Реферат на тему

Особливості розвитку канадської економіки

Сучасна Канада — одна з найрозвинутіших країн з ринковою економікою,
яка замикає «велику сімку» за обсягом ВНП, хоча й поступається перед
аналогічними показниками таких країн, як Індія чи Бразилія. Проте за
рівнем ефективності виробництва та стандартів життя вона йде слідом за
США.

Самі канадці називають свою країну «неамериканською Америкою», а себе —
«більше європейцями, ніж американцями». Про статистику Канади
висловлюються цілком визначено, заявляючи, що це «американські
показники», поділені на 10, а якщо на душу населення, то майже в усьому
— «так на так», крім мінералів, лісу та пшениці, яких у Канаді більше.

Поєднання високорозвинутого виробництва з елементами залежності від
іноземного (в основному «штатівського») капіталу неоднозначне
сприймається не тільки в Україні, а й у світі, зваблює аналітиків до
поглибленого вивчення специфіки економіки Канади.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КАНАДИ

Серед «китів» канадського процвітання найчастіше називають багатство
природних ресурсів, ефективну економічну систему й законодавство,
успадковане від Великобританії. З цим важко не погодитися, зважаючи на
високий рівень добробуту народів цієї «країни двох націй» (англо-і
франко-канадської), а також декількох десятків етнічних меншин. Серед
останніх виділимо українців, яких у Канаді понад 1 млн чоловік.

Одним із чинників економічного зростання будь-якої країни є формування
ринку робочої сили. Малочисельність всього населення (близько 27 млн
1993 p.), нерівномірність його розподілу по величезній території Канади
історично вплинули на формування цього ринку. За рахунок іммігрантів у
60-ті роки поповнювалось 35 — 40% ринку робочої сили, 70-ті — 25%, 80-ті
— початок 90-х — 20-25%. Наприкінці XX ст. кількість представників лише
кольорових рас у населенні Канади за прогнозами сягне 25%. Суперечність
подібного формування полягає в тому, що, з одного боку, наявним є більш
високий рівень освіти й кваліфікації переселенців, з іншого —
загострюється проблема безробіття.

Водночас гостро постає питання нестачі кваліфікованої робочої сили у
багатьох галузях обробної промисловості, що змушує роботодавців
збільшувати витрати на внутрішньофірмову профосвіту.

Уже в XIX ст. структура канадської економіки, стверджує історик Р.
Райєрсон, різко відрізнялася від американської, бо промисловий капітал
метрополії затримував розвиток колонії. У подальшому зростання
концентрації виробництва і капіталу відбувається передусім у тих
галузях, де ключові позиції мали й мають міжнародні ТНК
(автомобілебудівній, кольоровій і чорній металургії та ін.). Щодо
канадського корпоративного капіталу, то він зберігає провідні позиції у
кредитно-фінансовій сфері, торгівлі, транспорті тощо. Національна
компанія «Кенедієн Пасіфік» має лідируючі позиції у сфері залізничного
транспорту, а «Белл Кенада» — в електротехнічній і почасти в
електронній.

Оновлення основного капіталу в традиційних галузях економіки
супроводжується інтенсивним створенням нових галузей промисловості,
зокрема авіаційної. Цікаво, що продуктивність праці в цілому складає 95%
від рівня США, а в деревообробній та целюлозно-паперовій — перевищує
рівень могутнього сусіда. Вузькість внутрішнього канадського ринку
зумовлювала створення іноземними фірмами, зокрема американськими,
міні-аналогів, точних копій головних заводів у США, але в 10- 15 разів
менших за потужністю. Згодом виявилась неефективність таких заводів, на
яких продуктивність праці приблизно на 30% менша, ніж на американських.

Рівень витрат на НДДКР у ВНП Канади майже в два рази менший, ніж у США,
Японії, ФРН. Маючи відносно невисокий рівень розвитку фундаментальних
наукових досліджень, Канада використовує відлагоджений механізм
прикладних досліджень і їх впровадження. Рівень технічного оснащення та
ефективності виробництва у деревообробній промисловості, чорній
металургії, ядерній енергетиці, будівництві в умовах Півночі дуже
високий у Канаді. Країна є єдиною в світі, яка у промислових масштабах
використовує альтернативну енергетичну технологію, що полягає в
екстракції нафти з бітумінозних порід (запаси бітуму в Канаді
унікальні). Згідно з оцінкою XI Світової енергетичної конференції,
наприкінці XX ст. канадська економіка зможе задовольнити за рахунок
синтетичної нафти від 1/3 до 1/2 своїх внутрішніх потреб у рідкому
паливі.

З точки зору співвідношення матеріального виробництва і сфери послуг
економіка Канади є «міні-дублікатом» економіки США (питома вага
населення, зайнятого у сфері послуг, становить 69%, а в сільському
господарстві — всього 3,5%). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на
відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається
недовикористання природних резервів економічного зростання. Створення
при активній участі іноземного капіталу гірничовидобувної, а з початку
60-х років — нафтогазової промисловості суперечить нездійсненності
наступного кроку: створенню на цій основі розгалуженого
високоефективного обробного сектора. Більш ніж скромний для розвинутої
країни внесок обробної промисловості у ВНП (близько 20%) не може бути
показником «постіндустріального» характеру господарської структури
Канади, а є відображенням «гіпертрофії третинного сектора економіки».

У Канаді приблизно 80% робочих місць забезпечує малий бізнес, а серед
правових форм його організації чільне місце мають акціонерні
підприємства. Щодо малих підприємств, то вони є приватними компаніями з
числом зайнятих менше 50 чоловік; 8-12% з них щорічно банкрутують. На
відміну від США, у Канаді яскраво виражені диспропорції національної
економіки з точки зору вкладу окремих провінцій у її економічний
потенціал. Наприклад, вклад провінції Онтаріо оцінюється в 40%; до того
ж, Онтаріо і Квебек дають 77% обробної промисловості країни, а
Мані-тоба, Альберта й Саскачеван — більше половини сільськогосподарської
продукції і основну частину зернових.

Банківська система Канади характеризується насамперед досить високим
ступенем концентрації. Лідером серед лише 11 комерційних банків країни
(для порівняння: у США їх — близько 15 тис.) є «Ройал бенк оф Кенада»,
який за своїми активами наближається до провідних банків США. П’ять
канадських банків перебувають у списку 300 найбільших банків світу.

На відміну від банків США канадські банки активно сприяють «канадизації»
— викупу канадських фірм у іноземних власників. Друга відмінність
полягає в тому, що банки Канади дуже рідко є центрами
фінансово-олігархічних груп, поступаючись у цій ролі найбільшим
промисловим монополіям країни. Однак банки завдяки своїй фінансовій силі
реалізовують власні економічні інтереси в олігархічній системі,
спираючись на непрямі важелі впливу. Наприклад, у канадській
фінансово-корпоративній групі «Аргус корп» банк «Ройал бенк оф Кенада»
активно захищає інтереси національного капіталу; натомість у групі
«Пауер корп» (Канада) ціла мережа комерційних банків Канади, США та
інших країн забезпечують ґрунтовні економічні зв’язки з іноземним
корпоративним капіталом, досягаючи конкурентоспроможності не у формі
концентрованого виразу економічної могутності нації, а у формі
сукупності науково-технічного, виробничого та
організаційно-управлінського потенціалів.

Площа сільськогосподарських угідь — 66 млн га — це всього 7% території
країни; з них 12 млн га відведено під пшеницю. У Канаді нараховується
близько 313 тис. ферм, на яких працюють менше 490 тис. чоловік.
Незважаючи на порівняно низьку врожайність зернових (близько 22 ц/га;
пшениця — приблизно 18 ц/га; для порівняння: у США — відповідно 43 ц/га
і 26 ц/га), у Канаді щорічно вирощують до 50 млн т зерна, що забезпечує
1/5 частину всього світового експорту пшениці. Протягом останніх 40- 45
років кількість ферм зменшилась на 1/2, а частка сільського ЕАН — впала
з 21% до 3,5%. Середня величина ферми — 143,2 га — має тенденцію до
зростання.

Наведені тенденції не дають вичерпного уявлення про складну й
багатогранну картину сучасного розвитку економіки Канади, проте дають
змогу розглянути жорстку прив’язку канадської економіки до ринку США, її
підпорядкований стан у північноамериканській індустріальній системі.

Похожие записи