Реферат на тему:

Розвиток іпотечного кредитування в умовах трансформаційних економічних
процесів

У багатьох розвинутих країнах світу іпотечне кре-дитування відіграє
важливу роль у функціонуванні механізму ринкової еконо-міки, тому є
актуальним для країн з трансформаційною економікою, до складу яких і
входить Україна. Процес становлення іпотечних фінансових відносин в
даних країнах має суперечливий, неоднозначний характер і відрізняється
як швидкістю перебігу цих процесів, так і їх результативністю. Країни
Централь-но-Східної Європи та Балтії характеризуються вищим рівнем
розвитку іпотеч-ного ринку порівняно з країнами СНД, в яких обсяги
іпотечного кредитування досі залишаються невизначеними. Як свідчить
приклад розвинених країн, поряд із розв’язанням проблем забезпечення
житлом іпотека сприяє утворенню в дер-жаві якісно нових
фінансово-кредитних відносин, тому українській економіці сьогодні не
обійтися без використання всіх можливостей цивілізованої іпотеки.

Основними фінансовими інститутами, які аку-мулюють значні грошові
ресурси, є банки, тому вони виступають основними учасниками ринку
іпотечного кредитування. Враховуючи наявні зміщення у кредитній політиці
банків у бік кредитування споживчих витрат населення, необхідно задіяти
макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні) з тим, щоб забезпечити
позитивний імпульс для змін на користь кредитування інвес-тицій. Один із
ключових пріоритетів у цьому напрямі — іпотека. Розвиток сис-теми
іпотечного кредитування дає змогу не лише забезпечити потребу населен-ня
в житлі, а й дати імпульс будівельній та суміжним із нею галузям,
банків-ській системі, фондовому ринку. Сьогодні висока ціна на житло не
сприяє від-пливу коштів населення зі споживчого ринку, хоча саме
іпотечний сегмент кре-дитування необхідно розвивати і стимулювати
найбільше. У країні — значний дефіцит житла, а нинішнім темпам введення
в експлуатацію житлових будинків (7816 тис. кв. метрів загальної площі у
2005 році, 7566 тис.кв.м.у 2004 році) ще дуже далеко до історичного
максимуму (21 257 тис.кв.м. у 1987 році), [1]. Хоча цей сегмент
банківського кредитування останнім часом активно розвивається, на
сьогодні, заданими Української національної іпотечної асоціації,
радикаль-них змін у структурі іпотечних кредитів не сталося: частка
кредитів під купівлю житла становить майже 63% [2], тобто інструментарій
ринку залишається до-сить обмеженим.

До числа факторів, які перешкоджають розвитку іпотечного кредитування,
слід віднести: інфляційні ризики, нерозвинутість механізмів залучення
коштів населення, непрозорість взаємовідносин учасників ринку, незначна
роль Дер-жавної іпотечної установи на ринку іпотечних кредитів.

За даними УНІА (Української національної іпотечної асоціації) [3],
ста-ном на 1 жовтня 2007 року загальні обсяги заборгованості за
іпотечними креди-тами, що надані фізичним особам, склали 46,8 млрд. грн.
Загалом у поточному році очікуваного значного пожвавлення на ринку
житлової нерухомості не від-булося, а це означає поглиблення процесів
переорієнтації попиту на іпотечні кредити, і відповідно, зміни у
структурі іпотечних портфелів банків. Невиріше-ною проблемою надалі
залишається високий рівень валютизації іпотечного ринку: на валютні
кредити припадає 88,4% іпотечної заборгованості.

У структурі заборгованості за іпотечними кредитами на кредити на
купів-лю житла під його заставу припадає 51,8%, частка кредитів на
споживчі цілі під заставу житла становить 37,4%, та на приватне
будівництво — 7%. За підсумка-ми роботи банків у III кварталі 2007 року
незаперечним лідером іпотечних пе-регонів залишається Укрсиббанк, якому
навіть вдалося зміцнити свої позиції — ринкова частка банку зросла з
17,12% до 18,71%.  2-ге місце належить Авалю з часткою 15,35%,
відповідно, 3-тє займає Укрсоцбанк — 14,21%. Традиційно 4-те і 5-те
місця в іпотечному рейтингу банків займають Приватбанк і ОТП Банк з
ринковими частками 8,72% і 7,43% відповідно.

Станом на 1 жовтня 2007 року медіанна процентна ставка за іпотечними
кредитами в національній валюті склала 14,05%, в доларах США — 12,45%, в
євро — 11,40%. Протягом двох останніх десятиріч відсоткові ставки за
іпотеч-ними кредитами в багатьох країнах знизилися від рівня 14-18 %
річних. На-приклад, в Європі та США нині середні іпотечні ставки не
перевищують 8 % річних. В Італії, Франції, Норвегії, Швеції, Данії та
Нідерландах кредити вида-ються під 5%, у Великобританії, США, Німеччині
— під 6%, в Іспанії, Швей-царії та Фінляндії — під 3,5%.

gd!7A

відношенні частка житла, побудованого за рахунок бюджетних коштів,
скоротилася за минуле деся-тиліття з 22 до 1,5% [4]. Отже, сьогодні
ставку необхідно зробити на залучення коштів населення. Крім соціальної
політики, слід враховувати й важливе інвести-ційне значення
мультиплікаційного ефекту житлового будівництва. У багатьох розвинених
країнах це справді провідна галузь, що є одним із визначних стиму-лів
економічної динаміки. За підрахунками спеціалістів, кожна гривня,
вкладе-на в будівництво житла, дає 2,5-3 грн. приросту ВВП, а додаткове
робоче місце в житловому будівництві забезпечує роботою 5-6 працівників
в інших галузях економіки [5].

У країнах Євросоюзу до 80% усіх кредитів видається під заставу
нерухомо-сті [6], що свідчить про розвиненість економіки. Терміни
кредитування дос-татньо тривалі. Кредитні відсотки змінюються під
впливом макроекономічних процесів. Підґрунтям іпотеки є державна система
оцінки й подальшої пере-оцінки нерухомості. Кадастрова (нормативна)
оцінка слугує підставою для визначення податку на нерухомість і
об’єктивною мірою суми іпотечного кре-дитування. У разі несплати кредиту
іпотечний банк має можливість примусово-го продажу заставної
нерухомості. Як правило, для іпотечного кредитування банки залучають
сторонні кошти через розміщення на фондовому ринку влас-них цінних
паперів — іпотечних облігацій, що є дуже надійними.

Розвинені країни використовують дві схеми іпотечного кредитування —
дворівневу та однорівневу. Перша спирається на вторинний ринок
заставних, тобто іпотечний кредит видається банком позичальнику під
зобов’язання про-тягом визначеного терміну щомісяця переказувати в банк
фіксовану суму. Дане зобов’язання забезпечене заставою житла, що
купується. Банк продає кредит одному з агентств іпотечного кредитування,
передаючи й зобов’язання із за-безпечення. Агентство негайно відшкодовує
банку виплачені позичальнику кошти і натомість просить переказувати
одержувані від нього щомісячні вип-лати, за винятком прибутку банку, в
агентство. Величину щомісячних виплат, тобто ставку, за якою агентство
зобов’язується купувати іпотечні кредити, вста-новлює саме агентство на
підставі вимог інвесторів до прибутковості відповід-них фінансових
інструментів. Однорівнева ж схема грунтується на ощадно-по-зичковому
принципі функціонування: вкладник має можливість накопичити протягом
тривалого періоду необхідний внесок на купівлю квартири (наприк-лад, 50%
від її вартості), а потім одержати іпотечний кредит на купівлю
(будів-ництво) заздалегідь обраного житла.

Висновки. Таким чином, з огляду світового досвіду іпотечного
кредиту-вання житлової сфери, можна дійти висновку, що в Україні можливе
застосу-вання тих моделей іпотечного кредитування, що поєднують у собі
кращі еле-менти дво- та однорівневої системи заощаджень, дореволюційних
позиково-за-ощаджувальних кас і радянських житлово-будівельних
кооперативів. Причому за різних економічних обставин можливі переваги
одного напряму перед ін-шим. Зрозуміло, що за нестабільної економічної
ситуації банки не зацікавлені у довгостроковому кредитуванні. Позиковий
капітал у реальних економічних умовах України характеризується швидким
обігом, досить високим і надійним прибутком. І хоча іпотечний кредит має
величезний потенціал економічного розвитку, питання широкого розвитку
даного виду кредитування в країні зарано підіймати. В реалізації
напрямку стратегічного розвитку іпотеки на найближчу перспективу головне
місце повинна займати активна участь держави як гаранта стабільності
всієї системи відносин під час іпотечних операцій, а також лібе-ральне
законодавство в даній сфері, наявність розвиненого ринку цінних
папе-рів, висока платоспроможність населення і, звичайно, стабільність
економіки.

Література:

1. Геєць В. Сенс у тому, щоб капітал, розвиваючись, виконував свою
соціальну функцію// Дзеркало тижня. — 2006. — №11, с. 1-7.

2. Український діловий журнал «Експерт»/ Новини// HYPERLINK
«http://www.expert.ua/news/11/0/62» www.expert.ua/news/11/0/62 .

3. За матеріалами засідання «круглого столу» на тему «Кредитування під
заставу: реалії та перспективи розвитку в Україні»// HYPERLINK
«http://www.unia.com.ua/» http://www.unia.com.ua/ .

4. Бойко Н. Ипотека-ключ к возрождению экономики Украины// Недвижимость
Киева.-2002.-№2(174).

5. Економіка нерухомості: Підручник. А.М. Асаул, І.А. Брижань, В.Я.
Чевганова.-К.: Лібра, 2004.-304с.

6. Іванілов О.С., Тітенкова М.В. Іпотечне кредитування у країнах
Західної Європи, США та України// Фінанси України. — 2006. — №3(124).

Похожие записи