Реферат на тему:

Ранні ярі зернові культури

1. Біологічні особливості

2. Технологія вирощування

1. Біологічні особливості

В індивідуальному розвитку яра пшениця проходить 12 етапів органогенезу
і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення,
трубкування стеблування, колосіння, цвітіння, формування і налив
зернівки, молочна, воскова, повна стиглість. Насіння при проростанні
поглинає 50-55% води від власної маси, твердої — на 5-7% більше.
Мінімальна температура проростання — плюс 1-2°С, одержання сходів —
4-5°С. сходи витримують заморозки до мінус 8-10°С, а в фазі кущення -до
мінус 7-8°С. Починаючи з колосіння до молочної стиглості рослини
пошкоджуються заморозками мінус 1-2°С: оптимальна температура для
кущення — плюс 10-14°С, колосіння і наливу зерна — 16-20°С, достигання
-23-25°С. Тверда пшениця вимогливіша до тепла. Транспіраційний
коефіцієнт — 400-450. Критичний період стосовно вологи — кущення і вихід
рослин у трубку. Нестача вологи в цей період викликає безплідність
колосків. Від загального споживання за вегетацію в фазі сходів яра
пшениця споживає 5-7% води, кущення — 15-20, стеблування — колосіння —
50-60, молочної стиглості — 20-30, воскової — 3-5%.

Кращими для ярої пшениці є чорноземні, окультурені сірі лісові,
каштанові ґрунти середнього механічного складу з рН 6-7,5. Ґрунти з рН
нижче 5,5 потрібно вапнувати. Вибагливіші до ґрунтів сорти твердої
пшениці. Яра пшениця має меншу енергію кущення, слабше розвинену
кореневу систему, меншу її засвоювальну здатність, ніж озима та інші
хлібні культури. Тому вона потребує високого вмісту в ґрунті рухомих
елементів живлення. На формування 1 ц зерна виносить із ґрунту 3,5-4 кг
азоту, 1-1,2 — фосфору, 2-3 кг калію.

Сходи з`являються за 7-12 днів від сівби, кущення настає через 12-15
днів після сходів, трубкування — через 16-26 днів після початку кущення,
через 3-6 днів починається цвітіння, через 15-18 днів від цвітіння
зернівка досягає повної довжини і вступає у фазу молочної стиглості, в
якій вона перебуває 10-15 днів. Вегетаційний період триває 85-110 днів,
у твердої пшениці — 100-115 днів. Продуктивна кущистість нижча, ніж у
озимої пшениці, ячменю та вівса, і становить 1-2.

Ячмінь — найбільш скоростигла яра зернова культура. Вегетаційній період
— 60-110 днів. Енергія кущення вища, ніж у пшениці та вівса, продуктивна
кущистість, звичайно, становить 2-3. Висока кущистість не бажана для
пивоварного ячменю. У ячменю кущення необмежене стадійно й
пагоноутворення за інтенсивного зволоження може продовжуватися тоді,
коли перші пагони досягли повної стиглості. Внаслідок цього в дощову
погоду достиглий стеблостій зростає пагонами пізнього кущення.

Типово самозапильна рослина довгого світлового дня. В умовах гострої
посухи запліднення відбувається до виколошування або останнє може і не
відбутися.

Невибагливий до тепла. Насіння починає проростати при температурі плюс
1-3°С, сходи в польових умовах можуть з’являтися при 4-5°С і витримують
заморозки до мінус 3-4°С, при температурі мінус 6-8°С спостерігається
пожовтіння листків. Ячмінь досить посухостійкий. Транспіраційний
коефіцієнт — 350-450. Дефіцит вологи під час кущення знижує проективну
кущистість, викликає значну асинхронність розвитку пагонів. Посуха від
колосіння до достигання зменшує виповненість зерна.

Відзначається високою пластичністю і добре росте на різних ґрунтах. Але
кращими є структурні родючі ґрунти з глибоким гумусовим шаром та рН
6.0-7.5. Деякі сорти добре ростуть при вищій кислотності.

Чутливий до надмірного зволоження і дуже знижує врожайність на
періодично заболочуваних ґрунтах з високим стоянням ґрунтових вод. На
піщаних ґрунтах росте гірше, ніж жито й овес, оскільки має менш
розвинену кореневу систему і нижчу її засвоювальну здатність та короткий
період інтенсивного росту.

Овес — культура помірного клімату, невибаглива до тепла, поширена більше
на Поліссі та в Лісостепу. Насіння починає проростати при температурі
плюс 2-3°С. Сходи в польових умовах можна одержати при 6-7°С. Оптимальна
для одержання сходів і кущення температура 15-18°С. Сходи витримують
заморозки до мінус 4-5°С. У фазі цвітіння і молочної стиглості терпить
від заморозків мінус 2°С. Оптимальна температура під час цвітіння і
достигання — 20-25°С.

Найбільш вологолюбний серед хлібних злаків. При проростанні насіння
вбирає 60-65% води від власної маси. Транспіраційний коефіцієнт —
380-475. Критичним до вологи є період від кущення до викидання волоті.
Інтенсивні дощі в другій половині вегетації викликають утворення підгону
і затягують достигання врожаю.

Має добре розвинену і фізіологічно активну кореневу систему. Засвоює
фосфор із важкорозчинних сполук. Тому менш вибагливий до ґрунтів. У фазі
кущення на чорноземних ґрунтах корені заглиблюються до 50-80 см, а на
час формування зерна досягають глибини 1,5-2м. Добре росте на піщаних,
суглинкових, глинистих, торфових ґрунтах. Можна висівати першою
культурою при освоєнні осушених земель, цілини. Але кращими для нього є
структурні чорноземні, темно-сірі опідзолені ґрунти із слабокислою
реакцією, рН 5-6. Погано росте на засолених ґрунтах. Має розтягнутий
період споживання елементів живлення. Краще від інших хлібних культур
реагує на азотні добрива. На 1 ц зерна виносить з ґрунту 3-4 кг азоту,
1,1-1,5 — фосфору, 2,5-3 кг калію. Період достигання зернівок у волоті
розтягнутий. Рослина самозапильна, довгого світлового дня. При ранньому
скошуванні добре відростає. Вегетаційний період триває 95-120 днів.

2. Технологія вирощування

Місце в сівозміні.

Яра пшениця — одна з найвибагливіших серед зернових культур до
попередників. Її не можна розміщувати на неокультурених площах, після
зернових злакових, крім кукурудзи. Кращими попередниками є зайняті пари,
зернові бобові культури, багаторічні трави, удобрені картопля,
кукурудза, цукрові та кормові буряки, баштанні культури, а також льон,
люпин, гречка, в посушливих районах — чисті пари.

Ячмінь малоконкурентний до бур’янів, тому його потрібно сіяти після
чистих удобрених попередників. Вирощуючи для продовольчих і кормових
цілей, краще розміщувати після зернобобових культур , для пивоварних —
після удобрених просапних культур — кукурудзи, картоплі, баштанних,
цукрових буряків (у зоні достатнього зволоження). Не слід розміщувати
після колосових культур, щоб уникнути значного ураження кореневими
гнилями та іншими хворобами, й після соняшнику, суданки, які висушують
ґрунт, засмічують ґрунт падалицею.

Овес добре розміщувати в сівозміні після удобрених просапних кукурудзи,
картоплі зернобобових, баштанних, льону. Не рекомендується сіяти після
вівса, цукрових буряків у зоні поширення нематоди. За високої культури
землеробства можна висівати після пшениці.

Обробіток ґрунту.

При вирощуванні ярих зернових культур після культур, які рано звільняють
поле, краще застосовувати напівпаровий та поліпшений зяблевий обробітки
ґрунту. При напівпаровому обробітку поле після збирання попередника
негайно лущать дисковими знаряддями ЛДГ-15А; ЛДГ-10А; БДТ-7; БДТ-3 у два
сліди.

Через 12-14 днів, коли з’являться сходи бур’янів, орють плугами з
передплужниками на глибину 20-22 см. Надалі, у міру появи сходів
бур’янів , поле боронують, а при потребі культивують, підтримуючи його
чистим від бур’янів до зими.

Якщо попередник був забур’янений багаторічними бур’янами, то після його
збирання поле дискують у двох напрямках, після проростання бур’янів
обробляють лемішними лущильниками ПЛ-5-25, ППЛ-10-25 або плоскорізними
знаряддями ОПГ-3.5, КПЭ-3.8, КТС-10, КПШ-9. Коли проростуть бур’яни,
поле орють на зяб.

При вирощуванні ярих культур після картоплі, кормових і цукрових
буряків, під які проводять глибоку оранку, після їх збирання можна
провести безплужний обробіток лемішними лущильниками, плоскорізами або
чизель-культиваторами.

Після кукурудзи поле дискують у двох напрямках дисковими боронами і
потім орють на зяб на глибину 23-25 см. У зоні недостатнього зволоження
проводять обробіток плоскорізами-глибокорозпушувачами. На важких
запливаючих ґрунтах, в умовах зрошення добрі результати дає обробіток
фрезерними культиваторами глибокорозпушувачами КФГ-3,6. На важких
ґрунтах, на схилах, на ділянках, де можливе застоювання води весною, в
передзимовий період слід провести щілювання (ЩП-3-70 або ін.).

Весною закривають вологу і вирівнюють ґрунт зубовими боронами та
шлейфами в 1-2 сліди. Через 3-4 дні проводять культивацію в 1-2 сліди на
глибину 6-8 см, а на важких ґрунтах — на 10-12 см культиваторами КПС-4,
КПШ-8 з боронуванням. У посушливих умовах і на легких ґрунтах
передпосівну культивацію виконують на глибину загортання насіння, щоб
насіння під час сівби лягло на ущільнене ложе. Якщо є комбіновані
агрегати, то краще після ранньовесняного боронування провести
передпосівну культивацію агрегатами РВК- 3,6; РВК-5,4, ВИП-5,6 або
іншими. Описану технологію підготовки ґрунту застосовують і для інших
ранніх ярих зернових культур: вівса, ячменю, жита, гороху.

Удобрення.

Яра пшениця добре використовує післядію органічних добрив, внесених під
попередні культури, та мінеральні добрива, внесені безпосередньо під
неї. Норми добрив розраховують балансовим методом. Середні дози
мінеральних добрив — N60Р60К60. Вони залежать від родючості ґрунту,
попередника, сорту та ін.

Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту або якщо
доза не перевищує Р60К60 — під весняну культивацію. Азотні добрива, якщо
норма не перевищує N40-50 вносять під передпосівну культивацію, якщо
норма більша — частину у підживлення в період кущення — початок
трубкування. У рядки під час сівби дають по 50 кг гранульованого
суперфосфату або нітрофоски.

Ячмінь дуже чутливий до удобрення, швидко реагує наростанням біомаси,
підвищенням кущистості. Високий рівень живлення призводить до раннього
вилягання посівів. Добрива впливають на біохімічний склад зерна. Це
потрібно враховувати при вирощуванні пивоварного ячменю.

Безпосередньо під ячмінь не рекомендується вносити гній. Нерівномірність
його внесення, засміченість бур’янами спричиняють строкатість
стеблостою, куртинне вилягання, нерівномірне достигання, а отже,
погіршення посівних і пивоварних якостей зерна. Ячмінь добре
використовує післядію органічних добрив. Тому їх слід вносити під
попередник, а безпосередньо під ячмінь — лише мінеральні добрива. Норми
останніх під ярий ячмінь потрібно розраховувати, як і під інші культури.
Але треба мати на увазі й таке.

На підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах, чорноземах опідзолених
ефективніше повне удобрення, на чорноземах звичайних, типових — фосфорне
та фосфорне-калійне, на каштанових ґрунтах — азотно-фосфорне. Середня
норма добрив — N45-60P45-60К45-60. На бідних дерново-підзолистих ґрунтах
збільшують кількість азотних добри. При вирощуванні пивоварного ячменю
необхідно підвищувати дози фосфорно-калійних добрив і знижувати
кількість азотних. Фосфорно-калійні добрива краще застосовувати під
зяблевий обробіток, азотні — під передпосівну культивацію. В рядки під
час сівби доцільно вносити по 50-75 кг гранульованого суперфосфату, що
рівнозначно у 2-3 рази більшому внесенню їх урозкид.

Овес добре використовує післядію органічних добрив. Тому його висівають
другою або третьою культурою після їх внесення. На всіх ґрунтах добре
реагує на мінеральні добрива. На фоні фосфорно-калійних добрив азотні
завжди забезпечують високий приріст урожаю. Середні дози фосфорних і
калійних добрив — 45-60 кг д. р. кожного елемента. Вносити краще під
основний обробіток ґрунту. Азотні добрива, якщо розрахункова норма не
перевищує N60, краще застосовувати під передпосівну культивацію, якщо
норма більша — частину в підживлення. Норми слід розраховувати, як і під
інші культури. Коефіцієнти використання азоту фосфору та калію із старих
ґрунтових запасів — 0,20-0,35; 0,1-0,15; 0,1-0,20; із мінеральних добрив
— відповідно 0,60-0,80; 0,25-0,35; 0,65-0,85; із органічних прямої дії —
0,20-0,35; 0,25-0,40; 0,50-0,60; в післядії — 0,20; 0,10-0,15;
0,10-0,15. В рядки під час сівби треба вносити Р10-15 або N10 Р10 К10.

Вибір сортів.

В Україні на 2002 рік зареєстровано для вирощування 18 сортів м`якої й
сім твердої ярої пшениці. Серед них Воронезька 6 П, Луганська 4
С-сильні, Галан Л, Колективна З Л, Миронівська яра ЛП, Рання 73 ЛП,
Рання 93 ЛП, Скороспілка 95 П, Харківська 18 Л, Харківська 26 СЛ-цінні.
Всі сорти твердої пшениці належать до групи харчових: Києвлянка Л,
Луганська 7 Л, Неодюр СЛ, Харківська 27 СЛ, Харківська 46СЛ.

Сортовий склад слід формувати залежно від цілей вирощування. Для
пивоварних цілей краще вирощувати дворядні ячмені сортів Бадьорий (ЛП),
Галактик (СЛП), Гонор (ЛП), Джерело (ЛП), Едем (ЛП), Звершення (ЛП),
Зоряний (ЛП), Каштан(П), Миронівський 86 (Л), Незалежний (П), Одеський
115 (СП), Харківський 112(Л), Рось (СЛП), Корона (Л), Носівський 21(Л),
Цезар (Л) та ін; для кормових і продовольчих — Адапт (С), Гама (Л),
Дніпровський 257(Л), Карат (П), Лотос (ЛП), Південний (СЛ), Полідум 107
(СЛП) тощо.

В Україні зареєстровані такі зернові сорти вівса, як Буг ЛП, Деснянський
(ЛП), Комес (Л), Райдужний (П), Славутич П, Факір Л, Чернігівський 27
СП. Цінні сорти — Абель П, Грамена Л, Львівський 1 Л, Полонез ЛП,
Ранньостиглий П, Синельниківський 1321 ПЛ, Синельниківський 68 Л, Скакун
СЛП; кормові — Карпатський кормовий П, Чернігівський 28 СЛП.

Сівба.

Для товарних посівів ярих зернових культур потрібно використовувати
насіння категорії РН-1-3, яке має чистоту не нижче 98% і схожість не
нижче 92%, у твердої пшениці — відповідно — не нижче 87 і 98%. Після
зими насіння слід прогріти проти сонця або в струмені підігрітого до
температури 35-40°С повітря. За 5-10 днів до сівби насіння протруюють
від летючої та твердої сажок, пліснявіння, фузаріозної кореневої гнилі
бенлатом 2-3 кг/т, вінцитом 2 л/т, раксилом 1,5 кг/т, фундазолом 2-3
кг/т паноктин (1,5-2 л/т) або іншими протруйникоми за методом
інкрустування.

Треба мати на увазі, що польова схожість насіння ярої пшениці частіше не
перевищує 75%. Тому потрібно дуже ретельно готувати насіння до сівби.
Готуючи насіння вівса до сівби, сортувати його необхідно так, щоб у
посівний матеріал увійшли зернівки з перших квіток у колосках. Вони
більші й на 20-30% ваговитіші. Сіють ранні ярі зернові культури
звичайним рядковим або вузькорядним способом зерновими сівалками СЗ-3,6;
СЗТ-3,6; СЗУ-3,6; СЗП-3,6; СЗ-5,4 та ін., в регіонах вітрової ерозії —
стерньовими сівалками СЗС-9; СЗС-2,1.

При сівбі пшениці вузькорядним і перехресним способами норму висіву
збільшують на 10-15%. Норми висіву збільшують також на забур’янених
полях, на бідних ґрунтах і в районах достатнього вологозабезпечення.
Сіяти пшеницю треба першою одночасно з ярим житом серед ранніх ярих
хлібів, у перші дні початку польових робіт, як тільки ґрунт досягне
фізичної спілості й добре оброблятиметься. Запізнення із сівбою на 10
днів може спричинити до зниження врожайності на 20-25%.

Ячмінь потрібно висівати в ранні строки, як тільки ґрунт досягне
фізичної спілості й піддається високоякісному обробітку. Кожний день
запізнення із сівбою після настання оптимального строку, призводить до
зниження врожайності на 0,6-1,2 ц/га внаслідок втрати вологи ґрунтом,
більшого пошкодження шкідниками, прискорення розвитку рослин. Особливо
відчутне зниження урожайності в південно-східних регіонах та при
пізньому настанні весни.

Висівати овес треба в перші дні польових робіт, коли ґрунт досягне
фізичної спілості, одночасно або зразу після сівби ярої пшениці, яриці
та ячменю.

Середніми нормами висіву насіння в Лісостепу ярої пшениці є 5-5,5;
ячменю — 4-5 млн., вівса 4,5-5,5 млн. схожих насінин на 1 га. Ці норми
зменшують на 10-15% , якщо підсівають у ячмінь багаторічні трави.

Глибина загортання насіння за достатньої вологості ґрунту на структурних
ґрунтах — 4-5 см, на легких — 5-6, у посушливих умовах — 6-8, на важких
запливаючих ґрунтах — 3 см. Слід враховувати, що загортання глибше 5 см
спричиняє до зниження польової схожості насіння.

Догляд за посівами.

При недостатньому зволоженні посівного шару ґрунту поле коткують зразу
після сівби кільчасто-шпоровими котками. Якщо після сівби випадають
інтенсивні дощі й утворюється щільна ґрунтова кірка, її до появи сходів
руйнують боронуванням зубовими боронами або голчастими ротаційними
знаряддями.

У фазі кущення при значному засміченні бур’янами посіви обробляють
гербіцидами агрітокс (1,4-2,3 л/га), гранстар (0,8-1,2 л/га), банвел
(0,15-0,5 л/га), дозанекс (2,4-4 кг/га), ілоксан (0,71-0,85 л/га),
ковбой (125-190 мл/га), дезормон (0,8-1,0л/га), 2М-4Х (1,0-1,5 л/га),
парднєяр (1-1,5 л/га), сатіс (100-150 г/га), старане (0,75-1,0 л/га),
хармоні (25-65 г/га), на посівах з підсівом бобових трав — базагран,
базагран новий (2 л/га), дікопур (0,8-1,2 л/га).

На початку появи сходів крайовими обприскуваннями, а через 5-7 днів при
заселенні посіву гессенською, шведською, опомізою, злаковою мухами,
цикадками та іншими шкідниками вище межі економічної шкодочинності слід
провести суцільне обприскування посіву, використовуючи один з
інсектицидів, враховуючи вид і шкодочинність шкідників: актелік (1 л/га,
базудин 1,5-1,8 л/га, БІ-58 новий 1,5 л/га, бульдок 0,25 л/га, волатон 1
л/га, децис 0,2-0,3 л/га ), діазинон 1,5-1,8 л/га, золон 1,5-2,0
л/га,керате 0,15-0,20 л/га, кінмікс 0,2-0,3 л/га, лебайцид 0,5-0,6
л/га,нурел Д 0,75-1,0 л/га, сумітіон 0,6-1,0 л/га, фастак 0,1- 0,15
л/га, ф`юрі 0,07 л/га . Обприскування проводять у міру потреби при
заселенні посівів шкідниками вище межі економічної шкодочинності. В
південних лісостепових регіонах та у Степу під особливим контролем слід
тримати розвиток шкідливої черепашки. При чисельності клопів на початку
фази кущення 0,5-1 екземпляр на 1 м, у період від цвітіння до кінця
наливу зерна — личинок (дві на 1м), посіви обов`язково треба обробляти
одним із інсектицидів для збереження якості зерна.

Ярим зерновим культурам завдають великої шкоди такі хвороби, як
порошиста, тверда, чорна сажки, жовта іржа, стеблова й карликова іржа,
гельмінтоспоріоз, бактеріози, смугаста, сітчаста плямистості, оливкова
плісень, ринкоспоріоз, кореневі гнилі та ін.

Розвиток сажкових хвороб запобігають протруюванням насіння. Хвороби
листків, стебел колоса (борошниста роса, види іржі, гельмінтоспоріоз,
плямистості) можна контролювати під час вегетації. Для цього при перших
ознаках їхньої появи на рослинах посіви слід обробляти фунгіцидами
(байлетон — 0,5-1 кг/га; фолікур — 0,75 л/га; імпакт — 1 л/га; тілт —
0,5-0,8 л/га; спортак — 1 л/га; альто — 150-200 г/га; корбел — 1 л/га;
топсин — 1-2 кг/га або ін.).

У разі прогнозування сильного ураження посівів вівса лінійною,
стебловою, корончастою іржею, борошнистою росою, аскохітозом біла
плямистість, червоно-бурою плямистістю, червоно-бурою бактеріальною
плямистістю для захисту стебла, листків і волоті від уражень ними можна
застосувати такі фунгіциди як альто 0,15-0,2 л/га, тілт 0,5 л/га або
інші.

Для запобігання виляганню посівів при його прогнозуванні посіви в фазі
кущення обробляють розчином ретарданту: хлормеквату, хлорхолінхлориду
ССС-720, 2 л/га.

При збігу в часі застосування різних препаратів посіви обприскують
баковими сумішами, керуючись даними про змішуваність препаратів.

Збирання врожаю ярих зернових культур проводять прямим комбайнуванням
зерновими комбайнами або роздільним способом.

Ячмінь збирають роздільним способом у фазі воскової стиглості. Сорти із
слабопоникаючим колосом краще збирати прямим комбайнуванням у перші дні
повної стиглості. При запізненні із збиранням колос ячменю поникає й
обрізається під час скошування. Це призводить до великих втрат урожаю.

Період достигання зерна у волоті вівса досить розтягнутий. Зерно
спочатку дозріває у верхній частині волоті. Якщо чекати, поки дозріють
усі зернівки у волоті, найрозвиненіші зернівки верхівки волоті почнуть
осипатися. Тому кращим строком роздільного збирання вважається час, коли
повної стиглості досягне зерно верхньої половини волоті. Прямим
комбайнуванням збирають у фазі повної стиглості. Для цього слід
вирощувати стійкі проти осипання сорти.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Похожие записи