Реферат на тему:

Структура посівних площ та орієнтовні схеми сівозмін для господарств
різної спеціалізації

Висока віддача кожного гектара ріллі сівозміни незалежно від типу і
виду можлива за умови оптимального насичення її відповідними
сільськогосподарськими культурами. За даними Інституту землеробства УААН
в підзоні достатнього зволоження насичення озимою пшеницею до 40% не
забезпечило збільшення валового збору зерна в сівозміні. Збільшення
площі під горохом з 10 до 20% і більше викликало істотне зниження
врожайності цієї культури і середньої врожайності зернових в сівозміні.

Кукурудза знижує врожайність на 9–9,5 ц/га при збільшенні її частки в
структурі до 30% (20 на зерно і 10 на силос). На врожайність ячменю
збільшення його площі від 10 до 20% не вплинуло, але врожайність озимої
пшениці знизилась на 2 ц/га внаслідок погіршення складу попередників та
високого насичення колосовими культурами. Оптимальним для підзони цей
показник лежить у межах 40%. Насичення сівозміни зерновими від 60 до 80%
за рахунок збільшення вівса від 10 до 20% забезпечило збільшення
валового збору фуражного зерна і не мало негативного впливу на
врожайність озимої пшениці та ячменю.

Оптимальною нормою насичення сівозміни цукровими буряками є 20%, але
вона може бути збільшена до 30% за умови ретельного контролю за
санітарним станом ґрунту. За багаторічними даними інституту землеробства
УААН та інших наукових установ, найвищу рентабельність забезпечують
сівозміни з багаторічними травами, зерновими 50–60% (озима пшениця
20–30, ячмінь, горох, кукурудза — по 10), просапними (цукрові буряки і
кукурудза — по 20%) (табл. 4.1). Така структура придатна для
багатогалузевих господарств різної форми власності.

4.1. Орієнтовна структура посівних площ для різних виробничих типів
господарств Лісостепу, %

Для господарств по виробництву свинини і продукції птиці доцільними є
плодозмінні сівозміни, в яких відводиться конюшині 5–10%, зерновій групі
60–75%, у тому числі озимій пшениці 20–30%, ячменю 10–20%, гороху і
кукурудзі 10–20%, вівсу до 10%, просапним 30–35%, у тому числі 15–20%для
буряків, 10–20% для кукурудзи. Спеціалізовані господарства по
виробництву молока і яловичини можуть запроваджувати плодозмінні
сівозміни з люцерною 20–30%, зерновими 30–45, у тому числі озимої
пшениці 10–20, горохом, ячменем, кукурудзою до 10% кожної культури.

Для підзони нестійкого і недостатнього зволоження найбільш типовим
виробничим напрямом великих колективних господарств є зерно-буряковий з
розвинутим тваринництвом. Для таких господарств можна рекомендувати
сівозміни з насиченням їх зерновими до 55–60% (у тому числі 25–30%
озимої пшениці), 15–20% цукровими буряками, 20–25% кормовими культурами
(див. табл. 1).

У господарствах по виробництву зерна , свинини та птиці зернову групу
слід мати в межах 65–70%, кормову — в межах 10–20% і цукрових буряків
15–20%. Більш поглиблена спеціалізація господарств по виробництву
молока, м’яса, вирощування нетелей потребує зменшення зернової групи до
45–50% і збільшення кормової до 30–40%. Кількість буряків залишається в
межах 15–20%.

В десятипільних сівозмінах господарств підзони достатнього зволоження,
яке мають зерно-буряковий з розвинутим тваринництвом напрямок можна
рекомендувати наступне чергування культур: 1) конюшина на 2 укоси; 2)
озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на силос; 5) озима
пшениця; 6) кукурудза на зерно, цукрові буряки; 7) горох; 8) озима
пшениця; 9) цукрові буряки; 10) ячмінь з підсівом конюшини.

В залежності від необхідності або для зміцнення кормової бази в
сівозміну можна внести зміни шляхом зменшення площі посіву під цукровими
буряками і ввести в сівозміну картоплю, круп’яні, збільшити площу під
кукурудзою та запровадити проміжні посіви. Чергування культур може бути
і наступним: 1) конюшина на два укоси; 2) озима пшениця; 3) цукрові
буряки; 4) горох; 5) озима пшениця плюс післяжнивні посіви; 6) кукурудза
на силос; 7) озима пшениця; 8) цукрові буряки, картопля, гречка; 9)
кукурудза на зерно; 10) ячмінь плюс конюшина. Запровадження сівозмін з
більш коротким періодом ротації (7–9 років) веде до скорочення терміну
повернення цукрових буряків на попереднє місце вирощування до 2–3 років.

Для фермерських господарств вузькоспеціалізованих на виробництві
цукросировини, зерна, м’яса і молока сівозміни можуть бути з наступним
чергуванням культур: 1) конюшина на один або два укоси; 2) озима
пшениця; 3) цукрові буряки; 4) ячмінь плюс конюшина. В залежності від
потреби в інших видах продукції можна планувати збірні поля на площах,
передбачених під конюшину (соя, горох, однорічні трави) під озиму
пшеницю (озиме жито), під цукрові буряки (картопля, кормові буряки),
ячмінь (гречка, просо).

Львівський державний аграрний університет пропонує для селянських спілок
сівозміни з наступним чергуванням культур: 1) конюшина лучна; 2) озима
пшениця плюс післяжнивні сидерати; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на
силос; 5) ячмінь з підсівом конюшини лучної. Ця сівозміна легко
трансформується в 4-пільну шляхом виведення кукурудзи.

У підзоні нестійкого зволоження в господарствах, які спеціалізуються по
виробництву зерна, цукрових буряків, продукції тваринництва можна
рекомендувати сівозміни з наступним чергуванням культур: 1) багаторічні
трави на один укіс; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на
зерно; 5) горох; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) кукурудза на
силос і зелений корм; 9) озима пшениця; 10) ячмінь, овес з підсівом
багаторічних трав. В разі необхідності збільшити виробництво
цукросировини можна поле кукурудзи на зерно замінити збірним просапних
культур, передбачивши в ньому половину поля під цукрові буряки.

При зменшенні кількості полів сівозміни можуть мати наступне чергування
культур: 1) багаторічні трави на один укіс, однорічні трави; 2) озима
пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на зерно і силос; 5) горох,
гречка; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) ячмінь, овес з підсівом
багаторічних трав. У підзоні недостатнього зволоження в сівозмінах
обов’язково слід запроваджувати чистий пар: 1) чорний і зайнятий пар
ранніми культурами; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) ячмінь,
овес, просо з підсівом багаторічних трав; 5) багаторічні трави; 6) озима
пшениця; 7) цукрові буряки; 8) горох, кукурудза на силос; 9) озима
пшениця; 10) кукурудза на зерно, соняшник.

В господарствах зі спеціалізацією виробництва молока, яловичини,
вирощування нетелей в підзоні нестійкого зволоження сівозміни можуть
мати таке чергування культур: 1 — 2) багаторічні трави; 3) озима
пшениця; 4) цукрові буряки; 5) зернобобові та їх сумішки з вівсом на
зелений корм; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) кукурудза на зерно
і силос, гречка; 9) кукурудза на силос і зелений корм; 10) ячмінь, овес,
просо з підсівом багаторічних трав. Для збільшення виробництва зелених
кормів в подібних сівозмінах слід запроваджувати проміжні озимі та
післяжнивні посіви, якими можна займати 15–20% площі.

В підзоні недостатнього зволоження можливі такі сівозміни:

І. 1–чорний пар; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь, просо з
підсівом багаторічних трав; 5–багаторічні трави; 6–озима пшениця,
багаторічні трави; 7–озима пшениця і жито; 8–кукурудза на зерно;
9–кукурудза на силос, зернобобові; 10–соняшник.

ІІ. 1–чорний пар і багаторічні трави; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки;
4–горох, однорічні культури на зелений корм; 5–озима пшениця;
6–кукурудза на силос; 7–ячмінь з підсівом багаторічних трав.

В селянських (фермерських) господарствах різного виробничого напряму при
потребі можна впроваджувати відповідні сівозміни:

І. 1–багаторічні трави; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–кукурудза
на зерно; 5–ячмінь з підсівом багаторічних трав.

ІІ. 1–горох–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–кукурудза на зерно;
5–ячмінь.

ІІІ. 1–кукурудза на силос; 2–озима пшениця; 3–кукурудза на зерно.
Наведені сівозміни можливі в господарствах по виробництву продовольчого
і фуражного зерна, цукрових буряків.

Для вирощування круп’яних культур слід мати наступне чергування:
1–горох; 2–озима пшениця; 3–гречка (просо); 4–ячмінь.

Короткоротаційні сівозміни повинні базуватися на основі плодозміну. Це
значить, що насиченість сівозміни має бути таким: 50% — зернові
колосові; 25% — бобові і зернобобові; 25% — просапні.

Набір культур визначається спеціалізацією господарства, зональними
особливостями, кон’юнктурою ринку. Оптимальна кількість полів 4 з
коливанням від 3 до 5. Це обумовлюється допустимим періодом повернення
культури на попереднє місце вирощування, який для їх більшості становить
3-4 роки.

Для Лісостепу можна навести такі сівозміни:

І. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь.

ІІ. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–кукурудза на зерно; 4–кукурудза на
силос.

ІІІ. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–кукурудза на зерно.

IV. 1–еспарцет; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь з підсівом
еспарцету.

Розміщення культур у короткоротаційних сівозмінах, період повернення
яких на попереднє місце вирощування становить 5–8 років (соняшник,
баштанні), проводять, висіваючи їх на половині поля, міняючи місцями
після закінчення ротації з культурою, яка займала другу половину поля.

Перша ротація: 1 — ? чистий пар, ? зайнятий пар; 2 — озима пшениця; 3 —
ячмінь; 4 — ? соняшник, ? кукурудза на зерно.

Друга ротація: 1 — ? зайнятий пар, ? чистий пар; 2 — озима пшениця; 3 —
ячмінь; 4 — ? кукурудза на зерно, ? соняшник.

Якщо сівозміни мають 2–3 поля, то їх слід насичувати проміжними посівами
з метою подовжити період повернення культур на попереднє місце
вирощування: 1–горох; 2–озима пшениця плюс післяжнивні посіви на зелені
добрива; 3–цукрові буряки.

В підзоні недостатнього зволоження з метою стабілізації водного режиму
та послаблення ґрунтовтоми при насиченні сівозміни озимою пшеницею слід
вводити чистий пар: 1 — ? чорний пар, ? зайнятий пар; 2 — озима пшениця;
3 — озима пшениця.

Для спеціалізованих господарств можна навести орієнтовні
короткоротаційні сівозміни:

І. 1–горох; 2–озима пшениця; 3– кукурудза (ячмінь).

ІІ. 1–соя; 2–кукурудза; 3–кукурудза (ячмінь) — для господарств по
вирощуванні свиней, птиці.

І. 1–багаторічні трави; 2–озима пшениця; 3–ячмінь.

ІІ. 1–багаторічні трави на один укіс; 2–озима пшениця плюс післяжнивні
посіви на зелений корм; 3–картопля, кормові буряки; 4–ячмінь з підсівом
багаторічних трав — для господарств по виробництву молока, яловичини.

Багатопільні сівозміни, що мають великий набір культур, можна
трансформувати в короткоротаційні з деяким корегуванням чергування
культур.

Десятипільна сівозміна: 1) багаторічні трави на один укіс; 2) озима
пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на силос; 5) озима пшениця; 6)
кукурудза на зерно; 7) горох; 8) озима пшениця; 9) цукрові буряки; 10)
ячмінь з підсівом багаторічних трав.

Короткоротаційні сівозміни з наведеної вище десятипільної:

І. 1–багаторічні трави на один укіс; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки;
4–кукурудза на зерно; 5–ячмінь з підсівом багаторічних трав.

ІІ. 1–кукурудза на силос і зелений корм; 2–озима пшениця; 3–горох;
4–озима пшениця; 5–цукрові буряки.

Восьмипільна сівозміна: 1) конюшина на один укіс; 2) озима пшениця; 3)
цукрові буряки; 4) кукурудза на зерно; 5) горох; 6) озима пшениця; 7)
цукрові буряки; 8) ячмінь з підсівом конюшини трансформують у дві
короткоротаційні. Перша ланка з чотирьох культур — перша
короткоротаційна сівозміна, наступні чотири культури є другою
короткоротаційною сівозміною.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Похожие записи