ЗМІСТ

TOC \o «1-1» ВСТУП PAGEREF _Toc505573399 \h 2

1 ЕВОЛЮЦІЯ ВАРТОСТІ PAGEREF _Toc505573400 \h 3

2 СУТЬ ГРОШЕЙ. ГРОШІ ЯК ОСОБЛИВИЙ ТОВАР PAGEREF _Toc505573401 \h 8

3 РОЛЬ ГРОШЕЙ В ПРОЦЕСІ СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ PAGEREF _Toc505573402
\h 14

ВИСНОВКИ PAGEREF _Toc505573403 \h 19

5 ЛІТЕРАТУРА PAGEREF _Toc505573404 \h 22

ВСТУП

Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства – відіграють важливу
роль у господарській діяльності людини. Вони завжди привертали до себе
пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві
висловлювання про гроші. Згадується про них і в літописах періоду
Київської Русі. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх
наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей
значною мірою визначило формування економічної теорії як науки.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних
концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної і остаточної
відповіді на питання, що таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів
в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з
реальною дійсністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим,
що суть грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних
відносин, в яких вони функціонують. Тому для визначення суті грошей
необхідно з’ясувати питання про їх походження, про причини, що
зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті
суспільства.

1. ЕВОЛЮЦІЯ ВАРТОСТІ

Більшість дослідників теорій грошей пов’язують їх походження з розвитком
обміну продуктами праці.

В умовах існування первісно-общинного ладу, тобто протягом майже 3 млн.
років, людство не знало грошей. Причиною цього був низький рівень
розвитку економічної системи, зокрема відсутність у ній регулярного
обміну. Лише наприкінці третього етапу існування цього ладу (неоліту),
тобто в бронзовому віці (3-2 тисячоліття до н.е.) відбувається
відокремлення скотарських племен від землеробських, виникає відносно
постійний обмін – необхідна умова життя людей.

Більш стабільним цей обмін стає після другого крупного суспільного
поділу праці – відокремлення ремесла від сільського господарства (на
рубежі 2-1 тисячоліть до н.е.). З цього часу продукти виробляються
спеціально для обміну, тобто стають товарами. Щоб обмін відбувався
безперебійно, із усієї сукупності товарів на тому чи іншому ринку
повинен виділитися один товар, що користується довір’ям інших
товаровиробників.

Отже, причиною появи грошей був суспільний поділ праці (насамперед його
перша та друга форми) і необхідність регулярного обміну між
товаровиробниками, які спеціально виробляють продукти для обміну.

В умовах розвинутого виробництва засобом вираження вартості всіх товарів
є гроші або грошова форма вартості. Попередніми, менш розвинутими, були
проста, розгорнута і загальна форма вартості.

Проста форма вартості

Обмін продуктами, як уже зазначалося, виник ще у первісному суспільстві.
Він мав епізодичнийний характер. Наприклад, одна община могла обмінювати
надлишок дичини на надлишок риби, що утворився в іншої общини. Такий
обмін можна виразити формулою:

1 туша тварини = 200 одиниць риби;

Ця форма вартості була не лише найпростішою, що виражала відносини між
двома товаровиробниками, а й випадковою, оскільки обмін цей не мав
регулярного характеру. Випадковим було й те, які продукти і в якій
пропорції обмінювалися.

Розгорнута форма вартості

З розвитком виробництва відбувалося поглиблення суспільного поділу
праці, що супроводжувалося зростанням її продуктивності та появою
додаткового продукту. Першим великим поділом праці, як уже зазначалося,
було виділення скотарських і землеробських племен, тому надлишки тварин
і продукти тваринництва (м’ясо, вовна та ін.) вже не випадково, а
регулярно починають обмінюватися на надлишки продукції землеробства. В
цих умовах тварини, систематично обмінюючись на інші товари, набувають
переважно відносної форми вартості, а інші товари (хліб,. Овочі та ін.)
– стають еквівалентами.

У результаті регулярного обміну мiновi пропорції набували стійкішого
характеру, наближалися до витрат праці. Але оскільки товар безпосередньо
обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) з
розпадом первісного ладу поступився місцем індивідуального обміну,
останній наштовхнувся на певні обмеження. Так, власник шкіри тварини міг
придбати зерно лише в тому разі, якщо ця шкіра була потрібна власнику
зерна. Тому обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий.
Вартість кожного товару не набувала кінцевого, загальноприйнятого
вираження. Для цього необхідно був товар, який мав би споживну вартість
для всіх членів суспільства.

Загальна форма вартості

Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу працi розширело
коло обмiнюваних продуктiв, зумовило стихійне виділення того товару, на
який обмінювалися всі інші товари.

Гроші виникають з появою та розвитком товарно-грошових відносин. На
різних етапах історичного розвитку в різних країнах і місцевостях роль
загального еквівалента виконували різні товари. Це були переважно
продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в
економіці цих народів. Так у стародавніх греків роль загального
еквівалента виконувала худоба, хутро і шкіри – у скандинавських народів,
чай – у Монголії, сіль – у Судані. На Русі тривалий час загальним
еквівалентом були хутра родини куниць (хутро куниці називали – куною,
хутро соболя –ногатою).

З 4-3 століття до н.е. роль загального еквівалента закріплюється за
золотом і сріблом. Спочатку на злитках золота ставили клеймо (в Єгипті
наприкінці 4 тисячоліття клеймо з написом фараона ставили на злитках
золота вагою 14 кг). Чеканити монети почали в Лідії (Малій Азії) у 12
столітті до н.е.. [10,24-35]

З часом роль загального еквівалента міцно закріпилася за золотом. Воно
виконувало функцію грошей уже за півтора тисячоліття до нашої ери. До
цього золото було звичайним товаром, паралельно з золотом роль
загального еквівалента виконувало і срібло. Так тривало кілька
тисячоліть. І лише у другій половині 19 століття роль грошей монопольно
закріпилася за золотом, що означало встановлення золотого стандарту.

Це відбувалось завдяки таким властивостям золота, як однорідність,
ковкість, м’якість, подільність, неокислювальність, висока вартість у
малій вазі та інші. Це були повноцінні гроші, оскільки їх номінальна
вартість в основному відповідала вартості металу, що в них містився, і
золото виконувало всі функції грошей (загального еквівалента).

Розвиток грошей не зупинився на цьому етапі. Як не міг зупинитися
розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільної конкуренції, так
не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх ролі за золотом.

Ускладнення і розширення ринкових відносин, що охопили всі сфери життя
людей, з одного боку, та поява могутніх неринкових
(державно-монополістичних) факторів впливу на економіку – з другого,
поставили перед грошовим товаром нові умови. По-перше, грамовий товар
повинен легко відтворюватись у будь-яких обсягах відповідно до
зростаючих масштабів суспільного виробництва і обігу. По-друге, грошовий
товар має вироблятися з мінімальними затратами з тим, щоб мінімізувати
суспільні витрати обігу, які постійно зростають у міру розширення
виробництва та обміну і спричиненого цим збільшення маси грошей в обігу.

По-третє, сама вартість грошей в умовах державного втручання в
економічне життя суспільства повинна бути гнучкою, сприйнятливою до
державного регулювання. Такі вимоги не міг задовольнити жодний товар,
навіть благородні метали. Золото виявилося останнім натурально-речовим
носієм грошей. Після золота розвиток їх відбувався шляхом формування
нематеріальних носіїв грошової суті.

Перший крок у цьому напрямі був зроблений у тій сфері грошових відносин,
де природні властивості золота як товару найменшою мірою вимагалися у
сфері товарного обігу. Вирішення проблеми грошей було знайдено на шляху
їх ідеалізації, тобто заміщення грошей-золота грошима-знаками.

Отже, гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом
при обміні товарів, є для них формою вартості (або цінності).

2. СУТЬ ГРОШЕЙ. ГРОШІ ЯК ОСОБЛИВИЙ ТОВАР

Будучи товаром не тільки за походженням, а й за своїм функціональним
призначенням, гроші принципово відрізняються від звичайних товарів. Вони
є особливим, абсолютним товаром, у якому розв’язуються всі суперечності
звичайних товарів і уречевленої у них праці.[3,18-19]

Першою особливістю грошей як товару є те, що в них розв’язана
суперечність між споживною і міновою вартістю. Гроші – це безпосередня
кристалізація мінової вартості, самостійне, відокремлене від звичайних
товарів її буття. Це робить їх здатними обмінюватись на будь-який інший
товар, тобто визначає їх загальну споживну вартість. Будучи знятою у
самих грошах, дана суперечність виявляється у протистоянні грошей і
звичайних товарів: на одному полюсі знаходяться всі товари, на другому –
гроші. Обмінявшись на гроші, звичайні товари теж знімають свої внутрішні
суперечності між споживною вартістю і вартістю.

Особливістю грошей як товару є й те, що вони безпос0ередньо виступають
втіленням абстрактної суспільної праці, праці взагалі. Навіть коли
носієм грошей виступає конкретний товар (золото, срібло), який
сприймається передусім як продукт конкретної, індивідуальної праці, на
ринку йому не потрібно “доводити”, що він є носієм і абстрактної,
суспільно необхідної праці. Ринок насамперед сприймає цей товар як
загальну цінність, бажану для будь-якого суб’єкта, як уречевлення
абстрактної суспільної праці. Тому гроші стають мірилом вартості
звичайних товарів, безпосереднім втіленням багатства взагалі, і як такі
виходять у своїх функціях далеко за межі сфери товарного обміну.

Вказані особливості грошей як товару зберігаються і тоді, коли носієм
грошової суті перестає бути певний конкретний товар. Саме завдяки цьому
звичайний клаптик паперу чи просто знак може забезпечити розв’язання
внутрішніх суперечностей конкретних товарів і їх взаємний обмін.

Будучи безпосереднім втіленням абстрактної, суспільно необхідної праці,
гроші є явищем суспільним. Вони – не є річ, а уречевлена форма відносин
між людьми, які виникають з приводу обміну продуктами праці в процесі
відтворення. Якраз той факт, що гроші втілюють лише певні відносини між
людьми – відносини, що грунтуються на принципі еквівалентності, —
спричинює їх історичний характер, динамізм і постійний розвиток. Вони
існують не скрізь і не завжди і повинні змінюватись в міру розвитку
втілених у них суспільних відносин.

Суспільний характер грошей є однією з найхарактерніших їх ознак, яка
констатує гроші як самостійну економічну категорію. Ця ознака грошей
одержала сьогодні загальне визнання в усіх напрямах економічної думки,
що є важливим досягненням її в пізнанні суті даної категорії.

Більш повно суть грошей розкривається у функціях, які вони виконують.
Перша з них – міра вартості (цінності). Ця функція полягає в тому, що
гроші служать матеріалом для вираження вартості усіх інших товарів. Це
відбувається тому, що і в товарах, у грошах втілена уречевлена людська
праця, а за допомогою грошей відбувається порівняння їх вартості
(цінності). Вартість товару, виражена в грошах, є його ціною.

Функцію міри вартості (цінності) гроші виконують як уявні в думках, або
ідеальні гроші. Вагова кількість металу, прийнятого у певній країні за
грошову одиницю, становить масштаб цін. За допомогою цієї чисто
технічної функції грошей надають шкалу для вираження вагових кількостей
металу. Так, 1,505 г чистого золота до 1953р. називалось доларом. В
Росії до 1987р. масштабом цін був рубль, який містив 0,774234 г чистого
золота. [8,106 ]

Спершу грошові одиниці та їхні назви, як правило, були пов’язані з
певною вагою благородних металів. Наприклад, фунт стерлінгів означав
фунт срібла. З часом золото витіснило срібло, але стара назва лишилася,
хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вартістю
дорівнювала фунту срібла.

Якщо ціна золота незмінна, то при зменшенні золотого вмісту грошової
одиниці вдвічі (наприклад, замість двох грамів один) ціни всіх товарів
повинні піднятися вдвічі.

Якщо це не відбувається офіційно, то на практиці таке зниження товарних
цін здійснюється стихійно через певний проміжок часу. Зміна масштабу цін
у бік зниження (тобто зменшення золотого вмісту грошової одиниці та
зростання ціни на золото) має назву девальвації. Тому для стабільності
економіки країни краще, коли масштаб цін виконує свою функцію
якнайдовше.

Практика ціноутворення багатьох країн світу свідчить про те, що в період
виконання золотом функцій грошей (панування золотого стандарту) ціни
товарів протягом тривалого часу залишаються стабільними. Наприклад, у 19
ст. загальне підвищення цін відбувалося лише в роки війни (у цей час
припинявся обмін паперових грошей на золото), а по війні ціни
знижувалися і досягли попередніх масштабів.

Виконання грошима функцій міри вартості не залежить від держави (тобто
це об’єктивна функція), а масштаб цін – технічна функція, яка залежить
від волі держави, встановлюється законодавчим шляхом.

Як міра вартості золото змінює величину своєї вартості із зміною
продуктивності праці на добування його.

В останні десятиліття штучний характер масштабу цін постійно
посилювався. Це зумовлено насамперед зростаючим відривом офіційної
(встановленої державою) ціна золота від його реальної вартості. Так,
1934р. казначейство США визначило ціну золота: 35 доларів за одну
тройську унцiю (31,1 г чистого золота). Вона зберігалася до 1973р., у
той час як ринкова ціна золота сягнула близько 200 доларів за унцію у
1974р. З 1975р. штучний масштаб цін на золото перестав існувати.[8,107]

Як посередник у процесі обігу товарів гроші виконують функцію засобу
обігу, служать інструментом їх реалізації. Цю функцію можуть виконувати
лише реальні гроші, тобто наявні золоті монети, злитки та інші або їх
паперові замінники.

У товарному обігу, де акти купівлі і продажу товарів відокремлені
(товаровиробник продає товар, отримує гроші, але інший товар купує не
зразу) гроші, будучи миттєвим посередником, долають суперечності
безпосереднього обміну, але створюють при цьому формальну можливість
економічної кризи (тобто поглиблюють суперечності процесу обміну).

Спочатку функцію засобу обігу золото виконувало у злитках. Згодом
невеликим злиткам надають певної форми, на них ставлять відповідний
штамп, і вони набувають форми монети.

У процесі обігу золото і срібло поступово стиралися, але певний час
функціонували як повноцінні монети. Держава встановлювала той ступінь
зносу металу, який робив благородні метали непридатними для обміну.
Згодом вона сама стала карбувати неповноцінні срібні й мідні монети як
замінники повноцінної золотої монети. Ця практика та роль благородних
металів як миттєвих посередників у сфері обміну зробили можливою заміну
грошового товару знаками (символами) вартості – металевими і паперовими.

Вперше паперові гроші з’явилися в Китаї у 17ст., у Росії – в 1769р.
Починаючи з кризи 1929-1933 рр. у більшості країн, а в 1936р. – в усіх
капіталістичних країнах функцію засобу обігу виконували тільки грошові
знаки.[8,108]

Функції грошей як міри вартості та засобу обігу – дві найважливіші
функції.

Оскільки благородні метали в епоху золотого стандарту перетворилися на
основну форму багатства, у його суспільне вираження, то товар нерідко
продавався з метою заволодіти цим багатством. Так гроші випадали з сфери
обігу і перетворювалися на скарб. Таке накопичення грошей здійснювалося
й для того, щоб застрахувати себе від випадковостей ринку, а з появою
лихварзького капіталу воно стає самоціллю.

Накопичення грошей як скарбу в умовах капіталізму здійснюється з метою
придбання засобів виробництва (амортизаційні відрахування), предметів
тривалого користування, предметів розкоші та ін.

В умовах золотого стандарту скарби виконували роль стихійного регулятора
грошового обігу (при скороченні виробництва і обігу товарів частина
грошей ставала зайвою, перетворювалася на скарб і навпаки). В сучасних
умовах вони не виконують цієї функції, оскільки відсутній розмін
грошових знаків на золото.

Після припинення в 30-х роках розміну банкнот на золото у багатьох
країнах до другої половини 70-х років було заборонено приватне володіння
золотом, що прискорило його приватну тезаврацію – нагромадження золота
приватними власниками у вигляді скарбу чи страхового фонду (з 1945 по
1976р. вона збільшилася з 6,9 до 24,9 тисяч тонн золота). Після відміни
цих обмежень значно збільшився попит на золото приватних тезавраторів, і
ціни на нього зросли.

Знаки вартості, не маючи власної вартості (або маючи незначну вартість
зумовлену затратами на їх виготовлення), не можуть бути скарбами.

Коли гроші нестабільні, їх намагаються миттєво позбутися (придбати
якийсь товар), вберегти від знецінення (покласти в ощадний банк, або
придбати більш стабільну валюту). Саме це сьогодні відбувається з
українським карбованцем. Така ситуація породжує спекулятивний курс на
більш стабільні валюти, фінансові махінації.

У процесі купівлі-продажу товарів розвитку товарного обігу, з’являється
такий вид торгових операцій, як купівля без попереднього продажу
товарів, відстрочка оплати або якісно нова форма – реалізація товарів у
кредит. Слово “кредит” перекладається з латинської як довіра. Виникнення
кредитних відносин між товаровиробниками означає, що гроші виступають
засобом оплати боргових зобов’язань і виконують функцію засобу платежу.
Один товаровиробник у цій операції стає кредитором, другий – боржником.

Отримуючи товар, боржник дає кредитору письмове боргове зобов’язання
(вексель), в якому підтверджує своє зобов’язання в певний строк сплатити
грошову суму. Коли боржник сплатив за векселем, кредитор повертає видане
зобов’язання, гроші в цьому випадку виконують функцію засобу платежу. У
цій функції гроші використовуються також при виплаті заробітної плати,
позик, податків, орендної плати та ін. Банки, що вперше виникають у
середньовіччі, скуповують звичайні векселі і розраховуються банківськими
векселями або банківськими банкнотами, які і є кредитними грошима.
Розвиток кредитних відносин веде також до появи кредитних грошей
(векселів, чеків), які водночас з паперовими грошима обслуговують процес
обігу товарів і послуг.

Розширення мiжнародних економiчних зв’язкiв, насамперед свiтової
торгiвлi, привело до появи ще однiєї функцiї грошей – засобу мiжнародних
розрахункiв, або свiтових грошей. Спочатку цю функцiю виконували
виключно повноцiннi (золотi) грошi. У функцiї свiтових грошей золото має
потрйне призначення:

загальний мiжнародний платiжний засiб.

Загальний купiвельний засiб.

Загальне втiлення суспiльного багацтва.

Це означає, що свiтовi грошi – комплексна функцiя, яка, по сутi,
повторює функцiї, властивi грошам взагалi. На мiжнароднiй аренi грошi
скидали iз себе «нацiональні мундири», за образним висловом К.М.Маркса,
переставали бути фунтами, доларами, марками, гульденами i виступули
просто як золото.

3. РОЛЬ ГРОШЕЙ В ПРОЦЕСІ СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ

Поняття ролі грошей тісно пов’язане з поняттям їх функцій. Якщо функція
грошей – це їх конкретна “робота” щодо обслуговування руху вартості на
певному етапі процесу відтворення, то роль грошей – кінцевий результат
цієї “роботи”, її наслідок для суспільства.

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та
адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там,
де для цього немає відповідних умов.

Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розширеному
відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною
формою продуктів виробництва, а економічні відносини в суспільстві були
переведені на еквівалентні, ринкові засади. Особливе значення мало те,
що сама робоча сила стала товаром, об’єктом купівлі-продажу.

Завдяки поширенню грошових відносин на всі фактори суспільного
виробництва – засоби праці, предмети праці і робочу силу – просте
товарне виробництво перетворилось у капіталістичне, а самі гроші набули
принципово нової якості – стали носієм капіталу, відкрили можливість
кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати.

Насамперед грошового виразу у формі прибутку набула мета
капіталістичного виробництва. Це дало можливість зняти всякі обмеження з
його розвитку, оскільки нагромадження грошей (прибутку) не має будь-яких
внутрішніх обмежень, нагромаджувати їх можна нескінченно.

Завдяки тому, що капіталістичні підприємства все виробляють для продажу
і всі елементи виробництва купують на ринку, створюється особливий
ринковий механізм стимулювання і регулювання суспільного виробництва в
центрі якого знаходяться гроші. На ринку розвивається конкуренція як
загальносуспільне явище – конкуренція на покупця, робоче місце, за
вигідне замовлення тощо. По суті в усіх цих випадках ведеться боротьба
за отримання більшої суми грошових доходів.

Оскільки перемагає той, хто спроможний одержати найкращі результати в
такому змаганні, конкуренція, а значить, і гроші стають рушійною силою
науково-технічного прогресу, зростання продуктивності суспільної праці,
інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції та ін.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою не тільки свідчить про
величезну роль грошей, а й показує основні напрями успішного
використання їх у перебудові економіки нашої країни.

По-перше, переведення на ринкові засади всіх сфер економічних відносин.

По-друге, переорієнтація цілей економічної, в тому числі грошової,
політики із забезпечення інтересів центру на безпосереднього виробника.

По-третє, капіталізація грошових доходів усіх суб’єктів економічних
відносин усіма методами, сумісними з нашими соціальними пріоритетами.

По-четверте, оздоровлення грошового обігу, забезпечення високої, сталої
вартості грошової одиниці. Без цього неможливо відновити роль грошей у
міновому процесі, витіснити бартерні операції з ринку, а отже,
забезпечити їх належну роль у розвитку економіки в цілому.

Перехід до ринкової економіки республік колишнього СРСР супроводжується
формуванням їхньої економічної самостійності та політичної суверенності.
Значну роль у цьому процесі виконують гроші.

Коли Україна після розпаду СРСР постала перед необхідністю створення
власної грошової системи, перед державою виникла проблема здійснення
економічної політики розвитку якісної і структурної досконалості всього
економічного організму. Було введено тимчасову грошову одиницю –
купоно-карбованець. Але оскільки це було зроблено у несприятливих
умовах, то внаслідок погіршення платіжного балансу карбованець сильно
знецінився, почалося наростання інфляції, середньомісячний індекс якої у
1992р. становив 28,5%, у 1923р. – майже 47%, в тому числі в 4 кварталі
1993р. – 66%, що свідчить про переростання інфляції у
гіперінфляцію.[6,8]

Очевидно, що без переходу на нову національну валюту не можна було
усунути нееквівалентний обмін, не можна було допомогтися не лише
ефективності зовнішньо-економічної діяльності, а навіть елементарної
об’єктивності у міждержавному обміні товарів. Першою важливою
передумовою введення гривні було подолання інфляції, другою – формування
стабілізаційного фонду. Здійснення грошової реформи – було дуже складним
і відповідальним завданням, що вимагало потужного організаційного
забезпечення.

25 серпня 1996 року Президентським Указом “Про грошову реформу”
розпочато проведення грошової реформи.

Грошова реформа ставила завдання:

Введення нової грошової одиниці;

Деномінація з врахуванням зручності для громадян, збереження пропорцій
до долара і створення зручності для банків при обмінних процесах;

Через реформу досягти фінансової стабільності.

Наявність повноцінних національних грошей є неодмінною умовою
незалежності країни, успішного функціонування, розвитку національної
економіки.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі досліджено проблему грошей як економічної категорії. У
першому розділі описано виникнення грошей. В міру вивчення розвитку форм
вартості встановлено, що існували такі її форми:

Проста форма вартості, яку можна зобразити так: x товару A = y товару В;

Розгорнута (х товару А = у товару В = z товару С = g товару D = n товару
Е);

Загальна (х товару А, у товару В, z товару С, g товару D і т.д. = n
товару Е);

Грошова.

З появою грошової форми вартості товарний світ розпадається на товар і
гроші – зовнішню протилежність, в якій находить вираз внутрішня
протилежність товару – протилежність між споживною вартістю і вартістю.
Гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом, із
зростанням споживної вартості зростає еквівалентна форма вартості.

Визначання грошей як особливого товару, що служить загальним
еквівалентом, розкриває не всю суть даної категорії. Тому у другому
розділі дослідженні функції грошей, так як суть грошей втілюється в їх
функціях.

В роботі було розглянуто п’ять основних функцій грошей:

Функція міри вартості, яка полягає в тому, що вартість всіх товарів
виражається в грошах;

Функція засобу обігу. В цій функції гроші служать засобом реалізації
товарів, виступають посередником у їх обміні;

Функція засобу утворення скарбів: гроші вилучаються з обміну,
переривають свій обіг і перетворюються у скарб;

Функція засобу платежу: її гроші виконують тоді, коли здійснюється
самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого;

Функція світових грошей, яку гроші виконують в обігу між різними
країнами.

У третьому розділі досліджено питання грошей в процесі суспільного
утворення.

Як вже зазначалось, поняття ролі грошей тісно пов’язане з поняттям їх
функцій. Якщо функція грошей – це їх конкретна “робота” щодо
обслуговування руху вартості на певному етапі процесу відтворення, то
роль грошей – кінцевий результат цієї “роботи”, її наслідок для
суспільства.

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та
адекватних йому суспільних відносин.

На жаль на даний момент відповідні умови в Україні майже не встановлені.
Підвищення ролі грошей в перебудові економіки на ринкових засада, для
України як суверенної держави об’єктивно необхідно присвоєння всіх прав
і обов’язків емітента грошових знаків, що обслуговують внутрішній ринок.
Він дасть можливість захистити її від напливу великих та знецінених
грошей з територій інших республік, забезпечити проведення Україною
власної фінансової, кредитної та цінової політики, зорієнтованої
передусім на прискорений перехід до ринку, структурну перебудову
виробництва, вирішення соціально-економічних та екологічних проблем
України.

ЛІТЕРАТУРА

Гальчинський А.С. За рецензента графа Вітте, або як запроваджувати
гривню // Голос Украiни ,1998р 29 червня.

Гальчинський А.С. Теорiя грошей. Навчальний посiбник.- К.:Либiдь, 1996

Грошi та кредит :Пiдручник /за ред. М.I.Савлука. – К.: Либiдь,1996.

Долан Э.Дж., Кембелл К.Д. : Деньги, банковское дело и денежная кредитная
политика. – СПб.,1994.

Долан Э.Дж. Макроэкономика.- СПб., 1994.

Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Основнi чинники iнфляцiї в Українi //
Економiка України, 1996, №3,4.

Кривень В.М. Про природу грошей // Фiнанси України, 1996, №12.

Мочерний С.В. Основи економiчних знань. Навчальний
посiсiбник.-Київ:Femina,1996.

Основи економiчної теорiї. Навчальний посiбник / Мочерний С.В.- Київ.:
ВЦ «Академiя», 1997.

Усоскин В.М. Теория денег.-М.:Мысль, 1996.

Харрис Л. Денежная теория – М.:Прогресс,1990.

PAGE 22

PAGE 22

Похожие записи