РЕФЕРАТ
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Сальвадора та Фінляндії.
ВНП на душу населення;
Динаміка економічного росту;
Структура виробництва;
Рівень та якість життя населення;
Споживання енергії
Екологічна безпека.
1. САЛЬВАДОР
Сальвадор – невелика країна в Центральній Америці зі столицею м.
Сан-Сальвадор, республіка у складі 14 департаментів. Головою держави є
президент, що обирається на 5- річний термін, законодавчим органом –
Законодавчі збори з 84 депутатів, що обираються прямим голосуванням на
3-річний термін. Збройні сили Сальвадора протягом 90-х років скоротилися
від 50 до 10 тисяч чоловік, і витрати на оборону станлвдять менше 1%
ВНП; імпорт озброєнь становить 0, 2% від світового імпорту (на початку
90-х 4,1%).
Економіка Сальвадора заснована на приватному підприємництві. Протягом
1980-х років валовий національний продукт невпинно скорочувався, і
зараз ВНП на душу населення в Сальвадорі – один з найнижчих у
Центральній Америці. Головні складові економіки – торгівля,
промисловість та сільське господарство.
1998 1999
ВНП (в млн. дол. США). 11 207 11 765
ВВП (в млн. дол. США). 11 870 12 229
ВНП на душу населення (в дол. США) 1 850 1 900
Структура ВВП Сальвадора в 1994 – 1998 роках (в млн. колонів)
PRIVATE 1994 1995 1996 1997 1998
Весь ВВП 70 749 83 130 90 261 98 093 103 864
Сільське господарство 9 917 11 115 11 712 13 061 12 532
Гірничовидобувна промисловість 301 362 404 444 417
Промисловість 15 502 17 731 18 984 20 562 22 591
Будівництво 3 275 3 643 3 884 4 105 4 389
Ремесла 723 1 037 1 448 1 546 1 681
Торгівля 13 596 16 697 17 898 19 094 19 850
Урядові служби 4 420 5 146 6 143 6 617 7 116
Транспорт і зв’язок 5 099 6 134 6 904 7 629 8 304
Финансові послуги 2 009 2 564 2 950 3 526 3 843
Торгівля нерухомістю 6 038 6 522 6 954 7 757 8 348
Інші сектори 9 868 12 179 12 981 13 753 14 795
Сільське господарство становить 1/10 ВВП країни, в ньому зайнято до
третини економічно активного населення. Обробляється близько 35% всіх
земель, і тільки 15% від оброблюваних земель зрошується. Традиційно
розвинене латифундне господарство. В 1980-х роках уряд здійснив невдалу
спробу земельної реформи. Основні культури – бавовна, цукрова
тростина, кава. На місцевий ринок вирощують зернові кукурудзу, сорго,
апельсини, банани, рис, боби, авокадо тощо. Пасовиська становлять
близько 29% всіх земель країни. Розводять велику рогату худобу та
свиней. Виробництво хлібних злаків, молока та молочних продуктів не
задовільняє всіх потреб країни, і частину харчів Сальвадор вимушений
імортувати.
Ліси вкривають не більше 5% країни, і відбувається швидке скорочення
лісового покрову, позаяк місцеве населення використовує деревину як
паливо.
Для Сальвадора важливу роль відіграє вилов морепродуктів: омари та
креветки, виловлені у територіальних водах, постачаються на експорт.
Сальвадор посідає обмежений запас мінеральних ресурсів. Відомі невеликі
родовища вапняка, гіпса, солі, срібла, золота.
Промисловість становить приблизно 20% ВВП країни, в ній зайнята 1/7
частина економічно активного населення. Партизанська війна протягом
1980-х років викликала відплив бізнесменів, інвесторів та
кваліфікованих кадрів з республіки. Основні галузі національної
промисловості: нафтохімічна, легка, харчова, фармацевтична,
будівельна, металургійна.
Виробництво промислових товарів в 1994-1998 роках (в млн. колонів)
PRIVATE 1994 1995 1996 1997 1998
Всього 9 749 10 417 10 598 11 449 12 359
Харчі 2 611 2 750 2 839 3 078 3 313
Напої 910 924 927 981 1 138
Тютюнові вироби 259 264 252 200 …
Текстиль 644 704 693 742 798
Одяг та взуття 226 235 232 240 243
Меблі 154 169 157 159 165
Целюлозно-паперові вироби 260 264 261 286 324
Поліграфія 442 470 498 568 613
Шкіряні вироби 470 505 489 471 503
Каучукові вироби 231 248 235 257 273
Хімікати 857 944 914 955 1 032
Нафтопродукти 619 542 570 598 579
Неметалічні вироби 481 491 467 537 546
Металургія 398 423 452 506 565
Машинобудування 317 375 414 407 443
Комплектуючі до транспортних засобів 332 384 385 364 403
В 1980 році уряд націоналізував банківський сектор та наклав ряд
обмежень на діяльність промислових підприємств.
Експорт у 1999 році становив 2, 5 млрд доларів: переважно експорт
офшорних компаній, кави, цукру, креветок, текстилю, хімікатів. 59%
експорту перепадає на США, 12% на Гватемалу. Імпорт становив 4, 15
млрд доларів, переважно сировина, товари народного споживання,
промислові товари, паливо, харчі, нафтопродукти. 51% імпорту перепадає
на США, 9% на Гватемалу.
Зовнішній борг Сальвадора у 1999 році становив 3, 3 млрд доларів.
Сумарна довжина залізниць мізерна – 602 км, довжина автомобільних
шляхів – 10 029 км, з них з твердим покриттям менше 20%. Аеропортів з
сучасним обладнанням – 4. Грошова одиниця – сальвадорський колон, 8, 8
колонів за 1 долар США (курс фіксований з 1993 року).
Населення Сальвадора у 2000 році становило 6,1 млн чоловік,
середньорічний ріст – 1, 02%.
Урбанізація в 1998 році досягла 46%.
2. ФІНЛЯНДІЯ
Фінляндія – президентська республіка, що складається з 6 провінцій.
Голова держави – президент, що обирається на термін 6 років.
Законодавчий орган – однопалатний парламент. Столиця – місто Хельсінкі.
Державні мови – фінська та шведська, збройні сили в 1997 році – 35
тисяч чоловік, а витрати на них становлять 1,7% від ВНП.
Економіка Фінляндії заснована на приватному підприємництві, але уряд
контролює ряд галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з
них. Після закінчення другої світової війни Фінляндія була певною мірою
аграрно-індустріальною країною з розвиненим лісництвом,
гірничовидобувною промисловістю. Протягом перших післявоєнних
десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу
послуг. Фінляндія стала своєрідним торгівельним мостом між країнами
Західної Європи та СССР. На початку 1990-х років країну охопила сильна
економічна криза, спричинена розпадом Радянського Союзу та втратою
основного замовника. З середини 90-х почався поступовий економічний
підйом: Фінляндія почала працювати на ринки західних країн.
Більшу частину доходів фінський уряд отримує з податків на прибуток,
власність, комерційних податків та акцизних зборів. Близько 2/5 всіх
державних витрат спрямовується на освіту та соціальне забезпечення,
включаючи будівництво житла та охорону здоров’я.
Держава повністю контролює залізниці, авіаперевозки, нафтоочисні
заводи та виробництво електроенергії. З недавнього часу уряд почав
знижувати частку держави в національній економіці.
Безробіття до 1991 року лишалося порівняно низьким, але з початком
кризи почало різко зростати і в 1994 році досягло пікової точки в 20%
економічно активного населення. З тих пір рівень безробітних знизився
до 10% в 1999 році. Існують великі профспілкові об’єднання.
PRIVATE 1998 1999
ВНП (в млн. дол. США). 125 091 122 874
ВВП (в млн. дол. США). 123 502 126 130
ВНП на душу населення (в дол. США) 24 280 23 780
Основний природний ресурс Фінляндії – ліси. Ліси вкривають понад 3/4
всієї території країни. Переважають ялина, сосна, береза. Уряд
досить успішно веде програму з відновлення лісового покрову: кислотні
дощі, що спустошили ліси Центральної Європи, не завдали Фінляндії
значної шкоди. Родовища торфу зустрічаються на третині всіх земель
країни, але його промислове видобування розвинене слабко: майже весь
видобутий торф використовується як паливо. Родовища мінеральних копалин
незначні. На півночі країни діють шахти з видобування залізної руди,
нікелю та цинку. Ведеться видобуток хрому, міді, кобальна. В
невеликих обсягах видобуток слюди, здебільшого на експорт.
Зниження частки сільського господарства у ВВП Фінляндії пояснюється
неухильним скороченням числа робітників, зайнятих в ньому. Більшість
ферм відносно невеликі, але країна, починаючи з 1960 року, самостійно
забезпечує себе харчами. Якщо споживання м’яса приблизно відповідає
споживаню, то виробництво молока та яєць явно перевищує внутрішнє
споживання. Зернові культури, переважно пшеницю, країна вимушена
імпортувати, але кормові культури експортує. Клімат Фінляндії заважає
розвиткові рослинництва. Орні землі зосереджені в південних та
західних районах країни. Тваринництво представлене м’ясо-молочним
напрямом. Після кількох років перевиробництва молочних продуктів
Фінляндія скоротила поголів’я великої рогатої худоби. До чередини
1970-х йшло скорочення поголів’я коней, але з тих пір число
стабілізувалося і навіть почався певний підйом у розведенні чистокровних
коней. Свинарство, птахівництво та оленярство лишаються одними з
важливих напрямів розвитку сільського господарства, а роль вівчарства
та бджільництва незначна. В приватних руках перебуває 4/5 всіх лісів
Фінляндії, управління ними високоефективне, і лісоматеріали, особливо
папір – важлива частина експорту країни. Починаючи з закінчення другої
світової війни важливу роль набуло розведення хутрових звірей.
Практично всі фінські хутра йлуть на експорт. Значення рибальства
поступово зменшується. Забруднення річок, будівництво дамб та
електростанцій скорочує улови лосося та форелі – країна дедалі більше
будує заводів з розведення риби. В Балтійському морі ведеться
траулерний лов риби, здебільшого оселедця.
Північне розташування Фінляндії накладає серйозні обмеження на розвиток
промисловості. Індустріалізація країни почалася ще в 1860 роках, але
до початку 20 століття в промисловому секторі було задіяно не більше 10%
населення. Тільки в 1960-х роках частка промисловості зрівнялася з
частками сільського господарства та лісництва. Лісопереробна
промисловість – головний та найбільш прибутковий сектор економіки. В
ході її розвитку відбулося зміщення акцентів від виробництва деревини та
целюлози до виробництва паперу, картону, будматеріалів та меблів. З
закінченням другої світової війни на економіку Фінляндії важким тягарем
лягла виплата репарацій Радянському Союзу, проте цей фактор зіграв
позитивну роль: це вимагало розвитку важкої промисловості, продукція
якої невдовзі знайшла збут на ринках як Західної, так і Східної Європи.
Металопрокат та машинобулування до кризи 1990-х років становили значну
частину національної індустрії. Фінляндія посідає провідне місце в
світі у виробництві криголамів, океанських лайнерів та інших
спеціалізованих суден, виробництві устаткування для целюлозно-паперової
промисловості. Фінська хімічна промисловість не тільки повністю
задовільняє всі потреби у нафтопродуктах на внутрішньому ринку, але й
працює на експорт. В містах Турку, Тампере, Васа, Форсса, Хювінкя
діють текстильні фабрики. В Хельсінкі працює найбільший в Європі
порцеляновий завод. Розвинена харчова (виробництво алкогольних напоїв
та кондитерських виробів) промисловість, виробництво будматеріалів.
Через холодний клімат та довгу зиму Фінляндія посідає одне з найперших
місць у світі за рівнем споживання електроенергії на душу населення.
Промисловість споживає більше подовини всієї вироблюваної електроенергії
(цей показник вищий, ніж в середньому в Європі). Місцеві енергоносії
задовільняють не більше третири всіх потреб теплових електростанцій.
Значну частку в енергетиці Фінляндії становлять ГЕС, але осіннє
зниження рівня річок вимагає будівництва дамб та водосховищ. Втрата в
1944 році гідроресурсів у Карелії змусила країну звернути увагу на свою
Північ: на річках поблизу міст Оулу та Кемі були збудовані нові ГЕС.
Енергомережа Фінляндії пов’язана з енергомережами Швеції та Росії,
звідки імпортується частина електроенергії.
У 1980-х роках фінансовий ринок Фінляндії був підданий значним та
швидким реформам: була знижена роль держави, на початку 1980-х було
дозволено іноземним банкам працювати в країні, а з 1991 року відкривати
свої філії. Банк Фінляндії, створений в 1811 році і контрольовани
парламентом, є Центральним банком країни і відповідає за фінансову
стабільність. Банк керує обігом національної валюти – марки.
Експорт у 1998 році становив 43 млрд доларів США, основні його складові
– машини та устаткування, хімікати, залізо, сталь, ліс,
целюлозно-паперова промисловість. 56% експорту перепадає на країни
Європи, 7% на США, 6% на Росію.
Імпорт у 1998 році становив 30, 7 млрд доларів США, основні компоненти
– харчі, нафта і нафтопродукти, хімікати, транспортне обладнання,
залізо і сталь, текстиль, зерно. 60% імпорту – з країн Європи, 8% з
США, 7% з Росії.
Зовнішній борг у 1993 році становив 30 млрд доларів США.
Грошова одиниця – марка, що дорівнює приблизно 5, 5 доларів США.
У 2000 році у Фінляндії мешкало 5,2 млн чоловік, і середньорічний
приріст населення становив 0, 17%. Урбанізація в 1998 році досягла 66%.
ПОКАЗНИКИ Рік(роки) САЛЬВАДОР ФІНЛЯНДІЯ
1. ВНП на душу населення 1987 1070 22120
1995 1610 20580
2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення. 1965-1989
-0,4 3,2
1985-1995 2,8 1,8
3. Середньорічний рівень зростання ВВП 1965-1980 4,3 4,1
1980-1990 16, 4 5, 8
1990-1995 11, 2 1, 8
4. Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства.
1965-1980 3, 6 0
1980-1990 -1,1 -0, 2
1990-1995 1, 2 –
5. Середньоічний рівень зростання продукції промисловості. 1965-1980 5,
3 4, 3
1980-1990 0, 1 3, 3
1990-1995 2, 9 – 1, 2
6. Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості.
1965-1980 4, 6 4, 9
7. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг. 1965-1980 4, 3
4, 8
1980-1990 0,7 5,3
1990-1995 2,3 -2,7
8. Частка продукції сільського господарства у ВВП. 1965 29 16
1980 38 12
1995 14 6
9. Частка продукції промисловості в ВВП. 1965 22 37
1980 22 49
1995 22 37
10. Частка продукції обробної промисловості в ВВП. 1965 18 23
1980 16 35
1995 – 28
11. Частка виробництва послуг у ВВП. 1965 49 47
1980 40 35
1995 65 28
12. Значення індексу людського розвитку. 1993 0, 576 0,935
13. Тривалість життя. 1985 63 75
1995 64 77
14. Коефіцієнт смертності немовлят. 1980 81 8
1995 36 5
15. Неписьменність серед дорослих. 1985 28 >5
1995 57 5
16. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта).
1980 жін 75 96
1980 чол 75 97
1993 жін 80 100
1993 чол 79 100
17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта).
1980 жін 23 105
1980 чол 26 94
1993 жін 30 130
1993 чол 27 110
18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта). 1980 4
32
1993 15 63
19. Енергоспоживання на душу населення. 1980 280 5230
1994 370 5997
20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення. 1980 0, 5
11,8
1992 0,7 8,2
ВНП НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ
1. ВНП на душу населення. Основний показник, за яким Світовий Банк
(Міжнародний банк Реконструкції та Розвитку) групує країни, поділяючи
їх на розвинені та ті, що розвиваються. В 1987 році у Сальвадорі, де
тривала партизанська війна та боротьба за владу, ВНП на душу населення
становив 1070 доларів США. У Фінляндії показник – 22120 доларів США. У
1995 році ВНП на душу населення в Сальвадорі, де політична ситуація
стабілізувалася, зріс до 1610 доларів. У Фінляндії він знизився до
20580 доларів США.
2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення. Цей показник
відображає темпи загального економічного зростання. У 1965-1989 роках
для Сальвадора рівень зростання ВНП на душу населення був -0,4%. Проте в
цей період Сальвадор пережив як економічне піднесення, так і майже
повне розорення внаслідок громадянської війни. Середньорічний рівень
зростання ВНП на душу населення у Фінляндії в 1965-89 роках порівняно
низький, 3,2%. У 1989-1995 роках рівень зростання ВНП на душу населення
в Сальвадорі стає дещо вищим:2, 8%. Рівень зростання ВНП Фінляндії
знизився до 1,8%.
ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ
3. Середньорічний рівень зростання ВВП. У 1965-1980 році середньорічний
рівень зростання ВВП Сальвадора становив 4,3%, а Фінляндії 4,1%. Проте
вже в 1980-1990 роках у Сальвадорі цей показник піднімається до 16,4%, а
в Фінляндії становить 5, 8%. У 1990-1995 роках для Сальвадора рівень
зростання ВВП лишається високим, 11, 2% , тим часом як у Фінляндії
становить 1, 8%. Це свідчить про поступовий вихід Сальвадора з
економічної кризи і про стабільність економіки Фінляндії.
4.Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства.
Зростання продукції сільського господарства вигідне Сальвадору, як
країні, що не може поки що забезпечити себе харчами, але не Фінляндії
з її перевиробництвом харчових продуктів. У 1965-1980 роках рівень
зростання продукції сільського господарства в Сальвадорі становив 3,6% ,
у Фінляндії 0%. У 1980-1990 роках в Сальвадорі, де тривала громадянська
війна, рівень зростання продукції сільського господарства становив
–1,1%, а в Фінляндії –0, 2%. Подолавши політичну кризу, Сальвадор
потроху стабілізував виробництво сільськогосподарських продуктів, і в
1990-1995 роках середньорічний рівень зростання продукції сільського
господарства становив 1,2%.
5. Середньоічний рівень зростання продукції промисловості. Рівень
зростання продукції промисловості у Сальвадорі у 1965-1980 роках був ще
порівняно високий: 3,6% , тим часом як у Фінляндії зростання було
відсутнє: 0%. Внаслідок політичної кризи в Сальвадорі у 1980-1990 роках
рівень упав до -1,1%, у Фінляндії також знизився до -0,2. Пізніших
даних по Фінляндії немає, у Сальвадорі рівень зростання продукції
промисловості дещо збільшився і в 1990-1995 становив 1,2%.
6.Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості. У
1965-1980 роках рівень зростання продукції обробної промисловості у
Сальвадорі та Фінляндії був приблизно на одному рівні: 4,6 та 4,9%.
7. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг. У 1965-1980 роках
середньорічний рівень зростання виробництва послуг у Сальвадорі та
Фінляндії був приблизно на одному рівні: 4,3% та 4,8%. Внаслідок кризи
в Сальвадорі рівень упав до 0,7% в 1980-1990 роках, а в Фінляндії зріс і
становив 5,3 %. У 1990-1995 роках рівень становить відповідно 2,3% для
Сальвадора (суттєве покращення) та -2,7% для Фінляндії.
СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА
8. Частка продукції сільського господарства у ВВП. У ВВП Сальвадора у
1965 році частка продукції сільського господарства становила 29%, а в
Фінляндії 16%. В 1980 році у Сальвадорі частка піднялася до 38%, а в
Фінляндії зменшилася до 12%. В 1995 році частка продукції сільського
господарства у ВВП Сальвадора впала до надзвичайно низького рівня 14%,
а в Фінляндії становила 6%.
9. Частка продукції промисловості в ВВП. У 1965 році частка продукції
промисловості у ВВП Сальвадора становила 22%, а у ВВП Фінляндії 37%. У
1980 році для Сальвадора цей показник не змінився, а у ВВП Фінляндії
частка зросла до 49%. Не змінилася частка продукції промисловості у ВВП
Сальвадора і в 1995 році, тим часом як у Фінляндії знову знизилася до
рівня 37% за рахунок зростання частки сфери послуг.
10. Частка продукції обробної промисловості в ВВП. У 1965 році частка
продукції обробної промисловості у ВВП Сальвадора становила 18%, а у
ВВП Фінляндії – 23%. У 1980 році частка знижується до 16%, а для
Фінляндії значення показника 35%. У 1995 році даних про Сальвадор
немає, у Фінляндії частка продукції обробної промисловості у ВВП
зменшується до 28%.
11. Частка виробництва послуг у ВВП. У 1965 роц частка виробництва
послуг у ВВП Сальвадора становила 49%, у ВВП Фінляндії 47%. У 1980
році для Сальвадора цей показник зменшився до 40%, а для Фінляндії до
35%. У 1995 році частка виробництва послуг у ВВП Сальвадора збільшилася
до 65%, а у ВВП Фінляндії впала до 28%.
РІВЕНЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
12. Значення індексу людського розвитку. Значення індексу людського
розвитку Сальвадора у 1993 році було доволі низьким – 0,576. Індекс
людського розвитку Фінляндії високий – 0,935.
13. Тривалість життя. Тривалість життя у 1985 році в Сальвадорі
становила 63 роки, у 1995 зросла до 64 років. У Фінляндії відповідно
75 та 77 років.
14. Коефіцієнт смертності немовлят. Коефіцієнт смертності немовлят у
1980 році у Сальвадорі становив 81, у 1995 році зменшений до 36. У
Фінляндії цей коефіцієнт у 1980 році мав значення 8, у 1995 році
зменшений до 5.
15. Неписьменність серед дорослих. У 1985 році неписьменних серед
дорослих мешканців Сальвадора було 28%. У Фінляндії у 1985 році
неписьменність дорослих перебував на середньому рівні нижче 5% ; у 1995
році дещо зросла – до 5%.
16. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта).
Питома вага учнів у віковій групі, що відповідає початковій освіті, в
1980 році становила у Сальвадорі 75 для жінок та чоловіків. У Фінляндії
відповідно 96 та 97. У 1993 році у Сальвадорі питома вага зросла до 80 і
79 відповідно, а в Фінляндії зрівнялася на відмітці 100.
17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта). У
1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає середній
освіті, в Сальвадорі становила 23 для жінок та 26 для; у Фінляндії
відповідно 105 і 94. У 1993 році для Сальвадора відповідно 30 і 27, а у
Фінляндії 130 та 110.
18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта). У 1980
році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає вищій освіті, у
Сальвадорі становила 4, а у Фінляндії 32. У 1993 році показники зросли:
у Сальвадорі до 15, а в Фінляндії до 63.
СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ
19. Енергоспоживання на душу населення. Фінляндія, як уже було
зазначено, є однією з країн з найвищим енергоспоживанням на душу
населення, що пояснюється її суворим кліматом та енергомістким
виробництвом. У 1980 році енергоспоживання становило тут 5230, а в 1994
зросло до 5997. Сальвадор, навпаки, є країною з дуже низьким рівнем
енергоспоживання: у 1980 році воно становило 280, а в 1994 зросло до
370.
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення. Сальвадору,
як і більшості інших слаборозвинених країн, характерна невисока
кількість промислових викидів вуглекислого газу на душу населення, так
як країна не досягла достатнього рівня промислового розвитку: 0,5 тон у
1980 році і 0,7 тон у 1992 році. У Фінляндії кількість викидів більш
ніж у 10 разів більша, проте держава працює над захистом довкілля та
поліпшенням екології: 11,8 тон на душу населення у 1980 році зменшилися
до 8,3 тон у 1992 році.
При порівнянні соціально-економічного розвитку двох країн – Сальвадора і
Фінляндії – стають очевидні ті ознаки, що відрізняють розвинені країни
від країн,що розвиваються. Сальвадор – відстала країна,якій важко
впоратися з економічною відсталістю,кризою, реформувати економіку.
Фінляндія – одна з найрозвинутіших країн світу,що реформує свою
економіку для ще більшої інтеграції в систему світового господарства.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Международные экономические отношения / под редакцией В. Рыбалкина. –
Москва, 1997.
Основи економічної теорії. За редакцією Мочерного С. В. – Тернопіль,
1993.
Е. Ф. Авдокушин. Международные экономические отношения. Учебное пособие.
– Москва, 1999.
П. Х. Линдерт. Экономика мирохозяйственных связей. – Москва, 1992.
Країни світу. Довідник. – Київ, 1998.
В. В. Буглай, Н. Н. Ливенцов. Международные экономические отношения
развивающихся стран. – Москва, 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
