Реферат

на тему: „Функція грошей, як засіб платежу ”

Функція грошей – це певна дія чи „робота” грошей щодо обслуговування
руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Засіб платежу — це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні
погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних
відносин.

Функція грошей «засіб платежу» за змістом є продовженням функції засобу
обігу, і з’явилася вона пізніше, на вищій стадії розвитку товарного
виробництва і кредитних відносин. Ця функція грошей формально не є
обов’язковою. Гроші не можна уявити без двох попередніх функцій, тоді як
без функції засобу платежу логічно вони можуть існувати. Остання виникає
там, де має місце регулярна купівля-продаж товарів у кредит, тобто з
відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не
за гроші, а під боргові зобов’язання покупця. Товар надходить у
розпорядження покупця раніше, ніж гроші до продавця. Продавець стає
кредитором, а покупець -боржником.

Гроші у функції засобу платежу мають свою специфічну форму руху за
системою: Т -3 … З — Г. Боржник, отримуючи товар, дає взамін кредитору
письмове боргове зобов’язання (вексель) про наступну сплату грошей у
визначений строк (Т — 3). Під час погашення боргових зобов’язань гроші
виконують функцію засобу платежу (3 — Г). Отже, гроші тільки завершують
акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей
відносно товарів.

Основний зміст функції засобу платежу полягає в тому, що гроші погашають
вартість товарів, які були продані в кредит. Гроші тут функціонують:

— по-перше, як міра вартості під час визначення контрактної ціни
реалізованих товарів, тобто гроші визначають суму боргу, яку покупець
зобов’язаний погасити у визначений строк. Гроші тут є «образом» товарних
вартостей;

— по-друге, гроші функціонують як ідеальний засіб платежу. Внаслідок
цього звужується сфера використання грошей як засобу обігу і виникає
потреба п грошах для погашення боргів, тобто функціонування грошей у
ролі засобу платежу, сфера використання яких в умовах ринку невпинно
розширюється. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух
без прямого зв’язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух
вартості в процесі розширеного відтворення;

— по-третє, на основі обігу боргових зобов’язань виникла принципово нова
форма грошей — кредитні. У товарному обігу з’явилися боргові
зобов’язання (вексель, чек) як втілення мінової вартості реалізованих
товарів у кредит, то надало їм властивостей здійснювати функції грошей,
зокрема купівельну і платіжну.

Отже, незважаючи на особливості функції грошей «засіб платежу» вона
нероздільно пов’язана з іншими функціями. В ролі засобу платежу гроші
можуть бути використані за умови їх функціонування як міри вартості і
засобу обігу. Розвиток функції грошей «засіб платежу» викликає потребу у
резервному фонді, тобто у функціонуванні грошей як засобу нагромадження
вартостей.

Функція грошей «засіб платежу» забезпечує широкі можливості для
підприємницької діяльності, оскільки кредитні відносини дають можливість
здійснити платежі з відстрочкою або через залік зустрічних зобов’язань.
При цьому гроші не є посередником в обміні, що сприяє економії грошових
коштів та прискоренню обігу товарних фондів. Водночас у цій функції
потенційно міститься загроза неплатежу, яка за широких його масштабів
може призвести до грошово-кредитної кризи і банкрутства багатьох
підприємців. Причиною такого явища може бути фінансова нестабільність та
недисциплінованість суб’єктів ринку.

У функції засобу платежу ринок ставить вимоги щодо сталості грошей,
оскільки тут діє фактор часу, який відокремлює реалізацію товару (в
борг) від платежу в рахунок погашення заборгованості. За цей час можуть
змінитися вартість і форми грошей. Якщо за час користування кредитом
гроші знеціняться, то кредитор не поверне позиченої вартості і матиме
збитки, бо не зможе купити за повернуту суму грошей попередню кількість
товарів у зв’язку з їхнім подорожчанням. Боржник відповідно матиме на
цьому виграш. Щоб Уникнути цього, доводиться коригувати процентну ставку
відповідно до знецінення грошей, що негативно впливає на стан кредитних
відносин в економіці. Крім того, саме по собі підвищення позичкового
процента є інфляційним фактором і призводить до подальшого знецінення
грошей та зростання цін.

Використана література

1. М.І. Савлука Гроші та кредит. Вид.-3, Київ 2002, ст.-35.

2. Б.С. Івасіва Гроші та кредит. Київ 1999.

3. А.С. Гальчинський Теорія грошей. Київ 2001.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи