.

Банк міжнародних розрахунків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
8 6610
Скачать документ

Реферат на тему:

Банк міжнародних розрахунків

Найстарішою кредитною інституцією регіонального типу є Банк міжнародних
розрахунків (БМР). Банк було засновано у ході реалізації плану Юнга
після Першої світової війни 20 січня 1930 р. відповідно до міжурядових
угод. Основна мета його створення полягала у врегулюванні проблем
платежів Німеччини. Засновниками БМР стали група із шести центральних
банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і
група банків США на чолі з Банкірським домом Моргана. За згодою сторін
Банк був розташований у Швейцарії, яка надала йому Установчу хартію, але
його діяльність регулюється міжнародним правом. Нова міжнародна
організація повинна була сприяти співробітництву центральних банків
країн-учасниць і надавати додаткові можливості щодо здійснення
міжнародних фінансових операцій (стаття 3 першого Статуту). БМР розпочав
свою діяльність 17 травня 1930 р. у Базелі. До 1932 р. його учасниками
стали ще 19 країн Європи.

Банк міжнародних розрахунків незмінно залишається центральною
банківською установою на світовій арені. Він належить центральним банкам
країн-членів, контролюється ними, надає чимало суто спеціалізованих
послуг центральним банкам як членам БМР, так і іншим центральним банкам.

Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні
міжнародної фінансової стабільності. Особливої актуальності така
діяльність набуває в сучасних умовах інтеграції світових фінансових
ринків. Це визначає місце і роль банку в системі міжнародних відносин:
БМР є місцем зустрічі представників центральних банків; є банком
центральних банків — зберігає їх депозити, які становлять значну частку
світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій
основі; є агентом або довіреною особою з різноманітних міжнародних
фінансових домовленостей.

Членами БМР нині є 41 центральний банк країн Європи, Азії, Африки та
США, ряд країн очікують рішення щодо включення їх до БМР. США
представлені у Банку City Bank Corp, а не Федеральною резервною системою
(ФРС). Однак остання тісно співпрацює з Банком: на щомісячних нарадах у
Базелі (Базельський клуб) і загальних зборах засновників БМР завжди
присутній член Ради керуючих ФРС. Пріоритет в управлінні діяльністю БМР
належить країнам Західної Європи.

За правовим статусом БМР є компанією з обмеженою відповідальністю, що
має випущений акціонерний капітал. Статутний акціонерний капітал банку
міжнародних розрахунків становить 1500 млн золотих франків у вигляді
600 000 акцій з рівною номінальною вартістю (2500 золотих франків за
акцію). Відповідно до статті 7 Статуту БМР, акції, що випущені (517 125
акцій), повністю оплачені з розрахунку 25% їх номінальної вартості (625
золотих франків за акцію). За станом на 31 березня 1997 р. оплачена
частина акціонерного капіталу БМР становила 323,2 млн золотих франків.

На капітал Банку кожна країна-учасниця в межах свого пайового внеску
може здійснити або пряму підписку на акції або продаж їх на відкритому
валютному ринку. Перший шлях передбачає, що центральні банки самі
підписуються на акції, а другий — що вони можуть організувати публічну
підписку на акції у своїх країнах. Відповідно до другого підходу частина
випуску акцій у Бельгії, Франції і повний випуск у США належить
приватним акціонерам. Частка цих держателів у капіталі Банку становить
14%, і близько 86% випущеного акціонерного капіталу зареєстровано на
ім’я центральних банків. Усі акції мають рівні права на отримання
щорічних дивідендів, разом з тим право голосу (присутності) належить
виключно центральним банкам тієї країни, у якій відбувалась первісна
підписка на національний випуск акцій.

Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів,
рада директорів і правління.

Загальні збори скликаються щороку, як правило, у другий понеділок червня
з представників центральних банків-акціонерів, голоси яких
розподіляються пропорційно до кількості їх акцій.

До складу Ради директорів входять шість керуючих центральних банків.
Крім того, кожний із них назначає ще одного члена, який представляє його
країну. Сьогодні членами ради директорів є керуючі центральних банків
Бельгії, Німеччини, Італії, Великобританії, Франції і голова Ради
керуючих ФРС США. Положення Статуту передбачає вибір у Раду ще не більше
дев’яти керуючих інших центральних банків-членів. Зараз вибраними
членами є Канада, Нідерланди, Швейцарія, Швеція та Японія. Із числа
членів Ради директорів обирається голова і призначається президент банку
(з 1948 р. ці дві посади виконує одна особа). З 30 червня 1997 р. ці
посади обіймає керуючий Національним банком Бельгії Альфонс Верплатсе.

Рада директорів призначає головного менеджера (нині ним є Ендрю
Д. Крокетт) та інших членів правління, які здійснюють оперативну
діяльність з керівництва банком.

БМР виконує цілий ряд функцій. Зокрема він:

здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним
банкам в управлінні їх валютними резервами, тобто БМР є банком
центральних банків;

слугує форумом (організатором) міжнародного грошово-кредитного і
валютного співробітництва, у рамках якого періодично зустрічаються
керівники центральних банків;

виступає інформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та
валютно-фінансових відносин;

виконує функції агента та довіреної особи з виконання міжнародних
фінансових угод, у тому числі до 1994 р. у рамках ЄС.

o

oe

‚„c

¤

???????5?. Крім здійснення взаємних міжнародних розрахунків, він надає
усілякі фінансові послуги щодо управління зовнішніми резервами
центральних банків.

Крім того, БМР приймає від центральних банків короткострокові вклади (до
трьох місяців) в іноземній валюті або золоті. На кінець березня 1997 р.
загальна сума депозитів у БМР становила близько 113,1 млрд дол. США, що
становить близько 7% світових валютних запасів. Із цими коштами БМР
виконує такі операції:

операції з валютою і цінними паперами (в основному короткострокові
державні цінні папери);

депозитно-позичкові операції (надає центральним банкам забезпечені
золотом або депозитами кредити, іноді надає незабезпечені (резервні)
кредити на надто короткі строки);

приймання урядових вкладів за особливими угодами (БМР не дозволено
надавати кредити урядам або відкривати їм поточні рахунки);

інвестиційні послуги управління портфелем цінних паперів;

операції з купівлі-продажу і зберігання золота;

інші послуги на світових ринках як агента або кореспондента центральних
банків (проміжне фінансування).

Як уже зазначалося, БМР — це своєрідний форум, що сприяє міжнародному
співробітництву банків. Він регулярно організовує у себе зустрічі
(Базельські зустрічі) представників центральних банків країн-членів та
інших центральних банків, співпрацює з Групою десяти. Головна мета цих
зустрічей — досягнення високого ступеня взаєморозуміння з питань
грошово-кредитного й економічного характеру, функціонування світової
валютної системи тощо.

БМР створює можливості для роботи різноманітних комітетів (як постійних,
так і спеціальних), що вивчають і обговорюють конкретні питання:
проблеми міжнародної заборгованості; упровадження фінансових інновацій,
удосконалення фінансових інструментів, структури фінансових ринків,
банківського нагляду, забезпечення ефективності і стабільності систем
внутрішніх і міжнародних платежів і розрахунків тощо.

Під егідою БМР і за його підтримки працюють три комітети з розроблення
та погодження нормативних банківських стандартів:

Базельський комітет з банківського нагляду — розробляє мінімальні
принципи ефективного банківського нагляду;

Базельський комітет з систем платежів і розрахунків — здійснює нагляд за
міжнародними розрахунками і розробляє нові механізми міжнародних
розрахунків. Найбільш значущими є його рекомендації щодо розрахунків за
фінансовими деривативами, урахування системних ризиків тощо;

Постійний комітет з євровалют — вивчає і надає рекомендації щодо
удосконалення банківського регулювання ринку євровалют.

За роки свого існування БМР перетворився на провідний
інформаційно-дослідницький центр з монетарних і фінансових проблем. Він
збирає і публікує інформацію про стан на міжнародному ринку банківських
і фінансових послуг. Дослідження банку мають прикладний характер. БМР
готує міжбанківську базу даних, доступ до якої мають центральні банки.
Вона містить інформацію про діяльність центральних банків на зовнішніх
валютних ринках та про стан цих ринків.

БМР своєю діяльністю сприяє виконанню міжнародних фінансових угод,
надаючи з цією метою посередницькі і довірчі послуги. При цьому він діє
як фіскальний агент або банк-депозитарій з міжнародних угод про позики.
Так, БМР виконував роль агента приватної системи клірингових платежів і
розрахунків в ЕКЮ при Банківській асоціації ЕКЮ (БАЕ). Нині він є
агентом щодо клірингових платежів у євро. Крім того, Банк може
виконувати інші різноманітні функції, наприклад агента з гарантування
повернення боргу.

Україна не є учасником БМР. Але Національний банк України розглядає
можливості щодо організації співробітництва з БМР. Адже Банк міжнародних
розрахунків є великою світовою організацією, яка сприяє міжнародному
валютно-кредитному співробітництву, є банком центральних банків.

Література

Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5
квітня 2001 р.

Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. —
1996. — № 5.

Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2001.

Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л., Кэмпбэлл Г. Дж. Деньги, банковское дело и
денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991.

Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.

Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — К., 1999.

Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків. — К., 1998.

Усоскин В. М. Современный коммерческий банк: управление и операции. —
М., 1993.

Фридмен М. Количественная теория денег. — М., 1996.

Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості,
процента та грошей. — К., 1999.

Деньги / Под ред. А. А. Чухно. — К., 1997.

Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України
// Фінанси України. — 1997. — № 2.

Савлук М. І., Сугоняко О. А. Чи вистачає грошей економіці України? //
Вісник НБУ. — 1997. — № 4.

Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та
оцінка її ефективності // Вісник НБУ. — 1999. — № 1.

БМР використовує золотий франк виключно як розрахункову одиницю при
складанні балансових звітів. Виражені у доларах активи і пасиви
конвертуються у золоті франки за фіксованим курсом 208 дол. США за унцію
чистого золота (1 золотий франк = 1,94 дол. США), а інші валюти
переводяться у золоті франки на основі їх ринкових курсів відносно
долара.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020