Реферат на тему:

Зайнятість та доходи сільського населення України

Зайнятість

Серед різних видів господарської діяльності сільське населення переважно
зайняте в сільському господарстві, лісовому господарстві та риболовлі
(понад 55 %, у т.ч. особисті господарства населення – 23 %); 15 % – в
освіті та охороні здоров’я, 11 % – у видобувній та переробній
промисловості та 6 % – у роздрібній і оптовій торгівлі.

76,5 % сільського населення є найманими працівниками, а 19,2 % працюють
як самозайняті.

Згідно з інформацією вибіркового обстеження, проведеного Державним
комітетом статистики України улистопаді 2001 року, у складі 61,1 % або
майже в двох третинах домогосподарств України є працюючі особи, з яких
50,2 % – сільські домогосподарства. У сільській місцевості частка
домогосподарств без працюючих осіб дорівнює 66,7 %.

У багатьох домогосподарствах є земельні ділянки, що активно
використовуються. У 37,1 % з усіх домогосподарств України утримують
велику рогату худобу, птицю або вулики. Із цих домогосподарств 85,7 %
знаходяться у сільській місцевості, 31,5 % – у маленьких містах і 3 % –
у великих містах. У 62,4 % усіх домогосподарств є у володінні земельні
ділянки, з яких 98,7 % належать сільським домогосподарствам. У 44,3 %
сільських домогосподарств є у землекористуванні наділи площею понад 1
га, а майже в однієї третини (30,6 %) їх площа становить від 0,16 до
0,30 га.

Рівень безробіття

Офіційний рівень безробіття низький: 3,3 % станом на листопад 2004 року,
але цей показник не відповідає дійсності. Більшість експертів сходяться
на думці, що офіційний рівень безробіття занижений, а реальний рівень
безробіття, більш вірогідно, становить 9,3 %.

Проблема зайнятості сільського населення є, як завжди, нагальною.
Кількість офіційних робочих місць для сільських мешканців з 1990 року на
сьогоднішній момент зменшилася на 30 %. Вся зайва робоча сила досі
зайнята в особистих селянських господарствах товарність яких невисока.

Серед звільнених в Україні у період з січня до вересня 2003 року
(приблизно 146 800 осіб) майже кожен п’ятий працівник (приблизно 31 400
осіб) був зайнятий у сільському або лісовому господарстві. Слід
відзначити, що середня кількість безробітних у країні у перші 9 місяців
2003 року віком від 15 до 70 років порівняно з цим же періодом
попереднього року зменшилася на 7,2 % або на 161,6 тис. осіб (Таблиця
1). Однак у сільській місцевості рівень безробіття зріс до 9,6 %, що
становить 38,5 тис. осіб.

Таблиця 1. Кількість безробітних у сільській місцевості, кількість осіб

Показники Станом на 1 жовтня:

2003 р. 2002 р.

Усе безробітне населення країни віком 15-70 років 2 070 800 2 232 400

Безробітне населення в сільській місцевості віком 15-70 років 442 700
404 100

Працездатне доросле населення 442 300 403 800

Люди похилого віку не працездатні/інваліди 300 400

Джерело: Державний комітет статистики України

Можливості для зайнятості на підприємствах у сільській місцевості є дуже
обмеженими. Фактично серед сільського населення кількість людей, які
втратили будь-яку надію знайти роботу, протягом перших 9 місяців 2003
року складала 22900, що більше на на 9,3 %, ніж у минулому році.
Наприклад, співвідношення між кількістю сільських мешканців, які не
змогли знайти роботу, та економічно активним сільським населенням було в
два рази більшим, ніж у містах – відповідно 4,6 % і 2,5 %. Згідно з
рекомендаціями міжнародних організацій зазначена категорія повинна
розглядатися як безробітне населення.

Через недостатню кількість незайнятих робочих місць в офіційному секторі
економіки та розповсюдження незареєстрованого безробіття в сільській
місцевості середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних
сільських мешканців, зафіксована у січні-вересні 2003 року, перевищила
розрахований Міжнародною організацією праці рівень безробіття на 2,5 %.

Відповідно до оцінок фахівців рівень прихованого безробіття в сільській
місцевості становить десь 0,9-0,95 мільйонів осіб.

Випробуваним методом створення нових робочих місць і зменшення рівня
безробіття в сільській місцевості є активний розвиток малого та
середнього бізнесу.

Гендерний аналіз (Джерело: Проект аграрного маркетингу та АПК-Інформ,
2003)

Гендерні проблеми в сільському господарстві України відрізняються від
гендерних проблем в багатьох інших країнах, що розвиваються. У
консервативніших сільських районах жінки зазнають статевої
дискримінації, оскільки їх часто першими звільняють при зниженні ділової
активності підприємств, зменшенні обсягів виробництва. Історично
склалося так, що жінки в Україні працюють поза своїми домогосподарствами
і водночас піклуються про свої родини, рідних, виконують домашні
обов’язки.

У результаті проведеного проектом USAID “БІЗПРО” глибокого аналізу
підприємницької активності жінок в Україні було отримано висновок, що
кількість жінок-власників малого бізнесу є такою самою, як і чоловіків.
Фірми, які належать жінкам, складають більшість в оптовій та роздрібній
торгівлі; на кожного зайнятого там чоловіка припадає дві жінки.

Майже 70 % розглянутих в огляді підприємств, якими володіли жінки, діяли
в галузі оптової та роздрібної торгівлі (підприємств, якими володіють
чоловіки, у цій сфері 37 %). Найбільша частка підприємств, якими
володіють жінки, функціонує у сфері торгівлі, ресторанного і
сільського господарства. У сільському господарстві, наприклад,
підприємств жінок і чоловіків відповідно 34 % і 67 %. Жінок більше, ніж
чоловіків, і в оптовій торгівлі.

У більшості видах сільськогосподарської діяльності в малих сімейних
господарствах жінки працюють стільки ж, як і чоловіки, але мають при
цьому додаткові обов’язки щодо догляду за дітьми, ведення домашнього
господарства та догляду за худобою. З огляду на ці обов’язки жінки в
сільській місцевості перебувають у більшій соціальній ізоляції, ніж
чоловіки, меншою є вірогідність того, що вони зможуть вчитися в містах
або відвідувати курси внаслідок відсутності можливості залишити з кимось
дитину, поганого транспортного сполучення, наявності інших домашніх
обов’язків.

У 2002 році Land O’Lakes було проведено обширне обстеження неурядових
організацій у сфері сільського господарства, яке показало, що приблизно
10-30 % їхніх членів – жінки. Існує ціла низка жіночих фермерських
асоціацій, наприклад Спілка жінок-фермерів і Асоціація жінок-фермерів
Харківщини, асоціація „Жінки в аграрній освіті” у Києві, Рада
жінок-фермерів України і Клуб жінок-фермерів (Хуторяночка) в Одесі та
жіночий кооператив на Закарпатті.

Двома найбільшими жіночими організаціями в і сільському господарстві є
Асоціація ради жінок та Спілка сільських жінок. Асоціація, яка нараховує
3,5 тис. членів у 14 областях, надає членам базові знання з фінансових
питань, обліку, планування бізнесу, комп’ютерної грамоти та надає
консультації у сфері кредитування. Надається також допомога в
розповсюдженні інформації, яка стосується проекту, та надає в обмеженому
обсязі юридичну допомогу жінкам-фермерам. Крім того, асоціація створює
торгівельні кооперативи в Одесі, Миколаєві та Херсоні.

Спілка сільських жінок у Полтавській області налічує 4 270
членів-фермерів в 20 районах. Асоціація надає своїм членам такі послуги:
(1) юридичні консультації, особливо з приводу земельних питань і щодо
того, яку вигоду може принести збільшення комерційної діяльності
фермерам з низьким рівнем доходів; (2) консультаціями у сфері
сільськогосподарського виробництва; (3) послуги розвинененої мережі
центрів інформації в Інтернет та з питань розвитку кооперативів, у т.ч.
кредитних спілок.

Будь ласка, ознайомтесь з контактною інформацією про Асоціацію в додатку
2.

Доходи домогосподарств (зарплати та майно у власності)

1) Зарплати в сільському господарстві

У 2000 році зарплати в сільському господарстві були в два рази меншими,
ніж в цілому в народному господарстві. Така диспропорція збереглася і
після підвищення зарплат у сільському господарстві у 2003 році. Дані
свідчать, що, хоча середня зарплата при повній зайнятості в сільському
господарстві зросла на 18,2 проценти в 2003 році порівняно до
попереднього року, ця збільшена зарплата все ще становила лише 45,4 %
середньої зарплати в народному господарстві країни та була в 2,8 рази
нижчою, ніж зарплата в промисловості.

Для того, щоб якось компенсувати зменшення зарплат та зменшення
можливостей зайнятості в сільській місцевості, сільські домогосподарства
все більше зверталися до виробництва в підсобному господарстві як до
основного джерела забезпечення продуктами харчування та грошових
доходів. У багатьох випадках дохід, отриманий від підобного
господарства, нижчий за межу бідності. Приблизно 40 % сільських
мешканців відповідно до офіційного визначення бідності в Україні мають
дохід нижчий за межу бідності. Середнє сільське домогосподарство
виробляє в місяць продуктів харчування на 35 доларів США, з яких
продукція еквівалентна 24 доларам США споживається в самому
домогосподарстві, а решта продуктів харчування домогосподарством
продається для отримання грошового доходу (Доповідь Організації
економічного співробітництва та розвитку /Світового Банку „Досягнення
сільськогосподарського потенціалу України: стимулювання зростання
сільського господарства та покращення життя на селі (Achieving Ukraine’s
Agricultural Potential: Stimulating Agricultural Growth and Improving
Rural Life, 2003 рік).

2) Доходи від володіння майном

У 2001 році сільські домогосподарства заробляли у доларовому еквіваленті
4,24 доларів США щомісяця за рахунок оренди та дивідендів, що на 27 %
більше, ніж місячний дохід в середньому по країні. Це є результатом
земельної реформи, в результаті якої у сільських мешканців з’явилась
можливість здавати в оренду свою землю. Володіння землею забезпечило
сільським домогосподарствам значне джерело грошових доходів. Ці доходи
дорівнюють близько 25 % їхніх готівкових зарплат або приблизно 40 %
готівки, яку сільські домогосподарства отримують від продажу продуктів
харчування з власних підсобних господарств (Доповідь Організації
економічного співробітництва та розвитку /Світового Банку „Досягнення
сільськогосподарського потенціалу України: стимулювання зростання
сільського господарства та покращення життя на селі”, 2003 рік).

3) Споживання продуктів харчування

Бідність в сільській місцевості України є причиною серйозних проблем із
забезпеченням продовольством та охороною здоров’я, оскільки 70 % доходу
сільського домогосподарства витрачається на продукти харчування (для
порівняння: у Франції – 25 %, інших країнах ЄС – 21 %, Японії – 20 % та
США – 15 %). В Україні сільські домогосподарства споживають на 33 %
більше молока, на 46 % більше картоплі та на 7 % більше хліба, ніж
міські домогосподарства , але в них споживають на 3 % менше м’яса, на 30
% менше фруктів і на 21 % менше яєць, риби та рослинної олії. У
результаті у розрахунку одного сільського мешканця споживання калорій
є на 4 % вищим, ніж в середньому по країні (Таблиця 2).

Таблиця 2: Річне споживання основних продуктів харчування в Україні (в
розрахунку на одну особу, кілограми)

Джерело: Державний комітет статистики України

Джерело: Державний комітет статистики України

Рис. 2: Річне споживання основних продуктів харчування в Україні (в
розрахунку на одну особу, кілограми)

Web-РЕСУРСИ:

Для отримання базової основної інформації про політичну та економічну
ситуацію в країні та в сільській місцевості скористайтеся наступними
Інтернет-сайтами:

Основні коментарі держдепартаменту США: HYPERLINK
«http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/3211.htm»
http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/3211.htm ;

Економічні звіти консультаційних фірм: HYPERLINK
«http://www.ukragronsult.com/» http://www.ukragronsult.com ;
HYPERLINK «http://www.agroperspectiva.com/»
http://www.agroperspectiva.com ; HYPERLINK
«http://www.proagro.com.ua/» http://www.proagro.com.ua ;
HYPERLINK «http://www.agriukraine.com/» http://www.agriukraine.com .

Міністерство аграрної політики: HYPERLINK
«http://www.minagro.kiev.ua/» http://www.minagro.kiev.ua

Державний комітет статистики: HYPERLINK «http://www.ukrstat.gov.ua/»
http://www.ukrstat.gov.ua .

Похожие записи