Реферат на тему:

Поняття валюти, її призначення та сфери використання. Види валют та їх
характеристика. Суть валютних відносин. Валютні курси та конвертованість
валют. Механізм забезпечення конвертованості валюти

Валюта — це грошова одиниця що використовується як світові гроші тобто
як міжнародна розрахункова одиниця засіб обігу і платежу.

Види валют

Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:

§ національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави
(гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо);

§ іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та
платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що
використовуються в міжнародних розрахунках;

§ колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють
міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

Залежно від режиму використання:

§ конвертована валюта (повно або частково);

§ неконвертована.

Залежно від сфери і мети використання:

§ валютна оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і
послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного
кредиту;

§ валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника
надається кредит;

§ валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або
послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання
міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки
міжнародних торгівельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг,
капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта — це валюта, що використовується для покриття
дефіциту платіжного балансу надання позик, кредиту, фінансування
допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних
резервів.

Типовою міжнародною торговою і, водночас, резервною валютою є долар США
(2/3 міжнародної торгівлі здійснюються за його допомогою).

Валютні відносини — це сукупність валютно-грошових і
розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері (рис. 13 .1.1.).

Рис. 13. 1.1. Схема валютних відносин

Учасники валютних відносин:

— держави;

— міжнародні організації;

— юридичні особи;

— фізичні особи.

Валютні курси та конвертованість валют. Механізм забезпечення
конвертованості валюти.

Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що
використовуються для обміну валют при здійсненні валютних та інших
економічних операцій вартісна категорія, що притаманна товарному
виробництву і виражає виробничі відносини між товаровиробниками і
світовим ринком.

Чинники від яких залежить валютний курс:

— попит і пропозиція на валютному ринку, що встановлюється в кожному
конкретному випадку;

— стан платіжного балансу держави;

— рівень інфляції;

— різниця процентних ставок у різних країнах;

— ступінь довіри до валют на світових платіжних ринках;

— міждержавна і соціальна стабільність держави, напрям її
зовнішньополітичного курсу, міжнародний авторитет.

Види валютних курсів:

— офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні
фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки;

— ринковий (гнучкий) валютний курс — курс, що формується на валютному
ринку під впливом попиту і пропозиції;

— змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й
імпорту, при погашені зовнішнього боргу тощо.

Залежно від механізму формування і функціонування розрізняють такі
валютні курси:

— коливні — курси, що змінюються залежно від попиту чи пропозиції на
валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціями центрального
банку з метою вирівнювання тимчасових різких коливань;

Z

F ?

???????¤?¤?$???????o?- плаваючі — це режим вільного коливання валютних
курсів, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту і
пропозиції (характерні для долара США, німецької марки, англійського
фунта стерлінгів, швейцарського та французького франта тощо).

В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей.

Купівельна спроможність валюти — це сума товарів і послуг, які можна
придбати за певну грошову одиницю.

Паритет купівельної спроможності (РРР) це співвідношення купівельної
сили валют. Методика визначення РРР:

— на основі порівняння рівня цін споживчого кошика;

— на основі співвідношення витрат виробництва;

— на основі співвідношення ефективних виробничих витрат.

,

де Рj — рівень за відповідний період;

А,В — країни, що порівнюються.

Функції валютного курсу:

— порівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення
окремих країн;

— виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин;

— порівняння вартостей (цін) національного та світового ринку;

— перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють
зовнішньоекономічні зв’язки.

Конвертованість може бути:

— повна або часткова;

— зовнішня або внутрішня;

— за поточними операціями або за переміщенням капіталів і кредитів.

Повна конвертованість валюти — це можливість вільного обміну на іноземну
валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі та в усіх
операціях без обмежень.

Часткова конвертованість — обмін дозволяється тільки для певних
власників або за окремими операціями.

Внутрішня конвертованість — вільний обмін національної валюти на
іноземну для резидентів і вільні платежі за кордон.

Зовнішня конвертованість — вільне нагромадження валюти на рахунках
нерезидентів, переказ за кордон.

Конвертованість за поточними операціями — дозвіл на обмін національної
валюти лише для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників
міжнародних відносин за поточними операціями.

Умови конвертованості:

1 високорозвинена грошова і банківська системи;

2 чітко налагоджений ринковий механізм;

3 нагромадження певних золотовалютних резервів;

4 свобода експортно-імпортних відносин.

Валютне котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти
до національної.

Методи котирування: прямий – при якому курс одиниці іноземної валюти
виражений у національній; непрямий (зворотній) – за одиницю приймається
валюта курс якої виражений у певні кількості іноземних грошових одиниць
(застосовується зрідка).

Крос – курс – певне співвідношення двох валют; яке випливає з курсу щодо
третьої валюти.

ЛІТЕРАТУРА

Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.

Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.

Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.-510.

Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.

Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.

Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.

Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній
економіці.// Фінанси України, 2000, — №8.

Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і
проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 — №8.

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. —
Розд. 1.

Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.

ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,

1998.—Розд. 2.

Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи.

Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск:
Меркаванне,1994.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе,
1978.

Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика — гарант стабілізації
економіки України // Фінанси України. — 1997. — № 7.

Похожие записи