РЕФЕРАТ

на тему:

“ЯпоніЯ”

ПЛАН

Вступ

1. Господарство Японії

2. Промисловість Японії

Список використаної літератури

Вступ

Японія — економічно найрозвинутіша країна Азії. Наявність значного
економічного потенціалу, високі темпи економічного зростання, вигідне
геополітичне положення в північно-західній частині Тихого океану дають
підставу вважати цю країну одним із найважливіших центрів світового
господарства. Японія має потужну промисловість з найновішими
технологіями, значні валютно-фінансові ресурси, займає міцні позиції в
системі міжнародних економічних відносин. У другій половині XX ст. вона
пройшла період небаченого в її історії економічного піднесення і
вступила в етап постіндустріального розвитку. Країна розташована на
невеликих за площею островах біля узбережжя Східної Азії. Це морська
країна, для якої Тихий океан — найбільш універсальна та зручна дорога у
всі кінці світу.

Площа — 372 тис. км2. Населення — 125 млн чоловік. Столиця — Токіо.

1. Господарство Японії

Сучасна Японія має динамічні продуктивні сили, в яких нестача природних
ресурсів компенсується високим рівнем кваліфікації і культури праці
робочої сили, активним і гнучким використанням капіталу та сучасних
методів організації виробництва, високим рівнем розвитку науки і
техніки. Держава і підприємці проводять активну діяльність на світовому
ринку. І Економіка Японії після Другої світової війни пройшла два етапи
розвитку. В ІО-60-ті роки склалися чи не найсприятливіші умови розвитку
за всю історію Японії. Інтенсивно використовувалася висококваліфікована
і водночас ще дешева робоча сила, активно впроваджувалися найновіші
досягнення світового науково-технічного прогресу, відбулися
реорганізація капіталу, аграрні реформи на селі. Скористалась Японія і
заощадженням на воєнних витратах, що вивільнили додаткові кошти,
сприятливою кон’юнктурою на світових ринках дешевої сировини.

У 70-80-ті роки сприятливі чинники попередніх десятиліть вичерпали себе.
Тільки кваліфікована робоча сила (але тепер уже одна з найдорожчих у
світі) як і раніше відіграє важливу роль. Японія від практики залучення
іноземних технологій перейшла до інтенсивного розвитку власних наукових
досліджень.

Нині країна має трудові ресурси з високим рівнем професійної підготовки,
культури праці та професійної мобільності. Рівень продуктивності праці —
один з найвищих у світі. Господарство має сучасну технічну оснащеність,
використовує сучасне Устаткування і сучасні технології виробництва.
Проблема нестачі місцевих Природних ресурсів розв’язується шляхом
впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій у поєднанні з
гнучкою політикою на зарубіжних ринках сировини. Як основні внутрішні
ресурси розвитку використовуються ті можливості, які надає
науково-технічний прогрес. Зовнішні ресурси розвитку утворюються за
рахунок реалізації на світових ринках високоякісної і
конкурентоспроможної продукції наукоємних галузей господарства,
науково-технічної інформації та експорту капіталу. Промисловість.
Становим хребтом японської промисловості стали потужні корпорації, які
входять до великих фінансово-монополістичних груп: Фуйо, Міцубісі,
Сумітомо, Міцуї, Дайіті тощо. Основні виробництва зосереджені в руках
окремих великих концернів. Але водночас важливу роль відіграє діяльність
і численних малих та середніх підприємств.

В економіці Японії надзвичайно розвинуті внутрішні господарські зв’язки:
основні виробничі потужності країни розташовані досить компактно, а їх
взаємозв’язки забезпечуються розвинутою мережею комунікацій. Разом з
тим, в країні спостерігаються значні відмінності в територіальній
структурі господарства.

Ядрами територіальної структури господарства є сталі регіональні
територіально-господарські системи, що сформувалися на базі провідних
групових систем розселення: Токіо, Осака, Нагоя, Фукуока, Хіросіма,
Саппоро, Сендай. Токіо й Осака виконують економічні та політичні функції
в масштабах держави. Сфери впливу інших центрів здебільшого збігаються з
межами своїх економічних районів.

У країні склалася така схема районування. У центральній частині о. Хонсю
знаходяться Столичний район (рівнина Канто та прилеглі гірські райони),
Кінкі (ядро — агломерація Осака-Кобе-Кіото), Токай (найбільший центр
Нагоя) та Хокуріку (узбережжя Японського моря). На південному заході —
Тюгоку (південний захід о. Хонсю), Сікоку та Кюсю. На північному сході —
Тохоку (північний схід о. Хонсю) та Хоккайдо.

2. Промисловість Японії

Японська промисловість активно пов’язана зі світовими ринками. З одного
боку, для її потреб довозиться 79 % необхідного вугілля, 99 % нафти, 98
% залізної руди, 70 % лісу, 100 % фосфатів, бокситів, бавовни, вовни
тощо. З другого боку, на експорт іде половина вироблених автомобілів,
майже 90 % годинників, 95 % відеомагнітофонів, 75 % копіювальних машин,
понад 50 % телевізорів та калькуляторів, понад 40 % верстатів тощо.

В Японії висока територіальна концентрація виробництва. В межах
«Тихоокеанського промислового поясу», територія якого становить тільки
1/4 частину площі країни, виробляється 4/5 промислової продукції Японії.
Зона мегалополісів, особливо агломерації Кейхін (Токіо — Йокогама),
Хансін (Осака, Кобе, Кіото), Тюкьо (Нагоя) є зосередженням наукоємних
виробництв.

Важливою рисою географії важкої промисловості стало формування великих
міжгалузевих комплексів-комбінатів. Найпотужніші об’єкти виникли по
сусідству з трьома головними агломераціями. Наприклад, в агломерації
Кейхін — це комбінати в Йокогама, Кавасакі, Гоі, Касіма; в Хансін —
комбінати в Хіробата, Сакаї, Анегасакі; біля Нагої — комбінати в
Йоккаіті. Ланцюжок комбінатів виник на узбережжі Внутрішнього Японського
моря: Мідзусіма, Івакуні, Токуяма, Оіта тощо.

Японія — лідер світової чорної металургії (98 млн тонн сталі в 1994
році). Тут діють майже два десятки металургійних заводії? повного циклу,
найбільші — у Кавасакі, Тіба, Токай, Хіробата, Фукуяма, Кітакюсю. В
хімічній промисловості основу галузі становлять 16 нафтохімічних
комплекси; найбільші — у Касіма, Гоі, Йоккаіті, Мідзусіма, Сакаї. За
розмірами енергоспоживання, Японія четверта в світі (понад 500 млн тонн
у вугільному еквіваленті), хоч на 90 % залежить від імпорту
енергоносіїв, у тому числі нафти імпортується 240 млн тонн, вугілля
довозиться понад 110 млн тонн.

У світовому виробництві машин і устаткування частка Японії становить
понад 10 %. Машинобудівні фірми освоїли всю номенклатуру продукції
галузі. Провідні машинобудівні концерни є основою експортної бази
Японії, адже за межі Японії вивозиться 1/4 продукції машинобудування.
Провідними галузями японського машинобудування є електромашинобудування
(І/З продукції галузі), де половину продукції дає радіоелектроніка;
транспортне машинобудування, в якому провідне місце посідає
автомобілебудування (10,5 млн автомобілів у 1994 році) та
суднобудування; загальне машинобудування з великими фірмами, що
виробляють промислове устаткування і верстати.

В Японії створений потужний науково-виробничий комплекс. Це дає змогу
розглядати виробництво наукоємної та технічно складної продукції як
основний напрям спеціалізації країни в міжнародному поділі праці.
Науково-виробничий комплекс має високий рівень територіальної
концентрації. Так, на агломерацію Токіо — Йокогама припадає 60 %
наукових розробок і близько 40 % продукції галузей високої технології.
Важливу роль відіграють також Осака, Кіото і Нагоя. Перспективним
напрямом покращення територіальної організації цього комплексу є
створення системи технополісів — науково-промислових зон, оснащених
сучасною інфраструкту рою і науково-дослідними підприємствами. Створене
перше «наукове місто» — Цукуба, створюється ще 19.

Зовнішньоекономічні зв’язки. На Японію припадає понад 6 % імпорту та
понад 9 % експорту, 15 % прямих зарубіжних інвестицій світу.
Найважливішою тенденцією зовнішньоекономічної діяльності країни є
перехід її від опори переважно на зовнішню торгівлю до опори переважно
на інвестиційну діяльність.

Країна в основному довозить сировину, напівфабрикати, деякі види
хімікатів та промислового устаткування з усіх кінців світу, а вивозить
промислові товари, науково-технічну інформацію та капітал.

На світовому ринку науково-технічних знань Японія, яка раніше залежала
від залучення зарубіжних технологій, нині сама стала значним
постачальником наукових розробок, особливо в галузях електроніки,
автомобіле- і суднобудування, хімії, матеріалознавства, біотехнологій
тощо. На світовому ринку інвестицій японські корпорації активно
займаються створенням спільних підприємств, їх скуповуванням в
економічно розвинутих країнах.

Список використаної літератури

Економіка зарубіжних країн. – К., 2003.

Економічна та соціальна географія світу / За ред. Ковальського В.А. –
К., 2001.

Країни світу. Словник-довідник. – К., 2001.

Похожие записи