Реферат на тему:

Платіжний баланс, його зміст і роль у механізмі валютного регулювання

Платіжний баланс — це макроекономічна модель, яка характеризує
зовнішньоекономічне становище держави та відображає економічні стосунки
національної економіки з економіками держав світу. Таку модель складають
з метою розробки та запровадження обґрунтованої зовнішньоекономічної та
валютної політики країни, аналізування та прогнозування тенденцій
розвитку товарного та фінансового ринків, одержання різноманітних
порівняльних даних, оцінювання умов торгівлі. На підставі фактичних
даних про стан платіжного балансу міжнародні фінансові установи, зокрема
Міжнародний валютний фонд, приймають рішення про надання країні
фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання
його дефіциту.

Платіжний баланс — це співвідношення між платежами, які здійснені
економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями,
які одержані ними з інших країн за певний період (квартал, рік). Якщо
надходження з-за кордону перевищують платежі, то баланс буде активним, а
за перевищення платежів над надходженнями — пасивним. За активного
сальдо платіжного балансу збільшуються надходження іноземної валюти в
країну, зростають валютні резерви держави. Пасивне сальдо призводить до
відтоку іноземної валюти з країни і зменшення валютних резервів.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом,
особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в
міжнародній кооперації, зв’язками зі світовим ринком позичкових
капіталів, станом державного регулювання економіки й
зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс, точно відображуючи
економічний стан країни, широко використовується для прогнозування й
макроекономічного регулювання.

Складання платіжного балансу, розробка методологічної та методичної бази
для його аналізу та прогнозування, а також опрацювання економічних
способів впливу держави на стан платіжного балансу покладено на
Національний банк України.

За формою платіжний баланс є зведеним статистичним звітом за певний
період, в якому відображено всі реальні економічні стосунки між
резидентами й нерезидентами держави. Він свідчить про результати
експортно-імпортних операцій з товарами, послугами і капіталом;
трансфертних операцій; про стан валютних коштів; про факти зміни прав
власності; про різні вимоги й зобов’язання; накопичення або витрату
валютних резервів тощо.

Для складання платіжного балансу використовується широке коло
інформаційних джерел та експертних оцінок на базі застосування сучасної
електронної обчислювальної техніки і нових інформаційних технологій за
такими основними напрямками:

 — розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформації з
платіжного балансу;

— застосування системи контролю за вірогідністю даних стосовно
зовнішньоекономічної діяльності держав, а також коректного відображення
у звітності курсових співвідношень основних валют у розрахунках;

— визначення  методичних  питань  щодо  належного  відображення
зовнішнього   боргу,   удосконалення   інформаційних  потоків   про
міжнародні кредитні угоди;

— методичне обґрунтування й відповідне використання експертних оцінок і
розрахунків, даних спеціальних обстежень для характеристики окремих
позицій платіжного балансу;

— методологічне  опрацювання  питань  проведення  систематичного аналізу
і прогнозування платіжного балансу відповідно до стандартів Міжнародного
валютного фонду, адаптація вихідних даних та запровадження аналітичних
розробок.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна
економічна операція має подвійний запис — на кредит за однією статтею та
на дебет за іншою. Це правило ще раз підтверджує те, що більшість
економічних операцій за своєю суттю є обміном економічними цінностями. У
разі, коли має місце безоплатне передавання економічних цінностей
(товарів, послуг або фінансових активів), для відображення цієї операції
подвійним записом запроваджується особлива стаття «трансферти» —
спеціально для обліку операцій, проведених на безоплатній основі.

Отже, сума кредитових проводок має збігатись із сумою дебетових, а
загальне сальдо завжди має дорівнювати нулю. Але практично досягти
такого балансу просто неможливо. Розбіжності між сумами кредитових та
дебетових проводок називаються «чистими помилками та упущеннями» й
відображаються у відповідній балансуючій статті.

У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яку
рекомендовано Міжнародним валютним фондом. За характером операцій
платіжні баланси включають такі розділи: рахунок поточних операцій;
рахунок капіталів та фінансових операцій; резервні активи.

У платіжному балансі зі знаком «плюс» відображається експорт товарів та
послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фінансових активів,
збільшення зобов’язань; зі знаком «мінус» — імпорт товарів і послуг,
сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення
зобов’язань.

Поточні операції. Баланс поточних операцій включає такі статті: баланс
товарів та послуг (торговельний баланс), чисті доходи, поточні
трансферти. Рахунок поточних операцій є важливою частиною платіжного
балансу, оскільки він забезпечує інформацію про стан попиту на імпорт та
експорт, що суттєво може впливати на обмінний валютний курс. Крім того,
цей розділ балансу забезпечує інформацію про те, що станеться з правом
країни на іноземне майно у довгостроковому періоді.

???????¤?¤?$??????? ?Зміст кожної позиції у платіжному балансі потребує
спеціального розгляду. Торговельний баланс розраховується на підставі
даних   митної   статистики, оскільки вона повніше відображає
експортно-імпортні потоки, враховуючи і дрібний опт.

ДИНАМІКА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ (млн. дол. США)

Статті 1994 1995 1996

РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ -1163 -1152 -1185

БАЛАНС ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ -1366 -1190 -1122

ТОВАРИ (сальдо) -2575 -2702 -4296

Експорт товарів 13894 14244 15547

Імпорт товарів -16469 -16946 -19843

БАЛАНС ПОСЛУГ 1209 1512 3174

Експорт послуг 2747 2846 4799

Імпорт послуг -1538 -1334 -1625

ДОХОДИ (сальдо) -344 -434 -572

Надходження 56 247 103

Виплати -400 -681 -675

ПОТОЧНІ ТРАНСФЕРТИ (сальдо) 547 472 509

Надходження 583 557 619

Виплати -36 -85 -ПО

РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ 3 КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ 735 878 946

РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ 3 КАПІТАЛОМ 97 6 5

Капітальні трансферти 97 6 5

ФІНАНСОВИЙ РАХУНОК 638 872 941

ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ

в Україну 159 267 521

з України -8 -10 5

ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Зарубіжні цінні папери

-12 -1

Вітчизняні цінні папери

16 199

ІНШІ ІНВЕСТИЦІЇ 1033 1099 1090

Активи -3026 -1574 -821

Пасиви 4059 2673 1911

Середньострокові та довгострокові кредити 21 3506 1140

одержані 1586 4561 1951

—    погашені (графік) -1565 -1055 -811

Інший короткостроковий капітал 4038 -833 771

РЕЗЕРВНІ АКТИВИ -546 -488 -873

Помилки та упущення 428 274 239

БАЛАНС 0 0 0

Для складання статті «Послуги» використовуються дані банківської
звітності. Міністерства статистики, додаткова інформація від окремих
міністерств та відомств, довідки з посольств та експертні оцінки.

До статті «Доходи» (відповідно до міжнародної практики) включають не
тільки дані про трудові надходження та виплати, дивіденди з прямих та
портфельних інвестицій, проценти на залучений капітал, а також і
проценти, що мають бути сплачені у звітному періоді. Таким чином,
ідеться не тільки про фактично сплачені проценти, а й про виконання
графіка відповідних платежів. Саме вони дають уявлення щодо реальних
прибутків та витрат від наданого та залученого капіталу.

Стаття «Трансферти» відображає некомпенсовану передачу Україні
матеріальних та фінансових цінностей із-за кордону. У платіжному балансі
виокремлюють поточні та капітальні трансферти. Поточні трансферти
збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг
країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості
країни-донора. Поточні трансферти відображають на рахунку поточних
операцій та складають за даними банківської звітності, інформації з
агентства міжнародної технічної допомоги та ОЕСД.

Рахунок капіталів та фінансових операцій. Цей розділ включає: прямі та
портфельні інвестиції, іноземні кредити, капітальні трансферти. Він
описує рух капіталу між країнами. Відтік капіталу спричиняє купівля
іноземних активів (стаття платежів), а приплив — купівля іноземцями
національних активів (стаття надходжень).

Резервні активи. Оскільки валюти більшості країн не використовуються як
міжнародні валютні резерви, то ці країни змушені фінансувати дефіцит
платіжного балансу, постачаючи іноземним урядам та центральним банкам
власні валютні резерви. Дефіцит платіжного балансу асоціюється з втратою
даною країною валютних резервів; активне сальдо — з приростом цих
резервів. Коли ми говоримо про пасивне чи активне сальдо платіжного
балансу, то фактично маємо на увазі надлишок або дефіцит у офіційному
балансі резервів для операцій. Цей баланс охоплює статті рахунку на
поточних операціях плюс статті рахунку капіталу. Оскільки платіжний
баланс має врівноважуватися, то офіційний баланс резервів для операцій
дає нам чисту суму валютних резервів, що переміщуватимуться між
центральними банками для фінансування міжнародних операцій. Центральний
банк особливо заінтересований у виявленні потоків руху валютних
резервів, оскільки вони мають значний вплив на монетарну політику і,
зокрема, на пропозицію грошей.

ЛІТЕРАТУРА

Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.

Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.

Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.-510.

Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.

Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.

Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.

Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній
економіці.// Фінанси України, 2000, — №8.

Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і
проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 — №8.

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. —
Розд. 1.

Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.

ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,

1998.—Розд. 2.

Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи.

Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск:
Меркаванне,1994.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе,
1978.

Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика — гарант стабілізації
економіки України // Фінанси України. — 1997. — № 7.

Долан Э, Д. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная полика
СПб: Оркестр, 1994.

Похожие записи