Реферат на тему:

Світовий банк як група кредитно-фінансових установ

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить
часто говорять про Групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний
банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено
Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова
корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також
Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Офіційні цілі членів Групи Світового банку — зменшення бідності і
підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному
розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що
розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ
полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях
короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий
банк зосереджується переважно на середньо — та довгострокових (за
терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в
економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в
Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова
йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед
міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк, який концентрує
свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації,
дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної
галузі, сільського господарства, соціального сектору тощо.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї
діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у
західноєвропейських країнах після Другої світової війни.

МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які
надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на
двосторонній основі. Право брати участь у діяльності банку мають тільки
члени МВФ. Право голосу в органах МБРР визначається розміром внеску до
його капіталу.

Статутний капітал МБРР формується шляхом підписки дер-жав-членів на його
акції. Квоти держав у капіталі банку встановлюються на основі квот у
МВФ. За станом на 1 липня 1998 р. статутний капітал МБРР складався з
1581724 акцій номінальною вартістю 0,1 млн. СДР кожна. Загальна сума
підписаного капіталу становить 186,4 млрд. дол. Голоси в МБРР, як і в
МВФ, розподіляються залежно від розміру внеску. Держава-член має 250
голосів плюс 1 додатковий на кожну придбану нею акцію. Підписка України
становить 10 908 акцій (1315,9 млн. дол.), тобто вона має в МБРР 11 158
голосів (0,7% від загальної кількості). Сплачений внесок — 79,3 млн.
дол.

Діяльність банку зосереджена на двох сферах — макроекономічна
стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній
сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності,
упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15—20
років, включаючи п’ятирічний термін відстрочення платежів.

МБРР отримує більшість своїх ресурсів завдяки операціям на світових
фінансових ринках. Банк продає бони та інші гарантії заборгованості
пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, іншим банкам, а
також фізичним особам. До суми позики банку входять комісійні — 0,75%
від невибраних залишків кредиту.

Певна частина кредитів банку надається на розвиток малорентабельних
галузей з високим строком окупності витрат, куди приватний капітал не
вкладається: інфраструктура, сільське господарство. Але без розвитку цих
галузей неможливе економічне будівництво у країнах, що розвиваються.
МБРР бере високу плату за кредити — на рівні ринкових умов.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960
р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що
розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 50 років (з
1986 р. — строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш
розвинутих країн та до 35 років — для інших країн «третього світу»).
Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх
використання. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям
найбідніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кредитів
мають країни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835
дол. США.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організована у 1959 р. з
ініціативи США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у
країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним
підприємствам без гарантії уряду на строк від п’яти до 15 років за
умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень
процентів відповідає процентам, що існують на міжнародних фінансових
ринках.

Статутний капітал МФК створено з внесків країн-членів, їх розмір
пропорційний частці їхніх внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки
члени МБРР.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАП) здійснює
страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок
експропріації, війни, зриву контрактів.

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК)
засновано в 1966 р. для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом
створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та
іноземними інвесторами. За станом на червень 1997 р. членами МЦУІК були
128 країн.

Найбільшою філією Групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції
та розвитку. Він є основною позиковою організацією. Це найбільша
установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів,
а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших
джерел. Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього
фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування
економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики
Україні, є вигіднішими, ніж більшість інших зовнішніх джерел
запозичення, доступних для України в даний час.

E

???????¤?¤?$????????Проекти МБРР в Україні можна поділити на системні та
інвестиційні.

Системні проекти призначені для реформування цілих секторів економіки, і
гроші за ними траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України.
А потім уже Мінфін зі свого бюджету повинен передбачити фінансування
зазначеної в проекті програми — що і є основною метою кредитів МБРР. За
інвестиційними проектами схема надання коштів МБРР дещо інша. Ще в
процесі підготовки проекту визначаються пакети закупівель, які

необхідні для його впровадження, та джерела фінансування. Потім створена
українською стороною робоча група управління проектом (інколи з участю
консультантів МБРР) готує тендерну документацію, оскільки всі закупівлі
робляться за принципом проведення відкритих міжнародних конкурсних
торгів.

Участь у торгах можуть брати всі компанії, які мають достатній
міжнародний досвід і виробничі можливості виконати умови конкурсу. Це
стосується і місцевих виробників, більше того, їм надається знижка у
розмірі 15% контрактної ціни. Тобто, якщо український виробник виконує
всі умови щодо якості, надійності та своєчасності поставок або послуг,
але ціна його конкурсної пропозиції на 15% вища, саме його можуть все
одно оголосити переможцем конкурсу. Конкурс проводить українська сторона
і підготовлена нею тендерна документація обов’язково узгоджується з
МБРР. Кредитні угоди щодо впровадження інвестиційних проектів
укладаються між Україною та Міжнародним банком реконструкції та
розвитку. Міністерство фінансів України призначається представником
позичальника. Крім цього, кредитною угодою визначаються частини позики,
які будуть передані відповідним субпозичальникам1, а також категорії
витрат, які можуть бути здійснені в межах проекту. Наступним заходом є
підготовка та підписання субкредитних угод між Міністерством фінансів
України та субпозичальниками — бенефіціарами. Субкредитними угодами
визначається сума, яку Міністерство фінансів України кредитує тому чи
іншому субпозичальнику, а також установлюються умови та терміни
погашення зобов’язань з обслуговування цього боргу перед державним
бюджетом.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього
фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до
третьої категорії країн (середній рівень доходів). Для таких країн строк
погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років,
протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотка може бути
фіксованою або плаваючою з прив’язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за
позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною,
сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі
Світового банку ставка процентів для України становить близько 6,5%
річних. На 1 січня 2000 р. державний борг України перед Світовим банком
дорівнює 2,0 млрд дол. США, або 16,0% усього зовнішнього державного
боргу України.

Існують деякі проблеми із виконанням українською стороною зобов’язань у
межах затверджених проектів. Із восьми грантів на розроблення проектів і
здійснення дослідницької роботи шість було скасовано через відсутність
заінтересованості уряду України або відхилено Верховною Радою.
Українська сторона досі не завершила оформлення членства у БАГІ, що
унеможливило використання ресурсів організації на численні запити
гарантій іноземних інвесторів, а також у Міжнародній асоціації розвитку.

За даними Рахункової палати, з моменту здобуття Україною членства у МБРР
портфель діючих і завершених проектів, що фінансуються за рахунок коштів
позик МБРР, складається з 17 проектів на загальну суму 2,8 млрд дол.
США.

Левова частка коштів спрямована у паливно-енергетичний комплекс (68,1%),
решта — на підтримку органів державного управління (14,4%), розвиток
експорту (11,3%), сільського господарства (5,1%) та на соціальний захист
(1,0%).

Загальна сума зарезервованих для України коштів станом на 1 липня 2001
р. перевищила 3 млрд. дол. США, але виділення близько 0,4 млрд. дол. США
було відмінено у зв’язку з невирішеністю деяких організаційних питань.

Такий стан пов’язаний з недостатньою ефективністю проектного портфеля
Світового банку та обмеженою спроможністю нашої сторони освоювати кошти,
що надаються.

ЛІТЕРАТУРА

Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.

Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.

Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.-510.

Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.

Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.

Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.

Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній
економіці.// Фінанси України, 2000, — №8.

Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і
проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 — №8.

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. —
Розд. 1.

Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.

ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,

1998.—Розд. 2.

Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи.

Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск:
Меркаванне,1994.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе,
1978.

Похожие записи