Реферат

на тему:

Безсмертний подвиг українського народу

hA ступальне і наполегливе просування до історичної правди. „Ніхто не
забутий, ніщо не забуте”- такий всенародний заклик-клятва, що зазвучав
одразу після закінчення війни, ось уже більш як піввіку живе і
втілюється в наукових дослідженнях, художніх творах, у пам’ятниках і
меморіалах. Понад 28 тис. братських і поодиноких могил, близько 50 тис.
пам’ятників, споруджених вдячними нащадками – вічне свідоцтво того, якою
ціною здобута Перемога. До того часу, коли не похований останній
захисник Вітчизни, не відзначені всі пам’ятні місця ратних і трудових
звершень народу — ми не можемо сказати, що все зробили для увічнення
пам’яті полеглих, подвигу народу у роки Великої Вітчизняної війни.
Минають роки, але завжди на скрижалях історії залишаться імена тих, хто
у грізний час встав на захист рідної землі, хто у нелегкому двобою ціною
власного життя відстояв споконвічне право людини на свободу і життя. У
нинішній і прийдешній час молоде покоління народу України покликане з
патріотичним ентузіазмом вивчати і перейматися безсмертним подвигом
своїх попередників. Із кожним днем все менше залишається серед нас
ветеранів Великої Вітчизняної війни. Посивілі і знесилені ранами минулих
боїв, недостатньо забезпечені в нинішніх кризових умовах економіки, вони
прагнуть передати сучасній молоді дух оптимізму, життєстійкий характер,
знання й досвід, любов до нашої матері — України. Подвиг і приклад
ветеранів повинні пронизувати все наше життя, бути критерієм усіх наших
рішень, вчинків і дій. Наш святий обов’язок перед світлою пам’яттю
загиблих за волю рідної Вітчизни полягає в тому, щоб зберегти через
дослідження пам’ять про безсмертний подвиг українського народу, Перемогу
в роки Великої Вітчизняної війни і передати пам’ять про нього сучасним і
прийдешнім поколінням. Майбутнім поколінням, спадкоємцям слави героїв
Перемога вручила найцінніше – науку любити Батьківщину й перемагати
ворогів. На їхні плечі лягає тягар відповідальності за спокійний і
вільний завтрашній день Вітчизни. І важливо, щоб несли вони цей тягар
гідно. Вступивши в нове, третє, тисячоліття, світова спільнота
проголошує своїм обов’язком посадити зерна кращого майбутнього на грунті
гіркого минулого. Для встановлення справедливості стосовно жертв нацизму
робиться немало. Підтвердженням цього є міжнародний форум з голокосту,
що відбувся у Києві в вересні 2006 р. Виступаючи на форумі, український
Президент Віктор Ющенко наголосив: „Можу говорити сьогодні від імені ще
однієї людини – Ющенка Андрія Андрійовича, мого батька, в’язня
Освенціма, на тілі якого навіки залишився табірний номер 11367. Він так
само, як і мільйони українців, пройшов усі кола пеклу голокосту.
Символом злочинів нацизму для нас став Бабин Яр у Києві, де було знищено
понад 100 тис. чоловік різних національностей, з яких більше половини
були представниками єврейської нації. Трагедія Бабиного Яру була і
залишається горем і смутком не лише українського єврейства, а й усього
українського народу, однією з найсумніших сторінок Другої світової
війни. Тоталітарні режими завдали страшних збитків усім народам Європи,
позбавляючи їх не лише демократичних прав і свобод, а й самого права на
існування. Ця війна забрала життя більше 5 млн. українців, зруйнувала
понад 700 українських міст та тисячі сіл. Але ще раніше, у 1932-1933
роках, близько 7 млн. українців померли від штучного голоду внаслідок
репресій, організованих сталінським режимом. Отже, ми добре знаємо, що
таке геноцид. Саме для того, щоб ніколи більше не повторилася подібна
трагедія, необхідно вивчати і широко роз’яснювати історію голокосту”…
На перехрестях історії людству хочеться заглянути в майбутнє, дізнатись,
яким воно буде, подумати, що взяти з собою в це майбутнє із сьогодення.
Тому збереження в цей час уроків і заповітів Перемоги має важливе
значення. Вічна Вам слава і низький Вам уклін, учасники і творці
Перемоги – ветерани бойових і трудових звершень!

Похожие записи