Реферат на тему:
Поняття валюти, її призначення та сфери використання. Види валют та їх
характеристика. Суть валютних відносин. Валютні курси та конвертованість
валют. Механізм забезпечення конвертованості валюти
Валюта — це грошова одиниця що використовується як світові гроші тобто
як міжнародна розрахункова одиниця засіб обігу і платежу.
Види валют
Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:
§ національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави
(гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо);
§ іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та
платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що
використовуються в міжнародних розрахунках;
§ колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють
міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).
Залежно від режиму використання:
§ конвертована валюта (повно або частково);
§ неконвертована.
Залежно від сфери і мети використання:
§ валютна оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і
послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного
кредиту;
§ валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника
надається кредит;
§ валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або
послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання
міжнародного кредиту.
Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки
міжнародних торгівельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг,
капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.
Міжнародна резервна валюта — це валюта, що використовується для покриття
дефіциту платіжного балансу надання позик, кредиту, фінансування
допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних
резервів.
Типовою міжнародною торговою і, водночас, резервною валютою є долар США
(2/3 міжнародної торгівлі здійснюються за його допомогою).
Валютні відносини — це сукупність валютно-грошових і
розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері (рис. 13 .1.1.).
Рис. 13. 1.1. Схема валютних відносин
Учасники валютних відносин:
– держави;
– міжнародні організації;
– юридичні особи;
– фізичні особи.
Валютні курси та конвертованість валют. Механізм забезпечення
конвертованості валюти.
Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що
використовуються для обміну валют при здійсненні валютних та інших
економічних операцій вартісна категорія, що притаманна товарному
виробництву і виражає виробничі відносини між товаровиробниками і
світовим ринком.
Чинники від яких залежить валютний курс:
– попит і пропозиція на валютному ринку, що встановлюється в кожному
конкретному випадку;
– стан платіжного балансу держави;
– рівень інфляції;
– різниця процентних ставок у різних країнах;
– ступінь довіри до валют на світових платіжних ринках;
– міждержавна і соціальна стабільність держави, напрям її
зовнішньополітичного курсу, міжнародний авторитет.
Види валютних курсів:
– офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні
фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки;
– ринковий (гнучкий) валютний курс — курс, що формується на валютному
ринку під впливом попиту і пропозиції;
– змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й
імпорту, при погашені зовнішнього боргу тощо.
Залежно від механізму формування і функціонування розрізняють такі
валютні курси:
– коливні — курси, що змінюються залежно від попиту чи пропозиції на
валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціями центрального
банку з метою вирівнювання тимчасових різких коливань;
Z
F?
???????¤?¤?$???????o?- плаваючі — це режим вільного коливання валютних
курсів, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту і
пропозиції (характерні для долара США, німецької марки, англійського
фунта стерлінгів, швейцарського та французького франта тощо).
В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей.
Купівельна спроможність валюти — це сума товарів і послуг, які можна
придбати за певну грошову одиницю.
Паритет купівельної спроможності (РРР) це співвідношення купівельної
сили валют. Методика визначення РРР:
– на основі порівняння рівня цін споживчого кошика;
– на основі співвідношення витрат виробництва;
– на основі співвідношення ефективних виробничих витрат.
,
де Рj — рівень за відповідний період;
А,В — країни, що порівнюються.
Функції валютного курсу:
– порівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення
окремих країн;
– виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин;
– порівняння вартостей (цін) національного та світового ринку;
– перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють
зовнішньоекономічні зв’язки.
Конвертованість може бути:
– повна або часткова;
– зовнішня або внутрішня;
– за поточними операціями або за переміщенням капіталів і кредитів.
Повна конвертованість валюти — це можливість вільного обміну на іноземну
валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі та в усіх
операціях без обмежень.
Часткова конвертованість — обмін дозволяється тільки для певних
власників або за окремими операціями.
Внутрішня конвертованість — вільний обмін національної валюти на
іноземну для резидентів і вільні платежі за кордон.
Зовнішня конвертованість — вільне нагромадження валюти на рахунках
нерезидентів, переказ за кордон.
Конвертованість за поточними операціями — дозвіл на обмін національної
валюти лише для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників
міжнародних відносин за поточними операціями.
Умови конвертованості:
1 високорозвинена грошова і банківська системи;
2 чітко налагоджений ринковий механізм;
3 нагромадження певних золотовалютних резервів;
4 свобода експортно-імпортних відносин.
Валютне котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти
до національної.
Методи котирування: прямий – при якому курс одиниці іноземної валюти
виражений у національній; непрямий (зворотній) – за одиницю приймається
валюта курс якої виражений у певні кількості іноземних грошових одиниць
(застосовується зрідка).
Крос – курс – певне співвідношення двох валют; яке випливає з курсу щодо
третьої валюти.
ЛІТЕРАТУРА
Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.
Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.
Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.-510.
Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.
Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.
Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.
Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній
економіці.// Фінанси України, 2000, – №8.
Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і
проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 – №8.
Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. —
Розд. 1.
Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.
ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,
1998.—Розд. 2.
Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи.
Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск:
Меркаванне,1994.
Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе,
1978.
Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика — гарант стабілізації
економіки України // Фінанси України. — 1997. — № 7.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
