Курсова робота:

Гроші та кредит

Зміст

Вступ

1. Історія розвитку та сучасний стан теорії грошей

2. Грошовий обіг та його регулювання

2.1. Грошовий обіг і грошові потоки

2.2. Фінансовий (грошовий) ринок

2.3. Грошові системи і грошово-кредитна політика

2.4. Система безготівкових розрахунків та регулювання готівкового
грошового обігу

3. Кредит та кредитна система

3.1. Місце кредиту в ринковій економіці

3.2. Кредитна система

3.3. Послуги комерційних банків

Міжнародні валютні відносини

Список використаної літератури

Анотація

Дана курсова робота “Гроші та кредит” призначена для студентів базової
освіти з економіки усіх форм навчання.

Предметом роботи є система грошово-кредитних відносин в суспільстві та
закономірності її розвитку і функціонування. В даній роботі спираються
на знання, здобуті при вивченні таких дисциплін, як “Основи економічної
теорії”, “Мікроекономіка” тощо.

Метою курсової роботи “Гроші та кредит” є формування у студентів
економічного мислення, наукового розуміння історії становлення та стану
сучасної системи грошово-кредитних відносин. В результаті студенти
повинні опанувати систему знань про дію об’єктивних законів грошового
обігу, про мету, задачі та методи державного регулювання сфери
грошово-кредитних відносин.

Завдання курсової роботи “Гроші та кредит” полягає в теоретичній та
практичній підготовці студентів з питань, що вирішуються відповідними
державними установами при регулюванні грошового обігу та кредитних
відносин.

Курсова робота “Гроші та кредит” містить:

• програмний матеріал до вивчення дисципліни “Гроші та кредит”;

• методичні вказівки по вивченню дисципліни “Гроші та кредит”;

• тематику та плани семінарських занять;

• список рекомендованої літератури.

Вступ

Для з’ясування сутності грошей необхідно насамперед розглянути питання
походження грошей. Існує дві концепції походження грошей:
раціоналістична та еволюційна. Згідно з раціоналістичною концепцією
гроші з’явилися в результаті домовленості між людьми для зручності
товарного обміну. Еволюційна концепція розглядає появу грошей як
наслідок розвитку товарного виробництва і необхідності товарного обміну.

Звернімо увагу на роль держави у творенні грошей. Держава визначає їхню
форму, зовнішній вигляд, прилаштовує їх до конкретної економічної
ситуації. їй також належить регулююча роль щодо маси грошей в обігу.
Таким чином, при впровадженні кожної нової форми грошей роль
раціонального чинника має місце поряд з еволюційним характером її
виникнення.

Слід зупинитися на вивченні еволюції грошей і грошових відносин,
з’ясувати, що спричинило зміну одних форм грошей іншими і як зміна форм
грошей впливає на зміну організації грошових відносин. Спочатку замість
товарних грошей в обігу з’явилися повноцінні металеві гроші, вартість
яких дорівнювала вартості металу, з якого вони виготовлені. На
наступному етапі в обігу з’явились неповноцінні металеві гроші. Потім
з’явились паперові гроші, які не мають власної субстанціональної
вартості. Формами сучасних неповноцінних (символічних) грошей є паперові
гроші, безготівкові (депозитні) та електронні гроші. Вони функціонують
завдяки авторитету держави та довірі економічних суб’єктів до них, тому
їх називають декретивними, або кредитними. Необхідно приділити увагу
причинам демонезації золота, тобто заміни золотих грошей на паперові.

Виникнення паперових грошей було пов’язане з великими темпами
виробництва і збільшенням у зв’язку з цим потреби у грошах. Золоті гроші
не могли задовольнити зростаючого попиту, оскільки, по-перше, кількість
золота в природі обмежена, по-друге, собівартість видобутку золота була
велика.

Розглянемо питання сутності грошей. Слід відмітити, що поки немає
однозначної відповіді на це питання. Більшись вчених у своїх судженнях
виходять із функціонального призначення грошей. Наприклад: «Все, що
виконує функції грошей, є гроші», «Гроші є загальним еквівалентом
вартості, на який можна обміняти будь-який товар».

Залежно від цілей використання розглядають гроші як гроші і гроші як
капітал. На відміну від перших, гроші як капітал використовують з метою
отримання додаткової вартості, вони стають носієм капіталу.

Важливим є питання вартості грошей. Неповноцінні гроші набувають
вартості у процесі їх обміну на матеріальні блага.

Вартість грошей дорівнює їх купівельній спроможності, тобто кількості
товарів і послуг, які можна придбати на одну грошову одиницю. Вивчаючи
вартість грошей, необхідно порівняти вартість повноцінних і
неповноцінних грошей. Крім вартості, сучасні гроші можуть мати і ціну.
Ціною грошей є процентна ставка, розміри якої визначаються на грошовому
ринку залежно від співвідношення між попитом та пропозицією на них.

У процесі суспільного відтворення гроші здійснюють певні дії щодо
обслуговування руху вартості, які називаються функціями грошей. Питання
кількості функцій грошей, визначення сутності окремих функцій є
дискусійним. Представники марксистської теорії грошей визначають п’ять
функцій: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження,
світові гроші.

Здійснюючи функцію міри вартості, гроші надають кількісного виразу
економічним процесам та товарам у вигляді ціни.

В умовах функціонування повноцінних грошей при здійсненні ними функції
міри вартості застосовувався масштаб цін, тобто вагова кількість
благородного металу, що її містить грошова одиниця. За сучасних умов
масштаб цін не застосовується. Функцію міри вартості гроші виконують
ідеально тому, що при визначенні ціни на товари та послуги, а також при
визначенні вартісних економічних показників наявність грошей не
потрібна.

Вивчаючи функції грошей як засобу обігу і засобу платежу, необхідно
звернути увагу на їхні основні ознаки. Здійснюючи функцію засобу обігу,
гроші є посередником в обміні товарів. Як функція засобу платежу гроші
також є посередником у процесі купівлі-продажу,

але оплата здійснюється не відразу, а протягом певного часу. Гроші як
засіб платежу мають більшу сферу використання. Вони обслуговують не
тільки товарообмін, а й погашення інших боргових зобов’язань.

Здійснюючи функцію засобу нагромадження, гроші обслуговують
нагромадження вартості у процесі розширеного відтворення. Під час
вивчення цієї функції грошей необхідно засвоїти її ознаки, звернути
увагу на форми нагромаджень. Потрібно визначити цілі нагромадження
вартості, а саме: збереження вартості, створення резерву платіжних
засобів, можливість отримання додаткового доходу.

Виконуючи функцію світових грошей, гроші обслуговують рух вартості в
міжнародному економічному обігу та забезпечують реалізацію відносин між
державами. Слід зазначити, що ця функція поєднує всі функції грошей, які
вони здійснюють на внутрішньому ринку.

Проте функцію світових грошей виконують не всі національні валюти, а
тільки гроші певних розвинених країн та колективні валюти.

Маса грошей в обігу — це сукупність грошей, які мають економічні
суб’єкти в певний момент часу. Залежно від ступеня ліквідності грошову
масу поділяють на грошові агрегати: М0, М1 ,М2 ,М3.

До агрегату М0 включають готівку, що перебуває поза банківською
системою, тобто в касах підприємств та в населення.

Агрегат M1 відображає кошти агрегату М0 та кошти на рахунках до
запитання.

Агрегат М2 містить гроші агрегату М1 та кошти на всіх видах строкових
рахунків.

Агрегат М3 включає гроші агрегату М2та кошти на вкладах за трастовими
операціями банків.

Для потреб аналізу та регулювання, крім грошових агрегатів,
використовують показник грошової бази. Він включає всю готівку поза
банківською системою і в касах банків та суму резервів банків на їх
кореспондентських рахунках у національному банку.

1. Історія розвитку та сучасний стан теорії грошей

Вивчаючи тему, необхідно зрозуміти, що розвиток теорії грошей відбувався
як процес формування наукових шкіл, течій та теорій.

Античний період. Перші спроби осмислити роль та суть грошей (Платон,
Аристотель та ін.).

Класичний період. Це період, коли формуються металева, номіналістична і
кількісна теорії грошей, визначаються функції грошей та їх роль в
економіці. До цього періоду належать праці А. Сміта, Д. Рікардо, К.
Маркса та ін.

Період кінця XIX—початку XXст. Розвиток кількісної теорії Фішером;
теорія “касових залишків” Кембриджської школи; розробка теорії
“марженалізму” і спроба об’єднати її з теорією грошей (теорія граничної
корисності Вальраса, Менгера і Джевонса).

Кейнсіанський період. Роботи Д. Кейнса.

Післявоєнний період. Виникнення монетаризму, теорії раціональ-них
очікувань, неокейнсіанства.

Вивчення розвитку теорії грошей доцільно провадити шляхом оз-найомлення
з її дискусійними питаннями.

1. Погляди на джерело вартості паперових грошей.

2. Чинники, що визначають цінність грошей.

3. Місце і роль грошей в економіці.

4. Доцільність здійснення грошово-кредитної політики.

Суть питання про джерело вартості паперових грошей полягає в тому, що за
теорією “трудової вартості” вартість може вимірюватися лише таким
товаром, що сам має вартість. І якщо паперові гроші не мають власної
вартості, то як вони здійснюють функцію міри вартості?

При вивченні цього питання слід ознайомитись з положеннями металевої та
номіналістичної теорій, теорії “представницької вартості паперових
грошей», поглядами марженалістів та академіка А. Чухно.

Під чинниками, що визначають цінність грошей, розуміється їхня
купівельна спроможність.

У XIX — на початку XX ст. у цьому питанні конкурували дві теорії:

• «кількісна», розроблена Д. Рікардо;

• «товарна», розроблена Туком.

Власну теорію з цього питання мав український вчений М.
Туган-Барановський.

При вивченні ролі грошей в економіці необхідно ознайомитись з концепцією
«нейтральності грошей», що існувала у класичній політекономії, та
поглядами Д. Кейнса.

Наслідком робіт Д. Кейнса було те, що у практику управління економікою
відповідними державними установами було запроваджено розробку та
здійснення грошово-кредитної політики. Як наслідок у другій половині XX
ст. в теорії грошей розгорнулася дискусія про доцільність здійснення
грошово-кредитної політики. Дискусія точилася між послідовниками Д.
Кейнса, представниками монетаризму та теорії раціональних очікувань.
Тому потрібно ознайомитись з основними положеннями кейнсіанства,
монетаризму та теорії раціональних очікувань.

При ознайомленні з монетаризмом необхідно визначити його зв’язок з
кількісною теорією грошей. Монетаризм є сучасним її продовженням і
розвитком. Він поділяє її положення про можливість ринкового
саморегулювання і стверджує: гроші мають значення і впливають на
номінальний обсяг національного доходу, зростання цін, зайнятість
населення, ринкову кон’юнктуру. За монетаризмом центральні банки можуть
контролювати кількість грошей в обігу, а грошово-кредитна політика має
одну мету — стабільність зміни грошової маси.

2. Грошовий обіг і грошові потоки

Грошовий обіг — це безперервний рух грошей, які обслуговують процес
економічного відтворення та зв’язки із зовнішнім світом за певний період
часу.

Необхідно розглянути структуру грошового обігу. Залежно від форми
грошей, які обслуговують грошовий обіг, він поділяється на готівковий і
безготівковий. За економічним змістом грошовий обіг складається з таких
секторів: грошово-розрахункового, грошово-кредитного та
грошово-фінансового. Необхідно розкрити суть кожної із складових
грошового обігу.

Треба усвідомити, які ринки та суб’єкти беруть участь у грошовому обігу,
якими грошовими потоками вони пов’язані. Грошовий потік — це сукупність
платежів, які обслуговують певні етапи суспільного відтворення.

Особливу увагу слід звернути на те, що грошовий обіг повинен бути
збалансованим. Для цього необхідно, щоб були збалансовані вхідні і
вихідні потоки кожного сектора грошового обігу. Серед грошових обігів
виділяють потоки втрат і потоки ін’єкцій. До потоків втрат належать
чисті податки, заощадження сімейних господарств, оплата імпорту. До
потоків ін’єкцій — інвестиції, державні закупівлі та надходження за
експортом. Збалансування потоків втрат і ін’єкцій відбувається через
механізм грошового ринку шляхом трансформації заощаджень сімейних
господарств у нові грошові потоки та шляхом припливу грошей зі світового
ринку чи відпливу їх на світовий ринок залежно від попиту і пропозиції
грошей.

Особливої уваги вимагають заходи, які необхідно проводити в умовах
чистого імпорту та чистого експорту, тобто коли потоки імпорту та
експорту незбалансовані. В умовах чистого імпорту (імпорт переважає над
експортом) грошової маси недостатньо для реалізації створеного
національного продукту. Поповнення грошової маси відбувається двома
способами:

1) додатковою емісією;

2) залученням грошей зі світового ринку.

Кожен з цих способів має свої переваги та недоліки.

В умовах чистого експорту в обігу перебуває грошей більше, ніж необхідно
для реалізації створеного національного продукту. Виникає загроза
зростання цін. В цьому разі слід вилучити кошти з грошового ринку шляхом
спрямування їх частини на світовий ринок та шляхом уповільнення руху
грошей.

Необхідно усвідомити закон грошового обігу, який полягає в тому, що в
обігу протягом певного періоду має бути лише певна, об’єктивно зумовлена
маса грошей.

Фактична маса грошей має дорівнювати об’єктивно необхідній (М — MJ. Якщо
М > Мн, то в обігу буде більше грошей, ніж необхідно для реалізації
створеного національного продукту. Якщо фактична маса грошей менша за
необхідну, то в обігу грошей недостатньо.

Кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою

де Р — середній рівень цін на товари і послуги;

Q — обсяг товарів та послуг у натуральному вираженні;

М — маса грошей в обігу за певний період;

V— швидкість обігу грошової одиниці.

Якщо врахувати фактори, що впливають на масу грошей, то величина М
визначатиметься формулою:

де ?KB — кошти за товари і послуги, продані в кредит;

?КП — сума платежів, строк сплати яких настав;

?ВЗ— кошти за товари та послуги, які реалізовані шляхом взаємного
зарахування боргів.

Досягнення рівності між фактичною та необхідною величинами грошової маси
є важливим питанням державного регулювання економіки, і досягається воно
шляхом проведення грошово-кредитної політики.

Важливим питанням теми є швидкість обігу грошей, тобто частота, з якою
кожна грошова одиниця переходить від одного економічного суб’єкта до
іншого у процесі реалізації товарів та послуг за певний період часу.
Швидкість обігу грошей визначається за рівнянням І. Фішера

На швидкість обігу грошей впливають чинники, що діють з боку
платоспроможного попиту, і ті, що діють з боку товарної пропозиції.

Зміна швидкості обігу грошей впливає на пропозицію грошей, збільшуючи чи
зменшуючи її. Необхідно розглянути позитивні та негативні наслідки
прискорення та уповільнення обігу грошей, усвідомити сутність попиту на
гроші. Попит на гроші — це бажання економічних суб’єктів мати у своєму
розпорядженні певну суму грошей на певний період часу.

При вивченні цього питання слід звернути увагу на чинники, що впливають
на грошові потоки, мотиви, які спонукають економічних суб’єктів до
збереження грошей. За Д. Кейнсом, виокремлюють три мотиви попиту на
гроші: трансакційний, завбачливості та спекулятивний. У зв’язку з цим
попит на гроші поділяють на дві складові: поточну касу та спекулятивний
попит.

До чинників впливу на грошовий попит належать: зміна обсягів
національного продукту, зміна рівня цін, зміна швидкості обігу грошей,
зміна норми процента, інфляційні очікування.

Існує розбіжність у поглядах вчених на чинникі, що впливають на грошовий
попит. І тому необхідно розібрати і порівняти моделі попиту на гроші К.
Маркса, І. Фішера, Кембриджської школи, Д. Кейн-са, М. Фрідмена, Боумоля
— Тобіна, Міллера — Орра.

При вивченні цієї теми важливо усвідомити механізм поповнення маси
грошей в обігу. Збільшення грошової маси здійснюється банківською
системою шляхом емісії та шляхом дії банківського та грошового
мультиплікатора. При цьому Національний банк здійснює готівкову та
безготівкову емісії, а комерційні банки створюють лише безготівкові
кошти.

Необхідно розкрити сутність понять “готівкова емісія”, “безготівкова
емісія”. Створення грошей комерційними банками відбувається в результаті
дії банківського (грошово-кредитного) мультиплікатора. Останній являє
собою процес зростання обсягу банківських депозитів при наданні кредитів
суб’єктам господарювання в наслідок руху грошей з банку в банк.

Потрібно з’ясувати механізм дії грошово-кредитної мультиплікації,
з’ясувати фактори, що впливають на неї.

Зверніть увагу на коефіцієнт мультиплікатора. Він визначається за
формулою

де HR — норма обов’язкового резервування.

Використовуючи грошово-кредитний мультиплікатор, можна визначити приріст
грошей на банківських рахунках внаслідок дії грошово-кредитної
мультиплікації за формулою

де DR — додатковий вклад, що надійшов до банку ззовні.

Крім з’ясування дії банківського мультиплікатора, слід з’ясувати дію
грошового мультиплікатора, який є коефіцієнтом збільшення грошових
агрегатів при збільшенні грошової бази.

Студент повинен оволодіти моделлю пропозиції грошей:

де М1 — обсяг грошового агрегату M1; Мв — грошова база; m — грошовий
мультиплікатор. У свою чергу:

де С готівка;

R — банківські резерви

де CR — коефіцієнт депонування;

HR — норма обов’язкових банківських резервів (встановлюється центральним
банком країни);

ER — норма надлишкових банківських резервів.

Центральний банк може впливати на розмір грошового агрегату M1, змінюючи
розмір грошової бази та норму обов’язкових банківських резервів.

Слід зазначити, що процес грошово-кредитної мультиплікації значно
впливає на пропозицію грошей, що може призвести до порушення рівноваги
на грошовому ринку. Тому важливим у грошово-кредитній політиці є
своєчасне виявлення тенденції зміни рівня мультиплікації, щоб своєчасно
застосувати необхідні заходи.

2.2. Фінансовий (грошовий) ринок

Вивчаючи тему, необхідно насамперед усвідомити, що грошовий ринок — це
ринок, де продається і купується специфічний товар — гроші. На ринку
формується їх попит і пропозиція. Від їх співвідношення залежить розмір
відсоткової ставки як ціни грошей. Це свід-чить про те, що
закономірності функціонування грошового ринку такі ж, як будь-якого
ринку.

Суб’єкти грошового ринку — юридичні та фізичні особи, які є кредиторами,
позичальниками та посередниками.

Для розуміння сутності грошового ринку необхідно усвідомити інституційну
модель, згідно з якою грошовий ринок поділяють на два сектори: сектор
прямого фінансування та сектор опосередкованого фінансування.

У секторі прямого фінансування питання купівлі-продажу вирішують
безпосередньо кредитор і позичальник. Цей сектор має два

канали руху грошей: канал капітального фінансування та канал запозичень.

У секторі опосередкованого фінансування гроші реалізуються через
посередників.

Важливе значення для розуміння функціонування грошового ринку має його
структура.

За строками обігу фінансових інструментів фінансовий ринок поділяють на
ринок грошей (до 1 року) та ринок капіталів (більше 1 року).

За видами інструментів фінансовий (грошовий) ринок поділяють на ринок
позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок, страховий
ринок та ринок золота.

Необхідно звернути особливу увагу на те , що кожний вид грошового ринку
має свої фінансові інструменти.

Інструменти грошового ринку за своїм характером поділяють на боргові і
неборгові.

Неборгові інструменти — це зобов’язання покупця грошей надати право
участі в управлінні його діяльністю та в його доходах продавцеві грошей.
До таких забов’язань належать акції.

Боргові інструменти — це зобов’язання покупця грошей повернути їх у
визначений час і сплатити відсоток за користування ними.

До таких інструментів належать депозитні сертифікати, кредити, облігації
та інші позичкові зобов’язання.

Інструменти грошового ринку в процесі руху капіталу самі можуть стати
об’єктом купівлі-продажу.

Вивчаючи тему, необхідно звернути особливу увагу на поняття вартості
грошей.

Під вартістю грошей як засобу обігу розуміють їх купівельну
спроможність, яка визначається індексом цін. Під вартістю грошей як
капіталу розуміють проценти, які необхідно сплатити за користування
ними, і її показником є ставка відсотка. Треба усвідомити, які чинники
впливають на вартість грошей. Важливо уяснити залежність відсоткової
ставки від попиту і пропозиції на капітал. Слід відзначити, що зміна
попиту впливає прямо пропорційно на зміну відсоткової ставки, а зміна
пропозиції — обернено пропорційно.

Вартість грошей як засіб обертання і вартість грошей як засіб
накопичення і капітал взаємозалежні, цей взаємозв’язок виражається в
існуванні реальної і номінальної ставки відсотка.

Номінальна ставка відсотка — це фактично встановлена ставка.

Реальна ставка відсотка визначається перерахуванням із номінальної на
основі рівня інфляції.

І. Фішер розробив модель “співвідношення реальної і номінальної ставки
відсотка”

де R — реальна ставка відсотка;

i — номінальна процентна ставка;

АP темп інфляції (десятковий дріб).

Таким чином, на розмір номінальної ставки відсотка впливає рівень
інфляції. Крім того, на розмір ставки відсотка по окремих операціях
впливає фактор ризику. Чим вищий ризик, тим вища ставка відсотка.

Велике значення має співвідношення попиту і пропозиції на грошовому
ринку. Досягнення рівноваги попиту і пропозиції є одним із завдань
грошово-кредитної політики. Рівень відсоткової ставки, за якого попит на
гроші дорівнює їх пропозиції, називається рівноважною ставкою відсотка,
або ставкою рівноваги. Існують різні моделі встановлення рівноваги на
фінансовому ринку залежно від типу грошово-кредитної політики (гнучка,
жорстка).

2.3. Грошові системи і грошово-кредитна політика

При вивченні цієї теми слід засвоїти, що грошова система є визначеною
державою формою організації грошового обігу, ознайомитись з
класифікацією грошових систем за різними ознаками, визначити різницю між
системою металевого та системою паперово-кредитного обігу, між ринковою
та неринковою, між закритою та відкритою системами. Вивчаючи тему,
необхідно зрозуміти, що грошова система складається з кількох елементів,
ознайомитись зі складом цих елементів та їх суттю. Також необхідно
ознайомитись з історією становлення та проблемами грошової системи
України.

Наступним за грошовою системою центральним поняттям теми є поняття
грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика — це комплекс
заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання
економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення
стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення
та вирівнювання платіжного балансу.

Здійснює грошово-кредитну політику Центральний банк шляхом регулювання
обсягу грошової маси та валютного курсу національної грошової одиниці.

Центральний банк — це організація, яка створюється державою для
регулювання обсягу грошової маси і обмінного курсу національної валюти
та наділяється відповідними правами, серед яких є право на емісію
банкнот, монет та інших грошових знаків.

При вивченні цієї теми слід зрозуміти сутність та призначення таких
інструментів грошово-кредитної політики:

• встановлення і зміна офіційної облікової ставки;

• встановлення норми обов’язкових резервів;

• операції на відкритому ринку;

• банківський нагляд;

• контроль за ринком капіталів шляхом встановлення порядку емісій акцій,
облігацій;

• допуск до ринків;

• валютні інтервенції;

• встановлення норм продажу валюти та інші норми валютного регулювання;

• валютний коридор;

• регулювання готівкового і безготівкового обігу.

Вивчаючи тему, слід зрозуміти необхідність незалежності Центрального
банку в перебігу здійснення грошово-кредитної політики та сутність
проблеми узгодження фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

Важливим поняттям теми є поняття інфляції. Інфляція є наслідком порушень
у сфері грошового обігу. Існують різні форми інфляції: інфляція попиту,
інфляція пропозиції, повзуча інфляція, галопуюча інфляція тощо. Слід
засвоїти, що інфляція впливає на економічні процеси і тому держава
розробляє та провадить антиінфляційну політику. Антиінфляційна політика
включає дефляцій-ну політику та політику доходів. Дефляційна політика
передбачає скорочення попиту засобами грошово-кредитної політики, а
політика доходів передбачає контроль держави над заробітною платою і
цінами.

Важливим інструментом стабілізації грошового обігу є грошові реформи.
Існують різні види грошових реформ: формальні, деномінаційні,
конфікаційні, зміна грошової системи тощо.

2.4. Система безготівкових розрахунків та регулювання готівкового
грошового обігу

Питання, які вивчає ця тема, є об’єктом державного регулювання.

Насамперед слід засвоїти, що система безготівкових розрахунків — це
складова грошової системи, яка є формою організації безготівкового
обігу.

До складу системи безготівкових розрахунків входять такі елемен-ти:
принципи безготівкових розрахунків; способи безготівкових розрахунків;
форми безготівкових розрахунків; розрахункові документи.

Принципи — це основні нормативні положення, що регулюють здійснення
безготівкових розрахунків. Основними принципами цієї системи є те, що
кошти господарських суб’єктів підлягають обов’язковому збереженню на
банківських рахунках і що грошові розрахунки й платежі здійснюються
підприємствами через банківські установи.

Спосіб безготівкових розрахунків — це економічно і фінансово-обумовлений
порядок здійснення грошових відносин між суб’єктами ринку. Виокремимо
такі способи безготівкових розрахунків.

1. Розрахунок грошима з рахунка на рахунок.

2. Розрахунок борговими зобов’язаннями.

3. Залік взаємних вимог.

Способам безготівкових розрахунків відповідають різні форми
безготівкових розрахунків. Форма безготівкових розрахунків — це
конкретний порядок здійснення розрахунків, оформлення доку-ментів.
Студентові необхідно визначити для себе порядок здійснення розрахунків
за допомогою платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, чеків,
акредитивів, векселів, платіжних вимог, платіжних банківських карток,
оцінити відмінність та переваги кожної форми безготівкових розрахунків.

Здійснення безготівкових розрахунків неможливе без відкриття рахунка в
банку. Слід засвоїти, які види банківських рахунків існують і які
документи необхідні для їх відкриття.

Важливою складовою грошової системи є регулювання готівкового обігу, яке
має за мету недопущення нерегульованого зростання готівки.

Слід засвоїти, що регулювання готівкового грошового обігу державою
містить такі складові: встановлення норм обігу готівки; поря-док
здійснення касових операцій; порядок касового обслуговування підприємств
банками; порядок організації емісійної діяльності НБУ; методологію
прогнозування та обліку касових оборотів установами банків; порядок
обслуговування банками операцій з використання готівки при поповненні та
виконанні бюджету. Студентові необхідно визначити для себе зміст
вищезазначених складових регулювання готівкового грошового обігу.

3. Кредит та кредитна система

3.1. Місце кредиту в ринковій економіці

Насамперед слід з’ясувати сутність кредиту та необхідність виникнення
кредитних відносин.

Кредитні відносини виникають у зв’язку з перерозподілом вартості між
економічними суб’єктами на засадах повернення. Сутність кредиту
розкривається через принципи кредитування: платність, поверненість,
строковість, цільове призначення позички, забезпеченість.

Необхідність виникнення кредиту пов’язана з наявністю вільних коштів у
одних економічних суб’єктів та потребою в них інших суб’єктів.

Потрібно звернути увагу на умови кредиту, стадії та закономірності руху.

Немає однозначної відповіді стосовно функцій кредиту. Взагалі поняття
“функція” означає дію, яку виконує кредит. Найчастіше зустрічаються такі
функції кредиту: перерозподільча, контрольна, стимулююча, емісійна,
капіталізації вільних грошових коштів.

Суть перерозподільчої функції полягає у перерозподілі вільних коштів між
економічними суб’єктами шляхом передачі їх у тимчасове користування без
зміни прав власності.

Суть контрольної функції полягає в тому, що у процесі дії кредитної
угоди кредитор здійснює контроль за фінансовим станом позичальника, що,
в свою чергу, є стимулюванням діяльності позичальника. Таким чином
кредит здійснює і стимулюючу функцію. В літературі зустрічається й
контрольно-стимулююча функція.

Емісійна функція кредиту полягає в тому, що завдяки кредитуванню
комерційними банками створюються гроші через дію грошово-кредитного
мультиплікатора.

Функція капіталізації вільних грошових коштів полягає в тому, що гроші
завдяки кредиту перетворюються на вартість, яка дає дохід. Будь-яка маса
грошей, що надається в позику, дає її власникові дохід.

Важливим є питання щодо форм, видів кредиту. В різних джерелах
наводиться різна кількість його видів.

Розглядаючи види кредиту, необхідно засвоїти призначення державного,
банківського, споживчого та комерційного кредитів.

Державним кредитом називається кредит, одним із учасників якого є
держава. Його призначення полягає у вирішуванні загальнодержавних
питань.

Комерційний кредит виникає, коли одне підприємство продає іншому товари
з відстрочкою платежу за умови повернення боргу грошима. Завдяки
комерційному кредиту прискорюється реалізація товарів.

Споживчий кредит — це кредит, який надається на споживчі потреби. Він
спрямовується на задоволення потреб населення (побутових, нагальних та
житлових). Споживчий кредит вирішує соціальні питання, а також впливає
на розвиток економіки шляхом збільшення платоспроможного попиту.

Банківським кредитом є кредит, коли однією із сторін є банк. В нашій
країні провідна роль належить саме такому кредитові.

Банківський кредит залежно від різних ознак, покладених в основу
класифікації, поділяється на багато видів. Наприклад, за об’єктами
кредитування кредит поділяється на основний капітал, оборотний капітал,
капітал на споживчі потреби.

За терміном використання кредит поділяється на короткостроковий,
середньостроковий та довгостроковий.

Залежно від забезпечення кредит поділяється на забезпечений та
незабезпечений (бланковий).

За строками повернення є кредити строкові, до запитання, відстрочені.

Залежно від ставки відсотка розрізняють кредити з фіксованою та
плаваючою відсотковою ставками. За ступенем ризику кредити бувають
стандартні та нестандартні, тобто з підвищеним ризиком.

При вивченні цієї теми необхідно зупинитись на питанні про природу
позичкового відсотка. В основному його вважають вартістю капіталу, який
передається у кредит.

Треба розглянути види відсоткових ставок. Серед них розрізняють
облігаційну відсоткову ставку, банківську, депозитну, позичкову.
Облігаційний відсоток виплачується по облігаціях. Банківська відсоткова
ставка — це узагальнена назва. Вона буває депозитна, тобто відсоток,
який сплачується за депозит. Позичковий відсоток — це плата за
користування позиченими коштами. Є ще міжбанківська відсоткова ставка —
це ціна грошей при їх купівлі-продажу між двома банками. Розміри
названих ставок відсотка різні. Найнижчою є депозитна ставка. Це
необхідно для того, щоб за рахунок різниці між позичковою і депозитною
ставками відсотка позичальник міг отримати дохід.

Облігаційний відсоток має бути вищим, ніж депозитний, щоб зацікавити
економічних суб’єктів вкладати кошти в менш ліквідні активи.

На розміри відсоткових ставок впливають різні чинники. При вивченні цієї
теми особливу увагу слід звернути на позичкову відсоткову ставку та
уяснити фактори впливу на неї.

Треба також усвідомити роль, яку відіграє кредит в розвитку економіки
країни. При цьому необхідно ознайомитись з натуралістичною та
капіталотворчою теоріями кредиту.

3.2. Кредитна система

Вивчаючи тему, потрібно засвоїти сутність поняття “кредитна система” в
широкому та вузькому розумінні, звернути увагу на передумови формування
та схему побудови кредитної системи. До її складу входять центральний
банк, комерційні банки та небанківські фінансово-кредитні установи.
Центральний та комерційні банки формують банківську систему, а
небанківські фінансово-кредитні установи становлять парабанківську
систему.

Основною ланкою кредитної системи є банки. Вони є головними
посередниками на грошовому ринку.

Банк — це установа, яка виконує три базові операції: акумулює тимчасово
вільні кошти, здійснює розрахунки між суб’єктами економічної діяльності,
надає кредити.

Побудова банківської системи в нашій країні дворівнева. На першому рівні
стоїть Національний банк, на другому — комерційні банки.

Головним призначенням центрального банку є здійснення грошово-кредитної
політики з метою забезпечення сталості національної грошової одиниці.

Ценральний банк здійснює ряд функцій: емісійну; банк банків; орган
банківського регулювання та нагляду; банкір і фінансовий агент уряду;
провідник грошово-кредитної політики.

Вивчаючи тему, необхідно розглянути походження центральних банків та
їхній розвиток, а також становлення Національного банку в Україні.

Стосовно банків другого рівня слід зазначити, що, крім базових, вони
можуть виконувати ряд інших операцій залежно від сектора ринку і потреб
клієнтів, на яких банк орієнтує свою діяльність.

За видами операцій банки поділяють на універсальні і спеціалізовані.
Універсальні банки виконують широкий набір операцій, обслуговують різні
галузі господарства.

Спеціалізовані банки орієнтуються на обслуговування певної галузі чи
сектора ринку.

Залежно від форми власності банки поділяють на державні, приватні,
колективні.

За розмірами капіталу розрізняють малі, середні та великі банки.

Залежно від організаційної форми банки поділяють на товариства з
обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, державні.

У процесі вивчення теми зверніть увагу на функції, які виконує
банківська система, а саме: трансформаційну, емісійну та стабілізаційну.
Засвойте сутність кожної з них.

Особливо треба зупинитись на проблемі стійкості банківської системи,
шляхах її забезпечення. Необхідно виокремити показники, які
характеризують фінансову стійкість банку та інші економічні нормативи.

Слід звернути увагу на особливості становлення і розвиток комерційних
банків в Україні.

Окрім банків, посередниками на грошовому ринку є небанківські
фінансово-кредитні установи. При вивченні цього питання необхідно
усвідомити відмінності між ними та банками. Діяльність небанківських
фінансово-кредитних установ не пов’язана з використанням трьох базових
операцій банків, залучення коштів цими установами не є депозитним. У
зв’язку з цим діяльність цих установ не впливає на пропозицію грошей і
на них не поширюються вимоги щодо обов’язкового резервування.

При вивченні теми необхідно звернути увагу на склад парабанківської
системи, на характеристику та функції її установ, усвідомити механізм
посередницького функціонування основних видів небанківських
фінансово-кредитних установ.

3.3. Послуги комерційних банків

Студент повинен осягнути призначення комерційних банків в умовах
ринкових відносин. До розуміння їх ролі в економіці можна підійти,
розглянувши функції, які вони виконують в економіці, та послуги, які
вони надають іншим суб’єктам господарювання. Тому насамперед слід
осягнути зміст їхніх основних функцій:

• залучення вільних грошових коштів;

• ефективний розподіл залученних вільних грошових коштів у ході активних
операцій;

• роль посередника у грошових розрахунках;

• депозитна емісія.

Потім слід зрозуміти та засвоїти суть активних та пасивних операцій
банків.

Практично всі суб’єкти господарювання користуються послугами банків,
тобто у них виникає проблема вибору банку для обслуговування. При
вирішенні цієї проблеми необхідна така інформація.

• Вид банку (універсальний або спеціалізований).

• Перелік і вартість його послуг.

• Показники обсягу капіталу, прибутку, рентабельності та інші показники
діяльності банку.

• Оцінка надійності банків фахівцями (експертами). Джерелами цієї
інформації є:

1) контакти з банківськими робітниками;

2) контакти з їх клієнтами;

3) спеціалізовані засоби інформації.

Експерти банківської діяльності використовують різні системи рейтингових
оцінок, оцінюючи банк як надійний, добрий, задовільний. Найбільш відомою
системою є система рейтингові оцінки CAMEL.

У перебігу вивчення теми студенту потрібно засвоїти, що банківських
послуг багато, і тому їх розподіляють на такі групи:

1) розрахунково-касове обслуговування;

2) кредитні послуги;

3) депозитні;

4) інвестиційні;

5) послуги, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю (валютні
послуги);

6) трастові;

7) депозитарні;

8) консультаційні;

9) кредитні та платіжні картки.

Практично всі клієнти банків потребують розрахунково-касового
обслуговування, яке передбачає відкриття рахунків у банку і надання
можливості клієнтові здійснювати безготівкові розрахунки, здавати та
отримуватии готівку.

Значну увагу слід приділити вивченню кредитних послуг банків. При цьому
важливо зрозуміти, що таке система та механізм банківського
кредитування, вивчити класифікацію та функції банківського

кредиту, ознайомитись зі змістом кредитних договорів та з суттю окремих
видів банківського кредиту.

Окремими видами банківського кредиту є: контокорентний кредит;
ломбардний кредит; іпотечний кредит; роловерний кредит; револьверний
кредит; кредитна лінія; консорціумний кредит. До кредитних послуг також
належать лізинг, факторинг та форфейтинг.

Окремої уваги студента заслуговує вивчення суті банківських операцій з
векселями: облік векселів; позики по спеціальному рахунку, забезпечені
векселями; інкасування векселів; доміціляція векселів; акцептний кредит.

Наостанок студентові слід розібратись зі змістом депозитних,
депозитарних, трастових, інвестиційних та консультаційних послуг банків.

Міжнародні валютні відносини

При вивченні цієї теми спочатку слід зрозуміти, що валюта у широкому
розумінні — це грошова одиниця будь-якої країни. Нерідко під валютою
розуміють грошову одиницю іноземних країн. Щоб уникнути непорозумінь,
використовують поняття “валюта України” та “іноземна валюта”. А
враховуючи використання у практиці міжнародних економічних відносин
багатьох видів фінансових інструментів, для їх визначення
використовується поняття “валютні цінності”.

До складу “валютних цінностей” входять:

• валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських
білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або
такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки,
які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та
інших кредитно-фінансових установах на території України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до
них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки,
банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові
та банківські документи), виражені у валюті України;

• іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також
вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають
обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових
одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових)
одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та
інших кредитно-фінансових установ за межами України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до
них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські
накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи),
виражені в іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи,
доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів,
у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети,
вироблені з дорогоцінних металів.

З поняттям валютні цінності пов’язане поняття “валютні операції”, до
яких зараховують:

• операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності,
за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

• операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному
обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших
зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

• операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на
територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її
межі валютних цінностей.

У міжнародних економічних відносинах також використовуються такі
поняття, як: валюта платежу, валюта експортера, валюта імпортера, валюта
клирінгу, конвертована валюта.

Наступним важливим поняттям теми є поняття валютної системи, під якою
розуміють форму правової та інституційної організації валютних відносин.
Розрізняють національну, регіональну міжнародну та світову валютні
системи. Кожна з цих валютних систем складається з певного числа
елементів.

Сучасна світова валютна система є результатом поступової трансформації
системи «золотого стандарту» до системи плаваючих валютних курсів, тому
важливо розглянути і зрозуміти етапи цієї трансформації. Необхідно також
зрозуміти, яке велике значення для розвитку міжнародних економічних
відносин має розвиток європейської валютної системи, визначним етапом
якого стало впровадження євро.

Ще одним етапом вивчення теми є освоєння поняття валютного курсу, під
яким розуміють співвідношення при обміні однієї валюти на іншу. Він
відображує взаємодію національної економіки зі світовою. Щоб зрозуміти
важливість валютного курсу, слід розглянути його функції. Також
необхідно знати види валютного курсу: фіксований; плаваючий (вільно або
керований); в рамках валютного коридору, офіційний, ринковий; біржовий;
продавця; покупця.

Визначення валютного курсу пов’язане з функціонуванням валютного ринку.
Валютний ринок — це сукупність установ, інститутів та механізмів, які
забезпечують здійснення процесів купівлі-продажу валютних цінностей та
валютних розрахунків. Необхідно розглянути особливості функціонування
валютного ринку в Україні, валютне регулювання.

Валютне регулювання в Україні здійснюється на основі чинного
законодавства з метою забезпечення сталості валютного курсу і
передбачає:

• порядок організації торгівлі іноземною валютою;

• порядок використання надходжень в іноземній валюті;

• порядок організації розрахунків в іноземній валюті;

• ліцензування здійснення валютних операцій;

• обов’язковість декларування валютних цінностей та іншого майна;

• регулювання валютного (обмінного) курсу;

• обов’язковість звітності про валютні операції;

• валютний контроль з боку держави за здійсненням валютних операцій.

Головним органом валютного регулювання та валютного контролю є
Національний банк України (НБУ), який у своїй діяльності

використовує такі методи регулювання валютного курсу: валютна
інтервенція, девальвація, ревальвація, встановлення валютного коридору.
Важливою складовою діяльності НБУ в галузі валютного регулювання та
валютного контролю є складання та регулювання платіжного балансу.

Список використаної та рекомендованої літератури

Закон України “Про банки та банківську діяльність”; Затв. постановою ВРУ
№ 2121-14 від 7.12.2000 // ВВР України. — 2001. — № 5-6. — С 30.

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”; Затв.
постановою ВРУ № 475/96-ВР від 30.10.96 // ВВР України. — 1996. — №51. —
С 292.

Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”; Затв. постановою ВРУ
№ 1202/12 від 18.06.91 // ВВР України. — 1991. — № 38. — С 508.

4.Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” зі
змінами та допов. № 932-XIV від 14.07.99 // Голос України. — 1999. — 11
серп.

Положення НБУ “Про кредитування”; Затв. постановою Правління НБУ № 246
від 28.09.95 // Дод. до Вісн. НБУ. — 1995. — № 10. — С 23.

Закон України “Про Національний банк України”; Затв. постановою ВРУ №
679-14 від 20.05.99 // ВВР України. — 1999. — № 29. — С 238.

Положення НБУ “Про порядок створення та реєстрації комерційних банків”;
Затв. постановою Правління НБУ № 77 від 27.03.96 // Дод. до Вісн. НБУ. —
1996. — № 5. — С 3.

Інструкція про безготівкові розрахунки в України в національній валю-ті;
Затв. постановою Правління НБУ № 135 від 29.03.01 // Дод. до Вісн. НБУ.
— 2001. — № 4. — С 3.

Інструкція НБУ “Про порядок регулювання та діяльності банків в
Ук-раїні”; Затв. постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 // Дод.
до Вісн. НБУ. — 2001. — № 9. — С 3.

Інструкціїпро організацію роботи з готівкового обігу установами банків
України; Затв. постановою Правління НБУ № 69 від 19.02.01 // Дод. до
Вісн. НБУ. — 2001. — № 3. — С 3.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;
Затв. постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.01 // Дод. до Вісн. НБУ. —
2001. — № 3. — С 29.

Антонов Н., Пессель М. Денежное обращение, кредит и банки. — М., 1995. —
270 с.

АчкасовА. И. Международные валютно-кредитные отношения: два пути
развития. — М., 1998. — 176 с.

Банки и банковские операции / Под ред. Е. Жукова. — М., 1997. — 471 с.

Банківська енциклопедія / За ред. А. Мороза. — К., 1993. — 328с.

Банковская энциклопедия / Под ред. С. Лукаш. — Днепропетровск, 1994.—
249 с.

Банковское дело / Под ред. О. Лаврушина. —М., 1992. — 428 с.

Банковское дело: Учебник / Под ред. С. Колесникова. —М., 1995. — 480 с.
19.Бровкова Е., Продиус И. Финансово-кредитная система государства. —К,
1997. — 224 с.

Валютне регулювання в Україні: Довідник / Упоряд. С. Колтун, Т.
Латиська. — К., 1996. — 200 с.

Вступ до банківської справи: Навч. посіб. / Відп. ред. М. Савлук. — К.,
1998. — 344 с.

Гальчинський А. Сучасна валютна система. — К., 1993. — 189 с.

Гальчинський А. Теорія грошей: Навч.посіб. — К., 1996. — 413с.

Голуб А., Семенюк А., Смовженко Т. Гроші. Кредит. Банки. — Львів, 1997.
— 206 с.

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — К., 1996.
— 180 с.

Гроші та кредит / За ред. М. Савлука. — К., 2001. — 614 с.

Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б. Івасіва. — Тернопіль, 2000. —
702 с.

ДемківськийА. Сучасний вексельний обіг. — К., 1996. — 138 с.

Деньги / Сост. А. Чухно. — К., 1997. — 509 с.

Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. Кравцовой. — М., 1994. — 411
с.

Дошн Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная поли-тика
/ Пер. с англ. В. Лукашевича и др. — СПб., 1994. — 496 с.

Жукове. Услуги коммерческих банков: зарубежный опыт и практика. — М.,
1995. — 69 с.

Калина А., Кащеев А. Работа современного коммерческого банка:
Учеб.-метод. пособ. — К., 1997. — 224 с.

Красавина Л. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения:
Учебник. — М., 1994. — 592 с.

Круглое В. Основы международных валютно-кредитных и финансовых
отношений: Учеб. для вузов. — М., 1998. — 432 с.

Лазутін В. Гроші та грошовий обіг. — К., 1998. — 168 с.

Лисенков Ю., Фетюхина Ю. Ринок цінних паперів: основні поняття і
тер-міни. — К, 1996. — 168 с

Луців Б. Лізинг і факторинг як альтернативне джерело кредитування та
інструмент збуту: Навч. посіб. — К., 1993. — 72с

Лысенко Ю., Ляшко В. Вексель в хозяйственном обороте. — К., 1994. — 156
с.

Львов Ю. Банки и финансовый рынок. — СПб., 1995. — 528 с.

ЛяшенкоВ. Фондовые индексы и рейтинги. —Донецк, 1998. — 320 с.

Макконел К, Брю С. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. — М., 1992.
— 400 с.

Маркова О., Сахарова Л., Сидоров В. Коммерческие банки и их операции. —
М., 1995. — 287 с.

Мендрул О., Шевчук І. Ринок цінних паперів: Навч. посіб. — К., 1998. —
152 с.

Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К,
1998. — 963 с

Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. — К, 1992. — 145 с

Національний банк та грошово-кредитна політика / За ред. Ю. Мороза, М.
Пуховкіної. — К, 1999. — 368 с

Общая теория денег и кредита: Учебник / Под ред. Е. Жукова. — М., 1995.—
473 с.

Основы банковского дела / Под ред. А. Мороза. — К., 1994. — 330 с.

Поляков, Московкина А. Основы денежного обращения: Учеб. пособ. —М.,
1995. — 351с.

Пятенко С. Кредитно-денежная политика в США. — М., 1993. — 220 с.

Сакс Д., Ларрен Ф. Макроэкономика: глобальный подход. — М., 1996. — 847
с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Под ред.
Дробозиной. — М., 1997. — 386 с.

ФіліпенкоА. Міжнародні валютно-фінансові відносини. —К., 1997. — 246 с.

Фондовый рынок: Терминол. слов.-справ. / Под ред. Ю. Лисенкова. — К.,
1997. — 266 с.

Гетьман В. Банківська система України: діяльність і проблеми //
Банківська справа. — 1995. — № 1.

Геєць В. Питання теорії і практики макроекономічної стабілізації в
аспекті переходу від економічної кризи до зростання // Вісник НБУ. —
1997. — № 9.

Мусієнко Т. Проблеми міжнародних розрахунків країн СНД та перспек-тиви
їх розв’язання // Банківська справа. — 1995. — №1.

Никитин С. Теории инфляции и их эволюция // Деньги и кредит. — 1995. —
№1.

Савлук М. Грошово-кредитна політика як фактор економічної стабілізації в
Україні // Вісник НБУ. — 1997. — № 4.

Савлук М., Сугоняко О. Чи вистачає грошей в економіці України? // Вісник
НБУ. — 1997. — № 8.

Симановский А. О направлениях и инструментах денежной политики // Деньги
и кредит. — 1992. — № 6.

Ющенко В. Проблеми ремонетизації економіки України // Вісник НБУ. —
1997. — № 6.

Ющенко В. Монетарна політика України: результати і перспективи // Вісник
НБУ. — 1996. — № 4.

Ющенко В., Лисицький В. Курсоутворення в Україні та уроки інших країн із
перехідною економікою // Вісник НБУ. — 1997. — № 7.

Похожие записи