Реферат

на тему

Роль іноземних інвестицій у розвитку економіки в Китаї

Іноземні інвестиції в економіку Китаю включають зовнішні позики та
прямі інвестиції закордонних бізнесменів. На початок 1993 р. число
затверджених Китаєм об’єктів за участю іноземного капіталу досягло
83423, договірна сума зовнішніх інвестицій складала 122,7 млрд дол. Ці
цифри збільшилися відповідно на 70,7 та 76,7% порівняно з попереднім
роком, сума фактично використаного іноземного капіталу складала 36,77
млрд дол., що на 91,5% більше, ніж у 1992 р. З них іноземні прямі
інвестиції — 26 млрд дол. Крупномасштабне залучення іноземного капіталу
з метою сприяння господарському будівництву Китаю почалось у 1979 р. та
є одним із головних елементів сучасної стратегії банківських установ на
іноземному та змішаному капіталі, в значному масштабі залучався
іноземний капітал для забудови житлових районів і будівництва відкритих
зон.

З поступовим формуванням архітектоніки зовнішньоекономічного
співробітництва пільги для інвесторів у приморських відкритих містах
стали поширюватися й на міста-порти вздовж судноплавних річок, на міста
прикордонних зон, на адміністративні центри внутрішніх провінцій.

Використання закордонних інвестицій, в тому числі іноземних позик, стало
великою підтримкою будівництва базових галузей народного господарства та
інфраструктурних споруд, а також технічного переобладнання підприємств.
Китай строго контролює масштаби зовнішньої заборгованості, що дає змогу
зберігати її у розумних межах.

Від 80-х років у Китаї вживались всі можливі заходи, залучено величезну
частину матеріальних, фінансових та людських ресурсів для будівництва
залізниць, автомобільних доріг, аеропланів, системи зв’язків,
електростанцій, об’єктів водопостачання тощо, таким чином склались
сприятливі умови для іноземних інвесторів. Водночас підвищилася
«гнучкість» у залученні іноземних інвестицій. Розроблено та опубліковано
більше 500 законів та положень щодо економічної діяльності іноземних
громадян у Китаї. Більш як із 200 державами укладено двосторонні угоди
про охорону інвестицій. Все це склало правову базу та надало юридичні
гарантії для іноземців, які вкладають свій капітал в економіку Китаю.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ КНР

Останнім часом значно розширилися зовнішньоекономічні зв’язки Китаю, а
також збільшилась кількість галузей економічного розвитку країни, що
беруть участь у цих зв’язках.

Широке залучення іноземних інвестицій спрямоване на досягнення певної
мети: 1) використання найновіших досягнень НТП для подолання відставання
від розвинених держав світу, мобілізація допоміжних ресурсів для
структурної перебудови економіки; 2) підвищення кваліфікації
національних кадрів; 3) збільшення валютних надходжень; 4) розширення
каналів отримання інформації про важливі для країни напрями розвитку
науки й техніки, а також передового управління виробництвом.

Певний інтерес для іноземних інвесторів у Китаї багато в чому
визначається дешевизною робочої сили, багатими природними ресурсами,
обширним китайським ринком, пільговим оподаткуванням, невисокою ставкою
плати за земельні та виробничі площі. Вартість робочої сили в Китаї
значно нижча, ніж у сусідньому Гонконзі. В Китаї прийнято закон про
спільні підприємства (СП), які діють на основі китайського та іноземного
капіталів. Іноземним інвесторам надають певні пільги: право вивозу
прибутку за кордон, часткове або повне звільнення від податків протягом
перших двох-трьох років діяльності, гарантія права власності. Система
оподаткування заохочує капіталовкладення насамперед в обробну
промисловість, стимулює експорт з метою отримання конвертованої валюти.
Зазначимо Деякі особливості використання іноземних інвестицій у 1993 р.

Відбулося подальше розширення сфери прикладання іноземного капіталу. У
Шанхаї, Пекіні, Гуанчжоу та інших містах іноземні інвестори отримали
змогу в експериментальному порядку відкривати спільні магазини
роздрібної торгівлі. В Даляні, Циндао, провінції Цзянсу, Ханчжоу,
Куньмині та деяких інших містах іноземний капітал залучений для
будівництва туристських та дачних зон, було розширено експеримент з
утворення служб, які включились у зовнішньоекономічну діяльність.
Високими темпами розвивалась зовнішня торгівля. За даними митниці,
експорт складав 85 млрд доларів США, зріс на 18,2%, імпорт — 80,6 млрд
доларів США, зріс на 26,4%. Нижче наводяться дані, які характеризують
динаміку загального обсягу імпорту та експорту в Китаї (млн дол.);

Відбулася раціоналізація структури експорту та імпорту, питома вага
готових промислових виробів в експорті виросла до 80%, у структурі
імпорту явно зросла питома вага сировинних матеріалів, машин і
транспортного обладнання, в яких країна відчуває дефіцит. Китай імпортує
товари головним чином із сусідніх країн і районів, частково з Японії,
Росії, Республіки Корея та Гонконгу, а також із Європи та США. Імпортні
товари включають гідротехнічне обладнання, хімічні добрива,
отрутохімікати, сировину й матеріали, транспортні засоби, апарати
зв’язку тощо, а також наукомісткі технології та обладнання для
реконструкції промислових підприємств країни.

1992 р. під час переговорів щодо поновлення місця Китаю у Генеральній
угоді по тарифах та торгівлі (ГАТТ) було досягнуто певних зрушень. Китай
ще в 1991 р. скасував дотацію на експорт, а 1992 p.- регулюючий податок
на імпорт, знизив мито на 225 найменувань імпортних товарів, від 31
грудня 1992 р. знизив регулюючий податок ще на 3371 найменування. В
результаті завдяки вжитим заходам рівень митних тарифів знизився на
7,3%, що створило сприятливі умови для доступу іноземних товарів на
китайський ринок.

Наймасштабніше використання іноземного капіталу з метою сприяння
господарському будівництву в Китаї почалось із 1979 р. Протягом
1979-1992 pp. було освоєно фактично 98,38 млрд дол., з них 38,18 млрд
становили зовнішні прямі інвестиції. Наприкінці 1992 р. зареєстрованих у
Китаї підприємств за участю іноземних інвестицій було 84 тис. Вкажемо на
деякі особливості використання іноземних інвестицій у 1992 р. Цей рік
став рекордним за розмірами задіяних іноземних інвестицій. Кількість
затверджених проектів за участю прямих інвестицій зарубіжних фірм та
масштаб інвестицій, обумовлений у контрактах, що підписані в 1992 p.,
наблизились до сумарних показників попередніх 13 років, разом узятих.
Сума прямих іноземних інвестицій в 1993 р. склала 25,8 млрд. На початок
1993 р. у країні нараховувалось 68 кредитних установ іноземного капіталу
в основному у п’яти ВЕР та восьми відкритих містах (Шанхаї, Таньцзіні,
Даляні та ін.).

У 1979-1992 pp. Китай уклав із більш ніж 170-ма країнами та регіонами
контракти щодо виконання ним підрядних будівельних робіт та експорту
трудових послуг. Сума контрактів перевищила 25,5 млрд дол. Крім того,
Китай створив чимало своїх підприємств за кордоном, їхня кількість
наприкінці 1992 р. досягла 3416 (розташовані у більш ніж 120 країнах та
регіонах п’яти континентів). Більшість підприємств орієнтована на
промислове виробництво й розробку природних ресурсів.

ЕКОНОМІЧНА ВІДНОСИНИ МІЖ КНР ТА США

США — одна з найбільш розвинутих країн світу, Китай — найбільша країна,
що розвивається. Відтак у них широкі спільні інтереси. Розвиток
економічного співробітництва двох країн має велике значення для
світового господарювання. 24 травня 1994 р. Білл Клінтон заявив про
продовження для Китаю статусу найбільшого сприяння в торгівлі ще на один
рік. Крім того, американська адміністрація зняла умову, яка ставилася
раніше для отримання цього статусу: дотримання китайським урядом прав
людини. Більше 1000 американських компаній, об’єднаних у діловий союз
американсько-китайської торгівлі, вклали в економіку Китаю в загальному
майже 10 млрд дол. США займає головні позиції на китайському ринкові
технологій, обладнання та аерокосмічної промисловості. Китайська
економіка потенційно має найбільш широкі можливості для зростання, вже
зараз вона приносить американським бізнесменам великі прибутки. Значна
частина простих американців економлять на купівлі китайських товарів
частину своїх доходів. На думку американських
експертів-макроекономістів, рішення про зупинку дії статусу, крім всього
іншого, було б ударом для Японії та країн Європи, які ведуть боротьбу за
закріплення своїх позицій на китайському ринку. Американські політики
зрозуміли, що втрата економічних позицій на китайському ринку може
призвести до значних політичних поразок. Усі ці обставини й зумовили
зростання товарообміну між КНР і США, про що свідчать такі дані (млрд
дол.):

Відносини між КНР та США-предмет взаємного інтересу обох країн.
Підтримання нормальних китайсько-американських відносин відповідає їхнім
корінним інтересам.

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ МІЖ КНР ТА КРАЇНАМИ СНД

Початок 80-х років став поворотним у розвиткові китайсько-радянських
відносин. Після 20-річного застою в економічних зв’язках значно
розширилась торгівля СРСР та КНР. Від 1981 р. по 1990 р. обсяг
двостороннього товарообороту збільшився більш ніж у 17 разів. Поряд з
традиційними торговими зв’язками почало розвиватися науково-технічне,
кредитне, інвестиційне співробітництво, виробнича кооперація.

Торгівля — найбільш розвинута частина економічних відносин колишнього
Радянського Союзу, а тепер — Росії та інших країн СНД з Китаєм. Вона
фактично визначає роль кожної з країн в економічних зв’язках. Колишній
СРСР займав п’яте (після Гонконгу, Японії, США та Німеччини) місце серед
торгових партнерів Китаю. Структура взаємних товарних потоків
визначалася взаємодоповнюючим характером народногосподарських комплексів
колишнього СРСР та КНР. Експорт СРСР до Китаю був представлений головним
чином продукцією важкої індустрії, машинами, обладнанням, чорними та
кольоровими металами, продукцією хімії, добривами. Інший характер мав
експорт Китаю в Радянський Союз: більше 70% припадало на продукти
харчування, сировину для виробництва та промислові товари народного
споживання. За останні роки значно зросла частка продукції
машинобудування у вартості товарних поставок із Китаю. До СНД
експортуються підшипники, акумулятори для автомобілів, обладнання для
зв’язку, електровантажопідйомники, медичне приладдя, засоби оргтехніки
тощо. Необхідно зауважити, що у 50-х роках СРСР мав провідні позиції в
експорті технологій у КНР, але нині країни СНД відчувають гостру
конкуренцію з боку Японії, США та Західної Європи. Практично вся
номенклатура машин та обладнання, яку пропонують країни СНД,
поставляється також фірмами розвинутих країн Заходу, які значно раніше
вийшли на китайський ринок, краще вивчили особливості попиту. За таких
умов можливості збуту продукції машинобудування будуть визначатися
здатністю конкурувати із аналогами західного виробництва. Китай активно
модернізує, розширює потужності машинобудування як власними силами, так
і з допомогою інших країн. Рівень розвитку галузі дає змогу виробляти
деякі види обладнання, що раніше експортувалися з СНД.

Після встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР у січні
1992 р. співробітництво між обома країнами багато в чому набуло
динамічного розвитку. Пріоритетною все-таки стала торгово-економічна
сфера. 1993 р. обсяг товарообороту між Китаєм та Україною перевищив 500
млн доларів, що поступається лише російсько-українським торговельним
зв’язкам. Україна експортувала до Китаю товарів на 443 млн, а
імпортувала на 84 млн доларів. Позитивне сальдо, таким чином, склало 359
млн доларів. У товарній структурі українського експорту переважали чорні
метали (74,0%), мінеральні добрива (11,0%). Із Китаю імпортувались
товари народного споживання (86,1%), продукти харчування (4,0%) та деякі
інші товари.

Нині є добрі перспективи інвестування китайського капіталу в українську
економіку через створення СП. У 1994 р. вже існувало 44 спільних
китайсько-українських підприємства, експорт та імпорт яких склав у 1993
р. відповідно 2,9 млн та 8,3 млн доларів. Виконуються в основному
торгово-посередницькі функції.

За оцінками спеціалістів, досягнутий обсяг товарообороту, безумовно, не
відповідає потенційним можливостям України та Китаю, є ще багато
невикористаних резервів, він може бути доведений до 2- 3 млрд доларів
США щорічно. У пошуку моделі реформ Україна може звернути увагу на
позитивні моменти реформ у Китаї. Серія візитів українських керівників
та делегацій до КНР заклали основу творчого діалогу двох країн. Візити
китайського керівництва до України дають новий імпульс розвитку
міждержавних відносин у різних галузях.

Похожие записи