Реферат на тему:

Овочівництво відкритого ґрунту

Під овочеві культури відводять високородючі ґрунти, які добре
забезпечені вологою. Кращими є чорноземи та темно-сірі опідзолені ґрунти
з легким механічним складом, а також низинні наносні, розміщені в
долинах річок, а для таких культур, як капуста середньо- і пізньостиглих
сортів та гібридів і морква столова, — осушені торфовища.

В овочевих сівозмінах Лісостепу України під капусту й помідори доцільно
відводити 1,5 — 2 поля. Органічні добрива потрібно вносити на площах під
капусту, огірки з розрахунку 40-60 т/га. Під цибулю і часник
рекомендується давати перегній у нормі 20-30 т/га. Столові коренеплоди
краще розміщувати після попередників, під які вносили органічні добрива.
Це зменшує утворення виродливих, розтріснутих та загнилих коренеплодів
під час вегетації. Зеленні культури вирощують у збірному полі, а
багаторічні — поза сівозміною. Не слід розміщувати овочеві культури
однієї й тієї ж родини у полях сівозміни раніше як через 3-4 роки. Це
запобігає поширенню хвороб, шкідників та ураженню ними овочевих культур.

У кормових і польових сівозмінах заслуговує на увагу розміщення овочевих
культур після парового поля, а також після озимої пшениці, яку вирощують
після внесення органічних добрив. Це дає можливість провести
напівпаровий обробіток ґрунту та очистити площу від насіння бур’янів,
збагатити його на поживні речовини і вологу. Мінеральні добрива під
овочеві культури краще вносити згідно з агрохімічним аналізом, біологією
культури та її призначенням.

Для вирощування високоякісного врожаю товарної продукції потрібно
використовувати сорти і гібриди овочевих культур, занесені до Державного
реєстру сортів рослин України. Вони випробувані в умовах України не
тільки за врожайністю, але й за стійкістю проти збудників хвороб і
шкідників, транспортабельністю та легкістю.

Капуста.

Капусту білоголову, червоноголову, савойську, цвітну, броколі вирощують
розсадним і безрозсадним способами. Для одержання ранньої товарної
продукції використовують тільки ранньостиглі сорти та гібриди й
висаджують горщечковою розсадою, вирощеною у спорудах закритого ґрунту.
Для середньостиглих сортів білоголової, червоноголової та савойської
капусти — на 50% площі висаджують безгорщечковою розсадою, а на інших
50% — розсадою, вирощеною у відкритому ґрунті. Пізньостиглі сорти і
гібриди вирощують розсадним та безрозсадним способами. Строки
вирощування розсади і сівби насіння, площі живлення рослин та густоти
їхніх насаджень наведені в таблиці 5.12.

5.12. Способи і строки вирощування капусти

Розсаду ранньої капусти краще висаджувати на південних або
південно-західних схилах, які швидше і краще прогріваються. Глибина
садіння — під перший листок або на 2-3 см нижче від горщечка. Через 5-7
днів перевіряють приживання рослин і розпушують міжряддя та виполюють
бур’яни в рядках. Упродовж вегетації міжряддя розпушують 3-4 рази. У
разі потреби рослини 1-2 рази поливають із розрахунку 300-400 м3 води на
гектар. Збирати врожай ранньої капусти починають, коли головки досягнуть
товарного розміру — 0,5-1 кг. Їх зрізають із 2-3 покривними листками,
які захищають головки від забруднення і механічного пошкодження.

Особливості вирощування капусти білоголової середньостиглих сортів,
червоноголової та савойської. Розсаду краще висаджувати у другій
половині дня або в хмарну погоду з одночасним поливом (0,5 л води на
рослину). На 2-3-й день після висаджування розсади перевіряють
приживання рослин. У місцях випадання підсаджують нові. Догляд за
рослинами полягає в 3-4 розпушуваннях міжрядь, 2-3 поливах та боротьбі з
хворобами і шкідниками. Збирають урожай за один захід, коли головки
досягнуть маси 1 кг і більше й стануть щільними.

Особливості вирощування капусти пізньостиглих сортів і гібридів. Розсаду
пізньостиглих сортів та гібридів капусти висаджують у другій половині
дня або в хмарну погоду з поливом (0,5-1 л води на рослину). На 2-3-й
день після садіння перевіряють приживання рослин і розпушують міжряддя.
Протягом вегетації плантації підтримують у чистому від бур’янів стані,
міжряддя систематично розпушують, а перед змиканням рядків рослини
підгортають.

У разі появи бур’янів на 9-15-й день після висаджування, коли рослини
приживуться, площу обробляють гербіцидами: семероном (1-2 кг/га),
бутізаном 400 (1,75-2,5 кг/га), набу (1-3 кг/га) або таргою (1-2 кг/га
за препаратом). Кожний раз міжряддя краще розпушувати після випадання
дощу або поливу. Капуста досить вимоглива до вологості ґрунту.
Оптимальні умови для її вирощування створюються при вологості 75-80% ПВ.
Тому залежно від погодних умов року площі капусти 2-5 разів поливають із
розрахунку 300-500 м3/га води і проводять боротьбу з хворобами та
шкідниками. Урожай капусти пізньостиглих сортів збирають пізно восени в
технічній стиглості, коли головки набудуть відповідної щільності, не
допускаючи підмерзання їх.

Безрозсадний спосіб вирощування капусти. Середньо- і пізньостиглі сорти
вирощують також безрозсадним способом. Насіння висівають на глибину 2-3
см. Зразу ж після сівби площу ущільнюють. Дуже важливо при появі сходів
своєчасно обробити посіви пестицидами проти капустяної блішки.
Запізнення з цим заходом на 1-2 дні призводить до загибелі рослин. У
фазі 1-2 справжніх листків рослини проріджують у рядках уперше на
відстані 5-6 см, удруге в фазі 4-5 листків — на 30-70 см. Видалені
рослини використовують як розсаду. В разі появи бур’янів посіви
обробляють семероном (1,6-2,4 кг/га) та іншими гербіцидами у фазі 3-5
листків. Подальший догляд за рослинами такий самий, як і при розсадній
культурі.

Особливості догляду за капустою цвітною полягають у тому, що плантації
її при масових строках висаджування розсади і сівби насіння розміщують у
понижених елементах рельєфу, на високородючих ґрунтах, які добре
забезпечені вологою. При формуванні врожаю, щоб головки мали привабливий
білосніжний або кремовий вигляд, їх затінюють, надламуючи або зв’язуючи
у пучок 2-4 листки.

Овочеві культури родини пасльонових

До овочевих культур родини пасльонових належать: помідор, перець
солодкий і гіркий та баклажан. Вирощують їх розсадним і безрозсадним
способами. Строки висаджування розсади та сівби насіння при
безвисадковому вирощуванні й густоту рослин наведені в таблиці 5.13.

5.13. Способи і строки вирощування культур родини пасльонових

Горщечкову розсаду висаджують без поливу, а безгорщечкову — з поливом із
розрахунку 0,5-1 л води на рослину. Розсаду краще висаджувати у вечірні
години. При машинному висаджуванні рослини зразу поливають. Як тільки
ґрунт протряхне, розпушують міжряддя.

Для боротьби з бур’янами використовують такі гербіциди, як набу, поаст,
тарга, трефлан, трифлурекс. Щоб запобігти пошкодженню рослин
заморозками, посіви мульчують поліетиленовою плівкою, застосовують
димлення, дощування. Впродовж вегетації плантації 2-3 рази поливають,
3-5 разів розпушують міжряддя і проводять боротьбу з бур’янами. За
безрозсадного способу вирощування рослини проріджують у фазі 4-6
листків. Видалені використовують як розсаду.

Плоди збирають у бланшевій, бурій та червоній (жовтій) стиглості
вибірково, через кожні 2-4 дні. Для машинного збирання використовують
широкозахватні платформи або комбайни СКТ-2А. Комбайном починають
збирати плоди, коли 70-80% їх набудуть червоної стиглості.

Технологія вирощування перцю солодкого й гіркого та баклажана така ж
сама, як і помідора. Особливістю перцю солодкого є те, що просторова
ізоляція при вирощуванні між його плантацією і перцем гірким на
відкритій місцевості повинна становити не менше 2000, а на закритій —
1000 м. Плоди перцю солодкого збирають у технічній стиглості (зелені) та
біологічній (червоні, жовті), а гіркого — в біологічній (червоні).

Особливістю вирощування баклажана є те, що у період цвітіння потрібно
підтримувати підвищену відносну вологість повітря (щоб не осипалися
квітки). Плоди збирають, коли вони набудуть лише технічної стиглості
(недозрілими). При збиранні потрібно користуватися секаторами.

Овочеві культури родини гарбузових

До овочевих культур родини гарбузових належать: огірок, кабачок,
патисон, гарбуз, кавун і диня. Огірок, кабачок, патисон та гарбуз
відносять до теплолюбних, а кавун і диню — до жаростійких. Строки
висаджування розсади і сівби насіння у відкритому ґрунті та густоти
рослин наведено в таблиці 5.14.

5.14. Способи і строки вирощування рослин родини гарбузових

Для короткоогудинних сортів і гібридів забезпечують більшу, а для
довгоогудинних — меншу густоту рослин на одиниці площі. Розсаду огірка,
кабачка та дині висаджують у відкритий ґрунт у 20-30-денному віці.
Висівати насіння починають при нагріванні верхнього шару ґрунту (на
глибину сівби) до 12-16°С. При рядковій сівбі рослини у фазі 2-3
справжніх листків проріджують. У разі потреби ведуть боротьбу із
заморозками.

На полях, засмічених бур’янами, використовують такі гербіциди: гліфоген,
набу, поаст, раундап. До утворення огудини 2-3 рази розпушують міжряддя.
Подальший догляд за рослинами полягає у підтримуванні посівів у чистому
від бур’янів стані та боротьбі з хворобами і шкідниками. Для одержання
високого врожаю залежно від погодних умов площі з огірками, кабачками і
патисонами поливають 5-7 разів, дині — 3-4, а кавуни — 1-2 рази. При
більш частих поливах знижується вміст сухої речовини і цукру у баштанних
культур та погіршуються смакові якості плодів. На початку цвітіння на
площу потрібно вивозити вулики з розрахунку 2-3 бджолосім’ї на гектар,
це сприяє підвищенню врожайності на 20-25%.

Урожай плодів огірка збирають через 1-2 дні, кабачка і патисона — 2 рази
на тиждень, дині ранньостиглих сортів — за 2-3 заходи, а гарбуза і
кавуна — суцільно.

Овочеві культури групи столових коренеплодів

До столових коренеплодів відносяться овочеві культури, які утворюють
соковиті потовщені корені та нагромаджують у них поживні речовини. До
них належать: морква столова, петрушка, селера, пастернак, буряк
столовий, редиска та редька. Більшість з них відноситься до дворічних
культур, а редька літня та редиска — до однорічних.

Морква столова.

Моркву висівають після рослин, під які вносили органічні добрива. Перед
сівбою добре вирівнюють ґрунт. Насіння висівають під зиму (для пучкової
продукції), рано навесні і в травні (для тривалого зберігання
коренеплодів). Способи сівби: широкорядний (45 см), стрічковий (50+20
см) і широкосмуговий (45, 60, 70 см і ширина смуги 5-6 см, 8-10 і 10-12
см). Удобрення N60Р90К90, на торфових ґрунтах — N30Р120-160К180-240.
Перед сівбою насіння протруюють. Норма його висіву залежить від способу
сівби. Сходи моркви з’являються через 8-25 днів і більше, залежно від
температури і вологості ґрунту. У боротьбі з бур’янами використовують
такі гербіциди: гезагард, набу, поаст, тарга, стомп.

Догляд за рослинами полягає у проріджуванні рослин у рядках на відстані
2-4 см, залишаючи густоту 740-1500 тис.шт./га, залежно від щільності
ґрунту та способу сівби. У південній частині Лісостепу посіви 2-3 рази
поливають. До змикання рядків міжряддя 4-5 разів розпушують.

На пучкову продукцію моркву виривають, коли коренеплоди досягнуть
розміру в діаметрі 1,5 см. Їх миють, в’яжуть у пучки. Восени моркву
збирають, коли коренеплоди досягнуть товарного розміру. Одразу після
збирання гичку обрізують і використовують за призначенням .

Петрушка.Насіння висівають під зиму або рано навесні. Ширина міжрядь
становить 45 см. Попередники і агротехніка такі самі, як для моркви
столової. Особливістю вирощування петрушки є те, що рослини у фазі 2-3
справжніх листків проріджують на відстані 4-6 см. У період збирання
врожаю від коренеплодів відрізують гичку та видаляють з неї усі
пожовклі, відмираючі та уражені шкідниками і хворобами листки, а зелені
в’яжуть у пучки та використовують за призначенням. Після обрізування
гички коренеплоди сортують на товарні, дрібні та механічно пошкоджені. В
останніх гичку обрізують на 1-1,5 см вище головки (центральної бруньки),
закладають на зберігання і використовують для вигонки зелені. Товарні
коренеплоди реалізують або закладають на зберігання.

Для одержання товарної зелені окремо виділяють площу посіву і, коли
листки досягнуть довжини 25-30 см, їх зрізують. Впродовж
літньо-осіннього періоду проводять 3-4 таких зрізи з інтервалом 30-40
днів. Після останнього зрізу коренеплоди зимують у ґрунті, а рано
навесні листки відростають знову. Врожай зелені збирають разом з
коренеплодами і використовують за призначенням. Запізнюватися із
збиранням врожаю не можна, оскільки рослини після утворення 6-10 листків
починають стрілкувати і втрачають товарну якість.

Для одержання ультраранньої товарної продукції зелені проводять літні
пожнивні посіви (друга половина липня). У фазі 6-8 листків рослини
зимують і через 20-30 днів після розмерзання ґрунту формують товарну
продукцію. Запізнюватися із її збиранням не можна, оскільки рослини
швидко стрілкують і продукція втрачає товарну якість.

Селера.Селеру вирощують розсадним і безрозсадним способами. Вік розсади
60 днів. У відкритий ґрунт її висаджують у другій половині квітня
широкорядним способом (45 см) з відстанню між рослинами у рядку 15-20
см. Насіння у південних районах Лісостепу висівають рано навесні з
виходом у поле (на 1 га — 2-3 кг). Догляд за рослинами такий самий, як
за морквою. Для одержання товарної зелені збір урожаю проводиться так,
як у петрушки.

Пастернак.Насіння висівають рано навесні. Ширина міжрядь 45 см, норма
висіву насіння 4-5 кг/га. Агротехніка і збір урожаю такі самі, як для
моркви столової.

Редиска і редька літня. Їх висівають рано навесні: редиску — у 2-3
строки багатострічковим способом за схемою 70+10+10+10+10+10+10+10 см з
нормою висіву 15-20 кг/га, а редьку літню — 70+10+10 або 70+20 см з
нормою висіву 4-6 кг/га. Догляд за рослинами пролягає в її обробці на
початку сходів інсектицидами проти хрестоцвітної блішки, розпушуванні
широких міжрядь і виполюванні бур’янів у рядках та вузьких міжряддях.
Урожай збирають у 2-3 заходи з інтервалом 5-6 днів. Зібрані рослини
миють і в’яжуть у пучки або обрізують гичку і реалізують.

Редька зимова.Насіння висівають у кінці червня — першій половині липня.
При більш ранній сівбі рослини стрілкують. Ширина міжрядь 45 см, глибина
сівби 1,5-2,5 см. Норма висіву насіння 4-5 кг/га. При з’явленні сходів
рослини обробляють інсектицидами, розпушують міжряддя та виполюють
бур’яни в рядках. Збір урожаю проводять пізно восени, до заморозків.
Коренеплоди підкопують бурякопідіймачами або плугом без полиць, гичку
обрізують, сортують та використовують за призначенням.

Цибулинні овочеві культури

До цибулинних овочевих культур відносять цибулю ріпчасту, шалот
(кущівку), цибулю-порей і часник. Цибуля ріпчаста, порей і шалот —
дворічні культури. У перший рік життя вони формують цибулини, а на
другий утворюють стрілки, цвітуть і дають насіння. Ці рослини
розмножують сівбою насіння у відкритий ґрунт, сіянкою та розсадним
способом.

Цибуля.Найкращими попередниками для вирощування цибулі є огірок,
помідор, капуста ранньостиглих сортів, озима пшениця та парове поле. З
органічних добрив під цибулю вносять перегній (20 т/га) та мінеральні
добрива (N60-90Р80-100К100-120). Підготовка ґрунту полягає у проведенні
його напівпарового обробітку та вирівнюванні площі.

Для сівби слід використовувати сорти і гібрид цибулі занесені до
Державного реєстру сортів рослин України. Перед сівбою насіння
прогрівають і протруюють. Кращими строками сівби є кінець березня —
перша п’ятиденка квітня. Способи сівби: широкорядний (45 см), стрічковий
(50+20 см) або широкосмуговий (45, 70 см, а ширина смуги 5-6 см або
12-16 см залежно від способу). Норма висіву насіння 8-10 кг/га
(сівалками точного висіву 2,5-3,5 кг/га). Глибина сівби 1-2 см. До сівби
і після неї ґрунт ущільнюють котком. З позначенням рядків міжряддя
розпушують.

У боротьбі з бур’янами використовують таки гербіциди: до сходів вносять
гоал або стомп, у фазі 2-3 справжніх листків цибулі — семерон або
тотріл, а у фазі 2-4 листків бур’янів — набу, поаст, таргу, фюзілад.

На 7-8 день після сівби при утворенні ґрунтової кірки або проростанні
бур’янів у фазі білої ниточки посіви боронують поперек напрямку рядків.
У фазі 2-3 справжніх листків з метою проріджування посіви також
боронують поперек рядків легкими або середніми боронами. Після цього на
погонному метрі повинно залишитися 25-30 рослин, залежно від способу
сівби, це забезпечує густоту рослин до 550-850 тис. шт. на 1 га.
Подальший догляд за рослинами полягає у розпушуванні міжрядь, 2-3
поливах, залежно від погодних умов року, виполюванні бур’янів та
боротьбі з шкідниками і хворобами. За 20-30 днів до збирання врожаю
поливи припиняють. Це сприяє доброму визріванню цибулин.

На початку вилягання пера цибулю збирають і вкладають у валки для
просушування, а в дощову погоду її просушують під навісами, обладнаними
вентиляторами. Коли цибулини вкриються сухими блискучими лусками і шийка
їх підсохне так, що від цибулини легко відриваються залишки сухих
листків, обрізують листки і залишки корінців. Після сортування цибулини
використовують за призначенням, а дрібні — для вигонки зелені.

Вирощування цибулі з сіянки. Для вирощування цибулі ріпчастої через
сіянку в основному використовують гострі сорти і гібриди. Сіянка — це
дрібні цибулини, призначені для вирощування товарного врожаю
цибулі-ріпки. Великий вплив на якість сіянки мають способи її
зберігання. Добре вона зберігається при змінних температурах: взимку —
при 1-20С, а в березні-квітні — 18-220С. Це запобігає стрілкуванню
рослин у період вегетації.

Для сівби краще використовувати сіянку масою 2-4 г (діаметр 1-2 см).
Висівають її у першій декаді квітня — спочатку дрібнішу, а потім — більш
крупну фракцію. Ширина міжрядь 45 см або 50+20 см (стрічкова сівба). Для
сівби використовують сівалку СЛН. Норма висіву сіянки становить від 6 до
15-20 ц/га, залежно від її крупності. У рядку цибулини розміщують на
відстані 6-8 см. При позначенні рядків розпушують міжряддя, всього 3-4
рази. Подальший догляд за рослинами та збирання врожаю аналогічні, як і
при вирощуванні з насіння.

Вирощування цибулі ріпчастої розсадним способом. Розсадним способом
вирощують в основному солодкі (десертні) сорти, які мають довший період
вегетації. Цим способом також можна вирощувати й усі інші сорти та
гібриди. Вік розсади 60 днів (5-6 листків). Рослини висаджують з шириною
міжрядь 45 см або стрічковим способом за схемою 50+20 см. Відстань між
ними в рядку повинна бути 4-6 см. За 10-12 днів до висаджування у
відкритий ґрунт розсаду загартовують. Перед висаджуванням кореневу
систему цибулі вкорочують до 2-3 см, щоб не загиналася, і на 1/3
обрізують верхівки листків, щоб зменшити поверхню випаровування. Перед
висаджуванням корені вмочують у сметаноподібну суміш глини з коров’яком,
до якої додають інсектициди проти цибулевої мухи. Рослини висаджують у
борозни або щілини з поливом. Зразу після цього розпушують ґрунт у
міжряддях. Догляд за рослинами такий самий, як при вирощуванні цибулі з
насіння та сіянки.

Цибуля-шалот. Розмножується насінням і дрібними цибулинками. Агротехніка
така ж сама, як при вирощуванні цибулі ріпчастої.

Цибуля-порей відрізняється від ріпчастої тим, що формує циліндричну
цибулину (ніжку) завтовшки 3-5 см і завдовжки 15-30 см та має листки
лінійної форми, як часник. У цих рослин відсутній період спокою.
Переважно цибулю порей вирощують розсадним способом. Вік розсади і
підготовка її до висаджування такі самі, як ріпчастої. Особливістю
вирощування цибулі-порею є те, що рослини висаджують у борозни або
щілини , щоб мати якомога більшу ніжку. При розпушуванні міжрядь борозни
поступово загортають, а в другій половині вегетації рослини підгортають.
Подальший догляд за рослинами полягає у виполюванні бур’янів, проведенні
поливів та боротьбі з хворобами та шкідниками.

При збиранні врожаю скобами або плугами без полиць підрізують кореневу
систему, рослини вибирають, обрізують на 2/3 довжини листки і на 1-2 см
корінці від донця та використовують за призначенням.

Часник .У культурі вирощують сорти стрілкуючого і нестрілкуючого
часнику, озимі та ярі його форми. Стрілкуючий часник після утворення
7-10 і більше листків утворює квітконосну стрілку, яка закінчується
суцвіттям в якому розміщуються дрібні повітряні цибулини. Підземні
цибулини крупні і складаються з 2-6 і більше зубків, розміщених колом.
Лежкість їх погана (добре часник зберігається лише до січня).

Нестрілкуючі сорти часнику є озимі та ярі. Їх цибулини складаються з
багатьох зубків (10-16 і більше), які розміщені за спіраллю. Зовнішні
зубки крупніші, а внутрішні — дрібніші. У ярих форм цибулини дрібні,
щільні та зберігаються до нового врожаю. У сівозміні часник розміщують
на одному полі з цибулею. Тому попередники і способи удобрення такі ж,
як під цибулю ріпчасту.

Вирощування озимого часнику. Для сівби використовують здорові великі та
середні за розміром цибулини. За 4-5 днів до сівби їх розділяють на
зубки та сортують за розміром, що значно полегшує сівбу сівалками.
Кращим строком сівби є перша половина жовтня. Спосіб сівби
(висаджування) широкорядний (45 см) або стрічковий (50+20 см). Глибина
садіння 4-6 см. Норма висіву залежить від величини зубків і способу
сівби (в середньому — від 12 до 25 ц/га). Після сівби площу ущільнюють
котком, а перед замерзанням ґрунту замульчують загнилою соломою, торфом,
листям тощо.

Рано навесні ще по мерзлоталому ґрунту соломисту мульчу згрібають і
спалюють. З позначенням рядків рослини підживлюють азотними добривами
(N30) і розпушують міжряддя. На товарних посівах зривають стрілки, що
сприяє підвищенню врожаю на 15-20%. У разі потреби часник 1-2 рази
поливають та виполюють бур’яни в рядках. Ознакою дозрівання часнику
стрілкуючих сортів є пожовтіння нижніх листків та розтріскування
чохликів суцвіть, а нестрілкуючих сортів та на посівах, де зривалися
(скошувалися) стрілки, — розм’якшення несправжнього стебла і вилягання
листків. Збирають урожай у ясну суху погоду, складають у валки для
просушування, обрізують листки, корінці, сортують та використовують за
призначенням.

Вирощування часнику з повітряних цибулин. При сівбі повітряних цибулин
восени або рано навесні формуються однозубкові підземні цибулини,
агротехніка вирощування яких така, як цибулі-сіянки. Перед висаджуванням
восени їх калібрують за розміром, і вирощують часник так, як із зубків.

З повітряних цибулин товарні (крупні цибулини з поділом на зубки) можна
одержати й за один рік. У цьому випадку зібрані восени повітряні
цибулини зберігають до липня, потім їх сортують, протруюють і висівають
у першій п’ятиденці липня. До осені рослини формують 7-8 листків і в
такому стані входять у зиму. Перезимівля за 20 років в середньому
становить 80-95%. Рано навесні рослини підживлюють азотними добривами
(N30-45), і вони розвиваються так, як і після висаджування зубками.

Особливості вирощування ярого часнику. Ярий часник висівають рано
навесні з виходом у поле (на город). За два-три дні до сівби головки
розділяють на зубки, які калібрують. Запізнення з сівбою навіть на 3-4
дні різко знижує врожайність культури. Догляд за рослинами такий самий,
як за озимим часником. Розпочинати збирати врожай треба тоді коли у
15-20% рослин розм’якне несправжнє стебло і поляжуть листки.

Бобові культури

До бобових культур, які вирощують в Україні, відносять горох овочевий,
квасолю спаржеву та боби овочеві. Цінність бобових культур полягає в
тому, що вони багаті на білок і на їх кореневій системі поселяються
бульбочкові бактерії, які фіксують азот з повітря (до 200 кг/га), тому
вони є добрим попередником для інших культур.

Горох овочевий.У культурі вирощують горох лущильних і спаржевих
(цукрових) сортів. Цукрові сорти відрізняються від лущильних тим, що в
їх складках відсутній пергаментний шар і зерно споживають в технічній
стиглості разом з бобом, який називається лопаткою.

Насіння гороху висівають як найраніше, як тільки можна вийти в поле (на
город). Лущильні сорти сіють рядковим способом з шириною міжрядь 15 см,
спаржеві — стрічковим за схемою 45+15 см або 60+15+15 см. Норма висіву
насіння становить 1,0-1,2 млн. шт./га. Глибина сівби — 3-4 см. Після
сівби ґрунт ущільнюють котком. До сходів посіви у фазі білої ниточки
бур’янів боронують легкими боронами. При з’явленні сходів боронування
повторюють легкими або середніми боронами поперек напрямку рядків. На
посівах спаржевого гороху міжряддя 2-3 рази розпушують.

Горох на зелений горошок скошують у валки і після прив’ядання рослин, не
пізніше 24 годин після скошування, скошену масу обмолочують. Обмолочене
зерно перевозять до заводів у цистернах з водою.

Сорти спаржевого гороху розпочинають збирати, коли зерно в них соковите,
діаметром 6-7 мм. Лопатки збирають вручну за 3-6 заходів через кожні 2-4
доби.

Квасоля спаржева.У сівозміні її розміщують в одному полі з горохом. З
мінеральних добрив вносять фосфорно-калійні (Р70-80К80-90). На товарні
цілі квасолю вирощують у 5-6 строків. Вперше насіння висівають, коли
ґрунт прогріється до температури 10-120С і мине загроза весняних
приморозків (у основному це — друга п’ятиденка травня). Наступну сівбу
проводять через кожні 10-15 днів. Востаннє насіння квасолі спаржевої
висівають на початку липня. Спосіб сівби широкорядний (45 см) або
стрічковий (50+20 см). Норма висіву насіння становить 120-250 кг/га
(240-350 тис. шт. насінин), а глибина загортання — 4-8 см. Ці показники
залежать від його крупності.

Ґрунтову кірку на посівах до появи сходів знищують боронуванням, а коли
з’являться сходи — посіви з метою прорідження боронують легкими або
середніми боронами поперек напрямку рядків. Догляд за посівами полягає у
розпушуванні міжрядь, виполюванні бур’янів та боротьбі з хворобами і
шкідниками. Збирають урожай за 3-4 заходи, коли насіння в бобах досягне
розміру пшеничного зерна (через кожні 3-4 дні). Зібрані боби
використовують за призначенням.

Біб овочевий.Відноситься до холодостійких культур. Насіння рослини
висівають рано навесні, як тільки можна вийти в поле. Спосіб сівби
широкорядний (45, 60, 70 см) або стрічковий (50+20 см). Глибина
загортання насіння 6-8 см. Після сівби площу ущільнюють. На городах біб
використовують і як ущільнювач, кулісну культуру та для обсаджування
грядок. Догляд за рослинами полягає в розпушуванні міжрядь та в боротьбі
з хворобами, шкідниками, та бур’янами.

Збирають боби вибірково за 3-4 заходи, коли зерно досягає
молочно-воскової стиглості і шкірка його легко розрізується нігтем.

Кукурудза цукрова.Кукурудза цукрова — жаростійка культура. Для
виробництва товарної продукції її насіння висівають, коли температура
ґрунту досягне 10-120С (10-25 травня). Для конвеєрного виробництва
товарної продукції насіння кукурудзи висівають у 3-5 строків з
інтервалом 10-15 днів. Спосіб сівби пунктирний з шириною міжрядь 60-70
см. Норма висіву насіння 22-24 кг/га, глибина сівби 6-8 см. З метою
знищення бур’янів у фазі білої ниточки посіви боронують поперек напрямку
рядків, а вдруге -у фазі 3-4 листків кукурудзи. Наступний догляд за
посівами полягає у систематичному розпушуванні міжрядь і підгортанні
рослин перед змиканням рядків, поливах (1-3 залежно від погодних умов)
та боротьбі з бур’янами. Для поліпшення якості культури та підвищення
товарного врожаю качанів рослини пасинкують. Збирають урожай качанів у
молочно-восковій стиглості протягом 6-12 днів з інтервалом 3-4 дні.
Зібрані качани з обгортками або без них використовують за призначенням.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Похожие записи