Реферат на тему:

“Вірменія: сучасний її розвиток”

План

Економіко-географічне положення

Природа і природні ресурси

Населення

Економіка країни

Транспорт, зовнішні економічні зв’язки

Висновки

Список використаної літератури

Економіко-географічне положення

Повна назва країни – Республіка Вірменія, місцева – Хайастані
Анрапетутюн (Хайастан). Столицею з 1920 року є місто Єреван, до 1936
року що називався Еривань (населення на 1997 рік – 1 млн. 202 тис.
жителів).

Вірменія поділяється на 10 провінцій (марсер): Арагатсотн, Арарат,
Армавір, Гегаракуник, Лорри, Котайк, Ширак, Сюник, Тавуш, Воец Дзор,
столична область. Площа країни складає 29800 км? Держава розташована в
західній Азії, не має виходу до моря, на 190 км вилучена від
Каспійського і на 160 – від Чорного моря. Вірменія – гірська країна,
велика частина якої знаходиться в межах Вірменського нагір’я (вища
оцінка – гора Арагац, 4090 м), до якого з півночі примикають хребти
Малого Кавказу. Загальна довжина границь – 1254 км. Має границю з
Азербайджаном довжиною 787 км, з Туреччиною – 268 км, із Грузією – 164
км, з Іраном – 35 км.

Валюта: 1 драм = 100 лума, курс на 21 січня 2004 року: 588.46 AMD = 1
USD

Природа і природні ресурси

Рельєф. Республіка Вірменія розташована на північному сході Вірменського
нагір’я. Тут представлене складне сполучення складчастих і вулканічних
гір, лавових плато, аккумулятивних рівнин, річкових долин і озерних
улоговин. Близько 90% площі країни знаходиться на висотах більш 1000 м
над рівнем моря (середня висота 1800 м). Вища крапка – гора Арагац (4090
м). Найменші висоти, порядку 350 м, присвячені до ущелин рік Дебед на
північному сході країни й Аракс на південно-заході і південно-сході.

На північному сході Вірменії піднімаються гори центральної частини
Малого Кавказу. На північно-заході й у центрі країни розташований
великий вулканічний район з лавовими плато і нагір’ями, а також
погаслими вулканами, включаючи величезну чотириглаву гору Арагац. На
півдні простираються складчасті гори, розчленовані густою мережею долин,
багато хто з який являють собою глибокі ущелини. На заході в межі
Вірменії частково заходить Араратська рівнина, що відрізняється плоским
рельєфом.

Ріки й озера. Головна і сама довга ріка Вірменії Аракс тече уздовж
границь з Туреччиною й Іраном і впадає в р. Куру на території
Азербайджану. Більшість інших рік – її ліві припливи. Лівий приплив
Араксу – ріка Раздан, що випливає з озера Севан, має важливе іригаційне
і гідроенергетичне значення.

З більш сотні озер Вірменії саме велике – Севан – належить до
міжгірської улоговини на сході країни. Воно служить природним водоймищем
для ріки Раздан з каскадом гідроелектростанцій. Севан використовується
для судноплавства, рибальства (форель, сиг) і як зона відпочинку.

Вірменія багата підземними водами. Водою джерел користається Єреван.
Мається також до п’ятисот мінеральних джерел. Деякі з них, наприклад
Арзні і Джермук, мають важливе бальнеологічне значення.

Клімат. У Вірменії виділяють шість кліматичних районів. На крайньому
південно-сході, на висотах менш 1000 м, клімат сухий субтропічний, із
тривалою печенею влітку і м’якою безсніжною зимою. На Араратской рівнині
й у басейні р. Арпа клімат сухий континентальний, з печенею влітку,
холодною зимою і малою кількістю опадів. У передгір’ях навколо
Араратской рівнини клімат помірковано сухий, з теплим летом, холодною
зимою і рясними опадами (до 640 мм у рік). На півночі країни, на висотах
1500–1800 м, клімат помірковано холодний, із прохолодним летом і
морозною зимою з рясними снігопадами; середня річна сума опадів 760 мм.
На великих висотах (1800–3000 м) клімат ще більш суворий. Вище 3000 м
з’являються гірничо-тундрові ландшафти.

Ґрунту Вірменії розвиті переважно на вулканічних породах. На відносно
низьких висотах поширені гірничо-бурі і гірничо-каштанові ґрунти,
місцями – солонці і солончаки. У середньому поясі гір широко
представлені гірські чорноземи, а на великих висотах зустрічаються
гірничо-лугові ґрунти.

Рослинність і тваринний світ. Найбільш розповсюджені рослинні формації
Вірменії – степу і напівпустелі. На низьких висотах розташовані полинові
напівпустелі, що місцями переходять у солянковие й ахиллейно-джузгуновие
пустелі. У середньому поясі гір домінують злакові і різнотравно-злакові
степи, що з висотою поступаються місцем луговим степам і альпійським
лугам. Широколиственние лісу з перевагою дуба, бука і граба займають не
більш 12% площі країни і присвячені до її північно-східних районів
(почвозащитное і водоохоронне значення). У складі лісонасаджень
виділяються тополя і волоський горіх. Значні площі на вулканічних плато
займають практично позбавлені рослинності кам’яні розсипи.

Зі ссавців у Вірменії повсюдно поширені вовк, ведмідь, заєць, лисиця,
барсук, а також зустрічаються козел, муфлон, козуля, рись, леопард,
лісовий і очеретяний кіт, кабан, дикобраз, білка, шакал, ховрашок,
куниця. Гніздяться численні види птахів: журавель, лелека, куріпка,
перепел, тетерев, орел, гриф, улар. Журавель (по-вірменському крунк) є
національним символом країни. Серед багатьох плазуючих виділяється
отрутна кавказька гадюка. Велику небезпеку представляють скорпіони.
Серед озерних риб: севанская форель, ішхан, храмуля і вусань. У Вірменії
акліматизовані плямистий і шляхетний олені, а також нутрія.

Корисні копалини. У Вірменії багато корисних копалин. Широко відомі
родовища молібденових, мідних і поліметалевих руд (Зангезур, Алаверди);
є залізні руди, значні запаси нефелінових сиенитов, повареної солі,
бентонітових глин.

Країна винятково багата будівельними матеріалами: різнобарвними
вулканічними туфами, пемзою, мармуром, гранітами, вапняками,
вогнетривкою глиною.

Протягом довгого років не вщухає конфлікт з Азербайджаном із приводу
Нагорного Карабаху – ексклава, (частина території держави, відділена від
нього іншою державою) заселеного вірменами і приписаного Москвою до
Радянського Азербайджану в 1920-х. Вірменія й Азербайджан розв’язали
війну один з одним через ексклава в 1988 році. Конфлікт загострився
після 1991 року, коли обидві Радянські Республіки стали незалежними
державами. ДО 1994 року, коли було встановлене перемир’я, вірменські
війська зайняли не тільки Нагорний Карабах, але і значну частину інших
Азербайджанських територій. Економіка обох країн була підірвана війною і
нездатністю урядів знайти мирні шляхи до дозволу питання.

Населення

Чисельність населення Вірменії на кінець 2001 р. склала 3,8 млн. чіл.
Основне населення (понад 80%) складають вірмени: тут проживає більш
половини усіх вірменів колишнього СРСР і близько 45% вірменів, що
проживають в усьому світі. У Вірменії живуть також азербайджанці,
росіяни, курди, українці, греки, ассирийци (айсори) і ін.

Основною мовою є вірменський – 96%, 2% складає росіянин, і 2% інші мови.

Переважна релігія – вірменська апостольная церква (одна із самих древніх
християнських церков).

До початку 90-х років Вірменію відрізняли високі темпи росту населення,
чисельність населення за роки Радянської влади збільшилася в 3 рази.
Однак, за період з 1990 по 2004 р. чисельність населення зросла лише на
6 %, а за останні 7 років не збільшувалася. У 1963 р. природний приріст
населення на 1000 чел. складав 18,3, у 1990 – 16,3, а до 2004 р.
скоротився до 2,1.

Високими темпами йшли у Вірменії урбаністичні процеси, так, у 1913 р. У
містах проживало лише 10% населення, а в 1970 р. – більш половини
населення були жителями міст.

Як і в більшості країн світу у Вірменії жіноче населення перевищує
чоловіче.

Чисельність чоловіків і жінок

Усе населення, тис. чіл. 3800

У тому числі

Чоловіка 1846

Жінки 1954

У загальній чисельності населення, відсотків

Чоловіка 48,6

Жінки 51,4

ЕКОНОМІКА

Економіко-географічні райони. У Вірменії виділяються 5 економічних
районів, що відрізняються по природних і економіко-географічних умовах,
структурі і виробничій спеціалізації. Араратський — район виробництва
електроенергії, різноманітного машинобудування, хімічної промисловості,
виробництва будматеріалів, зрошуваного землеробства, виноградарства,
плодівництва, овочівництва і галузей харчової промисловості, що
базуються на них. Ширакський — район текстильної промисловості,
видобутку природних будматеріалів, машинобудування; у сільському
господарстві переважає тваринницько-зерновий напрямок, мається
промислове бурякосіяння. Придебедский — район мідної промисловості, що
веде місце в районі займає хімічна промисловість; скотарство і переробка
його продукції, плодівництво, виноградарство; розвивалося
машинобудування. Севан-Агстевский — район виробництва електроенергії і
с.-г. виробництва (з перевагою тваринницького, зернового і тютюнницького
напрямків), розвивається гірничодобувна, хімічна і машинобудівна
промисловість. Сюнікський (південно-східна частина Вірменії) — район
гірничодобувної (мідно-молібденової і мідний) промисловості, сільського
господарства тваринницько-зернового і плодово-виноградарського напрямку,
розвиваються гідроелектроенергетика і машинобудування

На початку 20 в. Вірменія була аграрною країною, основу її економіки
складали тваринництво і рослинництво. Промисловість була слабко розвита,
малися лише невеликі рудники і коньячні заводи. Індустріалізація
почалася відразу після встановлення радянської влади. Після розпаду СРСР
перестала функціонувати велика частина промисловості Вірменії, зв’язана
з обслуговуванням військово-промислового комплексу. У країні багато
безробітних (ок. 120 тис. чоловік, чи 10,8% працездатного населення).
Основний індустріальний центр Вірменії – Єреван, за ним випливають Гюмри
і Ванадзор.

Економіка Вірменії завжди була найбільш уразливої в порівнянні з іншими
республіками колишнього СРСР. Там немає нафти (на відміну від
Азербайджану), відсутні родючі землі і вихід до моря (на відміну від
Грузії). У результаті економічної блокади Вірменія виявилася відрізаної
від Туреччини й Азербайджану, а також тимчасово від Грузії, коли там
йшла громадянська війна. 90% вірменських вантажоперевезень раніше
направлялося по залізниці через Абхазію, але цей шлях дотепер закритий,
і Вірменія має єдиний вихід на світовий ринок через Іран. Нинішній стан
і перспективи розвитку економіки країни тісно зв’язані з рішенням
карабаської проблеми. В даний час велика частина допомоги, що надходить
через границю, направляється в Нагорний Карабах. Після висновку
перемир’я на карабаському фронті (у травні 1994) і одержання засобів від
Міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку економіка країни
стабілізувалася.

Зниження обсягів виробництва промислової продукції наочної ілюструє
приведений нижче графік.

Відразу після проголошення незалежності почався процес приватизації.
Національна валюта тепер досить стабільна, інфляція зменшилася з 5000%
до 8–10%, намітився приріст валового внутрішнього продукту на 5–7% (по
офіційним даним). У 1997 експорт оцінювався в 300 млн. дол., а імпорт –
у 800 млн. дол.

Енергетика. У 1962 р. завершилося будівництво Севано-Разданского
іригаційного комплексу і каскаду ГЕС, почате в 1937 р. Були споруджені
шість ГЕС на ріці Раздан і безліч зрошувальних каналів і водоймищ, а в
горах прокладені тунелі для скидання річкових вод в оз. Севан з метою
поповнення його водяних запасів. У результаті частина вироблюваної в
республіці електроенергії експортувалася в Грузію й Азербайджан в обмін
на природний газ. У Єревані, Раздане і Ванадзоре були побудовані
електростанції, що працюють на газовому паливі. У 1970 р. вони давали
більше енергії, чим ГЕС.

У 1977–1979 р. у Мецаморе біля Єревана була здана в експлуатацію могутня
атомна електростанція з двома енергоблоками, що цілком задовольняла
потреби республіки в електроенергії. Зокрема, забезпечувалися запити
алюмінієвого комбінату і великого комбінату по виробництву синтетичного
каучуку й автомобільних шин. Вірменська АЕС була зупинена незабаром
після Спитакского землетрусу з побоювання, що повторні поштовхи
приведуть до катастрофічних наслідків у самій Вірменії і суміжних
районах Туреччини. У зв’язку з енергетичною кризою АЕС була знову пущена
в хід у 1996.

Сільське господарство. У сільському господарстві Вірменії
використовується 1340 тис. га земель. Однак великі масиви орних земель
маються тільки в трьох районах: на Араратской рівнині, де звичайно
збирають по двох-трьох врожаю в рік, у долині р.Аракс і на рівнинах
навколо оз. Севан. Ерозія ґрунтів – одне із серйозних перешкод для
розвитку землеробства. Тільки 1/3 сільськогосподарських земель придатна
для обробки. Основні культури – овощебахчевие, картопля, пшениця,
виноград, плодові дерева. Тваринництво спеціалізується на
молочно-м’ясному скотарстві й особливо вівчарстві, розповсюдженому в
гірських районах. У 1987 у Вірменії нараховувалося 280 колгоспів і 513
радгоспів. Після 1991 майже 80% земель було передано селянам. Однак за
1992–1997 посівні площі скоротилися на 25%, а обсяг реалізації
сільськогосподарської продукції в 1997 склав 40% від рівня 1990. Біля
половини сільськогосподарської продукції споживається самими селянськими
господарствами.

Гірничодобувна промисловість. У Вірменії в широких масштабах ведуться
видобуток і обробка будівельних матеріалів: базальту, перліту, вапняку,
пемзи, мармуру й ін. Виробляється багато цементу. Мідна руда, що
добувається в Кафане, Каджаране, Агараке й Ахтале, направляється на
металургійний комбінат в Алаверди, що виплавляє мідь. Кольорова
металургія Вірменії робить також алюміній і молібден.

Обробна промисловість. Після 1953 р. центральні планові органи СРСР
орієнтували Вірменію на розвиток хімічної промисловості, кольорової
металургії, металообробки, машинобудування, текстильної промисловості,
виробництва будівельних матеріалів, а також виробництва вин, бренди і
коньяків. Пізніше до цього переліку додалися точне приладобудування,
виробництво синтетичної гуми і пластмас, хімічного волокна й
електроприладів. По обсязі електротехнічної продукції, що випускалася,
Вірменія займала третє місце серед союзних республік СРСР, а по обсязі
продукції верстатобудування — п’яте. Однак найважливішу роль грала
хімічна промисловість, що випускала мінеральні добрива, синтетичні
камені для виробництва інструментів і годин і скловолокно (на базі
переробки місцевих туфів і базальтів).

Дані про виробництво найважливіших видів промислової і
сільськогосподарської продукції в 2000 р. приведені нижче.

Промислова продукція

Найменування продукції

Електроенергія, млрд. квт/год

Вивезення деревини, млн. щільних м2 У тому числі ділової
деревини

Пиломатеріали (включаючи шпали), млн. м2

Цемент, млн. т

Вовняні тканини, млн. м2

Взуття, млн. пара 5.7

0.05 0.01

0.004

0.3

0.03

0.05

Сільськогосподарська продукція і продовольство, тис. т

Найменування продукції

Олії рослинні

Макаронні вироби

Сіль поварена (видобуток)

Зерно (у вазі після доробки)

у тому числі пшениця

Картопля

Плоди, ягоди і виноград

Овочі і баштанні

Молоко 0,3

0.7

28,8

367

242

364

101

456

465

Фінанси. У листопаду 1993 р. була введена нова грошова одиниця – драм.
Спочатку він був украй хитливий, що породило значну інфляцію, однак
іноземна допомога сприяла швидкому поліпшенню фінансового положення.
Тільки в 1993 р. Вірменія одержала кредити на мільйони доларів від країн
Заходу. Всесвітній банк дав кредит у розмірі 12 млн. дол., США
асигнували 1 млн. дол. для закупівлі насінної пшениці, Росія дала кредит
у розмірі 20 млрд. руб. (ок. 5 млн. дол.) для закупівлі російської нафти
і сільськогосподарських продуктів. Драм поступово стабілізувався і став
основою грошового обігу в республіці. У 1994 р. у Вірменії здійснювали
операції 52 місцевих і 8 іноземних банків. Фінансову допомогу Вірменії
продовжують робити ООН, США, Японія й інші країни.

Транспорт

Транспортна мережа складається з електрифікованої залізниці довжиною 830
км, що веде в Іран, Грузію, Туреччину, і безлічі автомобільних доріг
загальною довжиною 9500 км, що перетинає границі республіки в 12
пунктах. Основні магістралі з’єднують долину Араксу й Араратскую долину
через Агстев з долиною Кури (Грузія), Єреван і Зангезур через південну
Вірменію, Єреван, Гюмри й Ахалкалаки (Грузія). Єреванський аеропорт
Звартноц обслуговує рейси в Москву, Бейрут, Париж, Тбілісі й інші міста.

Зовнішня торгівля Вірменії в 2004 році

Зовнішньоторговельний оборот Вірменії склав 1363,1 млн. доларів США, у
тому числі з країнами далекого зарубіжжя – 1051,3 млн. доларів США, із
країнами СНД — 311,8 млн. доларів США.

Сальдо торгового балансу склалося негативне в розмірі 406,7 млн.
доларів, у тому числі з країнами далекого зарубіжжя – 264,3 млн.
доларів, із країнами СНД — 142,3 млн. доларів.

У географічній структурі зовнішньої торгівлі Вірменії в 2002 році на
країни СНД приходилося 22,9% вірменського зовнішньоторговельного
обороту, на країни Європи — 40,1%, на країни Азії – 27,6%, Америки –
9,1%.

Основними торговими партнерами Вірменії були Росія, на яку в 2002 році
приходилося 14,2% усього зовнішньоторговельного обороту Вірменії,
Бельгія – 13,4%, Ізраїль – 12,5%, США – 7,1%.

Експорт Вірменії в 2004 році склав 478,2 млн. доларів, у тому числі в
країни далекого зарубіжжя — 393,5 млн.доларів, у країни СНД —
скоротився до 84,7 млн.доларів.

Основними експортними товарами Вірменії в 2002 році були продовольчі
товари – 12% (коньяк – на суму 42,7 млн.дол. США), мінеральні продукти –
6% (руди і концентрати молібденові – 15,0 млн. дол., руди і концентрати
мідні – 12,2 млн.дол.), текстильні матеріали – 5,9% (пальто, плащі – 2,2
млн.дол., жіноча нижня білизна – 1,5 млн.дол.), дорогоцінні метали,
камені і вироби з них – 54,0% (дорогоцінні камені – 198,3 млн. дол.,
дорогоцінні метали – 42,1 млн. дол., ювелірні вироби – 15,3 млн. долл.),
недорогоцінні метали – 9,3% (феросплави – 8,8 млн. дол., алюміній і
вироби з нього – 17,7 млн. дол., мідь і вироби з її – 11,6 млн.
доларів,).

Імпорт Вірменії в 2004 році склав 884,9 млн. доларів, у тому числі з
країн далекого зарубіжжя збільшився до 657,8 млн.доларів, із країн СНД –
до 227,1 млн.доларів.

Основними імпортними товарами Вірменії в 2004 році були продовольчі
товари – 21,8% (зерно – на суму 48,9 млн.дол., цукор – 16,7 млн.дол.),
мінеральні продукти – 11,9% (нафта і нафтопродукти – 88,3 млн. дол.
США), дорогоцінні метали, камені і вироби з них – 24,1% (дорогоцінні
камені – 186,1 млн.дол., дорогоцінні метали – 24,6 млн.дол.), машини,
устаткування і механізми – 16,6%.

Висновки

Площа — 29,8 тис. кмг. Населення -3,7 млн чоловік. Столиця — Єреван.

Вірменія — гірська країна. Майже 40 % її території лежить на висоті
понад 1 500 метрів. Вся господарська діяльність сконцентрована в теплих,
але недостатньо зволожених рівнинах, де вирощування
сільськогосподарських культур потребує штучного зрошення. Гірські
території використовуються під пасовища

Вірменія — найгустіше заселена країна Закавказзя з середньою густотою
понад 120 чол. на 1 км2. Це моноетнічна країна, де понад 90 % становлять
вірме-ни. Переважає міське населення. Найбільші міста — Єреван, Гюмрі.

Запаси руд кольорових металів є базою для розвитку мідної, алюмінієвої,
свинцево-цинкової промисловості. Набула розвитку хімічна промисловість,
особливо виробництво синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив.
Провідними галузями машинобудування є електротехнічне, електронне,
приладе-, верстато-, автомові лебудування.

Агропромислове виробництво розвивається на базі переробки рослинницької
(вино-коньячна, виноградарська, плодоконсервна галузі) та тваринницької
продукції. Провідну роль у сільському господарстві відіграє
тваринництво.

В територіальному поділі праці Вірменія завжди спеціалізувалась на
продукції машинобудування та харчової промисловості. Між Вірменією й
Україною завжди існували досить розвинуті економічні зв’язки з обміну
продукцією металургії, машинобудування, сільського господарства.

Список використаної літератури

Збірник «Митна статистика зовнішньої торгівлі Вірменії в 2002 році».
Єреван, 2003.

Соціально-економічний розвиток Росії і країн СНД у 2002 році,
Держкомстат Росії, М., 2003.

Країни світу. М., 1998.

Економічна географія СРСР. М., 1974.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи