Реферат на тему:

Суть грошового обороту, його особливості на мікро- та макроекономічному
рівні. Структура грошового обороту

Грошові відносини в суспільстві  характеризуються рядом понять,
провідне місце серед яких належить грошовому обороту.

У процесі відтворення рух вартості в натурально-речовому та грошовому
виразах проявляється як два самостійні процеси — як рух продуктів і як
рух грошей. Процес суспільного відтворення відбувається безперервно,
тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі
цей процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин
у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

Грошовий оборот на макроекономічному рівні обслуговує кругооборот усього
сукупного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення: виробництві,
розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним
грошовим оборотом.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту
грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на
мікрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм
капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник
цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою
капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу)
подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний
індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості
“заробити” прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут
вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою
капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства
країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства
подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в
обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни
не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв’язку зі
зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням
інфляції.

Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індивідуального
капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової
маси, необхідної для їх обслуговування.

Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального
капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні відповідного власника,
тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти
мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в
кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот
грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується
кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного
економічного суб’єкта спрямовується на погашення боргів і повертається
на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти,
спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших
суб’єктів.

Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно теж за рахунок наявної
в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих
економічних суб’єктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній
елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з
метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в
грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно
посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси
грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні, і неминуче
виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На
відміну від кругообороту індивідуального капіталу, ці потреби можуть
бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей.

Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені кількома факторами:

??зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації
яких банківська система повинна розширювати кредитування суб’єктів
обороту;

??зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом);

??зниженням перерозподільної функції грошового ринку, внаслідок чого
наявна грошова маса буде повільніше обертатися і не зможе забезпечити
всі потреби обороту;

??іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по
каналах обороту.

В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот
через грошовий ринок, що відповідає їх кредитній природі та забезпечує
відповідність емісії потребам обороту.

З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є
механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а
являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов’язане з
процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких,
абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства.

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть
участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового
суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського
господарства, транспорту, зв’язку, будівництва, торгівлі, комунального
господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та
організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення,
що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних
підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим
впливають на економічні процеси та стають економічними суб’єктами
суспільства.

Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий оборот
можна уявити просто як безперервний процес переміщення грошей у функціях
засобів обігу і платежу між окремими його суб’єктами. Це, зокрема,
переміщення грошей між:

??окремими підприємствами та організаціями;

??підприємствами та організаціями і населенням;

??окремими фізичними особами;

??комерційними банками і підприємствами та організаціями;

??комерційними банками і населенням;

??окремими комерційними банками;

??комерційними банками і центральним банком;

??небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з
одного боку, і підприємствами, організаціями та установами — з іншого;

??небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і
банками;

??окремими небанківськими фінансово-кредитними установами різного
призначення.

На кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між
суб’єктами обороту, що створює можливість їх взаємного погашення
(заліку). Залік зменшує обсяг грошового обороту і потребу в реальних
грошах для його обслуговування.

Відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового
обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори. Першим,
за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що
реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для
руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

:

th < ???????¤?¤?$???????a?еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості; ??безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту; ??прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом. Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу — він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним. Крім спільної риси — нееквівалентності, відносинам між суб'єктами цього сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх для виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки без-еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною. Друга частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб'єктів передається у тимчасове користування, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад при купівлі акцій, і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденда. Отже, цей сектор грошового обороту істотно відрізняється не тільки від грошового обігу, а й від фіскально-бюджетного сектора, і називається він кредитним оборотом. Грошовий обіг, фіскально-бюджетний та кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв'язані, і доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони — самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення. Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. У сфері безготівкового обороту гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам. Визначаючи законодавче права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова. За станом на кінець 2001р.(таблиця 1) питома вага готівки в грошовій масі становила 34,4% (проти 38,9% у 2000р.) За останні роки частка готівки в грошовій масі має позитивні тенденції до зниження. Однак, порівняно із західними країнами, в структурі грошового обороту питома вага готівкового обороту України все ж іще занадто висока.  Цей факт нерідко розцінюється як недолік грошового обороту та грошової системи взагалі, як негативне явище в діяльності банківської системи, зокрема НБУ. Проте це скоріше закономірна реакція грошового обороту на проблеми і труднощі перехідної економіки України. У ситуації, що склалася в економіці України в цей період, структура грошового обороту і не могла бути іншою. Таблиця 1. Основні макроекономічні показники в Україні Показники 1999 2000 звіт 2001 звіт 2002 уточнений прогноз 2003 уточнений прогноз 2004 прогноз Макроекономічні показники Валовий внутрішній продукт, млрд.грн. 127,1 150,8 178,8 211,3 247,7 283,9 Темп зростання ВВП (реальний), % 99,6 101 104 105 107 107,5 Індекс споживчих цін (станом на грудень до грудня попереднього року) % 119,2 118,5 115 111,5 108,0 105,5 Монетарні показники Монетарна база, млн. грн. 11978 13952 15766 17342 18730 19854 Грошова база, млн. грн. 22070 26369 30852 35788 40798 45694 Темпи зростання, % 140,5 118-120 117 116 114 112 У тому числі готівка 9583 10258 10613 10701 10363 9550 Темпи зростання, % 133,9 107,0 103,45 100,8 96,8 92,2 Питома вага готівки в грошовій масі, % 43,4 38,9 34,4 29,9 25,4 20,9 Монетарні коефіцієнти Швидкість обертання 6,73 6,23 6,1 6,04 5,98 5,92 Рівень монетарізації, % 14,86 16,06 16,39 16,55 16,72 16,89 Мультиплікатор 1,84 1,89 1,96 2,06 2,18 2,3 ЛІТЕРАТУРА Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9. Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган — Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9. Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7. Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці.// Фінанси України, 2000, - №8. Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 - №8. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. — Розд. 1. Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997. ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра, 1998.—Розд. 2. Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск: Меркаванне,1994. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе, 1978.

Похожие записи