Курсова робота з курсу «Гроші і кредит»

Кредит: принципи, функції, форми, значення, кредитування в Україні.

План

Вступ

І. Основні принципи та базові функції кредиту.

II. Форми кредиту і його класифікація.

III. Значення кредиту у функціонування сучасного виробництва.

IV. Кредитування в Україні.

Висновок

Використана література

Вступ

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід’ємним елементом
економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і
об’єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові
структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі
позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові грошові
кошти. Кредит, одо надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні
кошти.

На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове позичення речі
або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаються
товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються
населенням товари з розстрочкою платежу. Об’єктом придбання за рахунок
кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове»
тлумачення кредиту виходить за рамки політико-економічного аналізу.
Кредит як економічну категорію потрібно розглядати як певний вигляд
суспільних відносин. Однак кредит — не всяке суспільне відношення, а
лише таке, яке відображає економічні зв’язки, рушення вартості. Кредит
дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з
одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в
певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість
індивідуального капіталу.

У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу
фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих
товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин.

Кредит здатний надавати активний вплив на об’єм і структуру грошової
маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Кредит стимулює
розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для
розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного
прогресу.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване
становлення фермерських господарств, підприємств малого бізнесу,
впровадження інших видів підприємницької діяльності на
Внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі.

Кредит — надання грошей або товарів в борг, як правило, з сплатою
процентів; вартісна економічна категорія, невід’ємний елемент
товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов’язане безпосередньо зі
сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники,
готові вступити у економічні відносини.

І. Основні принципи кредиту

Поворотність кредиту — цей принцип виражає необхідність своєчасного
повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення
їх використання позичальником. Він знаходить своє практичне вираження в
погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми
грошових коштів на рахунок її кредитної організації (або іншого
кредитора), що надала, що забезпечує відновлюваність кредитних ресурсів
банку як необхідної умови продовження його статутної діяльності, У
вітчизняній практиці кредитування в умовах централізованої планової
економіки існувало неофіційне поняття «безповоротна позика». Ця форма
кредитування мала досить широке поширення, особливо в аграрному секторі,
і виражалася в наданні державними кредитними установами позик,
повернення яких спочатку не планувалося через кризове фінансове
становище позичальника. По своїй економічній суті безповоротні позики
були швидше додатковою формою бюджетних субсидій, здійснюваних через
посередництво державного банку, що традиційно ускладнило кредитне
планування і вело до постійної фальсифікації витратної частини бюджету.
У умовах ринкової економіки поняття безповоротної позики так же
недопустиме.

Платність кредиту — цей принцип виражає необхідність не тільки прямого
повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і
оплати права на їх використання. Економічна суть плати за кредит
відбивається в фактичному розподілі додатково отриманої за рахунок його
використання прибутку між позичальником і кредитором. Практичне
вираження принцип, що розглядається знаходить в процесі встановлення
величини банківського процента, що виконує три основні функції:

— перерозподіл частки прибутку юридичних і прибутку фізичних осіб;

— регулювання виробництва і звертання шляхом розподілу позикових
капіталів на галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях;

— на кризових етапах розвитку економіки антиінфляційний захист грошових
накопичень клієнтів банку.

Ставка (або норма) позикового процента, що визначається, як відношення
суми річного прибутку, отриманого на позиковий капітал, до суми наданого
кредиту виступає як ціна кредитних ресурсів.

Підтверджуючи роль кредиту як одного з товарів, що пропонуються на
спеціалізованому ринку, платність кредиту стимулює позичальника до його
найбільш продуктивного використання. Саме ця стимулююча функція не в
повній мірі використовувалася в умовах планової економіки, коли значна
частина кредитних ресурсів надавалася державними банківськими установами
за мінімальну плату або на безпроцентній основі.

Принципово відрізняючись від традиційного механізму ціноутворення на
інші види товарів, визначальним елементом якого виступають суспільно
необхідні витрати труда на їх виробництво, ціна кредиту відображає
загальне співвідношення попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів
і залежить від цілого ряду чинників, в тому числі чисто кон’юнктурного
характеру:

— циклічності розвитку ринкової економіки (на стадії спаду позиковий
процент, як правило, збільшується, на стадії швидкого підйому
знижується);

— темпів інфляційного процесу (які на практиці навіть дещо відстають від
темпів підвищення позикового процента):

— ефективність державного кредитного регулювання, здійснюваного через
облікову політику центрального банку в процесі кредитування ним
комерційних банків;

— ситуації на міжнародному кредитному ринку (наприклад, що проводилася
США в 80-х рр. політика дорожчання кредиту обумовила залучення
зарубіжного капіталу в американські банки, що відбилося на стані
відповідних національних ринків);

— динаміки грошових накопичень фізичних і юридичних осіб (при тенденції
до їх скорочення позиковий процент, як правило, збільшується);

— динаміки виробництва і звертання, визначальної потреби в кредитних
ресурсах відповідних категорій потенційних позичальників;

— сезонність виробництва (наприклад, в Росії ставки позикового процента
традиційно підвищується в серпні вересні, що пов’язано з необхідністю
надання аграрних кредитів і кредитів для завезення товарів на Крайню
Північ);

— співвідношення між розмірами кредитів, що надаються державою, і його
заборгованістю (позиковий процент стабільно зростає при збільшенні
внутрішнього державного боргу).

Цільовий характер кредиту. Розповсюджується на більшість видів кредитних
операцій, виражаючи необхідність цільового використання коштів,
отриманих від кредитора. Знаходить практичне вираження у відповідному
розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету позики, що
видається, а також в процесі банківського контролю за дотриманням цієї
умови позичальником. Порушення даного зобов’язання може стати основою
для дострокового відгуку кредиту або введення штрафного (підвищеного)
позикового процента.

Правилами видачі кредитів є:

ПРОЦЕНТНА СТАВКА. Зараз в Україні розмір кредитних ставок варіюється від
12-18% (у валюті) до 25-35% і вище (у гривнях). Але ми говоримо про
ставки для реально видаваних кредитів, а не про ті випадки, коли банк,
кажучи мовою маркетологів, відбудовується від клієнта ціновою політикою,
тобто робить все можливе, щоб не видавати кредит. При отриманні кредиту
вам ще доведеться розщедритися на накладні витрати — іншими словами,
заплатити за оформлення, страхування кредиту і застави, нотаріальні
послуги і т.д. (в середньому, 2% суми).

Доларові кредити тепер видаються по ставці 13-14% річних, гривневі —
18-19%. Ставки знизилися в середньому на 2-3 процентні пункти. У банку
стверджують, що кредитні ставки не змінюватимуться на термін дії
договору.

ТЕРМІНИ, ПРОТЯГОМ ЯКИХ БАНК УХВАЛЮЄ РІШЕННЯ ВИДАТИ КРЕДИТ. Звично від
моменту отримання банком заявки до видачі кредиту в головній конторі
банку або в його філіалі (якщо філіал має повноваження самостійно
видавати кредити і якщо сума кредиту не перевищує встановлену для
філіалу «кредитну стелю») йде мінімум тиждень. Цей термін необхідний
банку, для того, щоб оцінити заставу, розібратися у фінансовій
діяльності підприємства-позичальника, провести юридичну оцінку кредитної
операції (звичайно це робить служба безпеки банку) і одержати добро
кредитного комітету банку, в який входять банківські топ-менеджери.
Часто швидкість видачі кредиту залежить від вашого бажання
співробітничати з банком — наприклад, надати машину банківським
експертам для виїзду на місце і оцінки заставного майна.

ФОРМА І ВЕЛИЧИНА ЗАСТАВИ. Обов’язково звертайте увагу на вимоги банку до
вигляду і величини застави. Одні банки віддають перевагу нерухомості,
інші — високоліквідні форми застави, але в більшості з них можна
закласти як основні засоби (будівлі, споруди, устаткування), так і товар
(у деяких банках — навіть товар в обороті). Всі банки вимагають, щоб
вартість застави перевищувала розмір позики (банкір враховує ризик
неповоротності кредиту, відсотків по ньому, витрати на можливі судові
витрати). Але якщо ви одержуєте кредит в «рідному» банку (там, де вже
відкритий рахунок і у вас вже є кредитна історія), оцінна вартість
застави може бути максимально близькою до розміру кредиту. Можливий
навіть овердрафт (кредит без застави, звично в розмірі не більш 15-20%
суми середньомісячного залишку).

Приватного підприємця, що прийшов в банк за кредитом, можуть попросити
пред’явити довідку від психіатра. Банки самостійно оцінюють заставу,
навіть якщо у вас є висновок незалежних оцінювачів. Природно, оцінна
вартість лише наближається до ринкової і ніколи не перевищує її.

Якщо ви берете кредит під заставу автомобіля, слід пам’ятати, що рік
випуску і стан автомобіля істотно вплинуть на його оцінну вартість, а
розмір кредиту не перевищить 30-40% цієї вартості. Будьте також готові
до того, що банк висуне вимогу залишити автомобіль на банківській
автостоянці без права його експлуатації до кінця розрахунків за
кредитним договором.

ВИМОГИ БАНКУ ДО УМОВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА
(ДОКУМЕНТАЛЬНІЙ БАЗІ). Список документів, що містить ці вимоги, звичайно
полягає мінімум з десяти пунктів. Як правило, цих пунктів навіть більше
(у деяких банках справа доходить до виписок з податкової за позаминулий
рік). Приватного підприємця (не юридична особа) можуть попросити
пред’явити довідку від психіатра. Ця вимога звичайно пов!язана з
можливістю махінацій з боку клієнтів-позичальників. Видавши кредит
недієздатній особі, банк позбавляється права вимагати повернення кредиту
навіть через суд.

ІНШІ УМОВИ (ТЕРМІН КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ, ГНУЧКІСТЬ ГРАФІКА ВИПЛАТИ
ПОЗИКИ і т.д).

Ці нюанси можуть виявитися вирішальними. Наприклад, чим довший термін
користування кредитом, тим, як правило, менше періодичні виплати. Але у
такому разі сам кредит виявляється дорожчим, тобто за користування
доведеться платити більше.

Базові функції кредиту.

Місце і роль кредиту в економічній системі суспільства
визначаються також передусім: що виконуються ним функціями як
загального, так і селективного характеру.

Перерозподільча функція. У умовах ринкової економіки ринок позикових
капіталів виступає як своєрідний насос, що відкачує тимчасово вільні
фінансові ресурси з одних сфер господарської діяльності і що направляє
їх в інші, що забезпечують, зокрема, більш високий прибуток.
Орієнтуючись на диференційований її рівень в різних галузях або
регіонах, кредит виступає в ролі стихійного макрорегулятора економіки,
забезпечуючи, задоволення потреб об’єктів додатку капіталу, що динамічно
розвиваються в додаткових фінансових ресурсах. Однак в деяких випадках
практична реалізація вказаної функції може сприяти поглибленню
диспропорцій в структурі ринку, що найбільш наочно виявилося в Росії на
стадії переходу до ринкової економіки, де перелив капіталів з сфери
виробництва в сферу звертання прийняв загрозливий характер, в тому числі
за допомогою кредитних організацій. Саме тому одна з найважливіших задач
державного регулювання кредитної системи раціональне визначення
економічних пріоритетів і стимулювання залучення кредитних ресурсів в ті
галузі або регіони, прискорений розвиток яких об’єктивно необхідний з
позиції національних інтересів, а не виключно поточної вигоди окремих
суб’єктів господарювання.

Економія витрат звертання. Практична реалізація цієї функції
безпосередньо витікає з економічної суті кредиту, джерелом якого
виступають в тому числі фінансові ресурси, що тимчасово вивільняються в
процесі кругообігу промислового і торгового капіталів. Тимчасової розрив
між надходженням і витрачанням грошових коштів суб’єктів господарювання
може визначити не тільки надлишок, але і нестача фінансових ресурсів.
Саме тому так широке поширення отримали позики на заповнення тимчасової
нестачі власних оборотних коштів, що використовуються практично всіма
категоріями позичальників і забезпечуючи істотне прискорення оборотність
капіталу, а отже, і економію загальних витрат звертання.

Прискорення концентрації капіталу. Процес концентрації капіталу є
необхідною умовою стабільності розвитку економіки і пріоритетною метою
будь-якого суб’єкта господарювання. Реальну допомогу в рішенні цієї
задачі надають позикові кошти, що дозволяють істотно розширити масштаб
виробництва (або іншої господарської операції) і, таким чином,
забезпечити додаткову масу прибутку. Навіть з урахуванням необхідності
виділення частини її для розрахунку з кредитором залучення кредитних
ресурсів більш виправдане, ніж орієнтація виключно на власні кошти.
Слідує, однак, зазначити, що на стадії економічного спаду (і тим більше
в умовах переходу до ринкової економіки) дорожнеча цих ресурсів не
дозволяє активно використати їх для рішення задачі прискорення
концентрації капіталу в більшості сфер господарської діяльності. Проте,
функція, що розглядається навіть у вітчизняних умовах забезпечила певний
позитивний ефект, дозволивши істотно прискорити процес забезпечення
фінансовими ресурсами відсутніх або надто мерозвинених в період планової
економіки сфер діяльності.

Обслуговування товарообороту. У процесі реалізації цієї функції кредит
активно впливає на прискорення не тільки товарного, але і грошового
обігу, витісняючи з нього, зокрема, готівку. Вводячи в сферу грошового
обігу такі інструменти, як векселі, чеки, кредитні картки і т.д., він
забезпечує заміну готівкових розрахунків безготівковими операціями, що
спрощує і прискорює механізм економічних відносин на внутрішньому і
міжнародному ринках. Найбільш активну, роль в рішенні цієї задачі грають
комерційний кредит, як необхідний елемент сучасних відносин
товарообміну.

Прискорення науково-технічного прогресу. У післявоєнні роки
науково-технічний прогрес став визначальним чинником економічного
розвитку будь-якої держави і окремого суб’єкта господарювання. Найбільш
наочно роль кредиту в його прискоренні може бути відстежена на прикладі
процесу фінансування діяльності науково-технічних організацій,
специфікою яких завжди був більший, ніж в інших галузях, тимчасової
розрив між первинним: вкладенням капіталу і реалізацією готової
продукції. Саме тому нормальне функціонування більшості наукових центрів
(за винятком що знаходяться на бюджетному фінансуванні) немислиме без
використання кредитних ресурсів. Так же необхідний кредит і для
здійснення інноваційних процесів в формі безпосереднього впровадження у
виробництво наукових розробок і технологій, витрати на які спочатку
фінансуються підприємствами, в тому числі і за рахунок цільових середньо
— і довгострокових позик банку.

Нормування кредиту. Одним із засобів подолання несприятливого вибору і
морального ризику є нормування кредитів. Позикодавці відмовляють у
наданні позик, навіть якщо позичальники готові сплачувати оголошену
ставку, а інколи навіть і вищу ставку.

Нормування кредитів має дві формі. Перша застосовується тоді, коли банк
відмовляється надати позику на будь-яку силу, навіть за умови, що
позичальник погоджується платити вищу процентну ставку. Друга має місце
тоді, коли банк готовий надати позику, але обмежує її розмір до суми,
яка менша за ту, що хотів би отримати позичальник.

Початково вас може здивувати перший вид нормування кредитів. Зрештою,
навіть якщо потенційний позичальник несе ризик несплати по позиці, то
чому б банкові не дати йому позику під вищу процентну ставку? Відповідь
полягає в тому, що несприятливий вибір дає змогу прийняти таке рішення,
Саме ті, що готові платити найвищі процентні ставки, — це індивідита
фірми з найризикованішими інвестиційними проектами. Якщо позичальник
здійснює вкрай ризиковане інвестування і досягає успіху, то він стає
винятково багатою людиною. З іншого боку, банк не хотів би надавати
подібну позику, бо інвестиції пов’язані з великим ризиком, і цілком
ймовірно, що не досягне успіху, через що банку не повернуть гроші.
Встановлення вищої процентної ставки тільки загострить несприятливий
вибір для банку, тобто збільшить можливість того, що банк надає позику з
високим ризиком неплатежу по ній. Отже, найкраще для банку взагалі не
давати позику під вищу процентну ставку. Замість цього він дотримується
першого виду нормування кредитів і відкине надання позики.

Для запобігання морального ризику банки використовують другий вид
нормування кредитів. Банки надають позичальникам позики, але не такі
великі, як позичальники того хотіли б. Таке нормування кредитів
потрібне, поза як проблема морального розвитку загострюється зі
збільшенням суми позики, а вигода від уникнення морального ризику значно
збільшується. Наприклад, якщо банк надає вам позику в сумі $1 000, ви
скоріше всього робитимете все можливе, щоб повернути її, бо не захочете
псувати свій кредитний рейтинг на майбутнє. З іншого боку, якщо банк
надасть вам позику у $10 мли., ви напевне відзначите цю подію
святкуванням в Ріо. Що більше отримана позика, то більші у вас стимули
до тих видів діяльності, що зменшують ймовірність повернення позики.
Оскільки більшість позичальників повертає позики, коли сума останніх
невеликі, то банки нормують кредити, надаючи позичальникам в кредит суми
значно менші за бажані.

II. Форми кредиту і його класифікація.

Звернемо увагу на мал.1 та розглянем які форми кредиту можуть
використовувати суб’экти господарської діяльності України.

Мал.1. Форми кредиту. Книжка ст.101.

Банківський кредит.

Одна з найбільш поширених форм кредитних відносин в економіці, об’єктом
яких виступає процес передачі в позику безпосередньо грошових коштів.
Надається виключно спеціалізованими кредитно-фінансовими організаціями,
що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального
банку. У ролі позичальника можуть виступати тільки юридичні особи,
інструментом кредитних відносин є кредитний договір або кредитна угода.
Прибуток за цією формою кредиту поступає у вигляді позикового процента
або банківського процента, ставки якої визначається по угоді сторін з
урахуванням її середньої норми на даний період і конкретних умов
кредитування. Класифікується по ряду базових ознак.

Терміни погашення.

• Онкольні позики, що підлягають поверненню в фіксований термін після
надходження офіційного повідомлення від кредитора. У цей час вони
практично не використовуються не тільки в Росії, але і в більшості інших
країн; оскільки вимагають відносно стабільних умов на ринку позикових
капіталів і в економіці загалом.

• Короткострокові позики, що надаються, як правило, на заповнення
тимчасової нестачі власних оборотних коштів у позичальника. Сукупність
подібних операцій утворить автономний сегмент ринку позикових капіталів
грошовий ринок. Середній термін погашення на цей вигляд кредиту звичайно
не перевищує шести місяців. Найбільш активно застосовуються
короткострокові позики на фондовому ринку, в торгівлі і сфері послуг, в
режимі міжбанківського кредитування.

У сучасних вітчизняних умовах короткострокові кредити, що отримали
однозначно домінуючий характер на ринку позикових капіталів,
характеризується наступними відмітними ознаками:

а) більш короткими термінами, що звичайно не перевищують одного

місяця;

б) ставкою процента. Зворотно пропорційної терміну повернення позики;

в) обслуговуванням: в основному сфери звертання, оскільки недоступні
через ціни для структур виробничого характеру.

• Середньострокові позики, що надаються на термін до одного року (у
вітчизняних умовах до трьох-шести місяців) на меті як виробничі, так і
чисто комерційного характеру. Найбільше поширення отримали в аграрному
секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів зі середніми
об’ємами необхідних інвестицій.

• Довгострокові позики, що використовуються, як правило, в інвестиційних
цілях. Як і середньострокові позики, вони обслуговують рушення основних
коштів, відрізняючись великими об’ємами кредитних ресурсів, що
передаються, Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного
переозброєння, нового будівництва на підприємствах всіх сфер діяльності.
Особливий розвиток отримали в капітальному будівництві,
паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Середній
термін їх погашення звичайно від трьох до п’яти років, але може досягати
25 і більше за років, особливо при отриманні відповідних фінансових
гарантій з боку держави.

Спосіб погашення.

• Позики що погашаються одноразовим внеском (платежем) з боку
позичальника. Традиційна форма повернення короткострокових позик, вельми
функціональна з позиції юридичного оформлення, оскільки не вимагає
використання механізму числення диференційованого процента.

• Позики, що погашаються на виплат протягом всього терміну дії
кредитного договору. Конкретні умови (порядок) повернення визначаються
договором, в тому числі в частині антиїнфляційного захисту інтересів
кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позиках і, як
правило, при середньострокових.

Спосіб стягування позикового процента.

• Позики, процент по яких виплачується в момент її загального погашення.
Традиційна для ринкової економіки форма оплати короткострокових позик,
що має найбільш функціональний з позиції простоти розрахунку характер.

• Позики, прог\ент по яких виплачується рівномірними внесками
позичальника протягом всього терміну дії кредитного договору. Традиційна
форма оплати середньо- і довгострокових позик, що має досить
диференційований характер в залежності від домовленості сторін
(наприклад, по довгострокових позиках виплата процента може починатися
як по завершенні першого року користування кредитом:, так і через більш
тривалий термін).

• Позики, процент по яких утримується банком в момент безпосередньої
видачі їх позичальнику. Для розвиненої ринкової економіки ця форма
абсолютно нехарактерна і використовується лише лихварським капіталом.

Наявність забезпечення.

• Довірчі позики, єдиною формою забезпечення повернення яких є
безпосередньо кредитний договір. У обмеженому об’ємі застосовуються
деякими зарубіжними банками в процесі кредитування постійних клієнтів,
що користуються їх повним довір’ям (підкріпленим можливістю
безпосередньо контролювати поточний стан розрахункового рахунку
позичальника). При середньо- і довгостроковому кредитуванні можуть
використовуватися лише як винятку з обов’язковим страхуванням виданої
позики, звичайно за рахунок позичальника. У вітчизняній практиці
застосовуються комерційними банками лише при кредитуванні власних
установ.

Забезпечені позики як основний різновид сучасного банківського кредиту,
що виражає один з його базових принципів. У ролі забезпечення може
виступити будь-яке майно, що належить позичальнику на правах власності,
частіше за все нерухомість або цінні папери, При порушенні позичальником
своїх зобов’язань це майно переходить у власність банку, який в процесі
його реалізації відшкодовує понесені збитки. Розмір позики, що
видається, як правило, менше середньориночний вартості запропонованого
забезпечення і визначається угодою сторін.

Позики під фінансові гарантії третіх, осіб, реальні вираженням яких
служить юридично оформлене зобов’язання з боку гаранта відшкодувати
фактично нанесений банку збиток при порушенні безпосереднім
позичальником умов кредитного договору, У ролі фінансового гаранта
можуть виступати юридичні особи, що користуються достатнім довір’ям зі
стропи кредитора, а також органи державної влади будь-якого рівня, В
умовах розвиненої ринкової економіки набули широкого поширення передусім
в сфері довгострокового кредитування, у вітчизняній практиці до цього
часу мають обмежене застосування через недостатнє довір’я з боку
кредитних організацій не тільки до юридичних осіб, але і до державних
органів, особливо муніципального до регіонального рівнів.

Цільове призначення.

Позики загального характеру, що використовуються позичальником по своєму
розсуду для задоволення будь-яких потреб в фінансових ресурсах, У
сучасних умовах мають обмежене застосування в сфері короткострокового
кредитування; при середньо- і довгостроковому кредитуванні практично не
ви користовуеться.

Цільові позики, що передбачають необхідність для позичальника
використати виділені банком ресурси виключно для рішення задач,
визначених умовами кредитного договору, (наприклад, розрахунку за
товари, що придбаваються, виплати заробітної плати персоналу,
капітального розвитку і Порушення вказаних зобов’язань, як вже
відмічалося в справжньому розділі, спричиняє за собою застосування до
позичальника встановлених договором санкцій в формі дострокового відгуку
кредиту або збільшення процентної ставки,

Категорії потенційних позичальників.

Аграрні позики один з найбільш поширених різновидів кредитних операцій,
що визначили появу спеціалізованих кредитних організацій -агробанків.
Характерною їх особливістю є чітко виражений сезонних характер,
зумовлений специфікою сільськогосподарського виробництва,

Комерційні позики, що надаються суб’єктам господарювання, що
функціонують в сфері торгівлі і послуг. У основному вони мають
терміновий характер, задовольняючи потреби в позикових ресурсах в
частині, що не покривається комерційним кредитом. Складають основний
об’єм кредитних операцій українських банків.

Позики посередникам на фондовій біржі, що надаються банками брокерським,
маклерським і дилерським фірмам, що здійснюють операції по
купівлі-продажу цінних паперів. Характерна особливість цих позик в
зарубіжній і російській практиці початкова орієнтованість на
обслуговування не інвестиційних, а ігрових (спекулятивних) операцій на
фондовому ринку.

Іпотечні позики власникам нерухомості що надаються як звичайними, так і
спеціалізованими іпотечними банками. У сучасній зарубіжній практиці
набули так широкого поширення, що в деяких джерелах виділяються як
самостійна форма кредиту; У вітчизняних умовах почали набувати
обмеженого поширення лише з 1994 р., що пов’язано з незавершеністю
процесу приватизації і відсутністю законодавчих актів, що чітко
визначають права власності на основні види нерухомості (передусім на
землю).

Міжбанківські позики одна з найбільш поширених форм господарської
взаємодії кредитних організацій. Поточна ставки по міжбанківських
кредитах є найважливішим чинником, що визначає облікову політику
конкретного комерційного банку по інших видах позик, що видаються їм.
Конкретна величина цієї ставки прямо залежить від центрального бланка,
що є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських
кредитів.

Комерційний кредит.

Одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельне
звертання і тим самим активно що сприяла розвитку безготівкового
грошового обороту, знаходячи практичне вираження в
фінансово-господарських відносинах між юридичними особами в формі
реалізації продукції або послуг з відстрочкою платежу. Основна мета цієї
форми кредиту прискорення процесу реалізації товарів, а отже, витягання
закладеного в них прибутку. Мал.2.книжка ст.105.

Інструментом: комерційного кредиту традиційно є вексель, що виражає
фінансові зобов’язання позичальника по відношенню до кредитора.
Найбільше поширення отримали дві форми векселя простий вексель, що
містить пряме зобов’язання позичальника на виплату встановленої суми
безпосередньо кредитору, і перекладний (тратта), представляючи письмовий
наказ позичальнику з боку кредитора про виплату встановленої суми третій
особі або пред’явнику векселя. У сучасних умовах функції векселя часто
приймає на себе стандартний договір між постачальником і споживачем,
регламентуючий порядок оплати продукції, ідо реалізовується на умовах
комерційного кредиту.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

— в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові
організації, а будь-які юридичні особи, пов’язані з виробництвом або
реалізацією товарів або послуг; надається виключно в товарній формі;
позиковий капітал інтегрований з промисловим або торговим, що в сучасних
умовах знайшло практичне вираження в створенні фінансових компаній,
холдингів і інших аналогічних структур, що включає в себе підприємства
різної спеціалізації і напрямів діяльності;

— середня вартість комерційного кредиту завжди нижче середньої ставки
банківського процента на даний період часу;

— при юридичному оформленні операції між кредитором і позичальником
плата за цей кредит включається в ціну товару, а не визначається
спеціально, наприклад, через фіксований процент від базової суми.

У зарубіжній практиці комерційний кредит набув виключно широкого
поширення. Наприклад, в Італії до 85% від суми операцій в оптовій
торгівлі здійснюються на умовах комерційного кредиту, причому середній
термін по ньому складає біля 60 днів, що істотно перевищує термін
фактичної реалізації товарів безпосереднім споживачам.

У сучасних умовах на практиці застосовуються в основному три різновиди
комерційного кредиту:

1. кредит з фіксованим терміном погашення;

2. кредит з поверненням лише після фактичної реалізації позичальником
поставлених на виплат товарів;

3. кредитування по відкритому рахунку, коли постачання наступної партії
товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення
заборгованості по попередньому постачанню.

Споживчий кредит.

Головна відмітна його ознака цільова форма кредитування фізичних осіб. У
ролі кредитора можуть виступати як спеціалізовані кредитні організації,
так і будь-які юридичні особи, що здійснюють реалізацію товарів або
послуг. У грошовій формі надається як банківська позика фізичній особі
для придбання нерухомості, оплати лікування, що дорого коштує і т.п., в
товарного в процесі роздрібного продажу товарів з відстрочкою платежу.
Мал. 3. Книжка ст.110.

Державний кредит.

Суб’єктами при держкредиті виступають юридичні особи, фізичні особи і
держава. Держава розміщує свої облігації і інші цінні папери серед
державних, кооперативних і поодиноких підприємств, організацій,
заснувань, а також населення. Державний кредит ділиться на види: по
місцю розміщення — внутрішній і зовнішній; по термінам —
короткострокові, до року, довгострокові; по доходності — виграшні або
відсоткові. Мал.4. Книжка ст.111.

Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк проводить
кредитуванни:

— конкретних галузей або регіонів, що випробовують особливу потребу в
фінансових ресурсах, якщо можливості бюджетного фінансування вже
вичерпані, а позики комерційних банків не можуть бути залучені внаслідок
дії чинників кон’юнктурного характеру;

— комерційних банків в процесі аукціонного або прямого продажу кредитних
ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

У ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних
позик або при здійсненні операцій на ринку державних короткострокових
цінних паперів.

Основною формою кредитних відносин при державному кредиті є такі
відносини, при яких держава виступає позичальником коштів.

Потрібно зазначити, що в умовах перехідного періоду він повинен
використовуватися не тільки як джерело залучення фінансових ресурсів,
але і ефективного інструмента централізованого кредитного регулювання
економіки.

Міжнародний кредит.

Розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на
міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати
міжнаціональні фінансово-кредитні інститути, уряди відповідних держав і
окремі юридичні особи, включаючи кредитні організації. У відносинах з
участю держав загалом і міжнародних інститутів завжди виступає в
грошовій формі, у зовнішньоторговельній діяльності і в товарній (як
різновид комерційного кредиту імпортеру). Класифікується по декількох
базових ознаках;

— по характеру кредитів міждержавний, приватний;

— за формою державний, банківський, комерційний;

— по місцю в системі зовнішньої торгівлі кредитування експорту,
кредитування імпорту.

Характерною ознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова
або економічна захищеність в формі приватного страхування і державних
гарантій.

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати таким чином:

По джерелах внутрішнє і зовнішнє кредитування зовнішньої торгівлі;

По джерелах комерційні (безпосередньо пов’язані із зовнішньою торгівлею
і послугами), фінансові (на прямі капіталовкладення, будівництво
об’єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості,
валютну інтервенцію), проміжні (для обслуговування змішаних форм виклику
капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних
робіт «інжиніринг»);

По видах товарні (що надаються експортерами імпортерам), валютні (що
надаються банками в грошовій формі);

По валюті позики у валюті країни-боржника, у валюті країни-кредитори,

у валюті третьої країни; в міжнародній рахунковій грошовій одиниці (ЕКЮ,
ЄВРОіін.);

По термінах надтермінові (добові, тижневі, до трьох місяців),
короткострокові (до одного року), середи дострокові (від року до п’яти
років), довгострокові (понад п’яти років). При пролонгації (продовженні)
короткострокових і середньострокових кредитів вони стають
довгостроковими, причому з державною гарантією;

По забезпеченості забезпечення (товарними документами, векселями,
цінними паперами, нерухомістю і Ін.)? бланкові під зобов^зання боржника
(соло-вексель з одним підписом);

З точки зору надання готівкові (що зараховуються на рахунок і
розпорядження боржника), акцептні (при акцепті витрати імпортером або
банком), депозитні сертифікати, облігаційні позики, консорціальні
кредити.

Лихварський кредит.

Специфічна форма кредиту. У зарубіжних джерелах розглядається лише в
історичному плані, але в сучасних російських умовах набув певного
поширення. Як сукупність кредитних відносин для більшості країн в цей
час має однозначно нелегальний характер, тобто прямо заборонених чинним
законодавством. На практиці лихварський кредит реалізовується шляхом
видачі позик фізичними особами, а також господарюючими суб’єктами, що не
мають відповідної ліцензії від центрального банку, Характеризується
надвисокими ставками позикового процента (до 120 180% по позиках, що
видаються у конвертованій валюті) і часто кримінальними методами
стягнення з неплатника. По мірі розвитку інфраструктури національної
кредитної системи і забезпечення доступності кредитних ресурсів для всіх
категорій потенційних позичальників лихварський кредит зникає з ринку
позикових капіталів.

На ринку реалізовуються в основному наступні форми кредиту:

а) комерційний;

б) банківський;

в) споживчий;

г) іпотечний;

д) державний;

є) міжнародний.

Вони відрізняються один від одного складом учасників, об’єктом позик,
динамікою, величиною процента, сферою функціонування і іншим.

3. Значення кредиту у функціонуванні сучасного виробництва

Необхідність кредиту в ринковій економіці. Об’єктивна необхідність
кредиту зумовлена особливостями кругообігу капіталу, якими є: постійне
утворення грошових резервів і виникнення тимчасових додаткових потреб в
них; різна тривалість обороту коштів в окремих осередках господарства;
тісне переплетення готівкового і безготівкового обороту коштів;
відособлення капіталу в рамках економічних суб’єктів.

Об’єктивність існування, освіти і використання позикового фонду і
конкретної форми його рушення кредит викликається необхідністю:

— подолання протиріч між постійним утворенням грошових резервів, що
осідають в процесі обороту у підприємств різних форм власності, бюджету
і населення, і повним використанням їх для потреб відтворювання;

— забезпечення безперервного процесу кругообігу капіталу в умовах
функціонування численних галузей і підприємств з різною діяльністю
кругообігу коштів (від одного дня до декількох років);

— організації функціонування коштів звертання і платежів, заснованих на
кредитному характері емітування грошових знаків і безготівкових коштів;

— комерційною організацією управління підприємством.

У процесі кругообігу капіталу вільні ресурси, що вивільняються в одних
господарських ланках, можуть бути використані в інших. Справа в тому, що
у різних галузей і підприємств час виробництва і. реалізації продукції
неоднаковий. Коли продукція у одного виробника готова, у покупця може не
виявитися досить коштів для її придбання. Така різна швидкість обороту
коштів у різних, тісно пов’язаних між собою господарських організацій
вимагає залучення кредитів для забезпечення безперебійного процесу
виробництва і реалізації продукції.

Об’єктивна необхідність кредиту зумовлена також комерційною організацією
управління підприємством в умовах ринку, коли на кожному підприємстві в
процес безперервного кругообігу індивідуального капіталу виникає потреба
в додаткових сумах або, навпаки, тимчасово вивільняються ресурси. За
допомогою кредитного механізму ці коливання гнучко регулюються і
підприємства отримують кошти, потрібні ним: для нормальної роботи.

Особливо велика кредиту в організації оборотного капіталу підприємств,
що мають сезонні умови постачання, виробництва або реалізацій. Кредит їм
потрібно для формування тимчасових запасів. Але і підприємствам, не
пов’язані з сезонними умовами роботи, також необхідні позики. У
будь-якого підприємства оборотні фонди і фонди звертання то меншають, то
збільшуються, при цьому міняються пропорції між капіталом, що
знаходиться в товарній, продуктивній і грошовій формах. Дана обставина
пояснюється тим, що величина виробничих запасів постійно коливається в
залежності від термінів надходження сировини і матеріалів, Величина
залишків готових виробів і необхідних підприємству грошових коштів також
залежить від умов постачання, термінів отримання платежів від покупців і
оплати рахунків постачальників, термінів виплати заробітної плати і т.д.
тому, незважаючи на рівний процес виробництва, у підприємств несезонних
галузей господарства в процесі кругообігу коштів постійно утворяться
короткочасні відхилення від встановлених середніх величин. Об’єктивний
процес приливів і відливів засобу окремих підприємств вимагає певної
гнучкості всієї системи організації капіталу.

Велика роль кредиту і в інвестиціях, у відтворюванні основних фондів.
Антипаципаційна властивість кредиту (здатність передбачати майбутні
прибутки) забезпечує здійснення капітальних вкладень ще до того, як
господарюючий суб’єкт нагромадить прибуток і амортизацію для інвестицій.
Поєднання власного капіталу з позиковим дозволяє оперативно реагувати на
прогрес технологи, швидко здійснювати витрати на впровадження новітніх
наукових досягнень.

Кажучи про значення кредиту в розвитку економічних зв’язків між галузями
і регіонами, в підвищенні ефективності виробництва, необхідно показати
його роль в створенні і використанні прибутків і прибутку. Справа в
тому, що кредит обслуговує процес створення, розподілу і використання
прибутків. Кредит і кредитна система, обслуговуючи кругообіг коштів,
беруть участь в розподілі валового продукту. Без функціонування кредиту
неможливий був би перерозподільний процес.

Необхідність кредиту виявляється в тому; що на його основі здійснюються
емісії грошей як платіжних коштів. Образно виражаючись можна сказати, що
по суті кредит батько всіх грошей, емісія їх мати. Будь-яка емісія
готівкова або безготівкова результат кредитної операції. Приріст емісія
це в також час і приріст ресурсів позикового фонду. Зрозуміло, даний
ресурс повинен суворо обмежуватися потребами нормального грошового
обороту з урахуванням дії закону грошового обігу.

Тут доречно зазначити, що в першій половині XIX у. в Англійській
буржуазній політичній економії виник науковий напрям, що отримав назву
«Банківська школа». Прихильники його намагалися довести недоцільність
банківської емісії, оскільки, ніби, розміри банківського звертання
регулює сам ринок. Вони затверджували, що банкноти випускаються банками
в порядку кредитування і регулярно повертаються з погашенням кредиту,
тому їх надмірна емісія неможлива.

«Банківська школа» виражала прогресивні погляди, домагаючись вільного
розвитку кредиту, який міг сприяти еластичності системи банківського
звертання, необхідно для розвитку промисловості і торгівлі. Сама по собі
кредитна емісія банкнот не несе обмежень для надмірної емісії, яку
держави охоче можуть використати для покриття бюджетного дефіциту.
Кредитний характер емісії не виключає можливості зайвого випуску
банкнот, особливо в умовах демонетаризації грошової системи.

4.Кредитування в Україні

Положення «Про кредитування в Україні» визначає правові основи надання,
використання й погашення кредитів і регулює відносини між суб’єктами, що
виникають у процесі кредитування.

Правова основа кредитування — Закон України «Про банки і банківську
діяльність», Положення комерційного банку, Положення Національного банку
України № 246 від 28 вересня 1995 p., Цивільний кодекс України та інші
законодавчі й нормативні документи.

Однією з послуг, що надаються комерційним банком є різні види
кредитування, які сприяють розширенню виробництва, підтриманню поточного
торгового обороту і т. д. Кредитна політика банку будується на принципах
терміновості, повернення, цільового характеру, забезпеченості й
платності.

Принцип терміновості означає, що позика має бути повернута позичальником
банку в попередньо встановлений термін. Економічною основою терміновості
кредиту, наданого позичальнику для здійснення основної виробничої
діяльності, є тривалість кругообігу виробничих фондів і фондів обігу.

Кредити на технічне переозброєння і розширення діючих підприємств та їх
реконструкцію, тобто формування й відтворення основних фондів, надаються
в межах нормативних термінів будівництва, освоєння й окупності об’єкта.

Від дотримання принципу терміновості залежить можливість банку надавати
нові кредити, оскільки одним із джерел кредитування є повернуті позики.
Порушення цього принципу означає перетворення термінової заборгованості
за позикою в прострочену.

Цільовий характер кредитування допускає вкладення позикових коштів у
конкретні господарські процеси. Його дотримання дає банкові змогу
приймати більш об’єктивне рішення про можливість і доцільність надання
позики, є визначеною гарантією їхнього повернення.

Принцип забезпеченості кредитів має на меті захист інтересів банку і
можливість не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок
неплатоспроможності позичальника. Забезпеченням повернення кредиту
можуть бути:

— застава різних видів майна позичальника, майнових прав, цінних паперів
(сума застави має становити не менш як 125 % суми кредиту);

— гарантії банків або підприємств, майно третіх осіб;

— поручительства.

Незабезпечені (бланкові) кредити мають обмежене застосування, тому що
пов’язані з великим ризиком для банку, і надаються під високий відсоток
у межах власних коштів банку.

Приймаючи рішення про надання кредитів, співробітники банку проводять
ретельний аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта.
Кредитоспроможність позичальника означає здатність юридичної чи фізичної
особи цілком розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями у строк.

Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його платоспроможності,
не фіксує неплатежів за поточний період чи станом на будь-яку дату, а
прогнозує платоспроможність на найближчу перспективу. Оцінюється
кредитоспроможність на основі системи показників, що відображають
розміщення та джерела оборотних коштів і результати
господарсько-фінансової діяльності позичальника. Вибір показників
залежить від особливостей побудови балансу та інших форм звітності
клієнтів, їхніх галузевих особливостей, форми власності.

Банк визначає кредитоспроможність позичальника, застосовуючи комплексну
якісну оцінку, яку виробляють у ході аналізу всіх елементів
кредитоспроможності позичальника. Мета аналізу — одержання інформації
для ухвалення рішення про можливість і умови надання кредиту.

Глибина аналізу кредитоспроможності залежить від наявності або
відсутності в минулому кредитних відносин банку з конкретним
позичальником, від результатів його господарсько-фінансової діяльності,
розмірів і термінів надання позичок.

Критерієм фінансового стану клієнта є його платоспроможність і
ліквідність балансу. Банк прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає
рішення про надання чи відмову в наданні кредиту. Основними критеріями
оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

— забезпеченість власними коштами;

— репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівництва,
дотримання платіжної, договірної дисципліни);

— оцінка продукції, що випускається, наявність заявки на її реалізацію,
характер послуг, що надаються на внутрішньому й зовнішньому ринках,
попит на продукцію, послуги, обсяги експорту;

— економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність
джерел коштів для капіталовкладень).

Надаючи кредити юридичним і фізичним особам, банк вимагає не тільки
своєчасного повернення наданого кредиту у встановлений термін, а й
сплати відсотків за користування ним. Позичковий відсоток є основною
ланкою позикової операції, оскільки позикова операція — це комерційний
продаж коштів на певний термін. Розмір відсоткової ставки за
користування кредитними коштами встановлюється банком самостійно залежно
від розміру дисконтної ставки НБУ (її зміна, як правило, спричиняє і
зміну рівня ставки кредитування), попиту та пропозиції на кредитному
ринку, ступеня кредитного ризику, наданого забезпечення, терміну
використання кредиту та інших факторів.

Рішення про надання кредиту позичальнику, незалежно від його розміру,
приймається кредитним комітетом, створеним у банку згідно з постановою
правління комерційного банку при наявності документів. Мал 5.книжка
ст.99.

Мал. Перелік документів для отримання кредиту

Розвиток кредитної системи в Україні.

Необхідно підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України Закон
про кредитні інститути і кредитування, який визначає правові, юридичні
та економічні джерела функціонування кредитно-банківської системи. Було
б доцільно передбачити в цьому законі, щоб контроль за діяльністю
кредитних установ здійснювався спеціальним контролюючим комітетом,
незалежним від Нацбанку України і підзвітним Верховній Раді України
(наприклад. Національним контрольним відомством по кредитуванню). Такому
комітету треба передати деякі функції НБУ, які у світовій практиці не
властиві Центральним банкам (реєстрація та заборона на ведення
банківської справи, контроль за дотриманням всіх законодавчих
документів, нагляд за ліквідністю банків і т.д.).

Відсутність законодавчої бази по управлінню нерухомим майном вимагає
негайної розробки законів про іпотечний банк. Це дозволить відродити в
Україні прогресивну форму кредитних установ для надання довгострокових
кредитів під заставу і в той же час забезпечить зниження ризику банків
та їх клієнтів від можливих банкрутств.

Відродження в Україні кредитних союзів та товариств взаємного кредиту як
«народних банків», діючих за принципом самодопомоги і самоконтролю,
дозволяє населенню вигідно зберігати власні заощадження, користуватися
пільговими кредитами та іншими послугами. Кредитні товариства акумулюють
порівняно невеликі внески громадян, що дає можливість використовувати їх
при фінансуванні проектів з прибутком для членів товариства, заохочують
громадян в активну економічну діяльність законодавчою основою кредитних
товариств повинен бути Закон про товариства малого кредиту. Спеціальний
законодавчий акт про функції і діяльність НБУ (а не розділ в Законі про
банки) повинен визначити основні напрями його діяльності. Нацбанк
України повинен забезпечувати стабільність національної валюти,
визначати і регулювати грошово-кредитну політики шляхом впливу на об’єм
грошової і кредитної маси, що знаходиться в обігу, встановлення валютних
курсів, а також процентних ставок, виконання обов’язків головної
банківської інстанції перед іноземними та українськими суб’єктами
господарської діяльності, регулювання діяльності комерційних банків
через політику фінансування.

При діючій жорсткій політиці регулювання діяльності комерційних банків
зі сторони Нацбанку неможливий розвиток цивілізованої кредитно-грошової
системи незалежної України. Тому потрібно розробити новий економічний і
правовий механізм: регулювання відносин суб’єктів банківської
діяльності. Адміністративно-нормативний метод регулювання потрібно
замінити спеціальним інструментом банківського обігу.

Висновок

У процесі написання курсової роботи були розглянуті такі розділи, як
«Основні принципи та базові функції кредиту», «Форми кредиту і його
класифікація», «Значення кредиту в функціонуванні сучасного виробництва»
та “Особливості кредитування в Україні”. Підводячи підсумки, можна
сказати, що кредит грає специфічну роль в економіці: він не тільки
забезпечує безперервність виробництва, але і. прискорює його. Кредит
сприяє економії витрат звертання. Це досягається за рахунок:

а) скорочення витрат але виготовленню, випуску, обліку і зберіганню
грошових знаків, бо значить, частина готівки виявляється непотрібною;

б) прискорення обігу грошових коштів, багаторазового використання
вільних грошових коштів;

в) скорочення резервних фондів.

Роль кредиту в різних фазах економічного циклу не однакова. У умовах
економічного підйому, достатній економічній стабільності кредит виступає
чинником зростання. Перерозподіляючи величезну грошову і товарну масу,
кредит живить підприємства додатковими ресурсами; Його негативний вплив
може, однак, виявитися в умовах перевиробництва товарів. Особливо
помітний такий вплив в умовах інфляції. Нові платіжні коштів, що входять
за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надмірну масу
грошей, необхідних для звертання.

Кредит незалежно від своєї соціальної сторони виконує певні функції,
такі як регулювання об’єму сукупного грошового обороту, перерозподіл
грошових коштів на умовах їх подальшого повернення, акумуляція тимчасово
вільних грошових коштів.

Використана література

1. Тиркала Р.ї. Банківська справа; навч. посібниик. Тернопіль:
Карт-бланш, 2001.

2. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. Вид 2-е. стереотипне.
-К.: Либідь, 2002.

3. Всеукраїнський щотижневик «БАЛАНС» №325 за 31 жовтня 2000р.

Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях. За ред. Б.Л.Луціва.
Тернопіль, Карт-бланш. 2004.

Гроші та кредит. За ред.Б.С.Івасіва. Підручник. Тернопіль, Карт-бланш,
2000.

В.М.Гриньова, В.О.Коюда. Фінанси підприємств: Навч.посібник. Вид. 2-е,
перероблене і доповнене.- К.: Зананя-Прес, 2004.

Похожие записи