Реферат на тему:

Породний та сортовий склад плодових і ягідних насаджень

Враховуючи, що Лісостеп за грунтово–кліматичними умовами в цілому є
сприятливим для вирощування всіх плодових і ягідних культур, правильне
територіальне розміщення культур, вибір найцінніших і високопродуктивних
сортів, здатних максимально використовувати екологічні фактори регіонів
для реалізації потенційних можливостей, дозволяє одержувати високі
врожаї високоякісної конкурентноздатної продукції.

Концепція розвитку садівництва в Україні на 2005 р. (Андрієнко М.В.,
Васюта В.М. та ін., 1990) передбачає на перспективу забезпечити наступну
породну структуру плодових і ягідних насаджень: плодові й горіхоплідні —
82,3%, ягідні — 17,7%; у тому числі зерняткові — 55,6% (із них 88,6 —
яблуня, 10,7 — груша, 0,7 — айва), кісточкові — 24,5% (із них 28,1 —
слива, 45,9 — вишня, 10,3 — черешня, 10,9 — абрикоса, 4,8 — персик),
горіхоплідні — 2,2%, ягідники — 17,7% (із них суниця — 70,3, смородина й
порічки — 16,5, аґрус — 7,2, малина — 7,2). Така породна структура садів
і ягідників передбачає наступний стан обсягів виробленої продукції:
71,1% — плоди зерняткових, 19,6% — кісточкових, 4,2% — горіхоплідних і
5,1 — ягідних. В основу цього співвідношення покладено
грунтово–кліматичні умови, економічні особливості окремих регіонів
(близькість розміщення від великих міст, курортних місць, промислових
центрів, плодопереробних заводів, цільове призначення продукції),
наявність сортів конкретної культури, що представляють інтерес для
широкого промислового вирощування. Так, ще в 1962 році у Вінницькій
області — одній із найсприятливіших за грунтово–кліматичними умовами —
рекомендовано під плодові відводити 95% площ і 5% — під ягідні. У
плодових насадженнях яблуня повинна займати 56,5% площ, груша — 12, айва
— 0,5, слива — 12, вишня — 7, черешня — 5, абрикоса — 1, персик — 1,
горіх волоський — 5%. У групі ягідних велику питому вагу площ повинні
займати суниця — 60% і смородина — 25%; малина — лише 10, аґрус — 3,
порічки — 2%. Нині це співвідношення значно змінене з урахуванням,
насамперед, економічних особливостей. Так, підсумки останнього перепису
плодових насаджень (1998) показали, що у Вінницькій області плодові й
горіхоплідні культури займають 97% у загальній площі садів і ягідників,
ягідники — 3%. У насадженнях ягідників на долю суниці припадає 22,9,
малини — 33,9, смородини і порічок — 23,6, аґрусу — 2,6, інших ягідних —
17,0%.

У Сумській області — найсприятливішій для вирощування ягідних культур —
частка останніх у породному співвідношенні більш значна. Рекомендоване
співвідношення плодових і ягідних культур наступне, %: плодові — 89, з
них: яблуня — 70, груша — 7, слива — 7, вишня — 15, черешня, абрикоса,
персик — 0,5, горіх волоський — 0,5; ягідні — 11, у тому числі: суниця —
50, малина — 10, смородина — 35, порічки — 2, аґрус — 3%. У сучасних
насадженнях цієї області на частку плодових і горіхоплідних припадає 94,
ягідних — 6%. Найбільші площі ягідників відведені під суницю (43%) і
смородину (25%). Малину вирощують на 136 га (19%), аґрус — 20 га (2,8%).
У цілому в Лісостепу вирощується близько 40% усіх насаджень зерняткових
культур України, 24 — кісточкових і близько 40% — ягідних. Тут
розташовано майже 50% площ яблуневих садів України, 44 — насаджень
суниці, 43 — малини, 50 — смородини, 36 — аґрусу.

Сучасні дослідження О.М. Шестопаля (1999), П.В. Кондратенка (2000) з
обґрунтування зонального районування плодових культур в Україні
дозволили визначити, що Лісостеп — найсприятливіша зона для товарного
виробництва плодів яблуні. За висновками М.Ю. Гущина (1969) і О.М.
Шестопаля (1999), високих результатів можна досягти при вирощуванні в
Наддністрянщині груші, черешні й горіха волоського, у західному
Лісостепу — сливи і ягідних культур, у східному — вишні. Бублик М.О.
(2002) обґрунтував, що в Лісостепу доцільно зосередити 15% всіх
українських насаджень черешні, 30 — вишні, 40% — сливи.

Нині в Україні відповідно до Державної програми відродження галузі
садівництва проводиться закладання інтенсивних плодових і ягідних
насаджень у найсприятливіших грунтово–кліматичних зонах сортами, які
забезпечують отримання конкурентноздатної продукції. Виконанню цих умов
передувало створення і всебічне вивчення великої кількості вітчизняних і
закордонних принципово нових сортів інтенсивного типу. У результаті
виділено сорти, які володіють високим біологічним потенціалом за
комплексом господарсько–цінних ознак, і реалізують їх з високою
ефективністю в сприятливих умовах вирощування. Більшість таких складають
основу сучасного «Реєстру сортів рослин України». В останні 10 років у
нього введено нові сорти, що володіють комплексом таких ознак, як
імунітет або висока стійкість проти грибних хвороб і шкідників,
морозостійкість, посухостійкість, скоростиглість, висока і стабільна
врожайність плодів високих смакових і товарних якостей. Особливо істотно
обновився в «Реєстрі…» набір сортів, рекомендованих для Лісостепової
зони. Наприклад, з 22 сортів яблуні, включених у «Реєстр…» в 1992–2002
рр., 12 рекомендовано для зони Лісостеп; по груші таких сортів у Реєстрі
відповідно 26 і 19, по суниці — 8 і 6, по малині — 7 і 7, по смородині —
21 і 19.

Продукція разом узятих районованих і перспективних сортів (на останні
припадає 15–20% від загальної площі під культурою) різних культур
забезпечує рівномірне споживання у свіжому вигляді плодів і ягід
протягом усього року, рівномірне і тривале завантаження сировиною
переробних підприємств. За якістю плодів ті сорти у своїй сукупності
задовольняють найрізноманітніші потреби народного господарства: плоди
використовуються у свіжому вигляді, для домашнього консервування,
переробки на консервних підприємствах.

До кінця минулого сторіччя в плодоносних промислових і аматорських
насадженнях яблуні — основної плодової культури в Лісостепу, найбільш
розповсюдженими були сорти Папіровка і Мелба, на частку яких припадало
більше 70% площ літніх сортів. Основними осінніми сортами були Слава
переможцям, Антонівка звичайна і Пепінка золотиста. З групи зимових
переважали високоврожайні, середньостійкі до несприятливих біо– і
абіотичних факторів довкілля: Айдаред, Голден Делишес, Ренет Симиренка,
Джонатан, Кальвіль сніговий, Спартан, Зимове лимонне, Рубінове Дуки.
Їхня врожайність у 10–15–річних насадженнях на сильно– і середньорослих
підщепах дорівнювала 11–54 т/га (Яропуд В.Н. та ін., 1990, Омельченко
І.К., 1993; Романов А.А., 1993; Кондратенко Т.Є., 2000).

Наповнення сучасного українського ринку високоякісними,
конкурентноздатними плодами яблуні вітчизняного виробництва можливо
через упровадження, насамперед, у сади центрального і західного
Лісостепу сортів вітчизняної і закордонної селекції, що відзначаються
високими товарними і смаковими якостями плодів, а також високою
адаптивною пристосованістю до умов Лісостепу. Багаторічними
дослідженнями селекціонерів і сортознавців визначено, що для Лісостепу
такими є сорти Аскольда, Амулет, Гала Маст, Глостер, Джонаголд, Делічія,
Катерина, Каразинське, Мавка, Мелроуз, Радогость, Теремок, Едера.
Врожайність цих сортів у 4–8–літніх насадженнях інтенсивного типу
досягає 22–60 т/га. Дегустаційна оцінка смаку і товарних якостей плодів
дорівнює 4,4–4,9 бали. (Копань В.П., 1995; Довбиш О.П., 1998;
Кондратенко Т.Є., 2002).

Серед перспективних для Лісостепу певне місце займають сорти імунні до
парші. Випробування їх в Україні показало, що за скороплідністю,
врожайністю, стабільністю плодоношення і стійкістю до несприятливих
факторів довкілля вони успішно конкурують із кращими районованими
сортами. За рахунок скорочення кількості обприскувань фунгіцидами імунні
сорти забезпечують одержання екологічно більш чистої і більш дешевої
продукції. Витрати засобів на боротьбу з хворобами і шкідниками в таких
насадженнях у 1,6–1,7 рази нижче, ніж у звичайних садах (Савельев Н.И.,
1998; Кондратенко Т.Є., 2002). Перспективними для Лісостепу визнані
інтродуковані імунні Флоріна, Ліберті, Пріам, Фрідом, Імрус, Редфрі, а
також вітчизняні: Амулет, Перлина Києва, Едера (Яропуд В.Н., і ін.,
1990; Копань В.П., 1995; Кондратенко Т.Є., Кондратенко П.В., 1996,
Атлас.,1999).

Кондратенко Т.Є. (2002) обґрунтовано, що нові сади яблуні в Лісостепу
доцільно закладати не більш, ніж 15 цінними сортами.

Сортимент старих грушевих садів у Лісостепу України базується в
основному на широко відомих інтродукованих сортах: Улюблена Клаппа,
Вільямс літній, Бере Боск, Кюре, Бере Арданпон, Парижанка, Пас–Крассан,
що відрізняються недостатньою зимостійкістю, високою вимогливістю до
умов вирощування, умовам знімання, транспортування і збереження плодів.
Успіхи українських селекціонерів, що створили в 80–90–і роки відмінні
сорти груші (Вижниця, Бере київська, Золотоворітська, Стрийська,
Яблунівська, Малевчанка, Артемівська зимова, Етюд та ін.), котрі не
поступаються з комплексу ознак кращим сортам світової селекції,
дозволили значно поліпшити сортовий склад нових інтенсивних насаджень
цієї культури по всій території Лісостепу.

Нові насадження груші закладають переважно сортами: Вільямс, Улюблена
Клаппа, Корсунська, Старкримсон (літні); Вижниця, Таврійська,
Крупноплідна, Конференція, Улюблена осіння, Крапчаста, Десертна
(осінні); Бере київська, Деканка краснокутська, Вітчизняна,
Золотоворітська, Кюре, Артемівська зимова (зимові). Ці сорти
скороплідні, формують високі врожаї плодів відмінних смакових і товарних
якостей. Їхні дерева високо– і середньостійкі проти грибних хвороб,
зимостійкі, придатні до інтенсивних формувань крони.

Основні площі існуючих плодоносних насаджень сливи зосереджені у
Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій, Київській, Черкаській і
Харківській областях і представлені сортами Угорка звичайна, Угорка
італійська, Ганна Шпет, Ренклод Альтана. Кращі господарства,
застосовуючи прогресивні технології вирощування, збирають щорічно високі
врожаї цих сортів сливи — 13–15 т/га. В останні 15 років районований
сортимент сливи по Лісостеповій зоні розширений і поліпшений переважно
за рахунок інтродукованих сортів, таких як Валор, Чачакська найкраща,
Стенлі.

Значну частку (4 з 9) у сучасному районованому по зоні сортименті
складають сорти української селекції: Волошка, Ода, Ренклод Карбишева,
Ренклод ранній («Реєстр…», 2002). В найближчі роки цей перелік буде
поповнений цінними сортами селекції Мліївського інституту садівництва:
Лагідна, Ненька, Окраска саду, Чарівниця осені. Їхні плоди
характеризуються відмінним смаком, високими товарними якостями і
придатні для приготування відмінного чорносливу, варення, джемів, соків
з м’якоттю, компотів.

На невеликих площах у Чернівецькій, Львівській, Хмельницькій і Київській
областях вирощують аличу — цінну плодову культуру, що відзначається
високою скороплідністю, високою і регулярною врожайністю плодів
відмінних споживчих якостей. Найбільш розповсюдженими сортами є
інтродуковані: Кубанська комета, Обільні, Жемчужина, Путєшествєніца,
Кремінь, Гек і сорти селекції Артемівської дослідної станції
розсадництва: Дончанка рання, Найдьониш, Пламенна. Їхня врожайність
досягає 27–41 т/га.

Районований у Лісостепу сортимент вишні нараховує лише 6 найменувань і
сформований більш 15 років тому. У промислових садах вирощують в
основному Гуртівку, Гріот Подбільського, Тургенєвку, Норд Стар, котрі
при гарному агротехнічному догляді формують врожай до 10–15 т/га. У
цілому, районований сортимент вишні дуже обмежений і не відповідає
вимогам промислового садівництва. Недоліків, властивих найбільш
розповсюдженим сортам, позбавлені нові сорти селекції Мліївського
інституту садівництва, що є перспективними для внесення в «Реєстр…» —
Гномик, Жадана (ранні), Мрія, Чудова (середні), Вдача (пізній). Їх
характеризує висока зимостійкість, толерантність до грибних хвороб,
висока врожайність плодів відмінних споживчих якостей.

Склад районованих у Лісостепу сортів черешні численний (31 сорт) і
досить повноцінний. Велика частина з них — сорти середнього строку
достигання. Найбільш розповсюдженими в промислових насадженнях є
Присадибна, Валерій Чкалов, Рання Дуки (ранні), Дончанка, Нектарна,
Китаївська чорна, Францис (середні), Дрогана жовта (пізній). У нових
насадженнях черешні збільшується частка сортів раннього строку
достигання, економічно найбільш вигідних. Їхня продукція реалізується в
ранній термін за найвищими цінами. Перспективними для введення в
«Реєстр…» із групи ранніх є, насамперед, сорти української селекції
Валерія, Дарунок Млієва, Джерело, Жовта мліївська, Зразкова мліївська
(Атлас… 1999). Заслуговують на увагу інтродуковані — Бурлат, Самміт,
Санбурст, Кордія, Реґіна. Перелічені сорти великоплідні і врожайні. Їхні
плоди мають красиву форму і яскраве забарвлення, щільну м’якоть з
досконалим смаком, стійкі до розтріскування шкірочки.

Успішне вирощування теплолюбного і дуже чуттєвого до перепадів
температури в лютому–березні абрикоса можливо тільки в
південно–західному Лісостепу при наявності сортів, що поєднують у собі
такі якості, як тривалий період спокою і відсутність реакції на
провокаційні відлиги, висока морозостійкість генеративних бруньок. Цими
якостями володіють районовані сорти Ботсадівський, Колгоспний,
Краснощокий, Пам’ять Кащенка, Поліський крупноплідний, Райдужний,
Ветеран Севастополя, Київський Красень.

У плодоносних садах абрикоса в Лісостепу переважають сорти: Поліський
крупноплідний, Червонощокий, Присадибний, Колгоспний. Нові насадження
створюють переважно сортами Поліський крупноплідний, Київський Красень,
Ветеран Севастополя, Червонощокий, Мелітопольский пізній. Недостатньо
зимостійкий персик, високовимогливий до тепла для формування відмінних
за якістю плодів, донедавна мав промислове значення лише в
Наддністрянщині, де переважно вирощувалися сорти: Дніпровський, Дружба,
Лісостеповий, Сочний, Пушистий ранній, Редхевен, Рум’яний. У результаті
багаторічної роботи селекціонерів Національного ботанічного саду ім.
М.М. Гришка створені сорти, що витримують усі кліматичні негоди
Лісостепової зони і формують плоди відмінного смаку і привабливого
зовнішнього вигляду (Шайтан И., Кудренко И., Чуприна Л., 2000). Вони
введені в «Реєстр…» і складають основу сортименту нових садів персика,
що закладаються переважно в західному Лісостепу. Найбільш популярними з
нових є Оксамитовий, Славутич, Улюбленець 2, Пам’ять Гришка.

У промислових і аматорських насадженнях смородини переважають районовані
сорти: Білоруська солодка, Вєрность, Загадка, Минай Шмырьов, Сюїта
київська, Зелена димка, Тітанія. Нові насадження створюють сортами
інтенсивного типу, введеними в «Реєстр…» у 1995–2002 рр. Особливою
популярністю користуються районовані сорти української селекції: Говтва,
Дочка Ворскли, Краса Львова, Лыбидь, Софіївська, Софія, Ювілейна Копаня,
Черешнева а також перспективні — Райдужна, Казкова, Голосіївська 2,
Пам’ятна, Прем’єра. Так, Голосіївська 2 — сорт селекції кафедри
садівництва НАУ, пізнього строку достигання, індустріального типу,
невибагливий до умов вирощування, високостійкий проти грибних хвороб.
Урожайність уже в перші роки плодоношення складає 10–16 т/га. Ягоди
великі (1,6 г), круглі, чорні, блискучі, розміщені щільно на довгих
гронах. Шкірочка тонка, щільна, із сухим відривом. М’якоть
зеленувато–жовта, помірно–ароматна, кисло–солодка, містить 12,5–16,1%
сухих розчинних речовин, 8,1–8,4 % цукрів, 2,4–3,5% органічних кислот і
вітаміну С — 230 мг/100 г сирої маси. Ягоди дозрівають дружно, при
дозріванні не обсипаються; універсального призначення.

Основними сортами плодоносних насаджень порічок у Лісостепу є
Голландська червона, Джонкер Ван Тетс і Рондом — сорти скороплідні,
самоплідні, високоврожайні (20–25 т/га), середньо– і великоплідні,
придатні для механізованого збирання врожаю. Для закладки нових
насаджень використовують, поряд із переліченими, сорти української
селекції, районовані в 2000–2001 рр. Найбільш популярні з них —
Троїцька, Святомихайлівська, Ярославна, а також нові — Самбурська,
Дарниця, Сніжана.

Аґрус у Лісостепу розповсюджений менш, ніж інші ягідні культури і майже
весь зосереджений в приватному секторі. Із семи районованих сортів у
плодоносних насадженнях переважають Донецький первенець, Неслухівський,
Красень і Консервний. При посадці нових плантацій, крім перелічених,
використовують і перспективні сорти — Кий, Ліхтарик, Краснослов’янський,
Тикич.

Сортимент малини у всіх типах сучасних насаджень Лісостепу (90% площ —
присадибні) представлений районованими: Новостю Кузьміна,
Новокитаївською, Наградою, Одаркою, Метеором, Бальзамом, Бабиним літом і
перспективними — Гусаром, Вольницею, Солнишком. При дотриманні основних
прийомів по догляду за плантацією ці сорти формують по 10–25 т/га
високоякісних плодів. У даний час великий інтерес для Лісостепової зони
представляють нові сорти селекції кафедри садівництва НАУ — Благородна,
Вересневі зорі, Козачка, Сонце Києва, Промінь. Вони стійкі до
несприятливих факторів довкілля, слабошипуваті, високоврожайні. Плоди
великі (3–4 г), кисло–солодкого десертного смаку, універсального
призначення. Наприклад, Благородна — сорт середнього строку достигання,
характеризується пряморослістю пагонів, середньою зимостійкістю, високою
стійкістю проти дидимели, антракнозу, високою врожайністю, тривалим
періодом достигання плодів. Плоди великі (4,5–7 г), тупоконічні,
яскраво–червоні, відмінного десертного смаку (4,8 бали).
Використовуються у свіжому вигляді, для заморозки та техпереробки.

У «Реєстрі…» — 12 сортів суниці, рекомендованих для вирощування в
Лісостепу, однак великі площі (близько 80%) зайняті сортами: Десна,
Русанівка, Зенга Зенгана, Ольвія, Покахонтас, Ред Гонтлет, Фестивальна
ромашка. У нових посадках велика питома вага приходиться на перспективні
сорти: Октава, Ромашка, Ельсанта, Кент, Полка. Ці сорти високоврожайні,
зимостійкі, стійкі до сірої гнилі. Їхня продукція відповідає вимогам
сучасного покупця — плоди середні і великі, яскраво–червоного
забарвлення, блискучі, солодкі або кислувато–солодкі, ароматні,
транспортабельні.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Похожие записи