Реферат на тему:
Якісні властивості грошей
Незважаючи на різноманітність форм та функцій грошей, вони є явищем,
яке реально виявляється як єдиний, конкретний інструмент реалізації
економічних відносин. До грошей як реального економічного інструменту
економіка, насамперед ринок, висуває ряд вимог. Вони визначаються рівнем
розвитку суспільних відносин — чим він вищий, тим складніші вимоги
пред’являються до грошей.
Щоб відповідати цим вимогам, гроші повинні мати цілий спектр специфічних
властивостей, які в сукупності визначають певну форму грошей,
спричинюють їх еволюцію, надають грошам якісну відмінність від звичайних
благ. Найбільш актуальними в сучасних умовах є такі властивості грошей:
стабільність вартості, економічність, тривалість використання,
однорідність, подільність, портативність.
Базовою властивістю грошей, наявність якої робить певний предмет здатним
виконувати функції грошей, є стабільність вартості. Будь-яка форма
грошей, якщо вона знецінюється, не може ефективно виконувати функцію
засобу платежу і нагромадження вартості. Такі гроші перетворюються в
гальмо економічного розвитку, оскільки кредитори перестають надавати
позички через ризик втрати позиченої вартості, а інвестори з тієї самої
причини перестають накопичувати вартість у грошовій формі. У міру
розвитку потреби в нагромадженні вартості і платіжних відносин
суспільство змушене було відмовитись від усіх грошових форм з
нестабільною вартістю і визнати грошима лише золото, яке на той час мало
найстабільнішу вартість. Спираючись на стабільні золоті гроші, країни,
що їх запровадили, досягли у XIX ст. величезних економічних успіхів.
Проте в міру розвитку економіки, формування світового ринку стабільність
вартості золота виявилась недостатньою для забезпечення вказаної
властивості грошей. Коливання попиту і пропозиції на золото спричинювали
істотні зміни вартості повноцінних грошей. Це стало однією з причин
переходу до неповноцінних кредитних грошей, стабільність вартості яких
можна підтримувати на потрібному рівні зусиллями держави та міждержавних
органів. Головним механізмом вирішення цього завдання стало регулювання
попиту і пропозиції грошей на фінансових ринках, зокрема їх кількості в
обороті, зусиллями уповноважених державою органів, насамперед
центрального банку. Підтримання постійно стабільної вартості грошей
стало в нових умовах одним із центральних економічних завдань сучасних
держав.
Важливою властивістю грошей є їх економічність, яка дає змогу
суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити
ними потреби обороту. Поки гроші були повноцінними, вирішити це завдання
було неможливо, оскільки зниження витрат на забезпечення обороту грошима
мало об’єктивну межу, що визначалася внутрішньою вартістю металу, з
якого вони виготовлялися. Це послужило ключовою причиною демонетизації
золота і появи неповноцінних грошей. Але й після цього вимога
економічності грошей не була знята. Виготовлення банкнот та
неповноцінних монет вимагає досить значних витрат держави, у зв’язку з
чим готівка в обороті поступово замінюється безготівковими (депозитними)
грошима. Але забезпечення обороту такими грошима вимагає теж певних
витрат (на ведення рахунків, здійснення платежів, організацію
міжбанківських розрахунків тощо). Для скорочення цих витрат рух
депозитних грошей стали здійснювати засобами електронних технологій.
Незважаючи на інтенсивне розширення сфери використання депозитних, у
тому числі електронних, грошей, жодна з країн не може зовсім відмовитися
від готівки. А в Україні частка готівки в загальній масі грошей протягом
1991—1998 рр. навіть зросла приблизно в 5 разів. Тому вимога
економічності грошей зберігає свою актуальність, а для України вона
надзвичайно зросла.
Важливим способом забезпечення економічності готівки є довгостроковість
її використання, яку можна вважати ще однією властивістю грошей. Цю
властивість мали повноцінні гроші,
а зараз мають готівкові гроші. Говорити про цю властивість депозитних
грошей немає підстав, оскільки вони не зношуються в обороті.
Щоб забезпечити довгострокове використання грошей, їх виготовляють з
надміцного, зносостійкого паперу, а деякі купюри виготовляють не тільки
з паперу, а й у вигляді монет. Так, в Україні в 1999 р. була випущена
монета в одну гривню, що значно скоротить витрати на друкування
одногривневих купюр, які швидко зношуються і часто замінюються в обороті
новими. Монета ж в одну гривню може обслуговувати оборот у десятки разів
довше, ніж паперова купюра.
Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей.
Але не всі ці форми її забезпечують. Особливо гостро питання
однорідності вирішувалося, коли носієм грошей виступали звичайні товари
(худоба, хутра, дорогоцінності тощо), оскільки кожний екземпляр таких
грошей істотно відрізнявся від інших. Цей недолік натуральних грошей був
послаблений переходом до золотих грошей. Золоті монети стали
однорідними, взаємозамінюваними. Кількісно однакова сума їх в усіх
випадках представляла однакову цінність. Проте однорідність і золотих
грошей могла порушуватися, якщо поряд із золотою монетою в обороті була
срібна, або золоті монети мали неоднакові частки домішок неблагородних
металів чи мали різний ступінь зношеності.
Z
Ue
TH
np–
?
Z
1итісняли з обороту кращі. Ця тенденція відома в літературі як «Закон
Грешема» (за прізвищем англійського міністра фінансів Томаса Грешема,
який жив у XVIII ст.).
З переходом до неповноцінних грошей проблема однорідності їх не була
знята повністю, хоч на поверхні нібито всі такі гроші видаються
однаковими. Насправді окремі види грошей виявляються неоднорідними через
різний ступінь довіри до їх емітентів, а отже — різний ступінь їх
надійності. Якщо довіра до центрального банку вища, ніж до комерційних,
то економічні агенти віддаватимуть перевагу готівці перед депозитними
грошима як більш надійними.
Надійність депозитних грошей теж не однакова, оскільки кожний банк має
свій рівень ліквідності і фінансової стабільності. Особливо гостро ця
неоднорідність проявлялась в умовах хронічної економічної та фінансової
кризи, яку переживала Україна в 1992—2000 рр. У цих умовах істотно
знизилась надійність комерційних банків, а отже, і довіра до їх
депозитних грошей. Помітно кращою була надійність Національного банку, а
довіра до його банкнот була значно вищою, що й спричинило деформацію
структури грошової маси в бік непомірного зростання частки готівки.
Проте й до банкнот НБУ в умовах фінансової кризи потроху втрачається
довіра, що проявляється у скороченні використання їх як засобу
нагромадження вартості, заміні їх вільно конвертованою валютою,
насамперед доларом США. Отже, при неповноцінних грошах виникає
тенденція, протилежна «закону Грешема», що зумовлює витіснення гірших
грошей кращими — безготівкових грошей готівкою, національних грошей, що
знецінюються, іноземною вільно конвертованою валютою.
Гроші повинні мати і таку властивість, як подільність. Для здійснення
платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні легко ділитися на
будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку
суму, одержати здачу тощо. Щоб забезпечити таку властивість,
виготовляються гроші різних номіналів — від малих до великих, а грошова
одиниця ще ділиться на кілька однакових частин, як правило на 100. На
цій підставі випускаються розмінні монети різних номіналів, що дає
можливість при розрахунках розділити грошову одиницю на будь-які
частини.
Ще однією властивістю грошей є їх портативність. Вони мають бути такими,
щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися в повсякденному
житті. З кожною новою формою, яку набували гроші в процесі історичного
розвитку, їх портативність зростала. Високу портативність мають сучасні
готівкові гроші — банкноти та розмінна монета. Проте на цьому не
закінчився процес удосконалення портативності грошей. Чекова книжка, що
забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша, ніж готівка. А
пластикові картки, які використовуються для переведення грошей по
каналах електронного зв’язку, ще портативніші, ніж чекові книжки.
У літературі трапляються посилання і на таку властивість грошей, як
прийнятність. На наш погляд, це швидше за все головна ознака грошей, а
не окрема якісна властивість. Якщо будь-яка форма грошей переставала
прийматися у платежі, це означало, що вона переставала бути грошима
взагалі, а не лише змінювала одну зі своїх властивостей. І навпаки,
будь-який предмет, що висувався на роль грошей, успішно справлявся з нею
лише за умови широкомасштабного приймання у платежі. А це ставало
можливим, якщо даний предмет мав указані вище властивості сповна. Отже,
прийнятність — це швидше за все результат формування у грошового носія
певних властивостей, який свідчить про перетворення його в гроші, а не
ще одна властивість.
Література
Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.
Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5
квітня 2001 р.
Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. —
1996. — № 5.
Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2001.
Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л., Кэмпбэлл Г. Дж. Деньги, банковское дело и
денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991.
Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.
Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — К., 1999.
Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків. — К., 1998.
Усоскин В. М. Современный коммерческий банк: управление и операции. —
М., 1993.
Фридмен М. Количественная теория денег. — М., 1996.
Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості,
процента та грошей. — К., 1999.
Деньги / Под ред. А. А. Чухно. — К., 1997.
Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України
// Фінанси України. — 1997. — № 2.
Савлук М. І., Сугоняко О. А. Чи вистачає грошей економіці України? //
Вісник НБУ. — 1997. — № 4.
Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та
оцінка її ефективності // Вісник НБУ. — 1999. — № 1.
У літературі є відомості, що першим цей закон відкрив не Грешем, а
французький економіст Ніколь Орезм (в 1360 р.), а майже через 200 років
його сформулював незалежно від Орезма польський астроном Ніколай
Коперник
(у 1526 р.) (див.: Долан Э. Дж., К. Д. Кэмпбелл, Р. Дж. Кэмпбелл.
Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991. —
С. 35).
Див.: Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. — М., 1996. —
С. 14.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
