.

Гривня як національна валюта (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
9 5995
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Гривня як національна валюта”

ПЛАН

Вступ

1. Історичні етапи становлення гривні

2. Становлення сучасної гривні – результат грошової реформи в Україні

3. Підсумки впровадження гривні для економіки

Список використаної літератури

Вступ

Українські гривні – не тільки грошові знаки. На них, у них – наша
історія і наш загнаний колись у підпілля, але збережений патріотизм.

Найменування грошової одиниці виникає, як правило, історично. Навіть
коли молоді держави створюють нові грошові системи, назви для своїх
грошових одиниць (національних валют) вони шукають в своїй історії чи в
історії корінної нації відповідної країни. Так, зокрема, поступила
Україна. Нову національну валюту рішенням Верховної Ради України названо
гривня.

1. Історичні етапи становлення гривні

Однією з ознак державності є власна грошова одиниця.

Для України національна грошова одиниця – віками омріяна, багатьма
поколіннями виплекана ідея, що уособлює жадану незалежність,
самоутвердження нації. Надто довгим, тернистим і складним виявився шлях
України до суверенної гривні.

Занепад іноземних грошей знаменував фінал першого етапу формування
старовинної грошової системи Київської Русі: Поки дирхеми ще остаточно
не вийшли з обігу, постало питання карбування власної грошової одиниці.
Перші давньоруські монети з’явилися наприкінці Х – на початку XI
століть. Зразком слугували візантійські монети – золоті соліди Василя II
та Константина VII.

Варто зазначити, що Київська Русь мала досить суттєве значення у
налагодженні торговельних зв’язків між Візантією та Західною Європою,
виступаючи надійним посередником і водночас учасником ринкових процесів.
Торгівля чітко регламентувалася угодами між давньоруськими князями та
візантійськими імператорами, мала позитивне сальдо, тому й приносила
чималі доходи у князівську скарбницю.

Потреба у власних грошах ставала дедалі очевиднішою. І їх почали
карбувати при дворі Володимира Святославовича. Перші грошові знаки
нарекли златниками, трохи згодом з’явилися срібляники (кілька типів). На
жаль, ні златники, ні срібляники не виправдали покладених на них надій
через низьку якість металу, з якого карбували монети, та через
недосконалість виробничої бази. До того ж населення, що користувалося
при розрахунках дзвінкою монетою, з невідомих причин було не в захваті
від неї. Тому златники та срібляники карбували протягом приблизно 25–30
років.

Однак випуск їх був знаменним. Вони символізували суверенність
давньоруської держави. Слід віддати належне майстрам-карбувальникам, які
оздоблювали монети оригінальними декларативними написами на зразок
“Володимир на столі (себто на престолі), а се его серебро (або злато)” –
тобто гроші.

Отже, власне монетне господарство Київської Русі, так і не ставши на
ноги, почало занепадати. Літописні свідчення донесли до нас назви
грошей: куна, ногата, резана, вевериця, – аж поки всі ті назви не
акумулювалися в єдиному грошово-розрахунковому понятті – гривня. З кінця
ХІ століття вона забезпечується зливками срібла, або так званими
монетними гривнями. Гроші були не лише розрахунковою одиницею, а й
засобом накопичення.

Є припущення, що назва “гривня” походить віл прикраси (гривни), яку
виготовляли із заліза, бронзи, срібла, рідше із золота і яка мала форму
обруча. Зазвичай його носили на шиї (на “загривку”). Гривна вважалася
предметом розкоші, і тому дозволити собі її мати могли люди високого
достатку, причому обох статей: прикрасу полюбляли як чоловіки, так і
жінки. От чому гривна була відмінною ознакою князівської дружини,
свідчила про приналежність до вищої знаті.

З плином часу слово “гривня” втратило первинне значення і набуло іншого
смислу, що відповідав певній вазі – вмісту цінного металу (срібла).
Завдяки цьому вона й отримала назву – вагова. Вагова гривня важила 96
золотників (1 зол. – 4,266 г) і відповідала приблизно 1 фунту.
Стандартом для гривні слугувала фіксована вага дирхеми: певна кількість
однакових монет важила 49,25 г. Це спричинило появу рахунку монет на
штуки (тобто число).

Завважимо, що наші пращури були непоганими математиками і впевнено
орієнтувалися у зміні назв і тогочасних валютних курсів. Ось що пише у
нумізматичному словнику про гривню його автор-укладач В.В.Зварич:
“Гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася гривнею кун
(грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун
(рахункова) стали на Русі платіжно-грошовими поняттями. Спочатку їхня
вага була однаковою. Та згодом, унаслідок нестабільної ваги імпортованих
монет, а також еволюції гривні як одиниці ваги, гривня срібла стала
дорівнювати декільком гривням кун. У XII столітті гривня срібла (майже
204 г) за цінністю дорівнювала вже чотирьом гривням куп (1 гривня кун –
майже 51 г). Гривня кун відповідала певній кількості платіжних одиниць
(монет). У XI столітті гривня кун дорівнювала 20 ногатам (грошова
одиниця, разом із гривнею та резаною становила кунно-грошову систему
Стародавньої Русі, вага її – майже 2,5 г), 25 кунам, 50 резанам (одна з
грошових монет Київської Русі). Коли назву “куна” отримав дирхем, що був
еквівалентом шкурки куниці, то еквівалент частини (відрізка) гривні кун
назвали резаною. Гривня кун протягом століття зменшилася вдвічі”.

Мабуть, наші пращури таки були оригіналами, інакше як же пояснити їхнє
прагнення надати гривні незвичайної форми, а саме – шестикутної, та ще й
вагою майже 140–160 г. Ці гривні, що виготовлялися у Києві з XI до 40-х
років XIII століття, були в обігу переважно на південно-західних землях.
Учені висловлюють припущення, що, можливо, ці гривні виготовлялися не
лише у Києві. Такі собі грошенята відтягали будь-яку кишеню. Та це не
турбувало ні продавців, ні покупців, гривню з успіхом використовували не
тільки як платіжний засіб, а ще й накопичували про всяк випадок. Можна
дійти висновку, що прадавні слов’яни вірили у свою грошову одиницю і
довіряли їй. Поряд із київськими гривнями в обігу були новгородські (за
місцем їх знаходження) у вигляді срібних брусків (от коли прислужилися
срібні арабські дирхеми, що їх завбачно заощаджували). Кожен такий гріш
“тягнув” на 200-204 г.

Була ще чернігівська гривня, що пропорціями нагадувала київську,
щоправда, була важчою за неї.

Безперечно, що такі зливки-важковики вирізнялися не лише солідною вагою,
а й були недоступні для бідних людей через високу цінність. Дозволити
собі таку розкіш могли найбагатші люди в державі, у чиїх руках
акумулювалися значні цінності. Розраховувалися зливками за дуже дорогі
товари.

Те, що могли собі дозволити князь і його оточення, було недоступним для
пересічного люду. В торговельних відносинах знову активізувалися
товарообмінні операції. Щоб підсилити останні, на ринок було викинуто,
говорячи сучасною мовою, товаро-гроші: намистини, шиферні прясла та
черепашки-каурі (відомо кілька таких скарбів, що їх закопували на
території Київської Русі). Такими замінниками грошей без перешкод
розраховувалися під час купівлі-продажу.

І гривні-зливки, і грошові сурогати були характерними ознаками
“безмо-нетного періоду”, що припадає на XII, XIII та частково XIV
століття.

Так тривало доти, аж доки монети знову не з’явилися в обігу. Монетний
ренесанс розпочався у другій половині XIV століття. Цьому процесові
сприяв розвиток зовнішніх і внутрішніх ринкових відносин, стабільність
яких мала забезпечуватися власною грошового одиницею. Монети, самостійне
карбування яких почалося у другій половині XIV століття, були не лише
видозмінені, а й отримали інші назви: гроші, квартики, динарії,
напівгрошовики тощо.

Про гривню ж не згадували до 1918 року, коли Україна намагалася втілити
омріяну віками ідею створення національної валюти. Та спроба виявилася
невдалою. На перешкоді стала тогочасна складна політична й економічна
ситуація, у якій опинилася Україна. Дуже короткий термін відвела доля
для друкування української грошової одиниці. За гетьмана Скоропадського
(1915–1919 роки) було випущено в обіг знаки та білети державної
скарбниці, державні кредитні білети тощо. Ці гроші вважалися офіційними
скарбничими знаками.

Були в обігу й неофіційні гроші. Історія зберегла чимало прикладів
грошової вакханалії. Хто тільки не випускав власної розрахункової
одиниці: тимчасові уряди Сулькевича, Соломона Крима, білогвардійські
формування Денікіна, Врангеля Поряд із загальнодержавними емісіями
впродовж 1917-1919 років в Україні через нестачу грошової маси і
розмінних купюр було в обігу 4,5 тисячі найменувань паперових грошових
знаків, випущених місцевими владами.

Історична назва “гривня” повернулася в Україну у вересні 1996 року –
року здійснення грошової реформи га уведення в обіг національної
грошової одиниці.

Молода Українська держава узялася розробляти власні банкноти ще за п’ять
місяців до розпаду СРСР. Разом із урядовцями першими, хто серцем і
душею, своїм талантом прилучився до ідеї, були провідні київські
художники: народний художник України О.Данченко, заслужені діячі
мистецтв України В.Юрчишин, С. Якутович і В.Лопата. Останній зі
славетної мистецької когорти – Василь Лопата, зрештою, став автором і
творцем зорового образу української валюти. Із замовленням століття
Василь Лопата впорався бездоганно.

“Художньо оформлені Василем Лопатою гривні мають своє історичне життя.
Вони досконалі артистично, з глибоким ствердженням національної суті й
означенням вершинних діянь і покликів української історії та культури,
розвитком історизму та української духовності. У них – життя України від
глибинних закорінень до сьогоденних буревіянь”. Так сказав про творця
нової гривні Олександр Федорук, дійсний член Академії мистецтв України,
доктор мистецтвознавства.

Василь Лопата написав чудову книгу, у якій розповів про творчі муки й
дерзання, сумніви й радість відкриттів під час роботи над створенням
ескізів гривні. Він так і назвав її – “Надії та розчарування, або
Метаморфози гривні”.

“Хто має бути зображений на купюрах? – пише в книзі Василь Лопата. –
Безперечно, поет, мислитель і національний пророк Тарас Шевченко. А ще
гетьман Богдан Хмельницький. А потім? За яким принципом добирати героїв,
покликаних стати символами української нації на її грошах? В історії
української державності були великі перерви, під час цих перерв
провідниками народу ставали якраз духовні лідери, котрі не завжди
займали державницькі посади, але змістом своєї діяльності сягнули таких
висот, які, інколи перевершували навіть роль державних діячів. Ось чому
для України і її валюти якраз підходять ті особи, що їх досить вдало
було відібрано в результаті тривалих дискусій на початку 90-х років. Тут
і монархи доби середньовіччя, і гетьмани, і президенти, і великі майстри
слова. Цей добір можна вважати найбільш оптимальним у наших конкретних
умовах.

І не дивно, що було віддано багато часу, сил, енергії для добору
персоналій, зображених на наших гривнях, бо це найважливіший елемент на
грошах будь-якої країни.

2. Становлення сучасної гривні –

результат грошової реформи в Україні

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в Україні
проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року. Початком реформи стало
впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні: 1 гривня
за 100.000 купоно-карбованців. Одночасно відбулось зменшення у тій же
пропорції усіх цінових показників та грошової маси. В результаті нова
грошова одиниця виявилася в 100.000 разів більшою від попередньої, у
стільки ж разів зросли масштаб цін, купівельна спроможність та валютний
курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. А саме співвідношення між
товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака
грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумки свідчать
про те, що в цілому вона проходила організовано, з оптимальними
зручностями для населення і без значних соціальних конфліктів.

Деякі складнощі з обміном карбованців на гривні, які мали місце в перші
дні реформи у зв’язку з недостатністю на рахунках окремих банків і
підприємств зв’язку коштів для викупу гривні, були оперативно вирішені
шляхом надання їм авансових підкріплень гривнєвою готівкою.

За балансовими даними емісія карбованцевої готівки напередодні грошової
реформи, тобто за станом на 2 вересня 1996 року, становила 338,1 трлн.
крб., із них 19,1 трлн. крб. залишалося в касах банків, а 319,0 трлн.
крб. знаходилося поза банками, тобто в обігу.

За період реформи з 2 по 16 вересня 1996 року та протягом 2-х
послідуючих днів, банківскою системою було вилучено карбованців в
резервні фонди Національного банку України в погашення емісії на
загальну суму 327,9 трлн.крб. (97% емітованої до реформи готівки), в
тому числі з обігу ( 309,5 трлн.крб. (97%) та з кас банків 18,4
трлн.крб. (96,3%).

Станом на 19 вересня залишились невилученими 10,2 трлн.крб., в тому
числі з обігу 9,5 трлн.крб. та з кас комрційних банків 0,7 трлн.крб.

Аналіз ситуації на готівковому грошовому ринку в період реформи свідчить
про те, що найбільші обсяги вилучення з обігу карбованців мали місце в
перші 5 днів реформи, коли щоденно вилучалось з обігу 31-38,6 трлн.крб.,
або 9-12% карбованцевої маси, що знаходилася в обігу напередодні
реформи.

Починаючи з 17 вересня 1996 року функціонування в готівковому обігу
карбованців припинено і єдиним засобом платежу на території України
стала гривня та її розмінна монета ( копійка.

Установами Ощадного банку України та інших комерційнх банків, які
залучають кошти населення, були перераховані в установленому порядку усі
вклади населення за станом на 2 вересня 1996 року з відовідними записами
в особових рахунках вкладників. Перерахування вкладів здійснювалось без
будь-яких обмежень у співвідношенні 100000 крб. за 1 гривню.

За період проведення реформи (з 2 по 16 вересня цього року)
національний банк України здійснив випуск в готівковий обіг 3132,5
млн.гривень. Випуск гривні в обіг здійснювався шляхом обміну на
карбованці, видачі коштів на оплату праці, закупку сільськогосподарских
продуктів та з вкладів населення, підкріплення відділень зв(язку, а
також інших видач.

У відповідності з рішенням Державної комісії з проведення в Україні
грошової реформи після закінчення реформи в період з 17 вересня по 15
жовтня ц.р. обмін карбованців на гривні продовжувався через каси
комерційних банків за рішеннями місцевих держадміністрацій. За цей
період було додатково обміняно 0,9 трлн.крб. Крім того, із кас банків
вилучено 0,5 трлн.крб. Починаючи з 17 жовтня карбованцеві рахунки в
касах комерційних банків були закриті, а всі залишки карбованцевих
банкнот на суму 0,2 трлн.крб. вивезено в резервні фонди НБУ.

Таким чином, за станом на 1 листопада 1996 року з урахуванням
додаткового вилучення після закінчення грошової реформи карбованців з
обігу та кас банків в резервні фонди Національного банку України
зараховано всього 330,3 трлн.крб. (97,7% від усієї суми емітованих
карбованців), в тому числі 311,2 трлн.крб., (97,7%), які знаходились в
обігу і 19,1 трлн.крб. (100%) ( в касах банків. Залишились не
пред(явленими до обміну 7,8 трлн.крб., або 2,3% карбованцевої готівки,
яка була випущена в обіг в дорформенний період.

В перших числах листопада ц.р. завершено вивезення до сховищ
Націоналного банку України вилучених з обігу та кас банків карбованців і
надлишкових резервів гривні, що знаходились на відповідальному
зберіганні в установах комерційних банків.

Банківською системою України вживались заходи щодо виявлення та
вилучення з обігу фальшивих грошей. За період реформи комерційні банки
вилучили фальшивих карбованців на загальну суму 6,5 млрд.крб. Найбільші
обсяги виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівскій, Запорізькій,
Чернівецькій областях та в Автономній Республіці Крим. Робота з
вилучення фальшивих грошей здійснювалася в тісному контакті з органами
МВС України.

В ході перерахування вилучених з обігу карбованців, вивезених із кас
комерційних банків до резервних фондів Національного банку,
регіональними управліннями НБУ в період з 17 вересня по 31 жовтня ц.р.
додатково виявлено фальшивих карбованців на суму 1 млрд. крб.

Загальний обсяг фальшивих карбованців, виявлених банками за станом на 1
листопада 1996 року, становить 7,5 млрд.крб.

3. Підсумки впровадження гривні для економіки

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової
стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банівську систему
надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти
до іноземних валют.

Головним досягненням є те, що вдалося утримати стабільність на
грошовому, споживчому і валютному ринках. Прогнози щодо наслідків
реформи, які були розроблені Урядом і Національним банком України,
повністю виправдалися.

По-перше, вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7% (
за серпень, 2,0% ( за вересень, 1,5% ( за жовтень.

Деякий ажіотаж на споживчому і валютному ринках, що на короткий проміжок
часу виник напередодні проведення реформи, швидо був погашений шляхом
роз(яснення через засоби масової інформації механізмів і характеру
проведення реформи, а також здійснення термінових заходів
адміністративного і фінансового характеру та встановлення жорсткого
контролю за роботою обмінних пунктів з іноземною валютою.

За порушення правил валютних операцій Національний банк України
застосував штрафні санкції до 5 комерційних банків. Для 4 банків та їх
філій обмежив дії ліцензій та припинив дію 70 угод з юридичними особами
( агентами комерційних банків з проведення обміну інозеної валюти.

По-друге, з перших днів реформи Національний банк України підтримував
стабільний курс гривні до іноземних валют, зокрема 176 гривень за 100
дол. США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні
грошової реформи. Фактично в період реформи і в перші 20 днів після її
завершення було зафіксовано курс української грошової одиниці для
забезпечення фінансової стабільності. Деяке падіння курсу гривні, яке
почалося 7 жовтня, є підтвердженням відновлення режиму плаваючого курсу
і виведення його на реальне значння з метою підтримки вітчизняного
виробника і стимулювання експорту.

Готівковий курс гривні до іноземних валют в комерційних банах та пунктах
обміну іноземних валют в період реформи відовідає офіційнму, а в деяких
банківских установах був навіть нижчим офіційного.

Національний банк України розробив нові нормативні документи, які значно
розширюють можливості фізичних осіб ( резидентів та неризидентів, у
здійсненні через українські уповноважені банки соціальних платежів в
іноземній валюті за межі України, що сприятиме створенню умов для
приєднання України до 8 статті Статусу Міжнародного валютного фонду і
означатиме офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою валютою за
поточними операціями.

По-третє, проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню
стану грошово-кредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів
готівки в обігу на фоні дякого зростання цін та відчутне збільшення
ліквідності комерційних банків, що не спостерігалось останнім часом.
Так, протягом серпня-жовтня темпи зростання цін споживчого ринку
становили 9,4%, а обсяги готівки в обігу за цей період не тільки не
зросли, а зменшились на суму близько 150 млн.грн.

За рахунок збільшення строкових депозитів суб(єктів господарювання та
населення ліквідність комерційних банків зросла приблизно на таку ж суму
і на кінець жовтня досягла 500-600 млн.грн.

Це сприяло зростанню обсягів кредитів, які комерційні банки надають
суб(єктам господарювання. Загальний обсяг заборгованості за кредитами в
національній валюті збільшився з 3,2 млрд.грн. на 1 серпня до майже 3,5
млрд.грн. на 1 листопада, а в іноземній валюті відповідно з 1,30
млрд.грн. до 1,35 млрд.грн. Намітилася тенденція зростання обсягів
довгострокового кредитування.

Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага
готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1
листопада цей показник зменшився і становить 43%.

Напередодні грошової реформи прискореними темпами відбувалось залучення
коштів населення на депозити в комерційних банках. Ця тенденція
зберігалась під час реформи і після її закінчення. За період з 1 серпня
по 1 листопада обсяги вкладів збільшились на 101 млн.грн. (15%) і
досягли 785 млн.грн., що свідчить про довіру населення до гривні.

Необхідно відмітити також стабільність рівня процентних ставок
банківської системи України за цей період та їх поступове зниження за
останні три місяці. Середній рівень процентних ставок за кредитами
комерційних банків з 73,4% у червні поступово знизився до 63,6% у
жовтні, а за депозитами відповідно з 32,3% до 27,7% (у річному
обчисленні).

Проведення реформи сприяло більш активному надходженню платежів від
населення за комунальні та інші послуги, збільшенню обсягів реалізації
товарів. В результаті за 12 днів реформи в банки надійшло в цілому
торгової виручки на суму 761 млн.грн., або на 21,5% більше ніж за
відповідний період серпня місяця.

Грошова реформа в Україні ( це надзвичайна подія для нашої держави, в
результаті якої створено один з невід’ємних атрибутів державності. Такий
широкомасштабний захід, який передбачав би повну заміну в готівковому
обігу за короткий строк (два тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін
і переведення всієї грошової системи, включаючи і безготівкові
розрахунки, на нову грошову одиницю ( гривню, в історії України
проводився вперше.

Відкритий безконфіскаційний характер реформи показав усьому світові, що
Україна не пішла шляхом зрівнялівки як засобу регулювання відносин
держави і народу. Тим самим створено умови для прискорення широкого
спектру позитивних соціально-економічних змін. Особливо позитивне
значення цей факт матиме для посилення довіри іноземних інвесторів до
України.

В результаті проведення грошової реформи вдалося забезпечити певне
покращення стану фінансово-грошової системи. Це сприятиме
цілеспрямованому розвитку економіки України.

Висновки

З вищесказаного можназробити наступні висновки:

Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших
функцій — функцію нагромадження. Це підриває інтереси економічних
суб’єктів до накопичення грошей як джерела інвестування, стримує
економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційної політики,
зміцнення державних фінансів. У зв’язку з цим особливої гостроти набуло
питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці — гривні.
Згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від
25 серпня 1996 р., з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений
український карбованець і введена постійна грошова одиниця — гривня та
її сота частина — копійка.

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в Україні
проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року. Початком реформи стало
впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні: 1 гривня
за 100.000 купоно-карбованців. Одночасно відбулось зменшення у тій же
пропорції усіх цінових показників та грошової маси. В результаті нова
грошова одиниця виявилася в 100.000 разів більшою від попередньої, у
стільки ж разів зросли масштаб цін, купівельна спроможність та валютний
курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. А саме співвідношення між
товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака
грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумки свідчать
про те, що в цілому вона проходила організовано, з оптимальними
зручностями для населення і без значних соціальних конфліктів.

Деякі складнощі з обміном карбованців на гривні, які мали місце в перші
дні реформи у зв’язку з недостатністю на рахунках окремих банків і
підприємств зв’язку коштів для викупу гривні, були оперативно вирішені
шляхом надання їм авансових підкріплень гривнєвою готівкою.

Банківською системою України вживались заходи щодо виявлення та
вилучення з обігу фальшивих грошей. За період реформи комерційні банки
вилучили фальшивих карбованців на загальну суму 6,5 млрд.крб. Найбільші
обсяги виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівскій, Запорізькій,
Чернівецькій областях та в Автономній Республіці Крим. Робота з
вилучення фальшивих грошей здійснювалася в тісному контакті з органами
МВС України.

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової
стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банівську систему
надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти
до іноземних валют.

Головним досягненням є те, що вдалося утримати стабільність на
грошовому, споживчому і валютному ринках. Прогнози щодо наслідків
реформи, які були розроблені Урядом і Національним банком України,
повністю виправдалися.

Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага
готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1
листопада цей показник зменшився і становить 43%.

Проведення реформи сприяло більш активному надходженню платежів від
населення за комунальні та інші послуги, збільшенню обсягів реалізації
товарів. В результаті за 12 днів реформи в банки надійшло в цілому
торгової виручки на суму 761 млн.грн., або на 21,5% більше ніж за
відповідний період серпня місяця.

Грошова реформа в Україні ( це надзвичайна подія для нашої держави, в
результаті якої створено один з невід’ємних атрибутів державності. Такий
широкомасштабний захід, який передбачав би повну заміну в готівковому
обігу за короткий строк (два тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін
і переведення всієї грошової системи, включаючи і безготівкові
розрахунки, на нову грошову одиницю ( гривню, в історії України
проводився вперше.

Список використаної літератури

Башнянін Г. І., Богиня Д. П., Загорський В. С. Національна грошова
система і проблеми формування номінальної й реальної вартості грошей //
Фінанси Україні. — 2002.-.№1.

Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 2003.

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. —
Розд.1.

Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.-510.

Гроші та грошовий обіг. Лагутін В. Д./ навчальний посібник,- К.,
“Знання“, 2003.

Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.

Костіна Н. І. Алексєєв А. А., Василик О. Д. Фінанси: система моделей і
прогнозів. Навчальний посібник. — К.: Четверта хвиля, 2001.- 304с.

Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.

Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 2003.

Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.

Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.

PAGE 1

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020