.

Суспільно-географічні дослідження злочинності: генеза, сучасний стан і перспективи в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2217
Скачать документ

Реферат на тему:

Суспільно-географічні дослідження злочинності: генеза, сучасний стан і
перспективи в Україні

План

1. Загальна характеристика географії соціального неблагополуччя.

2. Сучасні особливості розповсюдження злочинності.

– 1 –

Соціальна географія вивчає також територіальну організацію, тобто
розміщення і геопросторову структуру тіньових життя суспільства. Серед
цих сторін слід в першу чергу слід відзначити зубожіння населення,
“чорний ринок”, наркоманію, індивідуальні та групові злочини. Усі ці
явища визначають соціальне неблагополуччя суспільства.

Соціальне неблагополуччя перш за все проявляється у злочинності, яка є
багатовимірним, багатоаспектним феноменом і перебуває у складній
залежності і опосередкованому зв’язку з різними економічними,
соціальними, політичними, культурними, духовними процесами, що
відбуваються у суспільстві і сім’ї.

Головними чинниками, які визначають географічні відмінності злочинності,
є соціально-економічні явища і процеси. Причому соціально-економічні
зміни впливають на показники злочинності не відразу, а через певний
проміжок часу, оскільки, по-перше, механізм цього впливу опосередкований
характеристиками населення, суб’єктивним чинником; по-друге, злочинність
породжують не власне економічні процеси, а негативні наслідки неповного
врахування чи ігнорування цих процесів в управлінській діяльності,
попередженні правопорушень.

Лише з початку 70-х років ХХ ст. девіантна (антисоціальна) поведінка і
злочинність стали об’єктом вивчення нової географічної дисципліни –
географії злочинності. Представники цього напряму створили перші
просторові моделі цього негативного явища, які враховували соціальні,
історичні, економічні і навіть психологічні криміногенні чинники.
Найбільшого розвитку географія злочинності як наукова дисципліна набула
у США. Такий факт пояснюється як високим рівнем злочинності у цій
державі, так і наявністю великої кількості наукових розробок, які
потребували свого використання на практиці. В американській географії
злочинності потрібно, на нашу думку, виділити наступні три напрями
досліджень – бігевіористський, теорія моделювання злочинності і
радикальний (марксистський).

Традиційно вважається, що серед географів першими почали вивчати
злочинність представники т.зв. радикальної (марксистської) географії.
Становлення цього напряму пов’язане з Торонтською декларацією 1974 р., в
якій “радикали” виклали своє бачення ролі географічних досліджень у
суспільних процесах. Не заперечуючи того факту, що вони дійсно
опублікували кілька важливих теоретичних праць з цієї проблематики,
потрібно відзначити суто ідеологічну їх спрямованість. Стан справ у цій
ділянці досліджень на сьогодні довів безперспективність використання
марксистської ідеології для об’єктивного дослідження суспільних явищ,
зокрема, і злочинності. Досягнення двох інших теорій знайшли своє
застосування як допоміжний засіб у розслідуванні серійних вбивств,
зґвалтувань і підпалів; географічне профілювання різних видів
кримінальних порушень з застосуванням карт дрібних масштабів
використовується у щоденній практиці поліцейських департаментів
розвинених держав.

Усі методи та теорії, наведені вище, відомі українським
економіко-географам, проте їх до останнього часу практично не
застосовували. Тільки на початку 90-их років з’явилися перші наукові
дослідження територіальних аспектів поширення злочинності. Так,
наприклад, львівські вчені Шаблій О.І. та Заставний Ф.Д. розглядали цю
проблему у межах України, Білецький М.І. – у межах Львівської області.

Без сумніву, географія злочинності має усі можливості у найближчому
майбутньому стати одним з потужних теоретичних і практичних засобів у
боротьбі з криміналізацією українського суспільства. Для цього потрібно
звертати більшу увагу на можливості співробітництва між юридичними,
криміналістичними установами, інститутами та дослідниками з географічних
та інших гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів.

– 2 –

Фактори, що істотно впливають на структуру, динаміку і територіальні
особливості злочинності, надзвичайно різноманітні. До них належать
економічні, соціальні, культурно-етнорелігійні, демоетнічні та ін.

До економічних факторів, що інтенсивно впливають на збільшення
злочинності в останнє десятиріччя, належать: а) падіння рівня
виробництва продукції як загального, так і споживчого призначення; б)
концентрація багатства і капіталу в руках ділків тіньової економіки; в)
падіння купівельної спроможності гривні та ріст нелегальних грошових
доходів. Ці фактори посилюють незбалансованість ринку, стимулюють дальше
зростання ролі тіньової економіки, призводять до зназної диференціації
рівня життя, посилюють тиск на апарат органів влади і управління і, в
кінцевому підсумку підтримують окремі види посадової, господарської,
корисливо-насильницької злочинності (В тому числі організованих і
професійних форм). Відбувається часткове злиття тіньових структур з
державно-управлінським апаратом.

Значною є роль соціальних та соціально-психологічних факторів. Соціальні
фактори визначають становище людини в суспільстві, суспільно-побутові
відносини, її психологію, соціальний статус, рівень освіти населення,
поведінку особистості, його матеріальну та духовну культуру. Серед
соціально-психологічних факторів слід виділити: а) соціальну втому
частини населення і розчарування в нездійсненних очікуваннях у достатньо
значної частини населення; б) наявність закоренілого шовінізму не тільки
на побутовому рівні; в) переконання в безкрності адмінчиновників; г)
загальна тенденція знецінення під впливом войовничого до недавна атеїзму
таких соціальних цінностей, як добробут, співчуття, ін.

Найбільш тісний зв’язок правопорушень з демографічними процесами, тісно
пов’язаними з чисельністю населення, його міграцією, урбанізацією,
статево-віковою структурою. Не підлягає сумніву пряма залежність
злочинності від ступеня урбанізації території. Так, у
найменшурбанізованих західних областях злочинність в розрахунку на 100
тис. осіб (600-800) приблизно в два рази менша, ніж в цілому в Україні.
В найурбанізованіших областях південного-сходу цей показник досягає
1600-1800.

М.С. Білецький (20000 припуска наявність зв’язку між злочинністю,
зокрема хуліганськими проявами, розбоями, грабунками і крадіжками,
вбивствами та питомою вагою корінного і некорінного населення. Важко
стверджувати, що злочинність залежить від етнічного складу населення
території, однак відомо, що переважна більшість злочинів здійснюється
особами неукраїнської національності.

Перш ніж говорити про відмінності в структурі злочинності в регіонах,
слід мати на увазі структуру злочинності у країні в цілому.

Перше місце тут займають злочини проти власності громадян і держави.

Література:

1. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і
соціальної географії. – К: Либідь, 1996. –С. 206-232.

2. Кубійович В.М. Наукові праці том 1. // упорядник О. Шаблій.
–Париж-Львів :Фенікс, 1996. – С. 415-419, 441-454, 464-506.

3. Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до соціальної географії. – К.:
Знання, 2000. – С. 15-35, 55 – 125.

4. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. – К.: Вища школа . –
С. 46-62.

5. Соціально-економічна географія України / за ред. О.І. Шаблія.
–Львів.: Світ, 2000. – С. 409-417.

6. Соціально-економічна географія України / за ред. О.І. Шаблія.
–Львів.: Світ, 1994. –С. 389 – 391.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020