Реферат на тему:
Діячі освіти на Катеринославщині. Династія Ковалевських
Батько – Я.Я.Ковалевський протягом тривалого часу очолював
Катеринославську класичну гімназію (1831-1842 рр.), а донька – О.Я.
Риндовська стояла у витоків середньої жіночої освіти в регіоні. Майже
сорок років (1865-1905 рр.) вона була директором Маріїнської жіночої
гімназії. Онука – О.М.Калмикова певний час працювала викладачем в
освітніх закладах Харкова та Катеринослава. Їх по-праву можна назвати
представниками педагогічної династії Катеринославщини XIX – поч. XX
століття.
На жаль, плідна діяльність родини Ковалевських на освітянській ниві
майже не отримала висвітлення у сучасній дослідницькій літературі. Про
Я.Я. Ковалевськго побіжно згадує відома українська дослідниця
Г.К.Швидько [7, с.9]. Невелика інформація міститься у популярних
розвідках Є.Мировича, В.Мороза, Р.Корж, присвячених його доньці
О.Я.Риндовській [4]. Сьогодні існує нагальна потреба звернутися до цих
яскравих особистостей, залучивши нові джерела. В Дніпропетровському
обласному архіві та історичному музеї були виявлені матеріали, які дають
уявлення про фінансування та стан народної освіти,різнобічну діяльність
благодійних товариств, що надавали реальну допомогу нужденним ученицям.
Певний інтерес, на наш погляд, викликають атестати учениць Маріїнської
жіночої гімназії, де наводиться перелік дисциплін, які викладались у
цьому навчальному закладі [2].
Яким Якович Ковалевський походив із дворян Катеринославської губернії
Олександрівського повіту. Нам не вдалося встановити місце та рік його
народження. Початкову освіту отримав вдома. У 1807 році поступив до
Катеринославської гімназії. Виявив тут неабиякі здібності. Двічі був
нагороджений “книжками та похвальною грамотою за відмінні успіхи у
навчанні” [1, c.76, прил. II]. Цікаво, що у 1905 році, коли святкувався
сторічний ювілей гімназії, з 1466 випускників було відзначено тільки 35
найкращих. Серед них – Я.Я.Ковалевський.
Після успішного закінчення Катеринославської гімназії (1811 р.) юнак
продовжив навчання у Харківському університеті [1,c.78]. Саме тут свого
часу навчався Д.Т.Мізко – відомий громадський діяч Катеринославщини, що
займав упродовж 27 років (1803-1831рр.) посаду директора губернських
училищ та Катеринославської гімназії [6, c.82]. Прикметно, що після
закінчення Харківського університету Я.Я.Ковалевський отримав диплом
кандидата права і деякий час працював за фахом у Петербурзі та Харкові.
Важливою подією у житті Якима Яковича став шлюб з Олександрою
Трохимівною Вуєм’євою, яка походила з заможної родини. Цікаво, що “рідні
сестри Олександри Трохимівни булиодружені з двоюрідними братами –
баронами Корфами. Один із них – діяч миколаївської епохи, другий –
сибірський генерал–губернатор, третій – відомий педагог”. На жаль,
Олександра Трохимівна рано померла. Яким Якович взяв на свої плечі
важкий тягар виховання дітей [6,c.10, 14].
Особливий період у житті та педагогічній діяльності Я.Я.Ковалевського
припадає на 30-і – початок 40-х рр. ХІХ ст. У 1831 році його було
призначено директором народних училищ і Катеринославської класичної
гімназії, які входили до Харківського навчального округу [1, c.77].
Сучасники згадували, що “Ковалевські були прийняті місцевим дворянством
у своє середовище”, швидко “стали своїми” [6, c.12]. Зазначимо, що з
самого початку він очолив реформування навчального закладу на підставі
статуту 8 грудні 1829 року. За миколаївським статутом передбачався
7-річний строк навчання, викладачі поділялись на 2 розряди: старших і
молодших. “До першого – належали викладачі давніх мов, математики,
російської літератури, історії; до другого – російської граматики,
географії та нових мов”. Для учнів перших трьох класів передбачалося
покарання різками. Кращі учні після закінчення гімназії йшли на державну
службу, головним чином у якості канцеляристів.
Реформування гімназії проходило поступово. Директор творчо ставився до
цього процесу, неодноразово звертався до міністра народної освіти з
пропозиціями щодо обсягу дисциплін, програм тощо. З самого початку
рішуче підтримав введення п’ятибальної системи оцінки знань і поведінки
учнів. Відкриття реформованої гімназії відбулось 30 серпня 1836 року.
Безперечно, головна увага приділялась вивченню давніх і нових мов:
латинської, німецької та французької. Нерідко практикувалось запрошення
молодих викладачів. Так, у 1831 р. французьку мову викладав М.М.Ларут –
студент Рішєльєвського ліцею. Я.Я.Ковалевський дбав і про дозвілля
учнів. Завдяки йому учні мали можливість займатися музикою і співами,
для них були встановлені “машины для гимнастических упражнений” [3,
c.79].
З ім’ям Якима Яковича Ковалевського пов’язують відкриття шляхетного
пансіону для учнів, які приїздили до Катеринославської гімназії з інших
міст. Вперше, про необхідність його створення повідомило
катеринославське дворянство у 1810 р. Передбачалось безкоштовне
утримання дітей дрібнопомісних та неродовитих дворян. Гроші надавало
дворянське товариство. Вже у 1839 р. було зібрано понад 200 тис. крб.
Майже половина цієї суми надійшла від меценатів (міського секретаря
Бородавки, майора Скорнякова, дворян Гері, Долюнтовича та ін.). Урочисте
відкриття і освячення пансіону відбулося 9-го серпня 1840р. Були
присутні почесні гості: Я.Я.Ковалевський, “предводитель дворянства”
барон Франк, керуючий палатою державного майна Гладкий, міський голова
купець Артамонов та ін. Пансіону подарували ікони Спасителя, Богоматері
та Св.Трійці. Цікаво, що при ньому була навіть відкрита невелика
дерев’яна обсерваторія для метеорологічних спостережень [1, c.79].
Гімназія мала у своєму розпорядженні добру бібліотеку. Збереглося
свідчення про неї письменника і видавця Воєйкова, що перебував у нашому
місті у 1825 році. Свідчив, що до гімназичних книгосховищ увійшла
частина бібліотеки князя Г.О.Потьомкіна, головним чином іноземні книжки.
Бібліотекарем гімназії був викладач словесності, доктор філософії та
“изящных наук” І.І.Любичевський (працював у 1808-1835 рр.) [7, c.8]. Вже
на 1836 рік бібліотека налічувала близько 3 тисяч томів.
Катеринославська гімназія стала справжнім осередком середньої освіти в
регіоні. Помітно зростала кількість учнів. Якщо, у 1835 році їх було
139, то вже у 1841 – 209 чол. Директор підтримував не тільки офіційні,
але й дружні стосунки з своїми учнями. Деякі з них по суботам та
святковим дням запрошувались на обід до Ковалевського. Він звертав увагу
не на їх соціальне походження, а передусім на успіхи у навчанні [6,
c.10]. На цих обідах вихованці мали змогу спілкуватися з відомими
особами Катеринослава.
Гадаємо, що все це сприяло підвищенню рівня навчання. З 1832 р. кращі
учні нагороджуються медалями (золотою або срібною). Під час перебування
Якима Яковичана посаді директора гімназії, золоту медаль отримали 5
учнів, а срібну – 11 чоловік. Серед відомих випускників, які закінчили
гімназію, були брати Мізко (Микола і Григорій). Зокрема Микола Мізко
отримав срібну медаль. Відомо, що він навчався у Харківському
університеті. Став відомим письменником та літературним критиком. Деякий
час (1845-1847 рр.) працював редактором «Екатеринославских губернских
ведомостей».
???????????ічної бази, постійна турбота про учнів, в значній мірі
сприяли зростанню авторитету гімназії. Не випадководо неї приїздили
високі посадові особи. Так, наприклад у 1835 році гімназію відвідав
Новоросійський генерал-губернатор граф Михайло Семенович Воронцов з
генералом від кавалерії І.О. Вітте. Згодом, 20 жовтня 1837 року до
гімназії завітав спадкоємець престолу Олександр Миколайович з
губернаторомПєутлінгом. Вони в цілому дали високу оцінку якості
навчального процесу у гімназії.
На жаль, педагогічна діяльність Ковалевського не виявилась тривалою. У
1842р. важка хвороба змусила його піти у відставку. Три роки він живе у
своєму маєтку. Після одужання повертається до Катеринослава. Міське
дворянство обирає його головою цивільної палати місцевого суду. На цій
посадіЯ.Я.Ковалевський перебував 18 років (до 1862 р). Як свідчить
“Летопись Екатеринославскойученой архивной комиссии”: “Любов і повага
оточували його протягом усієї служби як у гімназії, так і у судовій
діяльності” [1, c.80].
Земний шлях Я.Я.Ковалевського обірвався 25 грудня 1865 р. Його поховали
поруч з дружиною на міському кладовищі [1, c.80], яке у той час
знаходилось у нагорній частині вул. Воскресенської (нині вул.
В.І.Леніна). На жаль, його могила не збереглася. За радянських часів на
місці кладовища побудували стадіон “Металург”. У нашій пам`ятівін
залишиться відомим організатором середньої освіти в краї, талановитим
педагогом, який ще за життя був нагороджений діамантовою каблучкою “за
зразковий стан навчального закладу” [6, c.11].
Безперечно, що організаторські та педагогічні здібності Ковалевського
вплинули на його доньку Олександру Якимівну Риндовську (Чернову), яка
протягом 40 років очолювала Маріїнську жіночу гімназію (1865-1905 рр.)
[6, с.4]. Гадаємо, що авторитетом для неї міг бути також чоловік її
рідної тітки – барон Микола Олександрович Корф – видатний педагог, який
деякий час працював в Україні. Можна припустити, що Корф і Риндовська
були знайомі. Так, у спогадах відомого театрального діяча
В.І. Немировича-Данченко “Рождение театра” зазначається, що Корф був
дуже відомим педагогом у Катеринославській губернії і його портрети
знаходились у кожній школі [5, с.55].
Олександра Якимівна народилась 13 листопада 1829 року у місті Харкові.
Вона рано залишилась без матері, батько одружився вдруге. У 13 років її
віддають до Одеського інституту “благородных девиц”. Дівчина навчалась
тільки на “відмінно”. У 1846 р. Олександра Якимівна закінчила інститут і
незабаром взяла шлюб з гвардійцем Михайлом Андрійовичем Черновим.У неї
вдома збиралисяпередові люди тогочасного Катеринослава: брати Малаш
(Захар і Микола Федоровичі), Божовський – українофіл, суддя Кузнецов,
письменник Андрієвський [6, c.9-28].
14 серпня1864 р. Олександрі Якимівні запропонували очолити жіночий
навчальний заклад. Це рішення було прийнято губернськими дворянськими
зборами. За пропозицією викононуючого обов`язки голови М.Д.Милорадовича
була створена піклувальна рада. У склад ради входили:директор училищ
М.І.Білий та міський голова К.Д.Кисельов [6, с.22-25]. 30 серпня 1865
року відбулось урочисте відкриття училища, яке розміщувалось у
будинкуА.С.Понятовського. За “Височайшем указом” його назвали
Маріїнським, на честь імператриці Марії Олександрівни. Міське дворянство
виділило кошти – 31 тис. 282 крб.
Великі повноваження мала педагогічна рада. Вона розробляла програми
дисциплін, затверджувала каталоги для бібліотеки, визначала кількість
класів в училищі. Олександра Якимівна відрізнялася особливим умінням
“оживляти засідання” ради [6, с.39].
У 1870 р. навчальний заклад отримав офіційний статус гімназії з
семикласним навчанням. На 1 січня 1887 р. в гімназії навчалось 417
дівчат. Викладалась російська мова, математика, географія, педагогіка,
історія, іноземні мови (французська та німецька), музика та інші
предмети. Гімназія мала як учнівську, так і фундаментальну бібліотеку.
На 1 січня1905 р. в основній бібліотеці було4 004 томів на суму в 5 600
крб.56 коп., а в учнівській – 1 772 книги на суму в 1 644 крб.
Сучасники свідчать, що Олександра Якимівна була не тільки видатним
організатором освіти, а ще й викладачем французської мови. У VIII класі
вона здійснювала класне керівництво. Риндовська практикувала
нетрадиційні форми спілкування. Щосуботи у неї вдома відбувалися вечори,
на які запрошувались не тільки учениці, але й представники інтелігенції
тогочасного Катеринослава. Тут обговорювались різноманітні теми з
літератури, історії, природознавства [6, с.78].
Завдяки зусиллям директора у 1870 р. розпочало свою діяльність “Общество
попечительствао женском образовании в г.Екатеринославе”. У 1872 р. при
ньому було відкрито безкоштовну школу для учениць.
Прикметно, що формуляр Олександри Якимівни ряснів численними подяками.
Серед них: вдячність від великих княжон, які опікували гімназію, подяки
від опікуна навчального округа та місцевих губернаторів [6, c.48].
4 січня 1905 року закінчився земний шлях Олександри Якимівни
Риндовської. В її особі місто і губернія втратили свого видатного діяча,
якийвідрізнявся яскравою індивідуальністю та різноманітною діяльністю.
Її вдячні учні згадували, що “жити в Катеринославі і не чути про
Риндовську вважалось неможливим” [6, c.5-8].
Без таких особистостей важко уявити розвиток освіти та культури на
Катеринославщині в XIX – на поч. XX століття. Династія Ковалевських в
значній мірі сприяла піднесенню освітянської справи в регіоні, заклавши
міцний фундамент для подальшого її поступу.
Література
Акинфиев И. Деятели старого Екатеринослава. Д.Т. Мизко, А.Я.
Ковалевский,А.А. Рындовская.//Летопись Екатеринославской учёной архивной
комиссии. – Вып. X. / Под ред. А.С. Синявского. – Екатеринослав, 1915. –
III, XXXII, 385, 1-15, 65-96, 1-4 с.
Державний архів Дніпропетровської області (ДАДО). Ф. 11, Оп. 1, Спр.
447. – Арк.513-516, 534; Аттестат Екатеринославской Мариинской женской
гимназии Егоровой Нине Александровне об окончании VII класса.
Екатеринослав, 11.06.1893 г. Дніпропетровський історичний музей (ДІМ).
Арх. 50836; Аттестат Екатеринославской Мариинской женской гимназии
Егоровой Нине Александровне об окончании VIII дополнительного класса и
присвоении звания домашней учительницы. Екатеринослав, 11.06.1894 г.
№371. ДІМ.Арх. 50837.
Локоть Ф. Столетие Екатеринославской классической гимназии. 1805-1905
гг. Краткий исторический очерк.–Екатеринослав, 1908. – 507 с.
Мирович Е. Первая в городе.//Днепр вечерний, 1984 – 2 апреля; Мороз В.
Первый слабый огонёк женского образования зажгла в нашем городеА.А.
Рындовская.//Днепр вечерний, 1994 – 26 января; Корж Г. Доля подібна зорі
світанковій.//Вісті Придніпров`я, 1995 – 5 березня.
Немирович-Данченко В.И. Рождение театра: Воспоминания, статьи, заметки,
письма. / Сост., вступ. ст. и коммент. М.Н. Мобомудрова. – М., 1989. –
575 с., [8] л. ил.
Памяти Александры Акимовны Рындовской (Черновой). – Екатеринослав, 1905.
– 122 с., 3 л. портр., 2 л. фот.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
