Реферат на тему
Російська Федерація (РФ)
Після розпаду СРСР в Росії опинилася, не без допомоги активних (іноді й
запопадливих) дій її керівників, основна частина потенціалу колишнього
єдиного народногосподарського комплексу, її частка складає понад 60%
національного доходу колишнього Союзу, 76% його території та більше
половини населення. Серед інших нових незалежних держав у РФ
найсприятливіші вихідні позиції для побудови національної економіки з
найменшим рівнем залежності від зовнішніх факторів. Передумовою для
цього є наявність на її території майже всіх корисних копалин,
диверсифікованого виробничого потенціалу всіх галузей і підгалузей
важкої та легкої індустрії, в цілому задовільна забезпеченість
ресурсами. З основних видів промислової сировини РФ забезпечує за
рахунок ввозу власні потреби лише в бавовні, значною мірою – У
натуральних сировинних продуктах для легкої промисловості (шкіра, вовна,
шовк). Характерним є високий рівень невідповідності існуючих виробничих
потужностей легкої промисловості та власних джерел покриття її попиту на
згадану сировину – в областях російського Нечорнозем’я зосереджено 3/4
виробництва бавовняних, 2/3 шовкових та 1/2 вовняних тканин колишнього
СРСР, внаслідок чого після розриву господарських зв’язків між
республіками відповідні фабрики опинились у кризовому стані.
Незбалансованим за рахунок власного виробництва є також задоволення
потреб сільського господарства в азотних і калійних добривах (імпорт з
України та Білорусі), у виробах металургійної промисловості (чавун,
сталь, особливо прокат, ввозяться з України та Казахстану). Сільське
господарство не покриває потреб Росії в цукрі, зернових (а саме
кормових), олії, фруктах і тваринницькій продукції. Як і в інших нових
незалежних державах, машинобудівна промисловість РФ залежить від
поставок комплектуючих з інших республік. Потреби в імпорті з близького
та далекого зарубіжжя покриваються здебільшого за рахунок експорту
сировинних товарів, насамперед нафти та газу, при цьому перехід на
світові ціни на енергоносії забезпечує Росії істотний виграш за рахунок
інших партнерів по СНД (за підрахунками Мінекономіки РФ, доведення їх до
світового рівня може забезпечити приріст цін на експортовану нафту в три
та на газ – у два рази).
Особливістю вихідного рівня будівництва національної економіки Росії є
істотні відмінності у структурі господарського потенціалу окремих
регіонів. Зокрема, в європейській частині РФ та на Уралі зосереджена
основна частина обробної промисловості, а видобувні галузі визначають
спеціалізацію Західного та Східного Сибіру. На Далекому Сході, крім
галузей морського господарства (океанський транспорт, суднобудування,
вилов риби), немає такої чіткої спеціалізації – обробна й видобувна
промисловість, АПК мають багатопрофільний характер і розраховані на
задоволення потреб цієї зони.
На формування національної економіки РФ впливатимуть у майбутньому три
основні фактори. Перший з них – вибір конкретних шляхів переходу до
ринкового господарства. Намагання вирішити цю проблему методами “шокової
терапії”, яку проводив у 1992 р. уряд Є. Гайдара, в наступні роки було
замінено на більш еволюційну модель уряду В. Чорномирдіна. Незважаючи на
цю зміну в підході до реформування командно-адміністративної системи
господарювання, Росія істотно випереджає решту членів СНД щодо
просування по шляху ринкової економіки. Вже 1992 р. у РФ була створена
нова банківська система, заснована на комерційних банках. Хоча й з
перешкодами, але в 1994 р. був завершений перший (ваучерний) етап
приватизації, виник валютний ринок та ринок цінних паперів, здійснено
лібералізацію цін. Перші наслідки ринкових реформ були невтішні – за
1992- 1994 pp. ВВП впав на 39%, промислова продукція – 44,
сільськогосподарська – 21, капіталовкладення – на 61%. Різко зменшився
життєвий рівень населення – індекс споживчих цін за ці роки зріс у 742
рази, що на 70% перевищило грошові доходи населення. Подальше формування
національної економіки за цих умов цілком залежить від стабілізації
народного господарства, перші ознаки чого почали проявлятися наприкінці
1994 р.
Другий важливий фактор, який впливатиме на будівництво національної
економіки РФ, – співвідношення внутрішніх інтегруючих та відцентрових
тенденцій. Хоча останні мають переважно політичний характер, вони можуть
істотно змінити загальний стан господарства Росії. Особливий підхід до
політичних та економічних відносин у межах РФ з боку Татарстану,
Якутії-Сахи, Башкорстану, Чечні об’єктивно висуває дилему – або
створення єдиного господарського комплексу, заснованого, на відміну від
СРСР, на ринкових засадах, або виникнення конгломерату окремих
територіальних економічних утворень із високим рівнем автаркії
(самозабезпечення) й слабкою орієнтацією на взаємні зв’язки. В цьому
разі саме поняття російської національної економіки буде втрачене,
йтиметься лише про вкрай диференційований і мало взаємопов’язаний
господарський простір на території Росії.
І нарешті, третім основним фактором, який впливатиме на будівництво
національної економіки РФ, є визначення її місця у МПП. Успадкувавши
левову пайку експортного потенціалу СРСР, Росія не спромоглася зберегти
на світових ринках навіть ті слабкі позиції, які можна було втримати у
сфері вивозу сировини, продукції важкого машинобудування, хімічних
товарів тощо. Провідною тенденцією зовнішньоекономічної політики РФ в
останні роки була переорієнтація від зв’язків з країнами СНД на
відносини з дальнім зарубіжжям, що призвело до подальшого погіршення
структури зовнішньої торгівлі (питома вага машин та устаткування в
російському експорті до промислово розвинутих країн впала з 9,3% у 1992
р. до 5,1% у 1994 p., a частка сировинних товарів зросла із 74,2 до
79,4%). Поступове зменшення співробітництва з країнами близького
зарубіжжя є причиною спаду їхньої частки у зовнішній торгівлі Росії до
24% в 1994 р. Україна посідає перше місце серед зовнішньоекономічних
партнерів РФ (45,8% загального обороту Росії з країнами СНД у 1994 p.),
але стабільність взаємного співробітництва істотно звужується зростаючим
від’ємним сальдо платіжного балансу з боку України, зменшенням поставок
енергоносіїв та інших товарів “критичного імпорту” з боку Росії. Якщо
укладені інтеграційні угоди будуть здійснені, то можна прогнозувати
зростання обсягів співробітництва Росії з Білоруссю (20,6%
зовнішньоторговельного обороту РФ з країнами СНД у 1994 р.) та
Казахстаном (17,8% відповідно). Усі інші країни СНД (разом – 15,8%
зазначеного обороту) й надалі не матимуть вагомого місця у
зовнішньоекономічних зв’язках Росії.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
