Реферат на тему:

Значення гідрологічних і гідроекологічних дисциплін у підготовці
географів

В системі географічних наук виділяється три основні групи: 1)
природничі географічні чи фізико-географічні науки; 2)
суспільно-географічні науки; 3) картографія.

В групі природничо-географічних наук, у яку входять ландшафтознавство,
геоморфологія, кліматологія, географія грунтів, біогеографія та ряд
інших, гідрологія суші займає чільне місце. Тому вона поряд із
вищезгаданими, входить до блоку фундаментальних географічних дисциплін
при підготовці фахівців різного профілю (фізико-географів,
економіко-географів і картографів) на географічних факультетах
університетів України. Причому, незалежно від наявності кафедри
гідрології на факультеті.

Безперечно, повноцінна діяльність на географічному факультеті вузу такої
кафедри робить значно повноціннішою теоретичну і практичну підготовку
студентів-географів з гідрології. Тому, більш як 50-річну діяльність
кафедри гідрології і гідрохімії можна вважати почесною для неї і
корисною для всього географічного факультету й університету в цілому.

Треба нагадати, що організація кафедри гідрології суші в 1949 р. в
Київському державному університеті ім.Т.Г.Шевченка, як і гідрологічних
кафедр у вузах інших міст і республік колишнього СРСР, була по`язана із
загальнодержавними планами освоєння величезних просторів і природних
ресурсів, зокрема водних, а тому і потребою великої кількості фахівців
відповідного профілю.

Була сформована система підготовки гідрологів, яка не була
уніфікованою. Гідрологів на інженерно-технічній основі готували 2
спеціалізовані вузи — Одеський і Ленінградський гідрометеорологічні
інститути і деякі університети (наприклад, Воронезький, Томський),
гідрологів-географів з I курсу навчання готували Московський,
Ленінградський і Київський університети на географічних факультетах,
гідрологів-географів, які опановували спеціальність з III курсу (після
2-х курсів фізико-географічної підготовки) готували в деяких
університетах на географічних факультетах (у Чернівецькому університеті
в Україні, в університетах прибалтійських республік).

Через чверть століття, в 1975 р. на кафедрі гідрології суші Київського
державного університету імені Т.Г. Шевченка відбувся перший випуск
гідрологів за спеціалізацією гідрохімія. З 1976р. кафедра стала
називатися кафедрою гідрології та гідрохімії. Це була реакція на потреби
того часу, коли проблема якості природних вод почала турбувати науковців
і практиків. Підготовка гідрохіміків забезпечувалася, крім викладачів
кафедри, співробітниками проблемної науково-дослідної гідрохімічної
лабораторії. Пізніше, в 1981р. для забезпечення польової гідрометричної
і гідрохімічної практики було створено кафедральний
гідролого-гідрохімічний стаціонар на р.Рось у м.Богуславі Київської
області. Зараз там проводиться також метеорологічна і топографічна
практики, практика з ландшафтознавства.

Спеціалізація гідрохімія за спеціальністю гідрологія на нашій кафедрі
була єдиною серед вузів колишнього СРСР. Випускники знаходили цікаву
роботу за фахом, і так тривало до початку 90-х років. Після рекомендацій
V Гідрологічного з`їзду, який відбувся в Ленінграді у 1986 р., була
оптимізована система гідрологічної освіти. Було припинено підготовку
гідрологів-географів в університетах, в яких вона здійснювалася на
загальногеографічній основі з III курсу ( так була закрита кафедра
гідрології суші у Чернівецькому університеті).

Таким чином, можна констатувати, що на сьогоднішній день в Україні
фахівці з гідрології суші готуються на інженерній основі в Одеському
гідрометеорологічному інституті (є гідрологічний факультет) і на
географічній основі — на кафедрі гідрології та гідрохімії географічного
факультету Київського національного університету ім.Тараса Шевченка.

Кафедрі гідрології і гідрохімії випала роль навчально-методичного центру
з гідрології, гідрохімії і гідроекології не лише на географічному
факультеті свого університету, а й для інших вузів України. Це
стосується як методики викладання, так і забезпечення навчальною
літературою.

У 90-і роки розроблена низка нових навчальних дисциплін, викладання яких
забезпечують викладачі кафедри гідрології та гідрохімії на географічному
факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Перелік навчальних дисциплін, викладання яких забезпечує кафедра
гідрології та гідрохімії на географічному факультеті Київського
національного університету імені Тараса Шевченка

п/п Назва навчальної дисципліни, практики Кому викладається

(курс, кафедра) Кіль-

кість годин (загальна/ практичні)

1. Загальна гідрологія

(нормативний курс) I курс, увесь потік факультету 56/14

2. * Основи океанології

(нормативний курс) II курс, увесь потік (за виключенням картографів і
метеорологів) 54/18

3. Гідрогеологія та охорона підземних вод IV курс, кафедра геоморфології
і палеогеографії 28/14

4. * Основи гідроекології IV курс, кафедра фізичної географії і
геоекології 42/14

5. * Основи руслознавства IV курс, кафедра геоморфо-логії та
палеогеографії 28/-

6. * Гідрологія України IV курс, кафедра географії України 42/14

7. * Водні рекреаційні ресурси України IV курс, кафедра географії
України 42/14

8. *Прикладна гідроекологія ІІІ курс, кафедра географії України 42/14

9 Навчальна гідрологічна практика І курс, увесь потік факультету 36

* Примітка. Дисципліни які введені за новим навчальним планом,
починаючи з 1995 — 1996 навчального року.

Кафедра забезпечує викладання 8 навчальних дисциплін, з яких 2 є
нормативними (“Загальна гідрологія” — 56 год. і “Основи океанології” —
54 год.), що читаються для всього потоку студентів факультету,
відповідно I і II курсів (табл.). Це дисципліни, які закладають
гідрологічну частину географічних знань у сукупності з іншими, що
читаються на факультеті. 6 навчальних дисциплін — це фахові дисципліни
для студентів окремих кафедр: “Гідрогеологія та охорона підземних вод” –
28 год. та “Основи руслознавства”- 28 год., IV курс, геоморфологи;
“Основи гідроекології», IV курс фізико-географи і геоекологи — 42 год;
“Гідрологія України” та “Водні рекреаційні ресурси України”, IV курс
географи України — по 42 год і “Прикладна гідроекологія”, ІІІ курс
географи України – 42 год.

Важливим аспектом в підготовці фахівців-географів є набуття ними не лише
теоретичних, а й практичних гідролого-гідрохімічних навичок. Цьому
сприяють навчальні гідрологічні практики, що забезпечують набуття
навичок у студентів-географів із вміння характеризувати та аналізувати
кількісні та якісні показники водних об”єктів. Це сприяє формуванню у
студентів загального географічного світогляду, а також коректному та
усвідомленому ними тлумаченню гідрологічних та гідрохімічних термінів.
Прикладом реалізації такого підходу є проведення навчальної
гідрологічної та гідрохімічної практики зі студентами І курсу на базі
Канівського природного заповідника обсягом 36 годин.

Для випускників, які закінчили географічний факультет, кілька років
назад буде незвичним бачити такий широкий перелік навчальних
гідрологічних і гідроекологічних дисциплін. Дійсно, раніше кафедра
забезпечувала викладання лише “Загальної гідрології” і “Гідрогеології”,
але з 1995-1996 навчального року за новим планом цей список значно
розширився завдяки деканату географічного факультету, а також завдяки
кафедрам, які запропонували нові дисципліни гідролого-гідроекологічного
спрямування. Причому, що стосується цих кафедр, то в деяких випадках
уведення нового спецкурсу в їхній навчальний план було пов`язано з
інтересом до досліджень чи методичних напрацювань конкретного викладача
кафедри гідрології і гідрохімії.

Проаналізуємо, як забезпечені вітчизняними підручниками і посібниками
ті навчальні дисципліни, про які йде мова. З двох нормативних курсів
один “Загальна гідрологія” на сьогоднішний день забезпечений підручником
колективу авторів кафедри виданим у 2000 р. (автори С.С.Левківський,
В.К.Хільчевський, О.Г.Ободовський та ін., за ред. С.М.Лисогора). Що ж
стосується другого нормативного курсу “Основи океанології”, то з цього
курсу поданий у видавництво в 2000 р. рукопис підручника (автори
В.К.Хільчевський, і С.С.Дубняк). Із спецдисциплін лише “Основи
руслознавства” забезпечені навчальним посібником “Руслові процеси”
О.Г.Ободовського.

Таким чином, стосовно випуску навчально-методичної літератури для
студентів інших кафедр географічного профілю можна констатувати, що
кафедрі гідрології та гідрохімії ще багато треба працювати в цьому
напрямку.

Розширення переліку гідрологічних і гідроекологічних дисциплін зумовлено
необхідністю поглиблення географами знань, які дають можливість
фахово оцінювати антропогенний вплив на географічну оболонку, в межах
якої взаємодіють літосфера, гідросфера, нижні шари атмосфери і біосфера.
Причому такі дослідження географами проводяться як на комплексному
ландшафтному рівні, так і з акцентом на конкретні водні об`єкти,
водогосподарські заходи, процеси забруднення поверхневої частини
гідросфери. Хотілося б навести приклади тем, поки що невеликих
досліджень студентів кафедри фізичної географії і геоекології — їх
дипломних робіт. Дані взяті за 1996-2000рр. Так, 24 дипломні роботи
фізико-географів і геоекологів мають тематику, пов`язану з водними
проблемами, причому досліджуються не стільки гідрологічні питання, а
більше гідрохімічні:

1996 р.

Порівняльний аналіз факторів формування екологічної ситуації в басейнах
річок Росі і Десни.

Оцінка ландшафтів за умовами міграції радіонуклідів (на прикладі
Київського Полісся).

Екологічна ситуація в басейні р.Дніпро.

Еколого-економічні заходи по збереженню і оздоровленню водойм м.Києва та
розвитку його природно-рекреаційного потенціалу.

Екологічна оцінка природних умов каскаду дніпровських водосховищ за
розподілом і трансформацією органічних речовин.

Екологічний аналіз центральної частини басейну р.Десна.

1997 р.

Водогосподарський комплекс України: регіональні особливості
водозабезпечення та водокористування.

Радіоекологічний стан Волинського Полісся.

Тепловий вплив ТЕС і АЕС на екологічний стан водойм-охолоджувачів
степової зони України.

Геоекологічний аналіз басейну Дніпра.

Осушувальні меліорації в Сумській області.

1998 р.

Геоекологічна характеристика дніпровських водосховищ.

Еколого-економічні основи раціонального використання та охорони водних
ресурсів.

Осушувальні меліорації та їх вплив на екологічну ситуацію в Українському
Поліссі.

1999 р.

Екологічна оцінка центральної частини р.Десни.

Географічні основи водних меліорацій в Україні.

Створення меліорованих агроландшафтів і особливості їх раціонального
використання (на прикладі Рівненської обл.).

Осушувальні меліорації та їх вплив на екологічний стан Українського
Полісся.

2000 р.

Геоекологічний стан басейну р.Дніпро (на території України).

Оцінка та охорона водоресурсного потенціалу України.

Екологічні проблеми водних ресурсів басейну Дніпра.

Екологічні проблеми Азовського моря та шляхи їх вирішення.

Водоохоронні та водогосподарські аспекти екології малих річок України.

Вплив господарської діяльності на розвиток ерозійних процесів (на
прикладі Закарпатської області).

Крім того, можна навести приклади по дисертаційних роботах. Так,
докторська робота Л.Л.Малишевої (кафедра географії України), захищена
в 1998р., була присвячена геохімічному аналізу ландшафтів у різних
регіонах України і антропогенному впливу на них. Кандидатська дисертація
О.В.Аріон (кафедра фізичної географії та геоекології), захищена в
1999р., була присвячена оцінці стану ландшафтів природоохоронних
територій (на прикладі Качанівського заповідника). В обох роботах
(відповідно, в докторській більше) велика увага приділена гідрохімічним
дослідженням. Причому, наводяться власні визначення вмісту хімічних
компонентів у природних водах, їхня інтерпретація, висновки.

Важливим аспектом є також виконання спільних міжкафедральних наукових
досліджень: 1998 р. — госптема з Мінекоресурсів України (науковий
керівник проф. М.Д.Гродзинський, виконавці – проф. П.Г.Шищенко, доц.
О.Г.Ободовський), присвячена екологічним проблемам р.Дніпро; 1999 р. —
комплексна тема (кафедри гідрології та гідрохімії, географії України,
геоморфології і палеогеографії, фізичної географії і геоекології,
економічної і соціальної географії) по Закарпатській області згідно
угоди між Закарпатською облдержадміністрацію і Геологічним інститутом
Київського університету імені Тараса Шевченка). До виконання останньої
теми залучені студенти різних кафедр, які при цьому проходять виробничу
практику.

А тепер хотілося б поділитися враженнями від викладацької роботи із
студентами географами, від перегляду їхніх дипломних робіт.

1). В першу чергу, в них глобальніша постановка задачі дослідження, ніж
у гідрологів (як було видно з переліку тем дипломних робіт). Але при
цьому спотерігається значно спрощене розуміння гідроекологічних проблем.
Воно базується, з одного боку на недостатніх знаннях гідрохімічних і
гідрологічних процесів і закономірностей, з іншого — на використанні
популістських малонаукових публікацій. Наприклад, у більшості
студентів-географів панує думка про те, що водосховища дніпровського
каскаду треба обо`язково ліквідувати; добрива, які вносяться на
сільгоспугіддя — це лише отруйні речовини, а не розроблені вченими —
агрохіміками речовини, які дають на сьогоднішній день можливість
вирощувати врожаї сільськогосподарських культур, які необхідні для того
щоб прогодувати населення планети. Приклади можна продовжувати.

2). Мабуть, друге витікає з першого. Це відсутність культури вживання
гідрохімічних і гідрологічних термінів і визначень, а також одиниць
вимірювання різних величин. Тут спостерігається картина від повного
хаосу у використанні — до перекручування і невірного вживання. Це і
“забруднювачі”, які вживають замість “забруднювальних речовин”, і
“гідрохімічний аналіз води” замість «хімічний аналіз» і т.д.

Але в цьому зауваженні хотілося б піти далі і навести приклади вже не
студентської термінології, а тієї, що використовується у фахових
виданнях і документах, які носять директивний характер, і до створення
яких причетні випускники факультету. Так, у “Національній програмі з
оздоровлення р.Дніпро і поліпшення якості питної води”, затвердженої
Верховною Радою України в 1997р., вживається місцями так само невірно
термін “забруднювач”. У Водному кодексі України, прийнятому в 1995р.,
введено єдиний термін “водокористувачі”, а в ДСТ України “Охорона
гідросфери. Терміни і визначення» залишається два терміни —
“водокористувачі” і застарілий “водоспоживачі”. Автори цього Державного
стандарту України просто переписали терміни із старого ГОСТу
колишнього СРСР.

Хочеться підкреслити, що робота кафедри гідрології та гідрохімії із
залученням колег з інших установ над навчальними посібниками і
підручниками, тлумачними словниками, повинна стати цілеспрямованою. Крім
студентів географів, ця література буде в нагоді фахівцям різного
профілю, яким з тих чи інших причин довелося вивчати водні проблеми,
вчителям в школі. В цьому повинен полягати один з важливих напрямків
діяльності кафедри.

Похожие записи