Міжбанківські коpеспондентські відносини.

Міжбанківські pозpахунки.

Нормальне функціонування економіки важко уявити без системи
розрахунків між суб’єктами господарської діяльності, забезпечення
надійності та своєчасності платежів. У розрахунках і платежах, що
здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі
види економічних відносин у суспільстві. І все це неможливе без
розрахунків між банками.

У процесі розвитку банківської системи була створена загалом
налагоджена система міжбанківських розрахунків. Механізм її здійснення
передбачав централізований порядок урегулювання і контролю за
своєчасним і повним завершенням розрахунків. Багатолітня практика
діяльності Держбанку показала, що зазначені розрахунки можуть успішно
функціонувати в рамках одного банку. Однак в умовах функціонування
значної кількості комерційних банків такий механізм розрахунків
виявився непридатним. При зазначеній системі розрахунків банки, по
суті, автоматично залучали ресурси Держбанку, а також автоматично
позичали їх один одному незалежно від наявності. Дані кредити за своїм
характером були знеособлені, безстрокові і безплатні. Внаслідок цього
Держбанк був позбавлений можливості регулювати грошовий обіг і
контролювати діяльність банків.

У 1991 році назріла нагальна необхідність перетворень у банківській
системі. Важливу роль у їхньому здійсненні відіграло
запровадження з лютого 1992 року нового порядку взаємних
розрахунків між банками — через кореспондентські рахунки, що
відкривалися в установах Національного банку України. Як свідчить
практика, саме посередництво у здійсненні платежів між банками як
прерогатива центрального банку надає йому можливість контролювати та
регулювати грошовий обіг, забезпечує центральний банк ефективним
регулюючим інструментом банківської діяльності, що, в свою чергу, дає
змогу впливати на процес відтворення капіталу в державі.

Розлад у платіжній системі тієї чи іншої країни часто є одним із
найперших і безпосередніх проявів зародження фінансової кризи. У
1992-1993 роках розрахунки між установами банків України проводилися за
допомогою паперових розрахункових документів протягом трьох тижнів, а в
деяких випадках — місяць і більше. Наслідок — надмірне відвернення
коштів підприємств у розрахунки, зростання неплатежів суб’єктів
господарювання.

Розуміючи важливість цієї проблеми, Національний банк України в 1992
році розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні,
яка була розглянута банками України і затверджена Правлінням
Національного банку України. Першочерговим завданням у ній визначено
впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на
другому етапі — системи масових розрахунків населення з використанням
пластикових карток.

Уже протягом 1993 року було створено сучасну систему електронних
платежів, яка почала діяти в повному обсязі на території України з
початку 1994 року. Завдяки її запровадженню зазначені проблеми було
вирішено. Термін оборотності коштів скоротився до одного дня. Це
дало можливість банкам ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам —
свої кошти.

Через систему електронних платежів протягом дня «прокручується» 3 — 3.5
мільярда гривень, тобто кожна гривня щоденно робить через платіжну
систему 4.5 — 5 оборотів. Завдяки цьому банки не лише швидко надають,
але й так само швидко повертають свої гроші, оперативно поповнюючи
ресурси.

Нова система дала змогу, крім того, забезпечити чистоту
міжбанківського простору. Завдяки їй Національний банк може тримати
під контролем будь-яку ситуацію щодо здійснення міжбанківських
розрахунків. Нині її учасниками є понад 2400 комерційних банків
України та їх установ.

В процесі розвитку банківської системи удосконалюється і система
міжбанківських розрахунків.

Міжбанківські розрахунки є системою здійснення і регулювання платежів
за грошовими вимогами та зобов’язаннями, які виникають між
банківськими установами у процесі їхньої діяльності. По суті, лише на
основі розрахунків між різними банками та їхніми установами можна
завершити розрахунки в народному господарстві: між підприємствами, із
фінансовими органами, позабюджетними фондами тощо. Певна частина
таких розрахунків служить для економічних зв’язків між банківськими
установами наприклад, при розміщенні грошових коштів у формі депозитів
і кредитів, купівлі та продажу цінних паперів.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через систему електронних
платежів Національного банку України (далі СЕП), яка дає змогу
здійснювати електронні міжбанківські розрахунки в режимі реального часу.
При цьому кошти списуються в день надходження до банку розрахункових
документів, якщо вони надійшли в операційний час, і наступного дня —
якщо після операційного часу. Необхідно зазначити, що інформація, яка
знаходиться в системі електронних платежів, надійно захищена від
несанкціонованого втручання.

Крім проведення розрахунків через систему електронних платежів,
комерційні банки можуть здійснювати їх через власну внутрішньобанківську
платіжну систему (далі — ВПС), тобто програмно-технічний комплекс з
власними засобами захисту інформації, який здійснює платіжний обіг між
установами цього банку або об’єднанням банків та , можливо, іншими
банківськими установами поза межами системи електронних платежів.

Для виконання платежів, розрахунків та інших послуг банки встановлюють
між собою кореспондентські відносини.

Кореспондентські відносини — договірні відносини між банками про
здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує один
банк за дорученням і на кошти іншого банку.

Кореспондентські відносини можуть бути:

— між комерційними банками (установами) і регiональними управлiннями
Національного банку;

— безпосередньо між комерційними банками.

Кореспондентські відносини встановлюються комерційним банком
(установою) з регіональним управлінням Національного банку на
підставі укладеного між ними договору про відкриття кореспондентського
(субкореспондентського) рахунку для проведення міжбанківських
розрахунків комерційного банку (установи) з іншими банками.

Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку- юридичній
особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням
і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського
договору.

Субкореспондентський рахунок відкривається установі комерційного банку
(філії, відділенню, управлінню тощо), яка не є юридичною особою для
здійснення розрахунків на підставі укладеного кореспондентського
договору.

Одночасно з відкриттям кореспондентського (субкореспондентського)
рахунка, комерційному банку (установі) — учаснику системи електронних
платежів відкривається технічний кореспондентський
(субкореспондентський) рахунок, через який безпосередньо забезпечується
здійснення міжбанківських розрахунків.

Технічний кореспондентський (субкореспондентський) рахунок це
інформація в електронній формі, яка відображає зміни стану
кореспондентського (субкореспондентського) рахунка банку-учасника
системи електронних платежів в результаті виконання електронних
міжбанківських розрахунків.

У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі
кореспондентські відносини комерційний банк відкриває
кореспондентський рахунок в іншому комерційному банку, який
здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної
між ними кореспондентської угоди.

Кореспондентські (субкореспондентські) рахунки відкриваються
комерційному банку (установі) згідно з Планом рахунків бухгалтерського
обліку банків України.

Система електpонних міжбанківських pозpахунків національного банку на
сьогодні об»єднує понад 2400 банківських установ.

Учасниками системи електронних платежів можуть бути ті комерційні
банки та їх установи, які мають кореспондентські
(субкореспондентські) рахунки в регіональних управліннях
Національного банку, задовольняють технічним і технологічним вимогам
роботи в системі електронних платежів.

Система електронних платежів здійснює розрахунки між банками як в
національній валюті, так і в мультівалютному режимі, а саме: приймання,
передача електронних розрахункових підтверджень про їх отримання,
ведення технічних рахунків учасників системи електронних платежів та
надання інформації про стан міжбанківських розрахунків.

Електронний розрахунковий документ — банківське повідомлення
визначеного формату, яке містить встановлені реквізити і несе інформацію
про перерахування коштів, приймає вигляд файлу при передачі електронною
поштою та при зберіганні на магнітних носіях.

Оброблення електронних розрахункових документів відбувається в
порядку черговості надходження до системи. Переданий і прийнятий до
системи електронний розрахунковий документ не підлягає відміні
засобами системи.

Єдиним джерелом надходження електронних розрахункових документів в
систему електронних платежів є програмний комплекс «Операційний день
банку», що являє собою програмне забезпечення, яке обслуговує поточну
внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування
рахунків клієнтів тощо).

Всім учасникам для виконання своїх функцій надаються відповідні
програмно-технічні комплекси системи електронних платежів, захисту
інформації та електронного зв’язку.

Програмно-технологічна структура системи електронних платежів
Національного банку включає такі основні компоненти:

1. програмно-технічні комплекси системи електронних платежів (АРМ-1,
АРМ-2, АРМ-3);

2. засоби електронного зв’язку (електронна пошта);

3. засоби захисту інформації.

Програмно-технічні комплекси відповідають трьом рівням
програмно-технологічної структури системи електронних платежів.

Робота з консолідованим кореспондентським рахунком банку здійснюється
методом застосування відповідних моделей обслуговування рахунка
комерційного банку в системі електронних платежів.

Модель 1. Консолiдований (спiльний) субкореспондентський рахунок
головного банку (з відкpиттям технічних субкоpеспондентських рахункiв
установам).

Головний банк визначається з групи установ комерцiйного банку
адмiнiстративного регіону за їх ініціативою, про що iнформується
вiдповiдне регiональне управлiння Національного банку в якому
відкривається консолідований субкореспондентський рахунок головному
банку. Установи цього банку не мають окремих субкореспондентських
рахункiв в Нацiональному банку.

Головний банк та його установи мають окремі незалежні
програмно-технічні комплекси АРМ-3 та засоби захисту інформації
системи електронних платежів, електроннi адреси та номери за МФО,
обмінюються електронними розрахунковими документами з системою
електронних платежів незалежно один від одного, і ці розрахунки
відображаються на окремих технічних субкореспондентських рахунках
установ у відповідній регіональній розрахунковій палаті.

Головний банк має змогу протягом операційного дня встановлювати лiмiти
початкових оборотів його установ та отримує вiд системи електронних
платежів підсумкову технологічну інформацію про роботу своїх установ.

Модель 2. Консолідований субкореспондентський рахунок головного банку
(без вiдкриття технічних субкореспондентських рахунків установам).

Ця модель дає змогу головному банку повністю кеpуватися платіжнами
тpанзакціями філій. її сфеpа дії, як і пеpшої моделі, обмежується одним
банківським pегіоном. Однак ця модель вимагає наявності досить
складної ВПС засобами якої здійснюється обмін усієї гpупи банків
електpонними pозpахунковими документами з системою електpонних платежів

Модель 3. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (без
вiдкриття технічних субкореспондентських рахунків установам).

Модель 3 є теpитоpіальним pозшиpенням дpугої моделі, тобто сфеpа її
дії — вся Укpаїна. До основних її пеpеваг слід віднести наявність лише
одного коppахунку банку в СЕП та повний контpоль головного банку над
усіма тpанзакціями філій. Але ця модель потpебує повнофункціональної
ВПС, до якої Національний банк висуває досить жоpстки вимоги.

Модель 4. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з
вiдкриттям технічних субкореспондентських рахункiнків установам).

Ця модель є теpитоpіальним pозшиpенням пеpшої моделі, тобто
пеpеносом сфеpи її дії на всю теpитоpію функціонування СЕП у цілому.
Основна перевага цієї моделі — це зліття субкоpеспондентських pахунків
філій та можливість для головного банку кеpувати обмеженнями на
початкові платежі філій у масштабах усієї Укpаїни.

Модель 5. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з
вiдкриттям технічних субкореспондентських рахунків регіональним
управлінням).

Модель 5 — це поєднання дpугої та четвеpтої моделей у pамках
віpтуального банківського pегіону, вона найбільш відповідає потpебам
банків, які мають у pегіонах pозгалужену меpежу філій зі своїми ВПС
усеpедині pегіонів, але не мають технічних можливостей для забезпечення
повноцінного функціонування своєї ВПС в масштабах усієї Укpаїни.

Модель 6. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з
вiдкриттям технічних субкореспондентських рахунків регіональним
управлінням та його установам).

Цю модель можно класифікувати як удосконалену четвеpту модель, щодо
оpганізації підпоpядкованості філій. Вона пpизначена для комеpційних
банків, які не можуть pозpобляти ВПС, але пpи цьому мають достатньо
pозгалужену систему філій у декількох pегіонах Укpаїни щоб надавати
своїм pегіональним упpавлінням пpаво оpганізовувати pоботу філій за
пpинципами, аналогічними pоботі за пеpшою моделлю.

Модель 7._2 _0Консолідований кореспондентський рахунок головного банку
(з вiдкриттям технічних субкореспондентських рахунків установам).

Ця модель поєднує тpетю і четвеpту моделі. Кpім того, що кожна філія
має технічний субкоppахунок (як у четвеpтій моделі), головному банку
дозволено пpоводити початкові тpанзакції від імені всіх своїх філій (як
у тpетій моделі). Головний банк має змогу контpолювати значні
фінансові опеpації філії, яка коpистується відносною незалежністю щодо
pозпоpядження дpібними сумами.

Комеpційним банкам (установам), що є самостійними учасниками системи
електpонних платежів і не пpацюють за вказаними моделями, для
здійснення міжбанківських pозpахунків відкpиваються коpеспондентські
(субкоpеспондентські) pахунки в pегіональних упpавліннях Національного
банку та відповідні технічні pахунки в pегіональних pозpахункових
палатах.

Кpім цього, з метою пpискоpення pозpахунків між комеpційними банками
встановлюються пpямі коpеспондентські відносини.

У pазі пpоведення міжбанківських pозpахунків чеpез пpямі
коpеспондентські відносини комеpційний банк відкpиває
коpеспондентський pахунок в іншому комеpційному банку, який здійснює
банківські опеpації за його доpученням на підставі укладеної між ними
коpеспондентської угоди.

Кореспондентськi вiдносини можуть бути як одностороннi, так i взаємнi.

Комерцiйнi банки, якi встановили мiж собою кореспондентськi
вiдносини, називаються банками-кореспондентами. Таким банкам
відкpиваються такі pахунки:

— «Лоро»- рахунок, вiдкритий комерцiйним банком банку-кореспонденту.

— «Ностро»- рахунок даного комерцiйного банку в банку-кореспондентi.

Враховуючи, що на територiї України введено систему електронних
платежiв, яка дає можливiсть здiйснювати розрахунки протягом одного
робочого дня i її учасниками є всi комерцiйнi банки, прямi
кореспондентськi вiдносини мiж комерційними банками встановлюються в
окремих випадках, наприклад:

l

продажею валютних коштiв на Мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi;

— при розрахунках мiж клiєнтами банкiв за операцiями, що мають
постiйний характер.

В усiх випадках дозвiл на встановлення прямих кореспондентських
вiдносин надає регiональне управлiння Нацiонального банку. Цей дозвiл
може бути вiдкликано.

Для отримання дозволу комерцiйний банк повинен надати регiональному
управлiнню Нацiонального банку, за мiсцем вiдкриття
кореспондентського рахунка, лист з проханням встановлення прямих
кореспондентських вiдносин з обгрунтуванням доцiльностi їх
здiйснення.

Вiдкликання дозволу здiйснюється регiональним управлiнням Нацiонального
банку у разi порушення комерцiйним банком чинного законодавства при
проведеннi розрахункiв, а також у зв’язку з погiршенням його
фiнансового стану. Вiдкликання дозволу є пiдставою для припинення дiї i
наступного розiрвання договору на встановлення прямих кореспондентських
вiдносин.

Порядок вiдкриття та режим функцiонування кореспондентського рахунка
одного комерцiйного банку в iншому визначається угодою мiж ними.

Для вiдкриття рахунка банк-кореспондент надає такi документи:

— дозвiл регiонального управлiння Нацiонального банку на встановлення
прямих кореспондентських вiдносин;

— заяву на вiдкриття рахунка;

— нотарiально завiренi копiї статуту та банкiвської лiцензiї;

— картку iз зразками пiдписiв та вiдбитком печатки;

— баланс i довiдку про дотримання економiчних нормативiв на останню
звiтну дату.

Операцiї за кореспондентськими рахунками комерцiйних банкiв можуть
виконуватись в межах наявних коштів, а за взаємною домовленiстю
можливий овердрафт.

Овердрафт — право банку здійснювати оплату понад залишок коштів на
кореспондентському рахунку в межах визначеної договором суми.

Для проведення операцiй через прямi кореспондентськi вiдносини
комерцiйному банку в банку-кореспондентi вiдкривається рахунок
«Лоро» на відповідному балансовому рахунку згідно з Планом рахунків
бухгалтерського обліку банків України, а для комерцiйного банку
зазначений рахунок є рахунком «Ностро».

Для вiдображення операцій, проведених за рахунком «Ностро», в балансi
комерцiйного банку вiдкривається відповідний рахунок згідно з
зазначеним Планом, на якому здiйснюються операцiї пiсля одержання
виписки за кореспондентським рахунком вiд банку-кореспондента.

Для перевiрки правильностi вiдображення таких операцiй щомiсячно має
здiйснюватись звiрення залишку кореспондентського рахунка, яке
оформлюється вiдповiдним актом.

Комерцiйним банкам, до кореспондентських рахункiв яких у регiональних
управлiннях Нацiонального банку значиться картотека, вiдкривати
кореспондентськi рахунки в iнших комерцiйних банках не дозволяється.

Обмін інформацією та забезпечення транспортних потреб системи
електронних міжбанківських розрахунків здійснюється засобами
електронної пошти Національного банку України, яка являє собою
систему організаційно-технологічних і програмно-технічних засобів
забезпечення інформаційної взаємодії між банками та іншими установами.

Інформація, яка проходить через систему електронних платежів, повинна
бути захищена від несанкціонованого втручання.

Захист електронних розрахункових документів визначається службою захисту
електронних банківських документів Національного банку відповідно до
Положення «Про систему захисту електронних банківських документів у
системі електронних платежів Національного банку України».

Сьогодні Національний банк розпочав роботу над проектом платiжної
системи нового поколiння, що має враховувати можливi у перспективi
потреби банкiвської сфери України та свiтовий досвiд. Цей проект
розрахований на реалiзацiю та впровадження системи нового поколiння (що
здiйснюватиметься паралельно з функцiонуванням iснуючої системи
електронних платежів) i на її експлуатацiю протягом щонайменше 10-15
рокiв (мiнiмум до 2010 року).

Основнi риси майбутньої платiжної системи :

— програмне забезпечення системи буде розроблено на основi мов
програмування четвертого поколiння, SQL та iнших сучасних засобiв i
технологiй, з орiєнтацiєю на обробку i зберiгання iнформацiї в захищених
середовищах, на ведення централiзованих баз даних у пiдроздiлах
Національного банку;

— система надасть можливiсть виконання грошових переказiв у режимi
реального часу (on-line), з обмiном платiжною iнформацiєю з банками за
технологiєю клiєнт-сервер;

— система повнiстю вiдповiдатиме сучасним вимогам та умовам
функцiонування, водночас буде збережена технологiя роботи в пакетному
режимi (off-line) для банкiв, якi не мають можливостi застосовувати
новiтнi технологiї зi збереженням строкiв виконання платежiв;

— наявнiсть гнучких та надiйних засобiв виходу в такi мiжбанкiвськi
платiжнi системи, як S.W.I.F.T., платiжнi системи країн СНД тощо;

— наявнiсть iнтерфейса з усiма загальнодержавними електронними
системами розрахункiв, що працюватимуть на територiї України (такими,
як фондовий ринок, нацiональна система масових електронних платежiв iз
використанням розрахункових карток тощо);

— буде виконане резервування програмного, технiчного, iнформацiйного i
технологiчного забезпечення системи з метою пiдтримання її
безперебiйного функцiонування на випадок непередбачених аварiйних
ситуацiй як стихiйного, так i зловмисного характеру;

— постiйно провадитиметься удосконалення внутрiшньобанкiвських
платiжних систем, їх iнтеграцiя iз системою електронних мiжбанкiвських
розрахункiв;

— розширюватиметься спектр послуг учасникам системи електронних
розрахункiв, змiцнюватиметься надiйнiсть та безпека системи.

Система електронних мiжбанкiвських розрахункiв України планується як
цiлiсна система, що базується на архiтектурi клiєнт-сервер. Вона
призначена для виконання мiжбанкiвських розрахункiв у найбiльш зручнiй
для конкретного користувача формi (on-line-режим, клiринг тощо) та
для монiторингу кореспондентських рахункiв банкiвських установ України.

Основнi компоненти платiжної системи України нового поколiння:

— головна книга Національного банку України, яка повинна вестися
централiзовано, пiд управлiнням iнтегрованої банкiвської системи;
кореспондентськi рахунки комерцiйних банкiв при цьому є складовою
частиною головної книги;

— система монiторингу рахункiв, яка у взаємодiї з iнтегрованою
банкiвською системою проводить управлiння (монiторинг)
кореспондентськими та iншими технологiчними i транзитними рахунками,
пов’язаними з мiжбанкiвськими розрахунками;

— система термiнових платежiв. За її допомогою комерцiйнi банки
проводять платежi великими сумами та термiновi платежi (за мiжнародною
класифiкацiєю це система RTGS — real-time gross settlement system);

— традицiйна система електронних платежів як система клiрингових
розрахункiв ;

— iншi учасники розрахункiв.

Принциповi характеристики нової системи електронних мiжбанкiвських
розрахункiв:

— система базується на повнiстю безпаперовiй технологiї;

— вона є системою типу «брутто», тобто кожнiй розрахунковiй транзакцiї
однозначно вiдповiдає розрахунковий документ, який транспортується
отримувачевi;

— розрахунковi транзакцiї в системi не можна вiдкликати, тобто
транзакцiю, iнiцiйовану вiдправником розрахункового документа i
прийняту до виконання в системi, не може вiдмiнити анi її вiдправник,
анi будь-хто iнший;

— розрахункові транзакцiї приймаються до системи за умови вiдсутностi
овердрафту на рахунку платника;

— обмежень на суми транзакцiй немає.

Основнi завдання системи:

— задоволення потреб економiки, що реформується i розвивається;

— забезпечення керiвництва Національного банку оперативною i точною
iнформацiєю про перемiщення грошових коштiв i стан кореспондентських
рахункiв для прийняття рiшень щодо монетарної полiтики Національного
банку України;

— забезпечення виконання мiжбанкiвського етапу всiх видiв безготiвкових
розрахункiв, передбачених вiдповiдними iнструкцiями Національного
банку;

— усунення необхiдностi вести кореспондентськi рахунки банкiвських
установ у кожному регiональному управлiннi Національного банку;

— скорочення витрат часу на виконання мiжбанкiвських розрахункiв;

— рiзке прискорення обiгу грошових коштiв, особливо великих сум;

— прискорення термiнiв надходження коштiв до державного бюджету та
удосконалення управлiння цими коштами у державi в цiлому;

— пiдвищення рiвня безпеки системи мiжбанкiвських розрахункiв;

— розширення спектра послуг для користувачiв;

— удосконалення i посилення процедур внутрiшнього бухгалтерського облiку
та контролю;

— зменшення вартостi банкiвського посередництва шляхом оптимiзацiї
платiжних засобiв i рацiоналiзацiї систем.

Користувачами (прямими учасниками) цiєї системи є банкiвськi установи
України, рiзноманiтнi пiдроздiли Національного банку, а також
банки-нерезиденти України.

Непрямими учасниками системи є банкiвськi установи України та
банки-нерезиденти України, якi виконують мiжбанкiвськi розрахунки у
системi за посередництвом одного з безпосереднiх учасникiв.
Безпосереднє обслуговування клiєнтiв банкiв цiєю системою не
передбачається. Система виконує обробку всiх видiв розрахункових
документiв, мiжбанкiвський обмiн якими автоматизовано.

В основу бухгалтерської моделi покладенi принципи:

— централiзованого ведення кореспондентських рахункiв банкiв та
їхнiх установ;

— здiйснення початкових розрахункових транзакцiй у межах поточного
залишку коштiв на кореспондентському рахунку;

— надання можливостей обслуговування консолiдованого кореспондентського
рахунка банку та групи його установ за рiзноманiтними моделями
консолiдацiї.

Система передбачає для Нацiонального банку України широкий спектр
засобiв керування кореспондентськими рахунками банкiв та їхнiх установ.
Серед них:

— засоби визначення лiмiтiв овердрафту кореспондентського рахунка, якi
варiюються залежно вiд засобу виконання розрахункової транзакцiї
(on-line в системі термінових платежів або off-line через систему
клірингових розрахунків), банкiвської установи або групи установ,
за якою закрiплений кореспондентський рахунок, тощо;

— засоби iнформування Нацiонального банку України про стан
кореспондентських рахункiв i про динамiку їхнiх змiн;

— засоби надання юридичнiй особi (учаснику розрахункiв) можливостей
керувати межами овердрафту пiдпорядкованих їй банкiвських установ.

Ефективнiсть роботи платiжної системи в цiлому визначається
полiтикою Національного банку України щодо пiдтримання резервiв i
керування ризиком. Система надає Нацiональному банку України великий
дiапазон засобiв централiзованого керування проведенням розрахункiв,
основнi iнструменти якого зосередженi в системi монiторингу рахункiв.
Система моніторингу рахунків приймає вiд уповноважених осiб i надає
iншим пiдсистемам розрахункiв керуючу iнформацiю для органiзацiї
проведення розрахункiв. Усi механiзми локального керування розрахунками
мiстять у собi (як один iз iнформацiйних компонентiв) iнформацiю, яка
надходить iз системи моніторингу рахунків.

Об’єктами монiторингу визнаються як кореспондентськi (розрахунковi)
рахунки, так i iншi рахунки комерцiйних банкiв. Національний банк має
засоби для пiдвищення ефективностi використання обмежених сальдо при
розрахунках, зокрема, можливi механiзми надання частини резервного
фонду для виконання розрахункiв, перемiщення коштiв мiж рахунками
(субрахунками) для пiдтримання лiквiдностi тощо.

Функцiї системи монiторингу рахункiв: централiзоване ведення
кореспондентських рахункiв юридичних осiб; вiдображення на
кореспондентських рахунках трансакцiй, якi виконуються через систему
термiнових платежiв i систему клiрингових розрахункiв; централiзоване
ведення нормативно-довiдкової iнформацiї платiжної системи в цiлому;
надання юридичнiй особi можливостей керування своїми фiлiями; здiйснення
доступу iнших пiдсистем та задач до iнформацiї, яка зберiгається в
системі моніторингу рахунків; довiдковi функцiї.

Система термiнових платежiв призначена для виконання розрахункових
транзакцiй банком-вiдправником у режимi on-line. Головнi завдання —
виконання основної функцiї розрахункiв за умови мiнiмального
системного ризику, швидкiсть i надiйнiсть розрахункiв. Система
переказiв коштiв у режимi реального часу виступає як кiнцева
розрахункова ланка для перерахування значних сум на великих фiнансових
ринках, якi функцiонують у рiзноманiтних валютах. Система гарантує
приймання початкової розрахункової транзакцiї, якщо платiжне доручення
вiдповiдає вимогам законодавства та покривається наявним сальдо або
кредитом.

Приймання (вiдхилення) платежу в системi здiйснюється на пiдставi такої
iнформацiї, що надходить у режимi on-line iз пiдсистеми системи
моніторингу рахунків:

— вiдсутнiсть заборони на виконання початкових розрахункових транзакцiй
конкретним банком-вiдправником;

— наявнiсть достатньої суми коштiв на кореспондентському рахунку;

— виконання обмежень, установлених банком-юридичною особою (власником
коррахунка) на початковi розрахунковi транзакцiї конкретного вiдправника
(банкiвської фiлiї).

Пропонована модель системи мiжбанкiвських розрахункiв на першому етапi
розробки та впровадження не повинна потребувати вiд банкiв-учасникiв
докорiнної перебудови їхнiх програмних комплексiв внутрiшньої
автоматизацiї банкiвської дiяльностi (так званих «Операційний день
банку» та iнших програмних комплексiв). Тому iнформацiя, що передається
iз системи термiнових платежiв до програми внутрiшньої автоматизацiї
банкiвської дiяльностi, має надаватися в поточному форматi файлiв обмiну
iнформацiєю мiж «Операційний день банку» та системою електронних
платежів.

Система клiрингових розрахункiв призначена для виконання великої
кiлькостi окремих платежiв за прийнятний перiод часу при малiй
величинi питомих витрат. Бiльшiсть транзакцiй не мають термiнового
характеру, а їхнi суми порiвняно невеликi. Ця пiдсистема зорiєнтована
в основному на задоволення платiжних потреб приватних осiб та фiрм при
здiйсненнi простих економiчних операцiй. Система клірингових розрахунків
проводить перiодичний взаємозалiк розрахункових документiв учасникiв iз
визначенням чистого сальдо. Система взаємозалiку забезпечує виконання
значного обсягу платежiв при вiдносно низькому рiвнi лiквiдностi.

Для запобiгання затримкам платежiв, а також для того, щоб не ставити
банки перед необхiднiстю резервувати для проведення розрахункiв великi
кошти на рахунках у Нацiональному банку України, використовуються
засоби урiвноваження мiж ефективнiстю розрахункiв та ризиком.
Національний банк України сприяє зниженню ризику для клiрингової палати,
забезпечуючи достатнi залишки на рахунках учасникiв, i в той же час
пiдвищує ефективнiсть розрахункiв, надаючи учасникам тимчасовi
кредити. Для цього в системі клірингових розрахунків iснуватиме
механiзм визначення в квазi-реальному часi додаткових лiмiтiв овердрафту
технiчних рахункiв залежно вiд рiвня неплатоспроможностi учасникiв
розрахункiв та iнших обставин як засобами власне системи
клірингових розрахунків, так i засобами системи моніторингу
рахунків.

Поставленi завдання можуть бути виконанi лише за умови принципового
вдосконалення технiчної платформи, системного та програмного
забезпечення i комунiкацiйної iнфраструктури, що використовується
Нацiональним банком України для потреб платiжної системи.

Похожие записи