновалець. — ”А ми в Україні в цю землю посадимо дерево в пам’ять про
Петлюру!” Коновалець обняв Павла й поцілував його.

1937 року Павло одержав від Сталіна наказ убити Коновальця. Тоді
Судоплатов випив горілки — удруге в житті — за своє щасливе повернення.
Почувався препогано, бо йому шкодило будь-що, міцніше 12 градусів. Обоє
не були суперменами: Судоплатов не пив, а Коновалець любив шоколад.

У лабораторії НКВД зробили міну у вигляді коробки шоколаду. Коробка — з
українським орнаментом. Міна стояла вертикально в кишені піджака й
вибухала за півгодини після переведення в горизонтальне положення.
Судоплатову дали ще пістолет ”вальтер” — для себе, на випадок провалу.

Вони з Командантом зустрілись у Роттердамі 23 травня 1938 року.
Судоплатов тоді ”служив радистом” на радянському судні, яке стояло в
цьому голландському порту.

Об 11.50 прийшов до ресторану на вулиці Консінґель. Коновалець був сам.
Павло лишив на столі коробку й сказав, що йому зараз треба бути на
судні. Призначили зустріч на 17.00.

Вибух Судоплатов почув, ідучи на вокзал. Він мав у кишені три тисячі
доларів і прямував до Парижа.

Так, одним вибухом, чекісти знищили Коновальця і розкололи ОУН. Тим
самим вони звалили на свою голову Бандеру — лідера тих оунівців, які вже
навчилися стріляти.

Пізніше Судоплатов керував облавою на Романа Шухевича, останнього
командира УПА.

А якось уже в 50-х роках на Луб’янці бесідував з одним упертим ОУНівцем.
”Зачем вы воюете? Ведь украинское искусство расцветает!” — сказав
Судоплатов і повів арештанта в оперу. Може, згадав, як його колись водив
Командант. Того вечора йшла опера ”Богдан Хмельницький” — якраз для
воєнних.

Судоплатов дожив до незалежності України й визнав її. Себе він завжди
вважав українцем.

1891, 14 червня — народився Євген Коновалець

1907 — народився його майбутній убивця Павло Судоплатов

1917 — Коновалець створює формацію Січових Стрільців

1922 — Коновалець обвінчався з Ольгою, дочкою адвоката Федака, який
захищав бойовиків Української військової організації на судових процесах
у Польщі. Друга дочка Федака, Софія, вийшла заміж за полковника Мельника
— давнього соратника Коновальця і його заступника у Проводі ОУН. Хоч
обидва полковники стали родичами, за обіднім столом зверталися одне до
одного за етикетом: ”Пане полковнику, передайте, будь ласка, сіль!”
Мельник очолив ОУН після загибелі Коновальця.

У Коновальця був син Юрко, який помер рано

1928 — соратники Коновальця обстоюють права українців на Міжнародній
конференції Ліги Націй

1929 — створення ОУН

1938, 23 травня — загибель Коновальця

Похожие записи