Міністерство освіти і науки України
Інститут управління природними ресурсами
Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
З дисципліни “Гроші та кредит”
На тему: Світова валютна система
Виконала: ст.гр. М-31
Мельничук К.
Перевірила: Селезінка Л.Я.
2005р.
Світова валютна система (СВС) – це валютно – фінансовий механізм
зовнішньоекономічних зв’язків і форма організації міжнародних валютних
відносин, закріплена міждержавними угодами.
СВС базується на функції світових грошей. Вони служать світовим
платіжним коштом, світовим купівельним коштом і матеріальним втіленням
суспільного багатства.
У ролі світових грошей у різні періоди часу виступали:
1) золото;
2) найбільш сильна і стійка валюта окремих країн. У 19 столітті і до 1-ї
світової війни – це англійський фунт стерлінгів. Після 2-ї світової
війни – долар США.
3) використовуються спеціальні права запозичення (з 70 -х років) шляхом
порівняння середньозваженого курсу однієї валюти до визначеного набору
інших валют. З 1січня 1981р. по 1996 р. валютний кошик включав 5 валют:
40% – долар США;
21% – марка ФРН;
17% – японська йєна;
11% – англійський фунт стерлінгів;
11% – французький франк.
4) ЕКЮ – грошова одиниця країн Європейського союзу.
Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в
грошових одиницях іншої країни в міжнародних валютних одиницях. В основі
формування курсів валют знаходяться вартісні пропорції обміну –
інтернаціональні вартості визначеної кількості товарів і послуг, що
представляються тією чи іншою грошовою одиницею. На практиці вартісні
пропорції обміну валют одержують відображення у виді співвідношення
купівельної спроможності валют.
Безпосередньо на курс валюти впливають стан її платіжного балансу,
міждержавні розходження процентних ставок на грошових ринках різних
країн, ступінь використання валюти даної країни на євроринку й у
міжнародних розрахунках, довіра до валюти країни і т. д.
Валютні курси, що плавають – курси, що складалися в залежності від
попиту та пропозиції на ту чи іншу валюту. З метою створення умов
валютної стабільності країни укладають міжнародні угоди, що стають
основою валютних систем.
Бреттон – Вудська валютна система ( 1944 р., американське місто Бреттон
– Вудс). Її основні риси:
1) роль бази для встановлення паритетів усіх валют-учасників нарівні з
золотом виконує долар США;
2) долари, що знаходились в межах країн – учасниць, без проблем
обмінювалися на американське золото за твердою ціною – 35 доларів за
унцію (31,1 грама) золота;
3) у світовому обороті в якості резервних і платіжних коштів поряд із
золотом використовуються долар США й англійський фунт стерлінгів.
Девальвація – офіційно оголошене зниження золотого змісту грошової
одиниці і відповідне зменшення її курсу стосовно долара США. Звичайно
проводять в умовах пасивного платіжного балансу, росту інфляції,
зниження темпів росту ВНП. Девальвація стимулює експорт товарів із
країни в провідну.
Ревальвація валют – явище, протилежне девальвації, тобто офіційно
оголошене підвищення золотого змісту національної грошової одиниці і
відповідне підвищення її валютного курсу стосовно долара США.
Ревальвація проводиться при хронічно активному сальдо платіжного
балансу. Після 1945 р. ревальвацію своїх валют проводили ФРН, Японія,
Швейцарія.
У березні 1973 р. у зв’язку з кризою долара США, Великобританія, Японія,
Канада, ФРН, Франція, Італія й інші країни підписали угоду про перехід
від фіксованих паритетів до валютних курсів, що плавають.
Офіційно кінець існування Бреттон – Вудської валютної системи був
покладений Ямайськими угодами 1976-1978 р. Цими угодами передбачалося:
– скасування золотих паритетів валют і офіційної ціни золота;
– закріплення в ролі світових грошей замість золота ведучих національних
валют;
– легалізація валютних курсів, що плавають.
З метою стимулювання інтеграційних процесів у березні 1979 р. між
країнами Європейського економічного співтовариства (нині Європейський
союз (ЄС)) була створена Європейська валютна система (ЕВС). Ключовим
моментом є створення європейської валютної одиниці – ЕКЮ, курс якої
встановлюється на базі кошика 12 валют країн – членів ЕВС. ЕКЮ
використовується як база для встановлення курсових співвідношень між
валютами країн – членів ЕВС, коштом розрахунків між їхніми центральними
банками.
У червні 1996 р. були визначені нові параметри ЕВС, які набрали сили з 1
січня 1999 р. одночасно з початком функціонування Валютного союзу. У
країнах ЄС була введена єдина колективна валюта “євро”.
Розрізняють національне і міждержавне регулювання валютних курсів.
Основними органами національного регулювання виступають центральні банки
і міністерства фінансів.
Міждержавне регулювання курсів валют здійснюють, ЕВС і інші організації.
Регулювання курсових співвідношень спрямовано на згладжування різких
коливань валютних курсів, забезпечення збалансованості зовнішніх
платіжних позицій країни, на створення сприятливих умов для розвитку
національної економіки, стимулювання експорту.
Основні методи регулювання валютних курсів – валютні інтервенції,
дисконтна політика, валютні обмеження і валютний контроль. Валютні
інтервенції – регулювання стабільності валютного курсу шляхом покупки чи
продажу валюти на валютній біржі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
