Реферат на тему:

М. І. Туган-Барановський — український вчений зі світовим ім’ям

8 січня 2005 року виповнилося 140 років від дня народження українського
вченого-економіста світової слави Михайла Івановича Туган-Барановського.
Стаття академіка НАН України М.Г. Чумаченка присвячена аналізу творчого
доробку М.І. Туган-Барановського. Автор зокрема простежує і дає оцінку
процесу вивчення, наукової інтерпретації, розвитку ідей і видання праць
цього видатного вченого в Україні.

Сьогодні ім’я цього видатного вченого і громадського діяча широко відоме
науковій громадськості України і світу. На визнання його заслуг
Національна академія наук України в 1991 році заснувала премію ім. М. І.
Туган-Барановського за видатні роботи в галузі економічних наук.
Академія економічних наук України з 1997 року нагороджує вчених «Золотою
медаллю імені М. І. Туган-Барановського» за значний особистий внесок у
розвиток економічних і науково-технічних сфер та активну суспільну
діяльність на благо й розвиток України. Його ім’я носить Донецький
державний університет економіки і торгівлі. У головному корпусі
університету відкрито перший в Україні пам’ятник М. І.
Туган-Барановському.

Слід зазначити, що за радянських часів, тобто до кінця 80-х років ХХ
століття, у Радянському Союзі праці М. І. Туган-Барановського не
видавалися, його теоретичний доробок не вивчався й не досліджувався.
Лише в 1936 році у ще не радянському Львові була перевидана його робота
з кооперації [18]. Повернувся з небуття учений тільки в 1989 році, коли
в Москві була видана його фундаментальна монографія «Соціальні основи
кооперації» [24].

Щоб не замовчувати ім’я, широко відоме міжнародному економічному
співтовариству, у новому виданні «Економічної енциклопедії» 1980 р. [27]
з’явилася стаття про життя й діяльність М. І. Туган-Барановського з
аналізом його основних праць. Він був представлений як російський
економіст, історик, громадський діяч, публіцист, один із представників
«легального марксизму». Наводилися більш-менш об’єктивні дані про життя,
наукову і громадську діяльність ученого, відзначався його внесок у
теорію промислових криз, теорію цінності, теорію грошей, кооперативну
теорію.

Однак у довідкових виданнях загального характеру тих років діяльність і
праці М. І. Туган-Барановського оцінювалися негативно. Наприклад, у
«Радянському енциклопедичному словнику» видання 1983 року написано:
«Туган-Барановський Михайло Іванович (1865-1919), російський економіст,
історик, один із представників «легального марксизму», згодом відкритий
захисник капіталізму. З грудня 1917 по січень 1918 року — міністр
фінансів контрреволюційної Центральної ради» [20, с. 693].

В «Українській Радянській Енциклопедії» (1984 р.) М.І.
Туган-Барановський був представлений як «…російський і український
буржуазний економіст, історик, один із представників «легального
марксизму…». Далі йдеться про те, що «з початку ХХ століття
Туган-Барановський відкрито виступав з ревізіоністською критикою
марксизму, став апологетом капіталізму… Спотворював і намагався
заперечувати марксистську теорію відтворення і криз, теорію класової
боротьби, виступаючи проти трудової теорії вартості і додаткової
вартості» [26, с.380].

Виникає питання: чим обумовлюється така «оцінка» теоретичної спадщини М.
І. Туган-Барановського? І відповідь може бути тільки одна: це результат
ідеологічної діяльності КП рС у ході побудови соціалізму в окремо узятій
країні — СРСР. Ортодоксальне походження марксизму-ленінізму виключало
критичне ставлення до праць К. Маркса і В. І. Леніна. Порушення цього
правила призводило до переслідувань критиків. Конкретний прояв цього
переслідування виражався в очищенні лав комуністичної партії від «хибних
елементів». У підготовленому за редакцією комісії ЦК ВКП(б) і схваленому
ЦК ВКП(б) у 1938 році «Короткому курсі історії Всесоюзної комуністичної
партії (більшовиків)» зазначалось: «У зв’язку з цим ЦК провів велику
роботу в 1921 році. Чистка відбувалася за участю безпартійних, на
відкритих зборах. Ленін радив ґрунтовно очистити партію «…від мазуриків,
від збюрократілих, від нечесних, від нетвердих комуністів і меншовиків,
що перефарбували «фасад», але, що залишилися в душі меншовиками» [Ленін,
том XXVII, с.13]. Усього в результаті чистки з партії було виключено до
170 тисяч осіб, або близько 25 відсотків усього складу партії» [8,
с.352].

Сам В.І. Ленін на початку ХХ століття, працюючи над «Розвитком
капіталізму в Росії», широко користувався ранніми працями М.І.
Туган-Барановського «Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і
вплив на народне життя» (1894 р.) і «Російська фабрика в минулому і
сьогоденні» (1898). У цих працях була охарактеризована закономірність
розвитку капіталізму в Росії. Ця точка зору відрізнялася від поглядів
народників, що вважали капіталізм чужорідним явищем для Росії. Тоді В.І.
Ленін позитивно відгукувався про ці та інші роботи Михайла Івановича,
використовував їх у своїх наукових розробках.

У 1905 році М.І. Туган-Барановський вступає до партії кадетів і від цієї
партії висувається депутатом в Установчі збори. У цей же період він
ретельно вивчає праці К. Маркса. Слід підкреслити, що М.І.
Туган-Барановський дуже шанобливо ставився до цих праць, що підтверджує
і присвята на титульному аркуші його фундаментальної праці «Основи
політичної економії» (1909 р.): «Пам’яті Франсуа Кене, творця
«Економічної таблиці», Германа Госсена, творця теорії граничної
корисності, і Карла Маркса, найглибшого критика капіталістичного ладу»
.

Але вивчаючи й загалом позитивно оцінюючи праці К.Маркса, М.І.
Туган-Барановський критично підходив до їх окремих висновків і положень.
Наприклад, широко відома його оцінка ІІ й ІІІ тому «Капіталу» як
«незакінченого чорнового нарису», а також підкреслення протиріч між ними
і першим томом цієї праці. В.І. Ленін вважав, що М.І. Туган-Барановський
«…зовсім обійшов А.Сміта» і необґрунтовано стверджував, що «…навчання
Сея-Рікардо теоретично цілком вірне» [14, с.44-52]. Він звинувачував
М.І. Туган-Барановського у відступі від К. Маркса в його критиці окремих
положень трудової теорії вартості і спробі поєднати її з теорією
граничної корисності, докоряв йому за його твердження, що «не людина
працює за допомогою машини, а машина за допомогою людини» [13, с.103], а
також за перехід ученого разом з іншими буржуазними демократами до
буржуазного лібералізму [17, с.96] й повторення ідеї розходження
«соціалістичних» і «економічних» категорій, «пущених Струве» [16, с.30].

Пізніше В.І. Ленін, оцінюючи праці М.І. Туган-Барановського застосовував
характеристики типу: «кадетський професор» [15, с.153], «прислужник
буржуазії» [12, с.154], «вульгарний економіст» [13, с.93].

Варто відзначити, що, критикуючи М.І. Туган-Барановського за відхід від
К.Маркса, В.І. Ленін сам відступав від марксизму. Переконливим прикладом
служить відомий висновок про можливість побудови соціалізму в окремо
взятій країні (Росії).

Проте відступ В.І. Леніна від марксизму одержав позитивну оцінку. У
заключній частині «Короткого курсу історії Всесоюзної комуністичної
партії (більшовиків)» цей відступ тлумачиться так: «Що було б з партією,
з нашою революцією, з марксизмом, якби Ленін спасував перед буквою
марксизму, якби в нього не вистачило мужності відкинути один зі старих
висновків марксизму, замінивши його новим висновком про можливість
перемоги соціалізму в одній окремій країні, що відповідає новій
історичній обстановці. Партія блукала б у пітьмі, пролетарська революція
залишилася б без помічників, марксистська теорія почала б хиріти.
Програв би пролетаріат, виграли би вороги пролетаріату» [8, с. 341].

Отже, критичний підхід до положень марксизму можливий тільки для В. І.
Леніна. Інші дослідники мають залишатися ортодоксами й догматиками. Саме
такий підхід до марксизму і призвів до того, що в наукових дослідженнях
радянських економістів та інших представників суспільних наук не
використовувалися праці багатьох учених, яким наклеювали відповідні
ярлики. У їх числі опинився й М. І. Туган-Барановський.

Не заперечуючи можливості й необхідності критичного підходу до будь-якої
наукової теорії, необхідно зазначити, що відхід від марксизму В. І.
Леніна в частині побудови соціалізму в окремій країні виявився невдалим,
а точніше, помилковим. Це підтвердила історія будівництва соціалізму в
СРСР, що завершилася провалом. До речі, М. І. Туган-Барановський
виступав проти переходу до цього устрою.

Відновлення імені й розгляд ідей всесвітньо відомого вченого Михайла
Івановича Туган-Барановського вповні почалося з перших років
незалежності України. Це проявляється у виданні монографій і наукових
статей, у перекладах праць ученого українською мовою, у появі нових
довідкових та енциклопедичних видань, підручників і навчальних
посібників, де роль і доробок нашого славного земляка оцінюється
неупереджено й об’єктивно. На початку 1990-х р. це було тим більш
важливо, що новостворена економічна еліта тільки починала розбудову
незалежної України на новій соціально-економічній основі. Необхідно було
надати можливість широкому науковому загалу ознайомитися з ідеями
розвитку ринкових відносин, зокрема з результатами досліджень
М.І.Туган-Барановського, про які практично нічого не було відомо.

З цього приводу професор С.М. Злупко писав: «У ХХ ст. мало хто мав такий
могутній вплив на розвиток економічної думки у світі, як видатний
український учений Михайло Іванович Туган-Барановський… Можна було б
навести чимало захоплюючих оцінок відомих закордонних учених щодо внеску
М.І.Туган-Барановського у розробку концепції криз і капіталістичної
кон’юнктури, визначенні її практичного значення. Нагадаю, що
М.І.Туган-Барановський передбачив економічні кризи початку ХХ ст., а
його концепція, узята на озброєння Дж.М.Кейнсом, допомогла капіталізму в
прогнозуванні ринкової кон’юнктури, проведенні ефективної економічної
політики. За кордоном цей факт загальновідомий. На жаль, мало хто знає
про це на батьківщині М.І. Туган-Барановського, де його спадщина до
останнього часу була схована в спецзапасниках, а ім’я згадувалося хіба
що під час чергових ідеологічно-лайливих кампаній» [7, с.3].

Відтак у 1993 р. в Києві виходить навчальний посібник «Історія
економічної думки України» [9], у якому значна увага приділена
М.І.Туган-Барановському. У тому ж 1993 р. у Львові виходить робота проф.
С.М.Злупко «Михайло Туган-Барановський (український економіст світової
слави)» [7], у якій автор розкриває основні ідеї наукових праць ученого
як засновника нової теорії криз, критика марксизму, теоретика
кооперації, а також його внесок у становлення української науки і
державності.

У 1994 р. в Інституті економіки НАН України підготовлене видання праці
М.І.Туган-Барановського «Політична економія. Курс популярний» (К.:
«Наукова думка», 1994) із солідною передмовою Л.П.Горкіної «Михайло
Іванович Туган-Барановський — мислитель, вчений, громадянин».

Вагомо доповнила висвітлення наукової спадщини ученого й робота І.С.
Коропецького «Внесок Михайла Туган-Барановського в монетарну економіку»,
опублікована в Україні в 1993 р. [11], а також публікація Л. Горкіної,
присвячена аналізу теорії промислових криз М.І.Туган-Барановського [3].
Зазначимо, що ця теорія є особливо цінною зараз, у період глобалізації
економічного життя. Особливо переконливо обґрунтована інтерналізація
останнього щодо цінності паперових грошей і грошового обігу. Необхідно
визнати, що передбачення Туган-Барановського про перехід на паперову
грошову валюту в міжнародних розрахунках здійснилося в 1976 році на
основі рішення Кінгстонської наради. Це було здійснення наукового
пророцтва геніального українського економіста [11, с. 129].

У книзі декана економічного факультету Національного університету
«Києво-Могилянська академія» професора Ю. М. Бажала з економічної теорії
технологічних змін зазначається, що «… книгою, що включила М. І.
Туган-Барановського до числа класиків економічної теорії, була його
монографія «Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на
народне життя (1894). Вона була перекладена на німецьку (1901) і
французьку (1913) мови, а пізніше — на інші мови, у тому числі і
японську. Відомий авторитет Е. Хансен називає її віхою у розвитку
економічного аналізу, джерелом нового плину економічної думки» [1,
с.22].

До речі, Е. Хансен писав, що ідеї М.І. Туган-Барановського знаменують
собою повний переворот у теорії. «Якщо взяти, наприклад, теорію
Сисмонді, то теорія Туган-Барановського є стосовно неї повною
протилежністю. Тут рушійною силою є інвестування. І коли вона починає
діяти, те охоплює і всі інші галузі економіки, у тому числі й галузі, що
використовують споживчі товари. Прибуток, якщо висловитися мовою Кейнса,
збільшується з множником, укладеним у чистому збільшенні інвестицій.
Така теорія Туган-Барановського» [10, с. 86-87].

Знову звертаємося до роботи Ю.М. Бажала і його оцінки наукових здобутків
М.І Туган-Барановського: «Внутрішні механізми впливу на економічний
розвиток докладно описав І. Шумпетер, який нібито завершив лінію
пошуків, розпочату М. Туган-Барановським, і сформулював цілісну
інноваційну теорію, яка до сьогодні є основою концепцій ендогенного
науково-технічного прогресу. Термін «інноваційна» ця теорія одержала
завдяки центральному місцю в ній економічної категорії «інновація», що
розробив і ввів до широкого вжитку І. Шумпетер». [1, с. 23].

До речі, у «Економічній енциклопедії» спеціальна стаття М. Павловського
присвячена «закону Туган-Барановського», який оцінюється ним як «закон,
що виражає внутрішньо необхідні, стійкі та істотні зв’язки між
виробництвом і споживанням, через які (зв’язки) процес виробництва
детермінує процес споживання через механізм накопичення капіталу і його
інвестування в нові технології виробництва» [19, с. 570]. Цей закон
вперше сформульований Туган-Барановським у роботі «Промислові кризи в
сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя» (1894).
Докладніший його аналіз знаходимо в статті професора С.М. Злупко
«Інституціонально-інвестиційна теорія М.І.Туган-Барановського і її вплив
на світову інвестологію» [6].

У 2001 році Інститутом економіки НАН України видана монографія доктора
економічних наук Л.П. Горкіної «М.І. Туган-Барановський в економічній
теорії та історії». У передмові автор пише: «Головна мета дослідження,
що пропонується читачу, дати якомога реальніше уявлення про особистість
і наукові здобутки М. Туган-Барановського. Насамперед, про його вагомий
внесок в історію політичної економії і соціалізму, визнаним фахівцем
якої він був, а також у саму економічну теорію. Останнє стосується
теорії цінності, теорії грошей і ряду інших проблем, досить детально
розглянутих у книзі». [4, с. 5].

Слід також високо оцінити роботу подвижників, які у важких умовах
видання робіт з економічної теорії здійснювали переклади й видання
українською мовою найважливіших робіт М.І. Туган-Барановського,
створюючи умови для їх вивчення сучасними студентами,
фахівцями-економістами, та всіма, хто цікавиться економічною теорією.

Першим таким виданням була вже згадувана книга «Політична економія. Курс
популярний». У 1998 р. була видана «Українська економічна думка:
Хрестоматія», у якій представлені уривки з робіт маловідомих і не
публікованих у виданнях радянського періоду українських економістів.
Укладачем, науковим редактором перекладів, автором вступних розділів і
біографічних довідок є професор С. М. Злупко. У «Хрестоматії» також
представлені уривки з робіт М. І. Туган-Барановського [25 с. 221-273]:
«Періодичні промислові кризи», «Історія англійських криз, загальна
теорія криз» (1923), «Основи політичної економії» (1911), «Паперові
гроші і метал» (1919), «Кооперація, її соціально-економічна природа та
визначення» (1918), «Вплив ідей політичної економії на природознавство і
філософію» (1923).

У 2003 році українською мовою виданий підручник М. І.
Туган-Барановського «Основи політичної економії». Переклад виконаний С.
Злупко і Я. Злупко за науковою редакцією С. Злупко. Передмовою є
блискуча стаття С. М. Злупко «Наукові новації Михайла
Туган-Барановського і його «Основи політичної економії» [22 с. 7-42].
Видання одержало високу оцінку в економічній пресі.

Нещодавно у видавництві Київського національного економічного
університету до 100-літнього ювілею видатного вченого видана українською
мовою книга М. І. Туган-Барановського «Паперові гроші і метал». Переклад
й наукове редагування видання здійснив доктор економічних наук, професор
М. І. Савлук. У книзі вміщена також його передмова «Внесок М. І.
Туган-Барановського в розвиток світової монетарної теорії» [23 с. 7-34].

Проведена дослідницька робота й відсутність ідеологічного тиску призвели
до об’єктивної оцінки наукової спадщини М. І. Туган-Барановського.

У сучасній «Економічній енциклопедії», у статті Л.П. Горкіної М. І.
Туган-Барановський представлений як «український учений, педагог,
публіцист і громадський діяч. Всесвітнє визнання він одержав за внесок у
теорію кон’юнктурних коливань, монетарну теорію, критичний аналіз
економічної теорії марксизму, історію і теорію кооперації. Відомими на
Заході є його праці з проблем розподілу, історії господарства Росії,
історії економічних вчень, історії і теорії соціалізму, філософії,
економічної соціології тощо. І. Шумпетер називав Туган-Барановського
найкращим слов’янським економістом. У колишньому СРСР наукова спадщина
Туган-Барановського не вивчалася, його працям надавалася негативна
оцінка, оскільки вчений був віднесений до буржуазних економістів» [5,
с.699].

Проведена за більш ніж десятилітній період науково-дослідна робота з
об’єктивного вивчення праць М. І. Туган-Барановського створила
передумови для висвітлення його реального внеску в розвиток економічної
теорії в підручниках і навчальних посібниках для освіти покоління, що у
майбутньому покликано продовжити розбудову незалежної демократичної
України.

Література:

1. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навчальний
посібник. — К.: Заповіт. — 240 c.

2. Горкіна Л.П. Академік Михайло Туган-Барановський // Члени-засновники
Національної Академії наук України: Зб. нарисів. — К., 1998. — С.
258-296.

3. Горкіна Л.П. Нова епоха в історії економічної науки. Теорія
економічних циклів М.І. Тугана-Барановського // Вісник НАН України. —
1994. — №11-12. — С.58-67.

4. Горкіна Л. П. М. І. Туган-Барановський в економічній теорії та
історії. — К.: ІЕП НАН України, 2001. — 268 с.

5. Горкіна Л.П. Туган-Барановський Михайло Іванович (1865-1919) // Екон.
енциклопедія. 43-х т.т. — Т.3. — К.: «Академія», 2002. — С. 699-701.

6. Злупко С. М. Інституційно-інвестиційна теорія Михайла
Туган-Барановського та її вплив на світову інвестицію // Фінанси
України. — 2004. — № 4. — С. 3-16.

7. Злупко С. М. Михайло Туган-Барановський (український економіст
світової слави). — Львів: Каменяр, 1993. — 192 с.

8. История Всесоюзной коммунистической партии (большевиков). Краткий
курс. Под ред. комиссии ЦК ВКП(б). Одобрен ЦК ВКП(б), 1938. — М.:
Госполитиздат, 1938. — 352 с.

9. Історія економічної думки України: Навч. посібник / Р.Х.Васильєва,
Л.П.Горкіна, Н.А.Петровська та ін. — К.: Либідь, 1993. — 272 с.

10. Классики кейнсианства в двух томах. Т. 2. Хансен Э. Экономические
циклы и национальный доход. Части III-IV. — М.: Экономика, 1997. — 431с.

11. Коропецький І.С. Українські економісти ХІХ століття та західна
наука. — К.: Либідь, 1993. — 192 с.

12. Ленин В. И. Аграрный вопрос и «Критики Маркса». ПСС. Т. 5. — С.
95-268.

13. Ленин В. И. Государство и революция. ПСС. Т. 33. — С. 1-120.

14. Ленин В. И. Заметка к вопросу о теории рынков (По поводу полемики
гг. Туган-Барановского и Булгакова). ПСС. Т. 4. — С. 44-54.

15. Ленин В. И. Кадетский профессор. ПСС. Т. 22. — С. 153-154.

16. Ленин В. И. Письмо А. Н. Потресову. 27 июня 1899 г. ПСС. Т. 46. — С.
28-33.

17. Ленин В. И. Предисловие к сборнику «За 12 лет». ПСС. Т. 16. — С.
95-113.

18. Мицюк О. К. Наукова діяльність політико-економіста М.
Туган-Барановського. — Львів, 1931.

19. Павловський М. Закон Тугана-Барановського / Економічна енциклопедія.
У трьох томах. Т. 1. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000. — С.
570-572.

20. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров, 2-е
изд. — М.: Сов. энциклопедия, 1983. — 1600 с.

21. Туган-Барановский М. И. Основы политической экономии. — СПб. 1909. —
760 с.

22. Туган-Барановський М. І. Основи політичної економії. Автор пер. і
вступ. статті С. М. Злупко. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. — 628
с.

23. Туган-Барановський М. І. Паперові гроші та метал / Пер. з рос. та
наук. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2004. — 200 с.

24. Туган-Барановский М. И. Социальные основы кооперации. — М.:
Экономика, 1989. — 496 с.

25. Українська економічна думка: Хрестоматія / Упорядник, наук. ред.
пер., автор вступ. розд. і біогр. довідка С. М. Злупко. — К.: Знання,
1998. — 448 с.

26. Украинская Советская Энциклопедия. Т.11, книга первая. Изд. второе.
— К.: Главная редакция УСЭ, 1984. — 605 с.

27. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия (в 4 томах)- Гл.
ред. А.М.Румянцев. Т.4. — М.: Советская энциклопедия, 1980, — 672 с.

Похожие записи