.

Проблеми стабільності грошового обігу та конвертованості валюти. Економічні, соціально-політичні та фінансові мотиви й методи стабілізації валют. Моти

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4152
Скачать документ

Реферат на тему:

Проблеми стабільності грошового обігу та конвертованості валюти.
Економічні, соціально-політичні та фінансові мотиви й методи
стабілізації валют. Мотиви стабільності валют

Сталість грошей означає постійність їхньої мінової вартості, яка
виражається в певній кількості товарів чи послуг, котрі можна придбати
на грошову одиницю. І чим довший період, протягом якого можна купити за
одну й ту ж суму грошей одну й ту ж масу товарів та послуг, тим вища
їхня сталість. Сталість грошей – одна з головних їхніх якісних ознак,
тому що за сталої купівельної спроможності гроші найкраще виконують свої
функції.

Основними факторами, від яких залежить сталість грошей з боку товарів, є
затрати на виробництво, якість та кількість товарів, а з боку грошей –
їхня внутрішня вартість, маса грошей в обігу та швидкість їх обертання.

Внутрішня ж вартість була вирішальним фактором сталої купівельної
спроможності лише для повноцінних грошей, включаючи й розмінні на метал
банкноти. З переходом до неповноцінних грошей на перше місце висунулися
чинники їхньої кількості й швидкості обігу. Що стосується України, то за
нинішньої кризи, інфляції, відставання в проведенні об’єктивно
необхідних радикальних реформ економіки, відсутності суттєвих
структурних змін, монополізму окремих галузей та підприємств, а також за
колосального зовнішнього політичного, економічного й цінового тиску щодо
енергоносіїв та матеріальних ресурсів, без урегулювання на ринкових
засадах широкого кола економічних процесів ці чинники не стали
визначальною причиною нестабільності.

Формування сучасного механізму забезпечення сталості грошей в Україні
насамперед має спиратися на сильну виконавську владу, яка користувалася
б загальною підтримкою населення і яка б на ділі енергійно проводила
радикальні економічні перетворення на всіх рівнях і стадіях суспільного
відтворення.

Серед економічних заходів, що мають бути насамперед реалізовані, слід
назвати такі:

а) досягнення структурної збалансованості суспільного відтворення, в
тому числі й між його І та II підрозділами, групами А і Б у
промисловості, промисловістю і сільськогосподарським виробництвом та
іншими галузями економіки, між виробничою і невиробничою сферами;

б) збалансування темпів зростання продуктивності суспільної праці та
темпів підвищення середньої грошової оплати праці;

в) забезпечення швидкого зростання ефективності суспільного виробництва
в цілому та інвестиційної сфери зокрема;

г) підтримання кредитних вкладень в об’єктивних межах позичкового
капіталу, реальність яких повинна визначатися обсягами й темпами
розвитку суспільного виробництва.

В Україні нині постала проблема розробки власного механізму підтримання
пропорцій та збалансованості, який забезпечив би достатню сталість
грошей, стабілізацію фінансів та економіки в цілому. До цього спонукають
об’єктивні економічні, соціально-політичні та фінансові мотиви.

Економічні мотиви стабілізації пов’язані з гострою потребою забезпечення
збалансованості сировини, напівфабрикатів і готової продукції;
нормальних пропорцій між товарами народного споживання та засобами
виробництва, без чого неможлива соціальна орієнтація економіки;
досягнення оптимальної величини (частки) необхідного продукту, з тим щоб
він стимулював підвищення продуктивності праці; ефективне використання
могутнього потенціалу високоякісної робочої сили, яка ще зберегла
національну психологію, традиційну любов до праці, бережливість та
схильність до витонченої, скрупульозно виконуваної роботи.

За умов нормального господарювання всі ці фактори здатні допомогти
перебороти кризу й швидко наблизити Україну до рівня цивілізованого
світу і, навпаки, невиправдано низька питома вага необхідного продукту в
загальному результаті живої раці суспільства не лише погіршує економічне
становище, а й посилює відчуження виробника від створеного ним продукту,
руйнує стимули до високоякісної сумлінної праці, дезорганізує
виробництво й обмін. Сьогодні за середньої продуктивності праці в
Україні на рівні 60-80% розвинутих країн світу показник споживання
гірший у 70-200 разів.

Соціально-політичні мотиви стабілізації передусім пов’язані з небезпекою
інфляції, яка не лише знижує життєвий рівень, а й загрожує самому
існуванню та виживанню незалежної і демократичної України. Нині падіння
споживання вже сягнуло такого рівня, що спричинило до погіршення
здоров’я, зниження працездатності робочої сили та можливостей розвитку
її інтелекту. Тому зупинити процес зниження рівня життя – найважливіша
мета стабілізаційних заходів. Серед них провідними повинні стати
формування ринкового середовища у сфері робочої сили, забезпечення
свободи підприємництва та гарантії отримання адміністративне необмежених
доходів, які мають визначатися лише реальним внеском у зростання
суспільного багатства в будь-якій його формі.

Фінансові мотиви заінтересованості у стабілізації валюти випливають з
негативного впливу інфляції на державні фінанси. Інфляція постійно
створює перешкоди стабільності надходжень до державного бюджету і
знецінює їх. Крім цього, вона зупиняє інвестиційний процес, породжує
нові диспропорції і занепад виробництва, що, в свою чергу, загрожує
катастрофічне скоротити надходження коштів і до державного бюджету.
Товаровиробники інтуїтивно відмовляються від тих економічних відносин,
що базуються на “порожніх” грошових одиницях. Реальні надходження до
державного бюджету не зростають навіть від прямої емісії паперових
грошей, оскільки на певній стадії інфляції їхнє знецінення відбувається
швидше, ніж їхня емісія.

ння такої фінансової системи, яка не залежала б від зовнішнього
неконтрольованого деструктивного впливу, спиралася б на незалежну
економіку й народ України.

Методи стабілізації валют

Загострення інфляції в різні часи пережили багато держав світу. Для її
переборення та формування ефективної політики стабілізації вони
застосовували цілий ряд методів. Найпоширенішим серед них є нуліфікація
знецінених грошей. В часи, коли оберталися повноцінні гроші та їхні
знаки, суть її полягала в тому, що знецінені паперові гроші
оголошувалися недійсними і в країні поверталися до повноцінних металевих
грошей. Таку нуліфікацію було проведено наприкінці XVIII ст. у Франції.

В сучасних умовах формування незалежної економіки України, її власної
фінансово-кредитної системи і національної валюти метод нуліфікації
можна було використати для вилучення з обігу знеціненого карбованця.
Тоді випуск в обіг купонів багаторазового користування в необхідній
кількості для підтримання нормального товарообороту давав змогу обмежити
неконтрольований наплив рублевої маси з інших регіонів. Але забезпечити
тривалу рівновагу грошової й товарної маси та ефективне регулювання
суспільного виробництва на основі дії закону вартості можна лише шляхом
радикальних структурних змін в економіці.

Протилежним нуліфікації є метод стабілізації валюти з допомогою
ревалоризації і реставрації. Ревалоризація означає процес відновлення
доінфляційної вартості паперових грошей.

Однак потрібно мати на увазі той факт, що ревалоризація застосовується в
разі, коли інфляція лише частково підірвала купівельну спроможність
грошей. Тоді вона є досить сильним важелем для усунення інфляційних
чинників, сприяє підвищенню ефективності виробництва й одночасному
систематичному вилученню знецінених грошей з обігу. В здійсненні
ревалоризаціі провідним є поступове формування рівноваги: Г – Т,
досягнення якої означає завершення ревалоризації і настання реставрації
валюти. При золотовалютному обігу реставрація означає відновлення обміну
паперових грошей на золото за номінальною їх вартістю. Так було,
наприклад, у США, коли інфляція в період громадянської війни 1861-1865
рр. знецінила курс паперового долара на 40%. Після завершення війни,
оздоровлення виробництва, зростання товарообігу й часткового вилучення
паперових грошей з обігу паперовий Долар в 1870 р. піднявся до 81%
номіналу, а в 1979 р. – до 100%. Тобто інфляція була подолана, а
паперовий долар став обмінюватися на золотий за курсом 1 паперовий дол.
= 1 золотому дол.

Найпоширенішим методом стабілізації валюти є девальвація, котра означає
офіційне (законодавчим шляхом) пониження курсу паперових грошей по
відношенню до іноземної валюти або до золота. Водночас у країні
реалізується цілий комплекс заходів щодо оздоровлення економіки та
фінансів, без чого чергова девальвація стане лише показником
прогресуючого знецінення валюти. Це особливо відчутно в умовах
відсутності золотовалютного обігу, коли девальвація не означає
відновлення обміну паперових грошей на золото, а запорукою стабільності
валют є достатня кількість високоякісних і конкурентоспроможних товарів,
маса яких відповідає кількості грошей в обігу.

Девальвації проводилися відкрито, коли обмін паперових грошей
здійснювався на металеві монети за курсом, нижчим їх номіналу, та
приховано, коли обмін паперових грошей здійснювався за номіналом, але з
одночасним зниженням вагової кількості металу у грошовій одиниці.

Стабілізацію валюти можна розпочати також з проведення традиційної в
багатьох країнах світу політики дефляції. Дефляція означає вилучення з
обігу певної частки надлишкових грошей, що проводиться здебільшого перед
грошовою реформою. Вона, з одного боку, приводить до зростання
купівельної сили й підвищення курсу національної валюти по відношенню до
курсів іноземних валют, а з іншого – здатна Підривати реалізацію товарів
і викликати скорочення національного виробництва. Дефляція здійснюється
скоординованими зусиллями виконавчих структур влади й Національного
банку і набуває форми збільшення податків, скорочення державних
видатків, заморожування рівнів заробітної плати, підвищення позичкового
процента, скорочення кредитних ресурсів тощо. Як наслідок відбувається
зменшення грошової маси в обігу, випущеної в період інфляції, зниження
цін і ліквідація надмірного грошового споживання.

Література:

Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті
глобального розвитку. – Тернопіль, 2001. – С.311-338.

Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город,
природа, человек. – М., 1982. – С.41-74.

Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. – К., 1990. – С.117-160.

Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и
сознание. – Новосибирск, 1987. – С. 176-200.

Крисаченко B.C. Екологічна культура. – К., 1996. – С.47-55.

Маркович Д. Социальная экология. – М., 1991. – С.154-161.

Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – М., 1990. – С.247-268.

Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні в 2001 році. – К., 2003. – С.158-161.

Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. – М., 1989.
– С.168-177.

Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002.
– С.166-172.

Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев,
В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. – К., 1989. –
С.225-239.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020