Реферат на тему:

Технологія вирощування картоплі в фермерських та селянських
господарствах. Післязбиральна обробка та зберігання бульб картоплі

З середини 90-х років ХХ століття виробництво товарної картоплі з
колективних господарств почало переходити в приватний сектор. Так, у
2000-2002 роках в ньому було зосереджено 98% площ, зайнятих під цією
культурою. На сьогодні ми майже не зустрічаємо господарств, де б
картопля зайняла більше 100 га: в фермерських господарствах площі
становлять 15-30 га; в селянських господарствах — 0,5-1 га, і лише іноді
зустрічаються господарства з більшими розмірами посівів. В зв’язку з цим
виникла потреба розробити чіткі рекомендації саме для цієї категорії
виробників крохмалистої. Технологія виробництва картоплі складається з
ряду елементів: осінньої та весняної підготовки ґрунту, системи
удобрення, підготовки насіннєвого матеріалу, садіння та догляду за
посівами, збирання та зберігання вирощеного врожаю.

Розміщення посівів.

Виходячи з біологічних особливостей культури, а саме — слаборозвиненої
кореневої системи, потреби в значній кількості кисню в ґрунті при
формуванні столонів і накопиченні маси бульб, та враховуючи короткий
період вегетації, рослини слід розміщувати на родючих ґрунтах легкого
механічного складу. В зоні Полісся — це дерново-підзолисті ґрунти, а в
Лісостепу кращими для картоплі вважаються суглинкові ґрунти чорноземного
типу.

Багаторічна практика вирощування цієї культури для картоплі на
присадибних ділянках свідчить, що вона є однією з небагатьох рослин, що
слабо реагують на сівозміну. Однак загальноприйнятою є точка зору, що
врожайність картоплі тим вища і стабільніша, чим рідше ця культура
висівається на одній і тій же площі. Для господарств зони Полісся і
Лісостепу найкращими попередниками картоплі є озимі та зернобобові
культури.

Підготовка ґрунту.

Основною метою обробітку ґрунту під картоплю є створення розпушеного
шару, в якому б вільно поширювалася коренева система рослини і
сформувалася бульба. Оптимальною вважається об’ємна маса орного шару на
суглинкових ґрунтах 1,2 г/см3, на піщаних 1,3 — 1,4 г/см3. Щоб досягти
таких показників, необхідно виконати такі операції: лущення стерні,
оранку та передсадивну підготовку.

Лущення повинне забезпечувати належну глибину розпушення, повноту
підрізання і подрібнення бур’янів, достатнє загортання післяжнивних
решток та вирівнювання поверхні поля. Проводять його відразу після
збирання зернових культур на глибину 6-8 см для знищення багаторічних
кореневих і коренепаросткових бур’янів глибину лущення збільшують до
12-15 см. Дискові лущильники типу ЛДГ забезпечують порівняно задовільну
якість роботи при достатньому зволоженні на ґрунтах легкого механічного
складу. Кращі результати в боротьбі з кореневидними та
коренепаростковими бур’янами дає лущення стерні. У боротьбі з бур’янами
на посівах картоплі можна застосовувати гербіциди (табл. 5.19).

Висока ефективність гербіцидів досягається при дотриманні таких вимог:
ретельна розробка поверхневого шару ґрунту до дрібногрудкуватого стану;
належна глибина загортання бульб при садінні; вибір препарату з
урахуванням видового складу і фази розвитку бур’янів. Обробіток
чорноземних ґрунтів у Лісостепу має свої особливості, їх необхідно орати
на зяб. Як правило, навесні такі ґрунти дозрівають повільно, що затягує
строки їх підготовки і садіння картоплі. Крім того, обробіток
«неспілого» ґрунту призводить до різкого погіршення його фізичних
властивостей, утворення брил і грудок, що унеможливлює застосування
комбайнів на збиранні. Щоб уникнути цього, в Лісостепу на чорноземних
ґрунтах всі операції з внесення добрив і підготовки ґрунту потрібно
проводити з осені. У цій зоні особливо велике значення має нагромадження
та збереження вологи в ґрунті, тому зяблева оранка є обов’язковим
агротехнічним прийомом. Широкого застосування набуло садіння картоплі в
попередньо сформовані гребені. Нарізують їх висотою 16 — 18 см
культиваторами КРН-4,2 і КОР-4,2. Детальніше розглянемо роботу
культиватора КРН-4,2. На культиватор закріплюють сім лап-підгортачів.
Крайні підгортачі (маркери) встановлюють на глибину 5-6 см. Перший
прохід роблять по вітці. Надалі тракторист водить трактор по крайній
борозні і нарізує за кожний прохід чотири гребені, а три підгортачі
йдуть повторно по нарізаних гребенях. При такій підготовці відсутні
стикові міжряддя. На чорноземних ґрунтах нарізку гребенів бажано
проводити з осені після зяблевої оранки висотою 18-20 см.

5.19. Гербіциди рекомендовані під картоплю

Система удобрення.

Застосування добрив під картоплю — необхідна умова отримання сталих і
високих урожаїв. Особливу цінність для підвищення врожаю картоплі
становлять органічні добрива, тому що поряд із забезпеченням рослин
елементами живлення вони підвищують біологічну активність ґрунту,
сприяючи поліпшенню його фізичного стану.

Оптимальною дозою органічних добрив у зоні Лісостепу є 30-40 т/га.
Органічні добрива краще вносити з осені. В умовах сьогодення, коли не
вистачає підстилкового гною, бажано широко застосовувати зелені добрива.
Поряд з традиційними сидератами — люпин, озиме жито, ріпак останнім
часом для удобрення полів висівають гірчицю білу, гірчицю кормову,
редьку олійну та суміші цих культур з горохом. Доведено, що використання
сидератів під картоплю за ефективністю прирівнюється до внесення 30-40
т/га гною. При розміщенні картоплі після озимих стерню лущать лемішним
лущильником на глибину 12-14 см, культивують з коткуванням. До посіву
приступають наприкінці липня, норма висіву гірчиці, редьки олійної —
20-25 кг/га. Приорюють сидерат в середині жовтня. Норми мінеральних
добрив під продовольчу картоплю, що вирощується на фоні зазначених вище
норм органічних добрив, на ґрунтах з середнім ступенем забезпеченості
фосфором і калієм наведені в таблиці 5.20.

5.20. Рекомендовані норми добрив під картоплю на різних ґрунтах
Лісостепу, кг/га

На ґрунтах з низькою забезпеченістю фосфором і калієм норми фосфорних і
калійних добрив збільшують на 20-30 кг/га. Кращим способом внесення
основного добрива під картоплю є локальний стрічковий одночасно з
садінням картоплі. Це дає можливість на 20-30% зменшити норму в
порівнянні з розкидним способом. Для локального внесення основного
мінерального добрива слід використовувати саджалки КСМ-4, КСМ-6.

Підготовка насіннєвого матеріалу.

Високий врожай бульб можна одержати тільки за умови використання
здорового, не ушкодженого хворобами і невиродженого насіннєвого
матеріалу. Підготовка бульб до садіння включає перебирання і сортування,
прогрівання або пророщування та за необхідності обробку
захисно-стимулюючими препаратами. Як правило, бульби калібрують на три
фракції: дрібну (25-50 г), середню (50-80 г) і велику (понад 80 г).
Висаджують бульби за фракціями, при цьому норма висадки та глибина
загортання залежить від розміру бульб. На продовольчі і насіннєві цілі
слід висаджувати прогріті бульби, які на період садіння повинні мати
пророслі вічка з довжиною паростка 2-3 мм. Для отримання раннього врожаю
необхідно проводити пророщування бульб впродовж 30 45 діб на світлі при
температурі 14-16 °С. На пророщування закладаються бульби масою понад 60
г.

Садіння картоплі.

До садіння картоплі слід приступати, коли дозріє ґрунт, його температура
на глибині 10 см повинна становити плюс 6-8°С. Спочатку для одержання
ранньої продукції висаджують пророщені бульби ранніх сортів. Потім
садять картоплю на насінних ділянках і товарних площах.

В основних картоплесіючих зонах картоплю висаджують гребеневим способом,
що дає змогу здійснювати догляд за посівами до появи сходів, не
ущільнюючи ґрунт в гребенях, де розміщені бульби. Гребенева поверхня
навесні краще прогрівається, менше ущільнюється опадами, сприяє
поліпшенню газообміну в ґрунті, завдяки чому створюються оптимальні
умови для рослин ще на початку вегетації. При цьому способі оптимальна
висота гребенів 10-12 см, при площі поперечного перерізу 400-450 см3.
Основними машинами для садіння картоплі цим способом є чотирирядна
саджалка СН-4Б, а також КСМ-4 та КСМ-6.

При гребеневому способі садіння бульби загортаються на 6-8 см від
вершини гребеня, а на легких ґрунтах їх висаджують на 2-3 см глибше. За
однакових умов дрібні бульби висаджують на 2-3 см мілкіше порівняно з
бульбами масою 50-80 г.

Важливою умовою одержання високих урожаїв є забезпечення оптимальної
густоти насаджень: на період збирання у зоні Лісостепу на продовольчих
посівах вона становить 45-50, на насінницьких — 50-55 тис. кущів на 1га.
У зв’язку з неповною схожістю та загибеллю частини рослин при догляді за
ними кількість бульб при садінні збільшують на 10-14 %. Схеми садіння
варіюють від 70х30 до 70х20 см.

Догляд за посівами.

Своєчасний і якісний догляд за насадженнями картоплі підвищує
врожайність не менш ніж на 20%. Залежно від погодних умов і фізичного
стану ґрунту перший обробіток проводиться на 7-12-й день після садіння.
В період догляду за посівами проводять 2-3 міжрядних обробітки до і 2-3
— після появи сходів. При появі бур’янів на гребенях посадки слід
провести їх присипання. Сходи картоплі середньоранніх, середньопізніх та
пізньостиглих сортів можна присипати до 6-8 см, ранньостиглі сорти
присипають при появі сходів, більш пізні строки присипання знижують
величину раннього врожаю. Для проведення цієї операції краще
використовувати дискові робочі органи, які краще присипають бур’яни на
гребені, ніж лапи-підгортачі.

При наявності фрезерних культиваторі типу КФК-2,8 замість численних до-
і післясходових розпушувань до появи сходів проводять один обробіток —
формування високооб’ємних гребенів. Приступають до формування гребенів
через 15-18 днів після садіння з врахуванням того, щоб закінчити цю
роботу до початку появи сходів. Гребені формують висотою 25-28 см за
один прохід агрегату. Сформовані гребені обробляють гербіцидом Зенкор
70% з. п. (див. табл. 5.19) з розрахунку 1,0-1,5 кг/га до сходів
картоплі, по сходах — висотою рослин до 10 см 0,7-0,8 кг/га препарату.
Ефективність дії гербіциду Зенкор значною мірою залежить від типу ґрунту
та погодних умов.

Захист картоплі від шкідників та хвороб.

Хвороби і шкідники картоплі спричиняють значний недобір урожаю, зниження
якості овоча та втрати під час зберігання. При вирощуванні картоплі
особливо великої шкоди завдають фітофтороз і колорадський жук. Боротьба
з хворобами і шкідниками — один із основних резервів підвищення
урожайності та поліпшення якості картоплі.

Фітофтороз — одна із найбільш поширених і небезпечних хвороб картоплі.
При ураженні рослин в результаті передчасного відмирання картоплиння
припиняється їх вегетація і нагромадження врожаю. У роки епіфітотії
втрати врожаю картоплі від передчасного відмирання бадилля на Поліссі та
в Лісостепу досягають 27-40 %.

На посівах картоплі в боротьбі з колорадським жуком в 2003 р. дозволені
для використання наступніі препарати: Актара 25 WQ в. ч.; Арріво 25% к.
е.; Волатон 50% к. е.; Децис 2,5 к. е.; Децис форте 12,5% к. е.; Дурсбан
480 48% к. е.; Золон к. е.; Конфідор 20% в. р. к.; Моспілан 20% з. н.;
Номолт 15% к. е.; Політрин 20% к. е.; Сонет 105 к. е.; Фастак 10% к. е.;
Фюрі 10% в. е. Останній строк оброблення препаратами — за 20 днів до
збирання врожаю, крім таких препаратів як Дурсбан 480, Золон, Номолт,
Сонет (за 30 днів), а Моспілан — за 35 днів. Максимальна кількість
обробок — два рази, а для Конфідору та Моспілану — один раз. Норми
витрати робочої рідини 300 л/га.

В середині, а у вологі роки — на початку літа можливе ураження посівів
фітофторозом. Найбільш ефективними для боротьби з фітофторозом є
препарати системно-контактної дії: Авіксіл 70% з. п. — 2,1-2,6 кг/га,
Акробат МЦ 69% з. п. — 2,0 кг/га, Ридоміл Голд МЦ 58% з. п. — 2,5 кг/га,
Танос в. ч. — 0,6 кг/га, ТАТТУ 55% н.с. — 3 л/га. Першу обробку
фунгіцидами системно-контактної дії доцільно проводити у фазі
бутонізації-цвітіння, а потім через 10-14 днів. Кількість обробок такими
препаратами — не більше трьох .

Наступні обприскування, якщо в цьому є потреба, слід проводити
препаратами контактної дії: Антракол в. ч. — 1,5 кг/га, Купроксат 34,5%
к. е. — 3,0-5,0 л/га, Хлорокис міді 90% з. п. — 1,5-3,0 кг/га, Фольнан
50% з. н. — 3,0 кг/га. При застосуванні контактних препаратів повторні
обробки проводять через кожні 7-8 днів. Закінчувати обробки слід за 20
днів до збирання урожаю. Норми витрат робочої рідини 300-400 л/га. У
випадках, коли строки обробки проти колорадського жука і фітофторозу
збігаються, можна проводити комбіновані обприскування. Для цього в
робочу рідину інсектициду в потрібній кількості додають фунгіцид.

Збирання та зберігання — заключний етап вирощування картоплі. Приступати
до нього слід тоді, коли бульби дозріють тобто шкіра на них не перестане
лущитися. Для покращення роботи збиральної техніки проводиться
скошування бадилля. Краще збирати картоплю, коли температура ґрунту вища
10°С. Зібраний урожай слід 2-3 тижні витримати в тимчасових кагатах,
накритих соломою, що дає бульбам змогу пройти лікувальний період в
сприятливих умовах. Після цього бульби сортують на фракції, видаляють
хворі та ушкоджені і закладають на зберігання. Продовольчу картоплю в
залежності від сорту зберігають при температурі плюс 3…5°С, насіннєву
— 1…3°С.

Післязбиральна обробка та зберігання бульб картоплі

Комплекс технологічних прийомів післязбиральної обробки вороху бульб
картоплі залежить від: а) способу збирання (потоковий, перевалочний); б)
цільового призначення бульб картоплі. Бульби збирають технічно стиглими
з добре сформованими шкірними покривами. Насадження картоплі вважається
готовим до збирання з початком природного відбирання бадилля. Якщо умови
вегетаційного періоду були несприятливими (в ґрунті кисню менше 17%,
несприятливі метеоумови і т. д.) і шкірка є тоненькою, обдирається, то
потрібно подбати про її зміцнення. Для цього на ґрунтах суглинкового
механічного складу треба за 10–15 днів провести рихлення на глибину
залягання бульб. Якщо стиглі бульби збирали вручну і вони не є
травмованими, то для тривалого зберігання бульби відразу після збирання
можна закладати в умови температури, рекомендованої для даної партії
бульб.

Для визначення потенціальної лежкості, пов’язаної з температурними
умовами вирощування необхідно вирахувати суму позитивних температур за
період вегетації (з дня появи сходів картоплі). Якщо вона на вересень
для ранньої картоплі становить 2110–2200°, то ця культура у вересні
починає проростати. Для проростання бульб середніх та пізніх сортів суми
позитивних температур до початку проростання є вищими і вони набираються
значно пізніше, але якщо літо було жарким, то бульби потрібно
якнайшвидше перевести в режим охолодження.

Якщо бульби картоплі зібрані комбайнами і пошкоджені ними більш як на
10%, то сортування треба зробити після залікування ран спершу створивши
необхідні умови для залікування ран та утворення нової шкірки —
суберину: добрий доступ кисню, температура не нижче 13…14°С, висока
відносна вологість повітря (не менше 80%), на практиці — формують
невисокі (0,5–0,6 м) бурти, вкривають їх невеликим шаром соломи.

Якщо пошкодженість бульб комбайнами становить менше 10%, то бульби від
комбайна транспортують до сортувальної машини, а після сортування бульби
продовольчого призначення направляють в сховище. Бульби насінного
призначення незалежно від якості після комбайнування вкладають в
невисокі бурти та вкривають легким шаром соломи. В цей період (2–3
тижні) поряд з заліковуванням ран виявляють себе хвороби, які можна
легко видалити при наступному сортуванні та калібруванні бульб.

Зберігання бульб картоплі.

Режим зберігання диференціюється не лише в залежності від цільового
призначення бульб (тривалого зберігання продовольча, насінна, менш
тривалого — для переробки), а й від якості (пошкодженості, розміру)
бульб. Ранні сорти бульб насінного призначення зразу після проходження
лікувального періоду розміщують в холодильник з температурою +1…+2°С
та відносною вологістю не менше 85%. Бульби сортів середньопізнього та
пізнього строку зберігання насінного призначення в залежності від сорту
потрібно зберігати в межах плюс 1…3°С. Бульби продовольчого
призначення в залежності від ботанічного сорту зберігають в основний
період при температурі плюс 2…5°С, відносній вологості 85%.

Бульби всіх ботанічних сортів та будь–якого цільового призначення при
зберіганні мусять бути добре забезпечені киснем. Зниження концентрації
кисню менше 17% викликає у бульб задуху, яка робить їх не придатними ні
для насінних, ні для продовольчих цілей.

У період вимушеного спокою, коли сума позитивних температур стала
достатньою для початку пробудження вічок, температуру зберігання
знижують до мінімальних позитивних. Як правило, це співпадає за
календарем з кінцем лютого — березнем. Картопля, що зберігалася в буртах
і траншеях, повинна бути переведена в цей час на зберігання в
холодильники. Контроль за зберіганням проводять шляхом оглядів та
регулярного вимірювання температури в масі бульб.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Похожие записи