Теорія держави і права в системі суспільних наук

Теорія держави і права, маючи свій предмет, функції і метод, посідає
специфічне місце в системі суспільних (неюридичних) наук.

Розглянемо її співвідношення з філософією, економічною теорією,
соціологією, політологією, соціальною психологією.

Філософія і теорія держави і права. Філософія — це наука про загальні
закони розвитку природи, суспільства, мислення. Філософія виробляє
узагальнену систему поглядів на світ, місце в ньому людини, загальні
принципи буття і пізнання, досліджує пізнавальне, ціннісне,
соціально-політичне, моральне, естетичне ставлення людини до світу.
Філософія не залишає поза своєю увагою державу і право, однак вона
визначає їх сутність, природу, призначення і місце в системі соціальних
явищ і цим обмежується. Що стосується теорії держави і права, то вона
вивчає державу і право багатогранне, звертаючись при цьому до передових
досягнень філософії і використовуючи філософські категорії — сутність,
зміст і форма, частина і ціле, можливість і дійсність, система і
структура та ін.

Філософія виробляє засоби світоглядної орієнтації людини, дає ключ до
розгадки державно-правових явищ. Теорія держави і права озброює
філософію матеріалом, який дозволяє робити узагальнення і формулювати
загальні принципи соціального прогресу, свободи, а також виробляти
загальнометодологічні принципи дослідження в галузі всіх окремих наук, у
тому числі в царині держави і права.

Не випадковим є те, що філософія права як частина загальної філософії
започаткувала теорію держави і права, перетворилася на методологічне
підґрунтя юриспруденції завдяки дослідженню глобальних державно-правових
категорій (насамперед категорії «право»). Однак філософія права не
займається практичним вивченням основних закономірностей держави і
права. Вона не підмінює собою теорію, покликану здійснювати аналіз
емпіричного матеріалу, що міститься в історично сформованих нормах
права, у переплетінні випадкового і необхідного в правовій дійсності, у
порівнянні правових систем держав. Філософія права зосереджується на
методологічному аспекті пізнання правових явиш і процесів, вивчає їх з
філософської точки зору. Можна сказати, що філософія права — це система
знань про фундаментальні принципи буття права, про онтологічну природу
права, його людську і соціальну сутність. Центральною частиною,
фундаментом філософії права є філософія прав людини.

Останнім часом, завдяки тісному зв’язку логіки і теорії держави і права,
сформувалася як самостійна наука логіка права. Її досягнення широко
використовуються в теорії права.

Економічна теорія і теорія держави і права. Економічна тефія вивчає
систему виробничих відносин, організацію господарського життя, поведінку
індивідів та інститутів, що займаються виробництвом, обміном і
споживанням товарів і послуг. Теорія держави і права використовує
положення і висновки економічної теорії, у тому числі такі її категорії,
як виробничі відносини, продуктивні сили, власність, статутний капітал
та ін. Якщо предмет економічної теорії охоплює закономірності
економічних явищ, то предмет теорії держави і права — закономірності
державних і правових явищ. Між цими науками існують тісна взаємодія,
взаємопроникнення, взаємовплив. Економічні відносини потребують
найадекватніших собі державно-правових інститутів. Інститути держави і
права, виникаючи у відповідь на економічні потреби, самі виступають
важливим чинником формування соціально-економічних відносин.

Соціологія і теорія держави і права. Соціологія — наука про суспільство
в цілому та окремі його структури, соціальні групи, про соціальні
процеси, закономірності індивідуальної та групової поведінки. Об’єктом
соціологічного дослідження є всі соціальні явища, у тому числі
державно-правові. Будучи засобом пізнання держави і права, соціологія
завдяки цьому поглиблює свій власний предмет. Теорія держави і права
використовує результати соціологічних експериментів для підвищення
соціальної ефективності норм права, засобів удосконалення державного
апарату, пізнання причин і умов правопорушень, вивчення рівнів
правосвідомості, соціальної структури та ін. На стику цих наук
утворилася соціологія права як наука про соціальні умови існування,
розвитку і дії права.

Політологія і теорія держави і права. Політологія досліджує політику —
діяльність і відносини у здійсненні влади в суспільстві, а також
закономірності функціонування і розвитку політики і політичної влади,
політичних інтересів, відносин, свідомості, діяльності. Об’єкт
політології — політичне життя суспільства в різних проявах, діяльність
держави та її органів, політичних партій, політичних і громадських
організацій, поведінка людей тощо. Питань права політологія торкається
менше (лише при вивченні методів досягнення влади праву відводиться
першорядне місце), а питання держави, співвідношення цивільного
суспільства і держави, людини і держави в ній посідають значне місце.
Проте їх вивчення відбувається з точки зору політичної, а не юридичної.
Теорія держави і права покликана досліджувати державу як правове явище.

Політологія у певний спосіб, як і філософія, озброює теорію держави і
права матеріалом, котрий дозволяє різнобічне вивчити питання про місце
держави і права в політичній сфері і політичних процесах, про взаємодію
держави з іншими політичними інститутами. У свою чергу, політологія
користується теоретико-юридичними досягненнями у вивченні проблем
держави.

На стику теорії держави і права та політології формується наука
політології права як система знань про державну правову політику, про
стрижневі напрямки політичного розвитку держави і права, що грунтуються
на об’єктивних закономірностях цього розвитку.

Соціальна психологія і теорія держави і права. Соціальна психологія (від
грец. psyche — душа, logos — вчення) вивчає закономірності, механізми і
факти психічного життя людини, соціальної групи, суспільства. Її увага
зосереджена на закономірностях поведінки людей, обумовленої їх
належністю до соціальних груп. Досягнення соціальної психології
враховуються теорією держави і права при вивченні правосвідомості,
ефективності впливу права на поведінку людей і т. ін. Соціальна
психологія допомагає теорії держави і права узагальнювати результати
практичної діяльності державно-правових інститутів (насамперед
інститутів управління), поведінки посадових осіб і громадян за допомогою
виявлення соціально-психологічних механізмів. На стику соціальної
психології і права успішно розвивається правова психологія, яка вивчає
психічні закономірності практичної юридичної діяльності.

Теорія держави і права в системі юридичних наук

Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об’єднаних
загальною назвою — правознавство.

За класифікацією юридичних наук вона належить до теоретико-історичних
наук разом з історією держави і права та історією політичних і правових
вчень (або вчень про державу і право).

Історія держави і права вивчає процес історичного розвитку
державно-правових форм життя конкретних країн у хронологічному порядку,
тобто застосовує переважно історичний метод. Теорія держави і права
досліджує розвиток держави і права в узагальнено-теоретичному вигляді,
тобто застосовує переважно формально-логічний метод. Конкретні дані
історії держави і права використовуються теорією держави і права для
теоретичних узагальнень, вироблення загальних закономірностей розвитку
держави і права різних народів у конкретні історичні періоди.

Історія вчень про державу і право досліджує і висвітлює історію
виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і право. Історично
закономірний процес накопичення людьми уявлень про державно-правові
явища відбивається у вченнях, теоріях, ідеях мислителів різних народів
світу (Аристотеля, Монтеск’є, Руссо, Канта та ін.). Теорія держави і
права вивчає результати їх пошуків у вигляді узагальнень і відіграє
суттєву роль як одна з найважливіших передумов удосконалення теоретичних
розробок проблем держави і права. Історія вчень про державу і право
немов би виступає історичною частиною теорії держави і права. Вона
поставляє матеріал про історичне формування поняттєвого апарату теорії.
Наприклад, теорія держави і права досліджує проблему державного
суверенітету (поняття, види, ознаки). Історія вчень про державу і право
надає відомості про те, коли (XVI ст.), ким (французьким мислителем
Жаном Боденом) і у зв’язку з чим (з метою обгрунтування абсолютної
монархії) уперше було розроблене поняття державного суверенітету,
розкриває його основні ознаки в трактуванні цього мислителя.

Якими є взаємовідносини теорії держави і права і галузевих юридичних
наук?

Теорія держави і права — наука, що має відносну самостійність щодо інших
юридичних наук завдяки безпосередньому зв’язку з державно-правовою
дійсністю. Всі галузеві юридичні науки — емпіричні. Це означає, що усі
вони ґрунтуються на фактах, тобто на даних або явищах, що
спостерігаються і піддаються перевірці. Завдання теорії держави і права
полягає у тому, щоб систематизувати, витлумачити та узагальнити факти
державно-правової дійсності. Вона вносить порядок і смисл до набору
фактів, налагоджує належні взаємозв’язки між ними і виводить із них
певні узагальнення. Теорія без фактів може бути порожньою, але факти без
теорії — нісенітні. Теорія держави і права вивчає основні загальні
закономірності державних і правових явищ у цілому, незалежно від того, у
якій конкретній сфері громадського життя вони відбуваються. Вона сама
безпосередньо, за допомогою своїх методів і прийомів осягає головне і
глибинне в державі і праві, знаходячи чого в юридичній практиці.

Теорія держави і права — узагальнююча загальнотеоретична наука відносно
інших юридичних наук, яка інтегрує їх досягнення.

Галузеві юридичні науки (наука кримінального права, наука цивільного
права, наука адміністративного права та ін.) вивчають певні
державно-правові явища (правовідносини, правопорушення тощо) з точки
зору характеристик, властивих даним явищам у конкретних сферах правового
і державного життя.

Кожна з наук, суміжних із теорією держави і права, орієнтується лише на
один з аспектів вивчення держави і права. Теорію держави і права
відрізняє узагальнюючий, об’єднуючий і цілісний підхід, що враховує
результати досліджень інших наук для вироблення найвідповіднішої позиції
у змалюванні, аналізі та поясненні «правових даних».

Теорія держави і права не підміняє теорію галузевих юридичних наук і не
розчиняється в ній. Кожна галузева юридична наука досліджує
закономірності та особливості власного предмета. Сфера теоретичних
узагальнень у галузевих юридичних науках значно вужче, ніж у теорії
держави і права. Так, теорія держави і права вивчає не
кримінально-правові злочини (галузь науки кримінального права), не
цивільно-правові правопорушення (галузь науки цивільного права) тощо, а
правопорушення в узагальненому вигляді, враховує загальне і особливе, що
властиво усім видам правопорушень.

У рамках теорії держави і права відбувається підсумовування знань,
отриманих галузевими і спеціальними юридичними науками, а також
загальнотеоретичних даних, здобутих при вивченні юридичної практики.
Іншими словами, теорія держави і права є систематизований результат
знань, накопичених окремими юридичними науками і юридичною практикою.

Теорія держави і права — методологічна, базова наука відносно галузевих
юридичних наук. її висновки, загальнотеоретичні положення є підґрунтям
для вирішення спеціальних питань галузевих наук. Виробляючи свою
галузеву теорію, ці юридичні науки керуються методологічними положеннями
теорії держави і права. Так, модель правового статусу підозрюваного
(галузь науки кримінального процесу) грунтується на загальнотеоретичній
моделі правового статусу людини.

Теорія держави і права формує свої висновки в тісному зв’язку з
галузевими науками, використовує фактичний матеріал, що міститься в них,
спирається на їх досягнення. Це забезпечує цілісність наукових уявлень і
єдність категоріального апарату в усіх юридичних науках. Основні
державно-правові категорії поняттєвого апарату науки теорії держави і
права — загальні для всієї юридичної науки.

У взаємовідносинах теорії держави і права і галузевих юридичних наук
існує своєрідна рівноправність, яка полягає у взаємному збагаченні і
взаємній допомозі в пізнанні системи закономірностей держави і права.

Отже, місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається
тим, що вона:

1) є загальнотеоретичною, методологічною, базовою щодо інших юридичних
наук;

2) об’єднує і використовує дані і висновки юридичних наук з метою більш
глибоких загальнотеоретичних узагальнень;

3) досліджує (змальовує, аналізує, пояснює) основні закономірності
розвитку держави і права в цілому,

4) виробляє загальні поняття, принципи, на які спираються інші юридичні
науки.

Схематично взаємовідносини теорії держави і права з не-юридичними і
юридичними науками можна зобразити так:

філософія права соціологія права

політологія права правова

психологія

філософія соціологія економічна теорія політологія соціальна

психологія

Слід зважити на те, що зміст навчальної дисципліни визначається змістом
досліджуваної науки. Водночас система навчальної дисципліни є зменшеною
проекцією системи науки.

Високий рівень розвитку науки теорії держави і права в змозі забезпечити
якісну систему викладання з урахуванням спеціалізації вищої юридичної
освіти.

Похожие записи