Реферат на тему:
Відтворення та ремонт молочного стада
Інтенсивне ведення скотарства нерозривно пов’язане з високим рівнем
відтворення поголів’я, що дає змогу забезпечити потреби ферм у тваринах,
придатних для експлуатації в сучасних умовах. Такі тварини повинні мати
високий надій — 5000-7000 кг молока при стандартному вмісті в ньому жиру
і білка. Підтримання такого рівня продуктивності протягом всього періоду
експлуатації без зниження відтворної здатності можуть забезпечити тільки
здорові тварини. Нині численними дослідженнями виявлено негативний
зв’язок між основними показниками молочних корів — надоями та
плодючістю. На думку окремих дослідників, підвищення надою на кожні 1000
кг призводить до зменшення плодючості на 10%.
Висока концентрація тварин, гіподинамія, погрішності в годівлі, стресові
ситуації й недоліки в інших технологічних операціях негативно впливають
на фізіологічні процеси організму й зокрема на функціональний стан
статевого апарату корів. Тому серед причин вибракування цих тварин
порушення відтворної здатності становлять 24-27%.
Строки використання телиць для відтворення. При розробці системи
відтворення стада великої рогатої худоби важливо встановити раціональний
рівень інтенсивності вирощування ремонтного молодняку і в зв’язку з цим
визначити оптимальний вік, живу масу та розміри телиць при першому
осіменінні. Правильний підхід до цього питання забезпечує заплановані
темпи росту поголів’я тварин, рівень молочної продуктивності, значно
знижує виробничі витрати на вирощування ремонтного молодняку і підвищує
ефективність його використання.
Відомо, що статева зрілість телиць різних порід настає у віці 8-12 міс.,
а фізіологічна (вік господарського використання) — в 16-20 міс. В якому
ж віці найбільш доцільно використовувати телиць для відтворення, тобто
перший раз осіменяти? На це питання неможливо дати однозначну відповідь,
тому що вік нерозривно пов’язаний з іншими важливими факторами — живою
масою та розмірами телиць, а їх показник залежить від рівня
інтенсивності вирощування ремонтного молодняку в період від народження
до господарського використання.
Дослідженнями встановлено, що вартість вирощування однієї корови, яку
вперше осіменяли у віці 24 міс., була на 41,6% вищою порівняно із
витратами на вирощування корови, яку вперше осіменяли в 16-місячному
віці. Витрати кормів на вирощування корови живою масою 400 кг при
першому отеленні у віці 28 міс., становлять 3700 корм. од., а на
вирощування корови з такою ж масою в 36-місячному віці — 4500 к. од.,
або на 21,6% більше. Крім того, при недостатній годівлі телиць одночасно
збільшуються (на 25-30 %) і всі інші витрати на їх вирощування.
Як свідчать наукові дослідження і практичний досвід, інтенсивне
вирощування ремонтного молодняку молочних порід з одержанням першого
отелення у віці 24-27 міс. ефективне як з селекційної та господарської,
так і з економічної точок зору. Осіменіння в оптимальні строки добре
розвинених телиць дає змогу скоротити на 10-12% витрати на вирощування
корів, оскільки за непродуктивний період при вирощуванні телиць
щомісячно витрачається 180-200 корм. од. Більш раннє парування телиць
забезпечує також одержання більшої кількості молока в середньому на
кожний рік життя тварини.
У сучасних рекомендаціях щодо використання телиць для відтворення
вказується, що їх маса при першому осіменінні повинна становити не менше
70% від маси дорослої корови. Численними дослідженнями встановлено
позитивний зв’язок між живою масою та розмірами телиць при першому
осіменінні та їх наступною молочною продуктивністю. При цьому у різних
порід і генотипів цей зв’язок проявляється по-різному.
Для порід великої рогатої худоби, які розводять в Лісостепу України, в
товарних стадах, можна рекомендувати такі мінімальні вимоги до
вирощування ремонтних телиць. Вирощування телиць необхідно проводити на
спеціалізованих фермах або в бригадах чи відділках, при цьому слід
пам’ятати, що економічна ефективність молочного скотарства значною мірою
залежить від часу, витраченого на вирощування маточного поголів’я. У
зв’язку з цим ще й сьогодні серед вчених і практиків немає одностайної
думки про оптимальний вік першого осіменіння телиць. Та це й
закономірно, оскільки для оцінки оптимального варіанту беруться різні
критерії. Проте слід пам’ятати, що темпи роздоювання корів із
збільшенням віку першого осіменіння різко знижуються.
Висока економічна ефективність використання корів, яких вперше осіменяли
в більш ранньому віці, досягається в основному за рахунок скорочення
часу непродуктивного утримання телиць до їх осіменіння. Це сприяє
подовженню тривалості періоду продуктивного використання корів, росту їх
прижиттєвих надоїв і відтворної здатності, зниженню витрат на
вирощування і, як результат, — вищій економічній ефективності
використання маточного поголів’я.
Проте розглядати питання визначення оптимального віку телиць при першому
осіменінні, не враховуючи показників живої маси та їх розмірів, буде
зоотехнічно неправильно, оскільки вони є узагальнюючим виразом розвитку
тварини й певною мірою характеризують особливості її формування у
процесі росту та розвитку. Наукою і практикою розведення худоби
доведено, що між віком, живою масою, розмірами і продуктивністю існує
позитивний взаємозв’язок.
Величина майбутніх корів, яка досягнута за рахунок доброго розвитку
лінійних розмірів скелету, особливо середньої частини тулуба і грудей, а
не за рахунок ожиріння і надмірного розвитку мускулів, є бажаною ознакою
молочних порід. Такі великі корови в молодому віці мають високу енергію
росту, здатні поїдати велику кількість грубих і соковитих кормів і вже з
першої лактації без особливого перенапруження організму давати 5000-6000
кг молока.
Слід пам’ятати, що при вирощуванні ремонтних телиць збільшувати живу
масу доцільно доти, поки вони зберігають міцний, щільний тип
конституції, притаманний худобі молочного напряму продуктивності. Як
тільки з’являються ознаки нещільної конституції (занадто сильний
розвиток підшкірної та міжм’язової сполучної тканин), подальше
збільшення маси телиць буде негативно впливати на їхню наступну молочну
продуктивність.
При формуванні типу телиць велике значення має не тільки загальна
кількість енергії, використаної при вирощуванні, а й рівень годівлі в
окремі періоди розвитку. Як показують дані наукових досліджень і
практика передових господарств, особливо сприятливі умови для розвитку
спадкових задатків необхідно створювати в період до 12 міс., а також під
час підготовки нетелей до отелення, коли відбувається формування
молочної залози та гормональної системи організму. У цей період важливий
не стільки рівень годівлі, скільки його повноцінність за вмістом білків,
вітамінів і мінеральних речовин. Забезпечення раціонів цими обмежуючими
елементами годівлі дає змогу значно підвищити продуктивність тварин, а
отже й економічну ефективність вирощування молодняку та ремонту стада.
На розвиток і будову тіла худоби, її відтворну здатність впливає тип
годівлі. Міцний, щільний тип конституції найчастіше зустрічається у
первісток, яких вирощували на сінних, сінажних та концентратних
раціонах. Нещільний тип притаманний тваринам, яким згодовували соковиті
корми, ніжний — велику кількість сіна. Крім того, доведено, що у корів,
які вирощені на об’ємистих раціонах, вища запліднювальна здатність при
першому осіменінні порівняно з коровами, що вирощені на концентратних
раціонах.
У перспективі в молочному скотарстві України телиць будуть осіменяти в
14-15-місячному віці, і це реальність. Проте переходити на таку систему
відтворення і ремонту стада необхідно лише на базі корінного поліпшення
умов вирощування ремонтного молодняку. Ремонтні телиці в такому віці
повинні мати відповідні лінійні розміри та живу масу, що становить не
менше 70—75% маси повновікових корів даної породи.
Вплив годівлі та утримання на відтворну здатність корів. Неплідність
великої рогатої худоби, в більшості випадків, є результатом однієї або
поєднання кількох причин. До цього часу уявлення щодо впливу умов
годівлі на плодючість корів базуються головним чином на емпіричних
припущеннях або експериментальних дослідженнях, проведених у
лабораторіях. Це пояснюється тим, що поряд з таким важливим фактором, як
годівля, на відтворну здатність корів впливають багато інших. У зв’язку
з цим доцільно говорити про вплив неповноцінної годівлі, як посилюючого
фактора зниження плодючості.
Залишаються майже не вивченими питання впливу на плодючість маточного
поголів’я окремих поживних речовин і механізм їх дії. Так, нестача
навіть незначної кількості потрібного вітаміну або мікроелементів може
бути причиною розладнання всієї системи використання енергії, дефіцит
якої може бути основним фактором виведення відтворної системи з
рівноваги.
Велике значення для функції відтворення мають умови годівлі й утримання
корів і нетелей у другій половині тільності, від яких залежить не тільки
благополучність отелення, а й виживаність приплоду, тривалість
сервіс-періоду і наступне запліднення.
Значення умов сухостійного періоду зумовлено тим, що у цей час
відбувається інтенсивне збільшення плода, для формування якого необхідні
в достатній кількості повноцінні білки, кальцій, фосфор та інші поживні
речовини. В цей час статеві шляхи самок повинні підготуватися до
родового процесу і зберегти здатність у наступному післяотельному
періоді відновлювати маточні залози ендометрію. Саме від ступеня їх
відновлення значною мірою залежать своєчасне настання нової тільності і
повноцінне живлення ембріону.
Особливо згубною, для відтворення є нестача в організмі сухостійних
корів каротину і жиророзчинних вітамінів. Це призводить до значних
порушень відтворної здатності, і, як наслідок — до великих економічних
збитків.
Всі ці проблеми можливо певною мірою вирішувати, застосовуючи систему
виробництва молока, в якій технологічний процес розрахований на
експлуатацію тварин залежно від їх фізіологічного стану, періоду
лактації й рівня продуктивності. При цій системі сухостійних корів
виділяють в окрему виробничу групу, що дає змогу організувати повноцінну
годівлю на науковій основі, оптимальні умови утримання, щоденний
активний моціон, а також постійний контроль за протіканням сухостійного
періоду у кожної тварини.
Прояв відтворної функції корів залежить не тільки від наявності окремих
поживних речовин у раціонах, а й від співвідношення між ними та
мінеральними речовинами і вітамінами. Так, зменшення кількості каротину
в раціоні корів на 100 мг сприяло подовженню сервіс-періоду на 10 днів.
Тривала нестача фосфору спричиняє винесення кальцію з кісткової тканини
і пригнічення статевої функції. Для великої рогатої худоби оптимальним
співвідношенням кальцію і фосфору вважають 1,5-2:1. Нестача ж натрію
призводить до порушення функції розмноження та затримує регулярність
прояву охоти.
Серйозні порушення відтворної здатності корів і телиць виникають при
нестачі марганцю — слабо проявляється статева охота, знижується
заплідненість, збільшується кількість абортів. Дефіцит йоду викликає
затримку статевої зрілості, кобальту — аборти і неплідність. Проте
доведено також і негативний вплив на організм тварин надмірної кількості
мікроелементів. Тому додавати їх до раціонів необхідно після ретельного
аналізу кормів і раціонів та встановлення їх нестачі проти
рекомендованого рівня.
Оптимальні строки осіменіння корів. На строки осіменіння корів після
отелення впливає багато факторів, з яких найважливішими є біологічні,
технологічні та економічні. Серед вчених і практиків немає
односторонньої думки щодо вирішення цього питання. Напевно так воно і
повинно бути, оскільки кожне господарство, яке займається виробництвом
молока, має свої особливості в організації технологічного процесу і,
зокрема, у відтворенні стада.
Розглядаючи біологічний фактор, ми насамперед повинні з’ясувати період
відновлення секреції залозистого епітелію матки, оскільки у жуйних
тварин плід живиться секретом численних залоз маточного епітелію
(маточне молочко). За даними деяких досліджень, на першому етапі
(протягом 10 днів) перетворення матки після отелення відбувається
злущення епітелію. На другому — здійснюється первинна епітелізація, яка
займає третій тиждень післяотельного періоду. Третій етап —
новоутворення маточних залоз — закінчується на 30-35-й день після
отелення. Четвертий етап — початок секреції залоз. У нормі всі стадії
завершуються протягом 40-50 днів після отелення. Зародок, який надходить
у матку раніше цього строку, опиняється в незадовільному середовищі і в
більшості випадків гине від нестачі поживних речовин. Цим пояснюється
той факт, що раннє осіменіння (до 30 днів після отелення) лише в 15-17%
випадків закінчується нормальною тільністю. Тому, на думку цих
дослідників, найкращих результатів досягають при осіменінні корів на
45-60-й день після отелення.
Однією з причин великої кількості перегулів при осіменінні до 30 днів
після отелення є не тільки затримка посліду і гінекологічні
захворювання, а й загибель зародків на ранній стадії ембріогенезу
внаслідок незадовільних умов годівлі та утримання (табл. 14.1).
14.1. Продуктивність корів при різних строках їх запліднення після
отелення
Від корів, які запліднювалися протягом місяця після отелення, за
календарний рік одержано молока на 423, 649 і 682 кг більше порівняно з
продуктивністю корів, які запліднювалися через 31-60, 61-90 і більше 90
днів після отелення.
Виявлення корів в охоті й організація їх осіменіння. Успішне проведення
штучного осіменіння корів залежить від своєчасного виявлення самок, які
прийшли в охоту. В цей період корови й телиці проявляють так званий
“рефлекс нерухомості”. Виявлених таким чином тварин виділяють окремо за
прийнятою в господарстві системою і осіменяють.
Охота у корів і телиць триває недовго (8-18 год.) і може настати в
будь-який час доби, тому з метою недопущення пропусків статевих циклів
необхідно проводити відбір тварин для осіменіння не менше трьох разів на
добу. Пропускання статевих циклів нерідко виникає у клінічно здорових
тварин, оскільки у більшості корів перші 1-3 статевих цикли після
отелення характеризуються слабим проявленням тічки і охоти, у зв’язку з
чим їх важко виявити. За таких умов понад 40% корів, у яких проходить
тічка й охота, залишаються невиявленими. Про це свідчать подовження
інтервалів між осіменіннями до 30-45 днів, затримка строків осіменіння
після отелення тощо.
Однією з найважливіших умов, від якої значною мірою залежить успіх
осіменіння, є правильний вибір часу осіменіння корови або телиці. Це
найскладніший і найвідповідальніший етап в роботі по відтворенню стада.
Твердження окремих практиків, що доярка або технік по штучному
осіменінню можуть точно визначити охоту, помилкове. Бугай-пробник
виявляє самок в охоті шляхом сприймання специфічних запахів. Незважаючи
на чіткий прояв тічки і статевого збудження, можливо тільки припустити
наявність охоти, але ніяк не стверджувати, оскільки статева охота завжди
настає пізніше тічки і не завжди співпадає в часі з статевим збудженням,
яке може бути зовсім відсутнє. Слід також враховувати, що ознаки тічки й
статевого збудження нерідко проявляються дуже слабко, а тому при
візуальному спостереженні не завжди можуть бути виявленими. Саме тому
спроби визначити статеву охоту у корів без використання бугая-пробника
(приладу) неминуче призводять до помилок у виборі оптимального часу
осіменіння, пропуску охоти, в результаті чого здорові корови залишаються
неплідними.
Особливе значення для поліпшення відтворення стада мають бугаї-пробники
на великих фермах, де в умовах гіподинамії, недостатньо повноцінної
годівлі та інших несприятливих факторів у значної частини тварин ознаки
статевого збудження проявляються тихо. Найбільш ефективне використання
пробників можливе при утриманні їх ізольовано від маточного поголів’я і
перебуванні з коровами або телицями в загоні по 1-1,5 год. вранці та
ввечері. Впровадження цього прийому дозволяє виявляти від 15 до 26 %
корів з слабко вираженими ознаками тічки, особливо в стійловий період, і
підвищити заплідненість після разового осіменіння на 17,2-31,8%
порівняно з коровами, вибраними для осіменіння за ознаками тічки й
статевого збудження. Дослідженнями встановлено, що без проби корів на
наявність охоти бугаєм-пробником на пункти штучного осіменіння
доставляють у середньому 30% корів, які не готові до осіменіння.
Надзвичайно важливе значення для результативності осіменіння має
спокійне поводження з коровою перед осіменінням. Нанесення тварині
ударів, різка зміна звичної обстановки, груба фіксація в станку
викликають стресовий стан, який супроводжується виділенням у кров
кортикостероїдів. Останні гальмують виділення окситоцину, який активізує
скорочення матки. Спермії, введені в матку такої тварини, своєчасно не
досягають місця, де повинно відбутися запліднення.
Досягнення в ендокринології дають змогу широко використовувати
гормональні методи спрямованої регуляції процесів відтворення у великої
рогатої худоби. Нині гормони в скотарстві використовують в кількох
напрямках: збудження статевих циклів, синхронізація охоти, підвищення
заплідненості й запобігання ембріональній смертності, індукція і
синхронізація отелень.
Досвід свідчить, що стимуляція відтворної здатності буває ефективною
тільки на фоні оптимальних умов годівлі та утримання. В іншому випадку
насильна стимуляція організму призводить до погіршення здоров’я,
зниження продуктивності й скорочення строку експлуатації тварин.
Причини ембріональної смертності найрізноманітніші: патогенні (мікробна
забрудненість сперми, незаразні й інфекційні захворювання, ембріопатичні
хімічні сполуки); генетичні (летальні гени, імунна несумісність);
гормональні (порушення продукування статевих гормонів, стреси при
осіменінні і в період тільності); порушення умов осіменіння (передчасне
або пізнє по відношенню до овуляції, низька якість сперми); годівля й
утримання тварин (нестача вітамінів, макро- і мікроелементів, неякісні
корми, порушення гігієнічних норм утримання тощо).
Використання препаратів вітаміну Е при низькому забезпеченні тварин
каротином і вітаміном А сприяло вірогідному підвищенню результативності
штучного осіменіння на 14,4 % та скороченню післяродового періоду на
10,8 дня. Для забезпечення організму тварин вітамінами важливо мати їх
достатньо в кормах. З цією метою в раціон необхідно вводити високоякісні
сіно і сінаж бобових трав та повнораціонні комбікорми.
Організація ремонту маточного стада. Маточне поголів’я (корови) в
молочному скотарстві є основним засобом виробництва й тому правильне
ведення галузі потребує насамперед визначення доцільного часу
використання корів у стаді та рівня їх щорічного вибракування. Від цього
значною мірою залежать темпи кількісного росту і якісного поліпшення
поголів’я, структура стада, розміри капітальних вкладень на формування
маточного поголів’я і ефективність їх використання.
Морально застарілим засобом виробництва корова стає лише тоді, коли її
надої знаходяться на рівні, нижчому за середній по стаду. Тому, плануючи
темпи оновлення маточного поголів’я, необхідно враховувати характер
зношування корови як індивідуума (фізичне зношування) і характеристику
її як засобу виробництва порівняно із стадом у цілому (моральне
зношування). Найбільш доцільним слід вважати такий рівень заміни
маточного поголів’я, при якому буде досягнуто найвищого ефекту якісного
поліпшення стада і на одиницю затрат вироблятиметься максимальна
кількість продукції.
Для ефективного ведення молочного скотарства досить важливо визначити
принципи вибракування корів. При поліпшенні стада далеко не байдуже,
проводиться вибракування низькопродуктивних тварин чи вибраковують корів
незалежно від їх господарсько-корисних ознак внаслідок різних
захворювань і функціональних порушень в організмі. Звичайно, бажано було
б вибракувати корів через низьку продуктивність, вік і внаслідок
непридатності до машинного доїння. Однак, як свідчить аналіз причин
вибуття корів у господарствах, названі причини не є головними. Найбільше
вибраковують корів через інфекційні й незаразні хвороби (60-65%). Серед
них майже третину (28%) становлять порушення відтворної здатності, що
завдає господарствам значних економічних збитків.
У господарствах України рівень ремонту стада знаходиться в межах 5-40%.
Господарства, де оновлення стада не перевищує 15%, практично не
проводять селекцію худоби за комплексом господарсько корисних ознак.
Доказом цього може бути те, що внаслідок низької продуктивності
вибраковують лише 7-12% корів. Проте слід зазначити, що інтенсифікація
галузі неможлива без підвищення темпів оновлення маточного поголів’я.
Наприклад, рівень вибракування корів внаслідок низької продуктивності в
середньому по США становить близько 30%, а в штаті Пенсільванія — 36,9,
в Англії — 24,5-28,8% корів від загальної кількості вибракувань. Дані
про можливості підвищення продуктивності стада залежно від кількості й
якості введених у нього первісток наведені в табл. 14.2. Як бачимо
введення в стадо 10% високопродуктивних первісток бажаних результатів не
дає, оскільки при цьому ми маємо можливість замінити лише незначну
кількість корів з найнижчою продуктивністю.
14.2. Підвищення продуктивності стада залежно від кількості та якості
первісток, що вводять у стадо (Ф.Ф. Ейснер та ін.)
Якісного поліпшення стада при збільшенні відсотка вибракування
низькопродуктивних корів можна досягти лише в тому випадку, коли
первістки мають надої, близькі до середніх по стаду, або ж перевищують
їх. При продуктивності первісток, що відповідає 50-60% середнього надою
по стаду, збільшення процента вибракування корів не поліпшує, а,
навпаки, знижує якісні показники стада. Це й природно, адже первістки,
що вводяться в стадо, не поліпшують його порівняно з вибулими
низькопродуктивними тваринами.
Матеріали таблиці 14.5 дозволяють, враховуючи запланований рівень
продуктивності й конкретні умови господарства, (за можливістю) вибрати
програму формування стада, визначити щорічну потребу в первістках і
вимоги до їх якості.
Для генетичного поліпшення худоби зоотехнія сьогодні використовує в
основному два засоби — відбір і підбір. При відборі дуже важливо
своєчасно і з високим ступенем імовірності дати оцінку генотипу тварин.
При цьому суттєве значення мають ті ознаки, коефіцієнти успадкування
яких досягають 0,30 і більше, а фенотипові кореляції — відповідно 0,50 і
більше. А тому чим вищі коефіцієнти успадкування морфологічних або
фізіологічних ознак чи корелятивних взаємозв’язків між ними і
продуктивністю, тим ефективнішим буде відбір корів за вказаними
ознаками.
Щорічний ремонт маточного поголів’я вони рекомендують проводити за
рахунок кращої частини стада — плем’ядра, куди виділяють до 50% корів.
Але чи достатньо буде теличок, одержаних від плем’ядра, для заміни
корів, що вибувають на сучасній механізованій фермі? Розрахунки
показують, що недостатньо. Так, якщо господарство одержує 85 телят від
кожних 100 корів, то теличок буде 40-42; 20-21 — від корів племінного
ядра.
Нині в Лісостепу України певна частина господарств досягли надоїв
4000-5000 кг молока від корови за рік. Але досить часто подальші темпи
підвищення продуктивності уповільнюються. Це є результатом не тільки
недостатньої годівлі, але і застарілих методів ремонту стада. В таких
господарствах необхідно вирощувати до отелення всіх придатних до
відтворення теличок, що дасть змогу виводити із стада корів, які за
показниками продуктивності не відповідають вимогам. Аналіз літературних
даних свідчить, що при збільшенні інтенсивності відбору первісток за
надоєм у першу лактацію на 10% продуктивність залишених в стаді корів
підвищується на 3,5-4,0%, а середні надої за п’ять лактацій — на
1,7-2,0% (табл. 14.3).
14.3. Верхня межа добового надою (кг) для вибракування первісток на 2-3
місяцях лактації
Слід зазначити, що відбір корів-первісток за власною продуктивністю
досить ефективно можна проводити за надоєм у перші 90-100 днів лактації,
оскільки коефіцієнт рангової кореляції між продуктивністю корів за
вказаний відрізок часу і надоєм за 305 днів лактації досягає величин
плюс 0,8. Таким чином, корів-первісток, які мають низьку продуктивність
і виявилися непридатними до машинного доїння, можна вивести зі стада
після закінчення вказаного періоду. Вимоги до продуктивності первісток у
кожному випадку встановлюють, виходячи з конкретних показників,
одержаних у господарстві.
У декого може виникнути справедливе запитання: а наскільки це виправдано
економічно? Розрахунками доведено, що відбір 50% корів-первісток за
продуктивністю порівняно з відбором за походженням підвищує середній
надій від корови на 13,8%, валовий надій молока — на 25%, валовий
приріст молодняку — на 51% та загальну вартість реалізованої продукції —
на 27,1%. При цьому потреба в кормах і загальні витрати на виробництво
збільшуються на 26,4%. Але, незважаючи на це, додаткові витрати на
розширене вирощування ремонтних телиць і нетелей повністю окупаються.
Значне вибракування корів-первісток не збиткове для господарства,
оскільки прибутки від їх реалізації на м’ясо та додатково одержані теля
і молоко за неповну або повну лактацію покривають всі витрати на
вирощування. Але головне те, що на звільнене місце можна поставити
високопродуктивну, а отже, і економічно вигідну тварину. Отже, відбір
первісток за власною продуктивністю підвищує ефективність селекції в
молочному скотарстві в 3-4 рази.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
