Реферат
на тему: „Функція грошей, як засіб платежу ”
Функція грошей – це певна дія чи „робота” грошей щодо обслуговування
руху вартості в процесі суспільного відтворення.
Засіб платежу – це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні
погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних
відносин.
Функція грошей “засіб платежу” за змістом є продовженням функції засобу
обігу, і з’явилася вона пізніше, на вищій стадії розвитку товарного
виробництва і кредитних відносин. Ця функція грошей формально не є
обов’язковою. Гроші не можна уявити без двох попередніх функцій, тоді як
без функції засобу платежу логічно вони можуть існувати. Остання виникає
там, де має місце регулярна купівля-продаж товарів у кредит, тобто з
відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не
за гроші, а під боргові зобов’язання покупця. Товар надходить у
розпорядження покупця раніше, ніж гроші до продавця. Продавець стає
кредитором, а покупець -боржником.
Гроші у функції засобу платежу мають свою специфічну форму руху за
системою: Т -3 … З – Г. Боржник, отримуючи товар, дає взамін кредитору
письмове боргове зобов’язання (вексель) про наступну сплату грошей у
визначений строк (Т – 3). Під час погашення боргових зобов’язань гроші
виконують функцію засобу платежу (3 – Г). Отже, гроші тільки завершують
акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей
відносно товарів.
Основний зміст функції засобу платежу полягає в тому, що гроші погашають
вартість товарів, які були продані в кредит. Гроші тут функціонують:
– по-перше, як міра вартості під час визначення контрактної ціни
реалізованих товарів, тобто гроші визначають суму боргу, яку покупець
зобов’язаний погасити у визначений строк. Гроші тут є “образом” товарних
вартостей;
– по-друге, гроші функціонують як ідеальний засіб платежу. Внаслідок
цього звужується сфера використання грошей як засобу обігу і виникає
потреба п грошах для погашення боргів, тобто функціонування грошей у
ролі засобу платежу, сфера використання яких в умовах ринку невпинно
розширюється. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух
без прямого зв’язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух
вартості в процесі розширеного відтворення;
– по-третє, на основі обігу боргових зобов’язань виникла принципово нова
форма грошей – кредитні. У товарному обігу з’явилися боргові
зобов’язання (вексель, чек) як втілення мінової вартості реалізованих
товарів у кредит, то надало їм властивостей здійснювати функції грошей,
зокрема купівельну і платіжну.
Отже, незважаючи на особливості функції грошей “засіб платежу” вона
нероздільно пов’язана з іншими функціями. В ролі засобу платежу гроші
можуть бути використані за умови їх функціонування як міри вартості і
засобу обігу. Розвиток функції грошей “засіб платежу” викликає потребу у
резервному фонді, тобто у функціонуванні грошей як засобу нагромадження
вартостей.
Функція грошей “засіб платежу” забезпечує широкі можливості для
підприємницької діяльності, оскільки кредитні відносини дають можливість
здійснити платежі з відстрочкою або через залік зустрічних зобов’язань.
При цьому гроші не є посередником в обміні, що сприяє економії грошових
коштів та прискоренню обігу товарних фондів. Водночас у цій функції
потенційно міститься загроза неплатежу, яка за широких його масштабів
може призвести до грошово-кредитної кризи і банкрутства багатьох
підприємців. Причиною такого явища може бути фінансова нестабільність та
недисциплінованість суб’єктів ринку.
У функції засобу платежу ринок ставить вимоги щодо сталості грошей,
оскільки тут діє фактор часу, який відокремлює реалізацію товару (в
борг) від платежу в рахунок погашення заборгованості. За цей час можуть
змінитися вартість і форми грошей. Якщо за час користування кредитом
гроші знеціняться, то кредитор не поверне позиченої вартості і матиме
збитки, бо не зможе купити за повернуту суму грошей попередню кількість
товарів у зв’язку з їхнім подорожчанням. Боржник відповідно матиме на
цьому виграш. Щоб Уникнути цього, доводиться коригувати процентну ставку
відповідно до знецінення грошей, що негативно впливає на стан кредитних
відносин в економіці. Крім того, саме по собі підвищення позичкового
процента є інфляційним фактором і призводить до подальшого знецінення
грошей та зростання цін.
Використана література
1. М.І. Савлука Гроші та кредит. Вид.-3, Київ 2002, ст.-35.
2. Б.С. Івасіва Гроші та кредит. Київ 1999.
3. А.С. Гальчинський Теорія грошей. Київ 2001.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
