.

Стандартизація як наука (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 8000
Скачать документ

Реферат на тему:

Стандартизація як наука

На сучасному етапі розвитку стандартизації її сутність виявляється
подвійно: як процес встановлення і застосування норм та правил, а також
як область наукового пізнання, що вивчає і пояснює закономірності
процесу встановлення норм та правил.

Стандартизація виникла в процесі реалізації об’єктивної необхідності
стабілізації різних процесів суспільного розвитку як засіб їхнього
постійного прогресу. Немає такої області громадського життя, якого б не
торкнувся процес стандартизації. Природно сформованими “стандартами”
здавна є писемність, літочислення, грошові знаки, побудова музичних
добутків, правила спортивних ігор, правила вуличного руху.

Термін “стандарт” походить від англійського “standart” — мірило, норма,
зразок, основа. Сучасне визначення, яке розкриває сутність, призначення
і зміст терміну “стандартизація” розроблено Комітетом із вивчення
наукових принципів Міжнародної організації з питань стандартизації (ІСО)
і схвалене Радою ІСО у 1962 році. З 1 січня 1970 року в нашій країні
введений в дію ДСТ 1.0–68 “Державна система стандартизації. Основні
положення”, у якому дається визначення стандартизації й стандарту,
засноване на визначеннях ІСО.

Стандартизація — це встановлення і застосування правил із метою
упорядкування діяльності у визначеній області на користь і за участі
всіх зацікавлених сторін, зокрема для досягнення загальної оптимальної
економії при дотриманні умов експлуатації (використання) і вимог
безпеки. Вона ґрунтується на об’єднаних досягненнях науки, техніки та
практичного досвіду, визначає основу не тільки сьогодення, але й
майбутнього розвитку і повинна здійснюватися нерозривно з прогресом.

Окремим, частково випадковим застосуванням стандартизації є установлення
фізичних величин, термінів і позначень на продукцію та виробничі процеси
(вибір і визначення характеристик тієї чи іншої продукції, методів
контролю і вимірів, технічних вимог, що характеризують якість виробів,
взаємозамінність тощо), а також критеріїв, які гарантують безпеку людей
і схоронність матеріальних цінностей.

Іншими словами, стандартизація — це вибір технічно й економічно
оптимальних рішень для повторюваних випадків (виробів, процесів, методів
і т.п.) у всіх галузях народного господарства, надання їм форми закону і
здійснення на практиці. Стандарт — це нормативно-технічний документ,
який установлює комплекс норм, правил, вимог до об’єкта стандартизації і
затверджений компетентним органом. Стандарт може бути розроблений як на
матеріальні предмети (продукцію, еталони, зразки речовин і т.п.), так і
на норми, правила, вимоги до ефектів організаційно-методичного і
загальнотехнічного характеру.

Стандарти встановлюють межу якості продукції, нижче якої вона вважається
некондиційною, диференціюють продукцію за якістю на визначені категорії,
класи, сорти, містять визначену сукупність показників якості сировини
для споживаючих сільськогосподарську продукцію галузей, машин,
устаткування, добрив, матеріалів для сільського господарства, вимагають
єдиних процесів і режимів для одержання стандартної продукції високої
якості незалежно від місця її виробництва. Нормативно-технічними
документами із стандартизації є також технічні умови, що встановлюють
комплекс вимог до конкретних типів, марок, артикулів продукції.

Стандартизація в області сільського господарства набула широкого
поширення і в даний час продовжує успішно розвиватися й
удосконалюватися. Безсумнівно, вона вимагає особливої гнучкості,
врахування дії біологічних, кліматичних та інших факторів.

Прогресу притаманне прагнення до вищої організації й ефективності
виробництва, які, в свою чергу, не можуть бути досягнутими без
дотримання принципів і методів стандартизації. У нашій країні кожен вид
продукції, починаючи від найпростіших і закінчуючи складними системами,
створюється й функціонує на базі стандартизації. Встановлюючи чіткі
вимоги до виробу у вигляді показників якості та норм, стандарт
забезпечує його масове виробництво у різних зонах країни на різних
підприємствах. Стандартизація, таким чином, створює умови для
спеціалізації й впровадження у виробництво автоматизації.

Основний принцип стандартизації, який найповніше відбиває її сутність,
полягає у тому, що вона, увібравши в себе досягнення науки і передовий
досвід, на основі об’єктивних методів і критеріїв здійснює оцінку, добір
і синтез прогресивних рішень, регламентація і дотримання яких —
необхідна умова суспільного розвитку. Одночасно встановлення
прогресивних рішень сприяє розвитку самих наук у процесі прискореного
впровадження передових ідей у виробництво.

Аналізуючи досягнення й тенденції розвитку науково-технічного прогресу,
стандартизація не обмежується фіксацією їх як обов’язкових норм і
правил, а стимулює подальший розвиток науки і практики, заздалегідь
установлюючи конкретні правила і норми, що є орієнтиром перспективного
розвитку. Тому вона як би випереджає і направляє розвиток технічного
прогресу.

Стандартизація, що одержала визнання як повноправна наука, має наукову
основу й організаційні принципи, мету і задачі, теорію і практику,
методи і специфічні особливості. Подальше формування стандартизації як
науки, її розвиток як найважливішого фактора сучасної науково-технічної
революції багато в чому визначатимуться розробкою її науково-теоретичних
основ. Теорія стандартизації покликана розробляти методи як основу
оптимального розвитку. У цьому й полягає основне питання теорії
стандартизації, це предмет її досліджень.

Стандартизація в сільському господарстві передбачає диференціацію
продукції за видами і галузями, дослідження й розробку наукових і
методичних основ щодо оцінки й контролю якості останньої, а також
продукції галузей промисловості, що забезпечують сільське господарство.
Вона включає також економічні проблеми і проблеми підвищення якості
продукції.

Істотну роль відіграє стандартизація в розвитку інших наук, будучи, як і
в матеріальному виробництві, засобом систематизації, закріплення та
реалізації знань у процесі розвитку. Без встановлення й застосування
визначеної системи понять не може існувати жодна наука. Поняття ж
закріплюються в науці у вигляді відповідної системи термінів і
визначень, а процес упорядкування і закріплення останніх є також
стандартизація.

Будучи сполучною ланкою між окремими етапами циклу “наука –виробництво”,
стандартизація істотно скорочує його тривалість. Результати наукових
досліджень можуть бути цілком і швидко уведені в нормативно-технічні
документи.

Стандартизація тісно зв’язана з іншими науками і використовує їхні дані.
Все більшого значення в стандартизації стала здобувати математична
статистика. Характер взаємозв’язків із іншими науками визначається тим,
що стандартизація, будучи заснованою на наукових принципах, забезпечує
єдність і високу точність вимірів, а також узагальнює й закріплює в
науково-технічній документації наукові відкриття й досягнення.

Науково-теоретичні знання в області стандартизації мають прикладний
характер і є багатобічними за сутністю. Вони охоплюють елементи, що
відносяться до науково-технічних, соціально-економічних знань.
Стандартизація прискорює процес використання досягнень науки у практиці,
так як результати досліджень, які мають прикладне значення, набувають
нормативного характеру в вигляді нормативно-технічного документа.

Із розвитком стандартизації велику увагу приділяють економічним,
правовим і науково-методичним питанням. У вирішенні методологічних
проблем стандартизації основним є діалектичний системний,
програмно-цільовий підхід.

Функції, мета і задачі стандартизації.

Стандартизація включає не тільки розробку і прийняття обов’язкових
стандартів, але й здійснення різних функцій, що забезпечують масове чи
серійне виробництво продукції високої якості.

Найважливіші з цих функцій наступні:

організаційна — забезпечення інтенсифікації сільськогосподарського
виробництва, розробка промислових методів виробництва в сільському
господарстві, механізація, електрифікація й автоматизація робіт у
рослинництві й тваринництві;

планування — встановлення науково обґрунтованих параметрів і рівня
якості продукції як вихідних даних для планування і встановлення
термінів досягнення цих показників;

забезпечення якості — встановлення оптимальних вимог до якості продукції
й сприяння їхньому підвищенню та виконанню;

обмін — забезпечення взаємозамінності агрегатів, вузлів і деталей як
основи автоматизації, спеціалізації й кооперування в
сільськогосподарському машинобудуванні;

раціоналізаторська — створення умов для раціонального вибору розмірів і
видів продукції та технологічних процесів як передумови масового
виробництва;

правова — здійснення впливу на суспільні відносини, пов’язані з
виробництвом, обміном і споживанням продукції необхідної якості,
встановлення обов’язкових для виконання правил приймання, умов іспитів,
добору проб тощо;

економічна — забезпечення виробництва продукції оптимальної якості та її
конкурентноздатності на міжнародному ринку;

керування — формування демократичного централізму в народному
господарстві, одержання якісної науково-технічної інформації;

систематизація — класифікація й кодування продукції, термінології,
визначень, знаків, символів і т.п.;

взаєморозуміння — забезпечення взаєморозуміння у всіх областях народного
господарства, полегшення внутрішньої й міжнародної торгівлі, зв’язків,
обміну науковим і технічним досвідом;

соціальна — дотримання правил техніки безпеки й сприятливих умов праці;

пропаганда — сприяння впровадженню передових ідей науки й техніки у
виробництво і широке використання уніфікації, агрегатування,
кооперування та комплексної стандартизації в сільськогосподарському
виробництві;

виховна — привчання до точності, порядку й відповідальності за
дотримання вимог науково-технічної документації до технологічних
процесів.

Основними цілями стандартизації є:

прискорення технічного прогресу, підвищення ефективності суспільного
виробництва і продуктивності праці, у тому числі інженерного й
управлінського;

поліпшення якості продукції й забезпечення її оптимального рівня;

забезпечення ув’язування вимог до продукції з потребами оборони країни;

створення умов для широкого розвитку експорту товарів високої якості,
які відповідають вимогам світового ринку;

удосконалення організації керування народним господарством і
встановлення раціональної номенклатури продукції, що випускається;

розвиток спеціалізації в області проектування і виробництва продукції;

раціональне використання виробничих фондів та економія матеріальних і
трудових ресурсів;

забезпечення охорони здоров’я населення і безпеки праці працюючих;

розвиток міжнародного економічного, технічного й культурного
співробітництва.

Основні задачі стандартизації наступні:

встановлення вимог до якості готової продукції на основі комплексної
стандартизації, її характеристик, а також сировини, матеріалів,
напівфабрикатів і комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення
продукції з високими показниками якості й ефективної експлуатації;

визначення єдиної системи показників якості продукції, методів і засобів
контролю та іспитів, а також необхідного рівня надійності залежно від
призначення і умов їхньої експлуатації виробів;

встановлення норм, вимог і методів у області проектування і виробництва
продукції з метою забезпечення її оптимальної якості, виключення
нераціонального різноманіття видів, марок і типорозмірів;

розвиток уніфікації промислової продукції як найважливішої умови
спеціалізації виробництва, комплексної механізації й автоматизації
виробничих процесів, підвищення рівня взаємозамінності, ефективності
експлуатації й ремонту виробів;

забезпечення єдності та вірогідності змін у країні, створення й
удосконалення державних еталонів одиниць фізичних величин, а також
методів і засобів вимірів вищої точності;

встановлення єдиних систем документації, у тому числі уніфікованих, які
використовуються в автоматизованих системах управління, встановлення
систем класифікації і кодування техніко-економічної інформації, а також
розробка стандартів на види носіїв інформації, форм і систем організації
виробництва, технічних засобів наукової організації праці;

встановлення єдиних термінів і позначень у найважливіших областях науки
і техніки, а також у галузях народного господарства;

створення системи стандартів безпеки праці;

формування систем стандартів у області охорони природи і поліпшення
використання природних ресурсів;

створення сприятливих умов для удосконалення зовнішньоторговельних,
культурних і науково-технічних зв’язків.

Стандартизація сільськогосподарської продукції спрямована на рішення
ряду задач, найважливішими з яких є:

поліпшення якості продукції. Досягається встановленням у стандартах
прогресивних показників і норм якості, які забезпечують зростаючі
потреби населення, вимоги переробної промисловості до сировини, вимоги
до насіння, посадкового матеріалу, кормів, ветеринарних і біологічних
препаратів;

підвищення врожайності культур і продуктивності тваринництва.
Забезпечується стандартами на насіння, посадковий матеріал, кормові
засоби, інкубаційні яйця, ветеринарні й біологічні препарати і т.д.;

ріст продуктивності праці. Йому сприяє встановлення стандартів на
показники якості та норми з урахуванням механізації збиральних робіт і
товарної обробки, підготовки продукції до реалізації;

раціональне і максимальне використання вирощеного врожаю й отриманої
продукції тваринництва. Можливе за рахунок установлення вимог до якості
залежно від призначення продукції, а також диференціації за товарними
сортами, класами чи категоріями, установлення базисних і обмежувальних
норм за окремими показниками. При цьому стандартом охоплюється основна
маса отриманої продукції, за винятком непридатної для використання;

створення умов матеріальної зацікавленості працівників у виробництві
продукції високої якості. Здійснюється введенням до стандартів вимог
щодо якості продукції за товарними сортами, класами чи категоріями,
базисних та обмежувальних норм, на підставі яких установлюються
диференційовані закупівельні ціни, бонифікації (надбавки) і рефакції
(знижки), а також виділенням у стандарті високоцінних сортів,
виробництво і реалізація яких заохочуються надбавками до ціни;

об’єктивне визначення якості продукції. Здійснюється експресними
вимірювальними методами з використанням сучасних приладів;

нешкідливість продукції для здоров’я людини. Забезпечується
установленням вимог щодо залишкових кількостей пестицидів, нітратів і
методів їх визначення;

скорочення втрат продукції при зберіганні й транспортуванні. Досягається
встановленням у стандартах на продукцію вимог щодо умов зберігання,
упакування й транспортування, а також до якості продукції, яка
закладається на зберігання, а також розробкою спеціальних стандартів;

забезпечення однаковості в тлумаченні термінів, які застосовуються у
виробництві та науці. Забезпечується введенням у стандарти на продукцію
(у випадку відсутності спеціальних стандартів) термінів і визначень.

Міжнародна Організація із стандартизації (ІСО).

ІСО (Міжнародна Організація із стандартизації) є всесвітньою федерацією
національних стандартизацій них структур (членів структур ІСО).
Складання Міжнародних стандартів, як правило, здійснюється через
технічні комітети ІСО. Кожен зацікавлений член Організації має право
бути представленим у такому комітеті. Міжнародні організації, державні
та недержавні, що мають контакт з ІСО, також беруть участь в роботі. ІСО
тісно співпрацює з ІЕК (Міжнародна Електротехнічна Комісія) у всіх
справах електротехнічної стандартизації. Проект Міжнародних Стандартів,
прийнятий технічними комітетами, поширюється серед членів Організації
для ствердження перед його прийняттям радою ІСО як Міжнародні Стандарти.
Вони затверджуються відповідно до процедур ІСО, які вимагають не менше
75% голосів схвалення від голосуючих членів.

Стандартизація в Україні.

В Україні організацію, загальне керівництво і координацію роботи із
стандартизації та сертифікації здійснює Державний комітет України із
стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).
Нормативно-правове регулювання у сфері стандартизації та сертифікації
відбувається відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”
та декрету Кабінету міністрів України “Про стандартизацію та
сертифікацію” (рис. 18.1).

З метою забезпечення міжнародного визнання результатів роботи
Української державної системи із сертифікації продукції (УкрСЕПРО) вона
побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє на основі
угод із міжнародними, регіональними та національними організаціями інших
держав.

Рис. 18.1. Структурна схема Держстандарту України

Трудомісткість робіт із стандартизації визначають, використовуючи базові
нормативи та враховуючи складність виконання цих робіт. Складність,
новизну розробки та інформаційну місткість НД у базові нормативи
трудомісткості не включено, їх враховують у кожному окремому випадку під
час укладання договорів між замовником і розробником НД, застосовуючи
відповідні коефіцієнти. Якщо розробці НД передує НДР, ДКР, ДТР чи (та)
розробка банку даних, то у трудомісткість розроблення НД слід включати й
трудомісткість відповідних НДР, ДКР, ДТР чи (та) БД.

НДР, ДКР, ДТР провадять у тих випадках, коли до проекту НД передбачено
ввести нові показники, регламентація яких потребує виконання дослідних
робіт. БД розробляють для тих НД, які існують у двох формах: на
паперовому носії та у формі комп’ютерного банку даних для забезпечення
його постійної актуалізації.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020