Реферат на тему:

Загальний огляд країн

Південно-Західної Азії

Південно-Західна Азія охоплює Передньоазіатські нагір’я,
Сирійсько-Палестинські гори, Аравійський півострів і Месопотамію. Тут
розташовано 16 незалежних держав. Разом із сусідніми країнами Африки
Південно-Західну Азію називають Близьким і Середнім Сходом чи просто
«Перехрестям». Тут на стику Європи, Азії і Африки розпочалась історія
людства, виникло зрошуване землеробство, утворилися перші держави,
винайдено алфавіт, зародилися релігії іудаїзму, християнства та ісламу.
Близький Схід завжди був бажаним здобутком для іноземних завойовників і
об’єктом боротьби великих держав. Після розпаду СРСР найбільший вплив на
країни Близького Сходу мають США.

Етнічні і релігійні суперечності — причина нескінченних місцевих
конфліктів. Це дуже неспокійний у політичному відношенні регіон і
найбільший у світі імпортер зброї. Майже півстоліття триває
арабо-ізраїльський конфлікт у Палестині. Досі не вирішена курдська
проблема1. Південь Месопотамії став яблуком розбрату між Іраком, Іраном
і Кувейтом. Греко-турецькі чвари призвели до поділу на дві частими
Кіпру. «Гарячими» точками залишаються Ліван і Афганістан. Курди — народ,
що населяє прикордонні території Туреччини, Сирії, Іраку та Ірану.
Усього на цих територіях проживає більш як 15 млн курдів.

Сучасне значення Південно-Західної Азії в світі визначається не тільки
її стратегічним положенням, а й величезними покладами нафти в цьому
районі. Образно кажучи на близькому Сході завжди «пахне порохом і
нафтою».

Природно-ресурсний потенціал. Південно-Західна Азія лежить у
субтропічному і тропічному поясах. Це один з найжаркіших і
найпосушливіших регіонів світу, Більшість територій зайнята горами,
сухими степами, напівпустелями і пустелями, які використовуються як
грубі пасовища. Землеробство можливе здебільшого тільки за умов штучного
зрошення. Грунти бідні на гумус і зазнають ерозії і засоленн. лісів
майже немає. Вода часто цінується дорожче за землю. На атмосферні опади
можна розраховувати тільки на плато і в гірських долинах. Ресурси
поверхневих і підземних вод на низовинах дуже обмежені. Опріснення
морської води, що поширилось останнім часом, зосереджено на Аравійському
узбережжі Перської затоки. Головне багатство надр регіону становить
нафтогазоносний басейн Перської затоки, в якому зосереджено 66 % запасів
нафти і 26 % запасів природного газу світу. З-поміж інших корисних
копалин вирізняються хроміти Туреччини, мінеральні солі Мертвого моря і
фосфорити Йорданії та Ізраїлю. Численні гірські хребти та великі
простори пустель ускладнюють транспортне будівництво. Найбільшою у світі
країною-пустелею називають Саудівську Аравію, а гірська система
Гіндукушу в Афганістані — одна з найбільш важкопрохідних.

Населення. Темпи зростання населення Південно-Західної Азії — одні з
найвищих у світі. Густота його прямо пропорційна водним ресурсам і ніде
не перевищує 100 чол. на 1 км2, а в Аравійській та Сирійській пустелях,
пустелях Ірану та Афганістану вона менша як 1 чол. на 1 км2. Тут
переважає оазисний тип розселення. Найбільшими за кількістю жителів є
Туреччина та Іран — майже по 60 млн чоловік у кожній. Тоді як у Кувейті,
Об’єднаних Арабських Еміратах та Омані живе тільки по 2-1,5 млн чоловік,
а на Кіпрі, в Бахрейні та в Катарі — по 500-700 тис. чоловік. Для
Південно-Західної Азії характерні значні міграції людей. Причини їх
різні: традиції, соціальні, політичні та ін. На Аравійському півострові,
в Сирійській пустелі, в Туреччині, Ірані та Афганістані налічується 3-4
млн кочівники?. Населення Ізраїля значною мірою формується за рахунок
євреїв-іммігрантів, в тому числі з України. Більша частина палестинських
арабів змушені були залишити батьківщину. В нафтовій промисловості
арабських країн працює понад 5 млн іноземних робітників-мусульман. Майже
два мільйони турків працюють в країнах Західної Європи, особливо в
Німеччині.

Рівень урбанізації в Південно-Західній Азії, як правило, ще невисокий, а
в Афганістані та Ємені — один з найнижчих у світі. Близький Схід має
багато стародавніх Піст, що виникли в оазисах на караванних шляхах ще до
нашої ери. Так, місто Ієрихон у Палестині археологи вважають найстарішим
на Землі, його вік — 9 тис. років. Від багатьох стародавніх міст
збереглися руїни: Вавилон, Троя, Пальміра, Баальбек та ін. Міста багаті
на пам’ятки середньовічної мусульманської архітектури. В нафтодобувних
країнах з ними суперничають шедеври сучасного культового і цивільного
будівництва. До трьох десятків міст вважаються віруючими священними.
Єрусалим — священне місто одночасно для іудеїв, християн і мусульман.
Мекка і Медина — священні міста мусульман, щороку їх відвідує понад 4
млн паломники? з усіх Мусульманських країн. Найбільші сучасні міста —
Тегеран, Багдад, Стамбул.

Населення Південно-Західної Азії становить три приблизно однакові за
кількістю мовні групи: тюркську, іранську, семітську. До тюркської
належать турки і азербайджанці, до іранської — курди, перси (іранці),
пуштуни (афганці) і таджики, до семітської — араби і євреї. Всюди, крім
Ізраїлю, переважає іслам, який відіграє велику роль в усіх сферах життя.
Небагато християн є в Сирії, Лівані і на Кіпрі. Державна релігія Ізраїлю
— іудаїзм.

У культурному відношенні Південно-Західна Азія — це ядро ісламського
світу, що поширився на всі аридні території Азії і Африки. Вигляд
населених пунктів і жител, побутові і культурні традиції — подібні,
оскільки значною мірою зумовлені жарким і посушливим кліматом та
традиціями ісламу.

Більшість країн Південно-Західної Азії має середній або навіть низький
рівень економічного і культурного розвитку. Відповідна і якість життя
місцевого населення, особливо сільського, для якого все ще характерні
злиденність, дискомфорт і хвороби.

Господарство. Сільське господарство — головне заняття населення
Південно-Західної Азії. Продуктивність його низька через малоземелля і
кабальну оренду землі і води. Зрошуваних земель багато, але іригаційні
системи здебільшого примітивні. Південно-Західна Азія довозить зерно,
олію, цукор, чай, продукти тваринництва.

Для потреб землеробства використовується 5-7 % земельного фонду. З-поміж
зернових культур головне місце посідає пшениця. Нагір’я Передньої Азії є
батьківщиною пшениці, звідси вона поширилась в інші краї. Вирощують
також ячмінь, кукурудзу, олійні, бавовник, тютюн і різноманітні фрукти
та овочі. За виробництвом і експортом ізюму, сухофруктів, горіхів та
фініків, бавовни і тютюну Південно-Західна Азія посідає провідне місце в
світі. Фініки є важливою частиною харчування місцевих жителів. Найбільше
фішкових пальм на півдні Месопотамії, 80 % світового експорту фініків
проходить через порт Басру. Внутрішні гірські райони Ірану і Афганістану
(так званий Золотий півмісяць) — місце легального і нелегального
вирощування опіумного маку.

У тваринництві головним є розведення овець і кіз. Багато віслюків та
верблюдів (майже чверть їх світового поголів’я). Продуктивність худоби
низька. Основним способом її утримання є відгінний або кочовий випас. На
світовому ринку цінується вовна ангорських кіз з Туреччини і каракуль з
Афганістану.

За характером сільськогосподарського виробництва виділяють чотири зони:
Аравія, Месопотамія, нагір’я Передньої Азії, Середземномор’я. В Аравії
головним є оазисне землеробство і «горизонтальне» кочове скотарство.
Останнім часом за рахунок доходів від експорту нафти тут створені кілька
сучасних іригаційних систем, що дало змогу збільшити посіви зернових та
інших культур. Месопотамія — один з найдавніших і найбільших районів
зрошуваного землеробства, що використовує води Тигру і Євфрату. Для
нагір’їв Передньої Азії характерні богарне землеробство і «вертикальне»
кочове скотарство. Як зерновий район найбільше відома турецька Анатолія.
Середземномор’є спеціалізується на вирощуванні цінних субтропічних
культур.

У середні віки вироби з Південно-Західної Азії (дамаська сталь,
муслинові тканини тощо) високо цінувались у світі. Нині розміри
промислового виробництва тут незначні. Основна причина — бідність
місцевого ринку. Промислові підприємства зайняті головним чином
переробкою сільськогосподарської сировини. Виготовляють тканини, одяг,
взуття, продукти харчування, будівельні матеріали. Все ще

значна роль ремісників. Обладнання, транспортні засоби, хімічні товари
імпортуються. За рівнем промислового розвитку виділяються Ізраїль і
Туреччина.

Світове значення має нафтова промисловість країн Перської затоки.
Головним в її структурі є видобуток і експорт нафти. Нафтопереробних,
нафтохімічних, енергомістких виробництв мало. Ті ж, що діють,
відповідають сучасним вимогам. Серед них величезні портові і
нафтопромислові комплекси Янбу і Джубейль у Саудівській Аравії, а також
заводи з виробництва алюмінію на довізних бокситах у країнах
Аравійського півострова. Не дістав розвитку видобуток природного газу, а
супутній газ спалюється у факелах. Причина — відсутність місцевих
споживачів і труднощі транспортування газу суходолом чи морем у
розвинуті країни, де на нього є попит.

Родовища нафти розкидані вздовж берегів Перської затоки, включаючи
шельф, і на Месопотамській низовині. Найбільші запаси має Саудівська
Аравія (понад 35 млрд тонн, більш як 1/4 світових). Запаси Ірану, Іраку,
Кувейту і Об’єднаних Арабських Еміратів оцінюються в 12-13 млрд тонн
кожного. Розміри видобутку (близько 1/3-1/4 світового) і експорту (30-40
% світового) нафти зазнають значних коливань як у цілому, так і в
окремих країнах через нестійкість світової кон’юнктури, і особливо через
місцеві конфлікти.

Нафтова промисловість країн Перської затоки — експортна галузь. Місцевий
ринок вузький, він споживає близько 1/10 видобутку. Нафта експортується
у сирому вигляді і тільки 10 % — у вигляді нафтопродуктів. Вивіз у
Європу здійснюється морем через Суецький канал або навколо Африки, а
також трубопроводами до портів Червоного і Середземного морів. Величезні
масштаби вивозу нафти призвели до появи сучасної спеціалізованої
транспортної інфраструктури. На берегах Перської затоки є півтора
десятка нафтових портів-терміналів, які належать до найбільших у світі і
здатні обслуговувати супертанкери будь-яких розмірів. Дуже розгалужена
мережа нафтопроводів, якими транспортують нафту у порти Червоного і
Середземного морів. Частина з них постійно закрита внаслідок конфліктних
ситуацій, найбільшим з діючих є нафтопровід Абкайк — Янбу (дві нитки по
1 200 км завдовжки). Для збільшення експорту нафти з Перської затоки
реконструйовано (поглиблено) Суецький канал, побудовано нафтопровід від
Суеца до Олександрії в Єгипті, з Ірану до портів середземноморського
узбережжя Туреччини. Розпочато будівництво нафтопроводу Газіантеп —
Самсун, який дасть вихід до портів Чорного моря, в тому числі до Одеси.

Транспорт. Внутрішній транспорт країн Південно-Західної Азії розвинутий
недостатньо. Але район є важливим перехрестям міжнародних повітряних і
морських маршрутів. Найбільші аеропорти знаходяться в Дубаї (Об’єднані
Арабські Емірати), Тель-Авіві (Ізраїль), Бахрейні, Джідді (Саудівська
Аравія). Останній спеціалізується на обслуговуванні паломників до Мекки.

Через Ормузьку, Баб-ель-Мандебську протоки і Суецький канал проходять
найголовніші морські шляхи. Більша частина вантажів, що йдуть у
швнічному напрямі через Суецький канал, — нафта і нафтопродукти. Протоки
Босфор і Дарданелли мають виняткове значення для України та інших
Чорноморських держав, оскільки відкривають їм вихід у Світовий океан.
Важливого значення набуває будівництво Шляхів та трубопроводів у
широтному напрямі з Центральної Азії в Європу через Іран — Туреччину, а
також від Каспійського моря через Закавказзя до порти Чорного моря.

Внутрішні відмінності. Найрозвинутішими країнами Південно-Західної Азії
є Ізраїль і Кіпр, найвідсталішими — Афганістан і Ємен. Різнобічна
економіка характерна для Туреччини, Ірану, Іраку, Сирії. З 70-х років
особливе місце в Південно-Західній Азії і в світі посіли арабські
країни, що знаходяться на західному березі Перської затоки — Кувейт,
Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Об’єднані Арабські Емірати і Оман.
Загальна кількість населення цих країн — 24 млн чоловік. Джерелом
несподіваного для них багатства стали величезні, особливо у перерахунку
на душу населення, доходи від продажу нафти. За якихось два десятки
років глухий і бідний закуток світу перенісся з середньовіччя у кінець
XX ст. Створені сучасні міста, найсучасніша інфраструктура, добробут.
Правляча верхівка живе в умовах нечуваних розкошів. Нафту добувають
іммігранти. Місцеві жителі займають управлінські посади. Проте
накопичення багатства в цих країнах співіснує з пережитками минулого.
Так, у Саудівській Аравії, що є абсолютною монархією, половина дорослого
населення є неписьменною, а громадське і сімейне життя регулюється
законами шаріату, тобто нормами феодального права, що були встановлені
ще в VII ст.

Похожие записи